Решение № 91044454, 18.08.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1594/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця,

встановив:

18.06.2020р. до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову «Про стягнення виконавчого збору» старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Нікішиної І.М. від 12.02.2018р. ВП №55754742.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на незаконність спірної постанови, якою з нього стягнуто виконавчий збір за примусове виконання виконавчого листа від 29.01.2015р. №667/9266/14-ц (виконавче провадження ВП №55754742), так як 13.02.2018р. означене провадження завершено державним виконавцем на підставі приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, оскільки рішення суду боржником виконано добровільно та без проведення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання такого рішення, позивач вважає, що спірна постанова має бути визнана протиправною та скасована.

Ухвалою суду від 10.07.2020р. провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, із врахуванням приписів ст. 287 КАС України, призначено розгляд справи на 21.07.2020р.

14.07.2020р. державним виконавцем Управління забезпечення примусового виконання рішень повідомлено суд засобами електронного зв`язку про те, що виконавче провадження, в рамках якого винесено спірну вимогу, не зареєстровано у відділі примусового виконання рішень, натомість перебувало у Дінпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Дніпровський РВ ДВС), тому саме цей відділ є належним відповідачем по справі.

Ухвалою суду від 22.07.2020р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали на усунення недоліків позову.

05.08.2020 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній просив замінити первинного відповідача на Дніпровський РВ ДВС.

Ухвалою суду від 06.08.2020р. замінено первинного відповідача по справі на Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. З урахуванням приписів ч. 6 ст. 48 КАС України, розпочато розгляд справи спочатку. Призначено судове засідання на 12.08.2020р.

Згідно наданих до суду 12.08.2020р. листа Дніