Решение № 91068255, 19.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 р. Справа№200/5946/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3)

про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, коефіцієнту підвищення посадового окладу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 29 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року на загальну суму 109725 грн. 84 коп., стягнення з відповідача коефіцієнту підвищення посадового окладу посади, яку обіймала позивач на загальну суму 8374 грн. 28 коп.

25 червня 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/5946/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 19 серпня 2020 року суд відмовив у прийнятті до розгляду клопотання ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в адміністративній справі № 200/5946/20-а, повернув заяву клопотання ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в адміністративній справі № 200/5946/20-а без розгляду.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області позивача було звільнено із займаної посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 28 грудня 2019 року. 29 квітня 2020 року позивачу була доплачена компенсація за невикористані відпустки впродовж 2019 року, отже датою розрахунку слід вважати саме 29 квітня 2020 року. Зазначає, що її середньоденний заробіток становить 1354 грн. 64 коп. В період з 29 грудня 2019 року по 29 квітня поточного року було 81 робочий день. Підсумувавши наведене, сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні становить 109725 грн. 84 коп. На момент звільнення позивач обіймала посаду головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що належала до 7 (сьомої) групи оплати праці, у зв`язку із чим посадовий оклад на кінець 2019 року становив 5110 грн. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року № 16 посаду, яку позивач обіймала, віднесено до підкатегорії В1 посад державної служби та визначено посадовий оклад у розмірі 5500 грн. Враховуючи той факт, що в період, протягом якого з позивачем проведений повний розрахунок, відбулась зміна посадового окладу, для розрахунку компенсаційних виплат слід враховувати посадовий оклад, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2020 року № 16, а отже коефіцієнт підвищення посадового окладу становить 1,07632. Загальна сума у грошовому еквіваленті складає 8374 грн. 28 коп.

Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, зазначає що позивач не повідомляє суду, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року по справі №200/458/20-а позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійної спілки «Юстиція Донеччини» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 29 грудня 2019 року і до моменту поновлення на публічній службі задоволено повністю. Відповідно до рішення суду наказ про звільнення ОСОБА_1 скасований, позивач поновлена на посаді з 27 квітня 2020 року та перебуває у трудових правовідносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області по теперішній час. У зв`язку з поновленням позивача на посаді, з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача за період з дня звільнення до 27 квітня 2020 року (день винесення рішення суду) в розмірі 108371 грн. 20 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Також відповідач зазначає, що у зв`язку з виявленими розбіжностями в нарахуванні відпускних у 2019 році та, як наслідок, компенсації за невикористану відпустку, 29 квітня 2020 року позивачу доплачені відпускні та компенсація за невикористані відпустки у сумі 9391 грн. 68 коп. Оскільки позивач по теперішній час не звільнена з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, остаточний розрахунок з нею не проводився.

Позивач до суду надала відповідь на відзив відповідача, де зазначила, що обставини, викладені у рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/458/20-а жодним чином не мають значення для вирішення порушеного у справі №200/5946/20-а питання, а тому, на мою позивача, не мають прийматись до уваги. Факт звільнення залишається предметом розгляду суду, оскільки відповідачем подано апеляційну скаргу, а тому це питання є предметом дослідження суду апеляційної інстанції у зв`язку із тим, що відповідач не погодився із рішенням Донецького окружного адміністративного суду. Відсутність рішення суду по вказаному питанню, яке набрало законної сили, вкотре наголошує на неможливість прийняття до уваги обставини, на які посилається відповідач. Питання порушені у даній справі за своєю правовою природою мають різний характер, регулюються різними нормами законодавства, і відповідальність за які встановлена окремими положеннями Кодексу законів про працю України. Юридичний факт звільнення 29 грудня 2019 року підтверджується багатьма конкретними обставинами, з якими норма право пов`язує виникнення визначених юридичних наслідків, в тому числі і необхідність проведення повного розрахунку у день звільнення, що визначено у статті 47 Кодексу законів про працю України. У спростування наведених у відзиві аргументів варто зазначити, що виплата сум компенсації за невикористані відпустки відбулась 29 квітня 2020 року, а рішення суду по справі № 200/458/20-а винесено 27 квітня 2020 року, у зв`язку із чим порушення щодо несвоєчасного розрахунку є більш тривалим за часом. Зазначає, що Кодекс не містить положень, які регулюють тривалість порушень та не розрізняє їх з метою поглинання більш тривалим, менш тривалого. Відповідальність, визначена у статтях 117 та 235 Кодексу законів про працю України, визначена у твердому розмірі по відношенню до заробітної плати і не містить деференту, який передбачає мінімальний та максимальний розмір відповідальності на відміну від кримінального процесу, який містить в собі принцип диференціації при призначенні покарання, та навіть у такому процесі можуть застосовуватись не тільки одне основне, а і декілька додаткових покарань.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 27 листопада 2019 року, РНОКПП НОМЕР_1 .

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24 грудня 2019 року № 3882/1 звільнено позивача, головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управлінця персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з займаної посади 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби. Виплачено позивачу компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 7 вересня 2017 по 6 вересня 2018 року у кількості 12 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 7 вересня 2018 року по 6 вересня 2019 року у кількості 07 календарних днів, за частину невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 7 вересня 2019 року по 28 грудня 2019 року у кількості 10 календарних днів.

Судом також встановлено, що позивач 10 лютого 2020 року Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області направила запит на отримання публічної інформації в якому просила повні деталізовані розрахунки виплати компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні 28 грудня 2019 року посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу та ОСОБА_2 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. В розрахунку просила деталізувати складові, враховані до обчислення середньої заробітної плати, та інші показники, що застосовувалися при нарахуванні компенсації.

17 лютого 2020 року відповідач на запит позивача надав відповідь № Пі-К-83, з якої вбачається, що сумарним заробіток за останні 12 місяців (грудень 2018 року - листопад 2019 року) перед звільненням 28 грудня 2019 року позивача з посади головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу складав 183365 грн. 74 коп., кількість календарних днів за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством 354. Також при обчисленні суми компенсації за невикористані дні відпусток, було враховано коефіцієнт підвищення посадових окладів 1,06458.

25 лютого 2020 року позивач до Міністерства юстиції України направила скаргу на дії ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

26 березня 2020 року Міністерство юстиції України надало відповідь на скаргу позивача.

Суд також встановив, що 16 квітня 2020 року відповідач за вихідним № 10.2-21/30 направив позивач лист, в якому зазначив, що у зв`язку з виявленням технічної помилки в програмному забезпеченні ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області позивачу донараховано компенсацію за невикористану частину відпустки у сумі 7532 грн. 77 коп. та відпускні за 2019 рік у сумі 1858 грн. 91 коп. Для перерахування належних сум просив повідомити реквізити рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» або АТ «Ощадбанк» в строк до 22 квітня 2020 року.

20 квітня 2020 року позивач на лист відповідача від 16 квітня 2020 року направила відповідь, де вказала банківські реквізити та зазначила, що у зв`язку з тим, що ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у розрахунку при звільнені допущено порушення зазначених вище норм права, а також з метою мирного врегулювання ситуації, що склалась без участі суду просила виплатити середній заробіток за весь час затримки, а саме з 29 грудня 2019 року по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на лист позивача від 20 квітня 2020 року до останнього не надходила.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо дня фактичного розрахунку із позивачем сум недоплачених відпускних та компенсації за невикористані відпустки, а саме 29 квітня 2020 року.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з статтею116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем щодо виплати заробітної плати (відпускні та компенсація за невикористані відпустки) в сумі 9391 грн. 68 коп. проведено 29 квітня 2020 року, він має право на компенсацію за затримку роботодавцем виплати належних йому коштів у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, а саме за період з 29 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року.

Такий висновок відповідає змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зокрема п. 20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями).

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У відповідності до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15» від 15 січня 2020 року № 16 затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році.

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює посадовий оклад головного спеціаліста в державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, в розмірі 5110 грн.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.

У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вище оплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати можуть провадитися, якщо це передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Вирішуючи дане питання, суд бере до уваги висновок про застосування норм права, наведений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, згідно якого тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу повного розрахунку з ним підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Суд зазначає, що штатним розписом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на 2019 рік, з урахуванням Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102, посадовий оклад головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області встановлений на рівні 5110 грн.

Штатним розписом на 2020 рік Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, посадовий оклад головного спеціаліста відділу кадрового забезпечення та проходження державної служби управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області становить 5500 грн.

Коефіцієнт підвищення заробітної плати розраховується шляхом ділення посадового окладу працівника після підвищення на посадовий оклад, який був у нього до підвищення: 5500 : 5110 = 1,07632.

Середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення становила 1354 грн. 64 коп., про що свідчить довідка про доходи, виданої Головою ліквідаційної комісії 23 березня 2020 року № Пі-К-183.

З урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати середньоденна заробітна плата, яка застосовується для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 1354,64 * 1,07632 = 1458 грн. 03 коп.

Відповідно до розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019-2020 рік кількість робочих днів у грудні 2019 року (станом на 29 грудня 2019 року) - 0 робочих днів; у січні 2020 року - 21 робочий день; у лютому 2020 року - 20 робочих днів; у березні 2020 року - 21 робочих днів; у квітні 2020 року (станом на 29 січня 2020 року) - 19 робочих днів, усього - 81 робочий день.

Таким чином, розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 28 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року складає 1458,03 грн. * 81 = 118100 грн. 43 коп.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року в сумі 118100 грн. 43 коп. з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.

Суд зазначає, що позивач окремою позовною вимогою просила суд стягнути з відповідача коефіцієнт підвищення посадового окладу посади, яку обіймала позивач на загальну суму 8374 грн. 28 коп. Проте, як суд вище зазначив, при розрахунку, з урахуванням коефіцієнта підвищення заробітної плати середньоденна заробітна плата, яка застосовується для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить: 1354,64 * 1,07632 = 1458 грн. 03 коп., яку примножуючи на 81 робочий день становить 118100 грн. 43 коп., з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Тобто, сума коефіцієнту підвищення посадового окладу складає 8374 грн. 59 коп., а не як зазначає позивача 8374 грн. 28 коп. Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, з урахуванням статті 9 КАС України та задовольнити позовні вимоги позивача, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року в сумі 118100 грн. 43 коп., з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року по справі №200/458/20-а, яким позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 29 грудня 2019 року і до моменту поновлення на публічній службі задоволено повністю. Оскільки, обставини даної справи жодним чином не мають значення для вирішення порушеного у справі №200/5946/20-а питання. Питання порушені у даній справі за своєю правовою природою мають різний характер, регулюються різними нормами законодавства, і відповідальність за які встановлена окремими положеннями Кодексу законів про працю України.

Суд також зазначає, що виплата сум компенсації за невикористані відпустки відбулась 29 квітня 2020 року, а рішення суду по справі №200/458/20-а винесено 27 квітня 2020 року, у зв`язку із чим порушення щодо несвоєчасного розрахунку є більш тривалим за часом. Підхід недиференційного застосування санкцій до роботодавця створює негативний правовий базис для нехтування правами працюючих, що не кореспондується із нормами закріпленими у Кодексі законів про працю України. Розуміння роботодавцем однаковості покарання, на тлі недобросовісності, за різну кількість та тяжкість порушень, матиме фатальні наслідки по відношенню до працівників, наслідками чого можуть стати значна кількість позовів до Суду і підрив авторитету принципу верховенства права та держави у світовому суспільстві. Законодавець виокремив санкції за різні порушення та відобразив їх у статтях 117 та 235 Кодексу законів про працю України. Стаття 117 КЗпП визначає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Стаття 235 КЗпП розглядає питання поновлення на роботі і обставини, які з нього випливають, тобто компенсації за час вимушеного прогулу.

З аналізу процитованих положень Кодексу вбачається, що законодавець не встановлює умов, відповідно до яких стягнення середнього заробітку є неможливим, а навпаки наголошує на безапеляційній відповідальності роботодавця за допущені порушення, а тому ігнорування встановлених норм є неможливим та таким що порушує головні принципи, закріплені у Конституції України. Мова йде про те, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а тому я маю право вимагати застосування закріплених у Кодексі законів про працю України норм.

Кодекс не містить положень, які регулюють тривалість порушень та не розрізняє їх з метою поглинання більш тривалим, менш тривалого. Відповідальність, визначена у статтях 117 та 235 Кодексу законів про працю України, визначена у твердому розмірі по відношенню до заробітної плати і не містить деференту, який передбачає мінімальний та максимальний розмір відповідальності на відміну від кримінального процесу, який містить в собі принцип диференціації при призначенні покарання, та навіть у такому процесі можуть застосовуватись не тільки одне основне, а і декілька додаткових покарань.

Визначена у статтях 117 та 235 Кодексу законів про працю України відповідальність має на меті не тільки стягнення грошових коштів на користь працівника, а і також попередження вчинення аналогічних порушень, як відповідачем так і іншими роботодавцями.

Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Також у пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Застосування вибіркового підходу при притягненні до відповідальності шляхом притягнення або за статтею 117 або статтею 235 Кодексу законів про працю України нівелює основні принципи судочинства тим самим звільняє від відповідальності недобросовісного роботодавця та дає можливість уникнути від виконання своїх обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та те, що повний розрахунок в день звільнення позивача відповідачем не проведений, що призвело до суттєвої затримки виплати, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1181 грн. відповідно до квитанції від 19 червня 2020 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, коефіцієнту підвищення посадового окладу задовольнити повністю.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2019 року по 29 квітня 2020 року в сумі 118100 грн. 43 коп., з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944, 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна гривня) 00 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 19 серпня 2020 року. Повне судове рішення складено 19 серпня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар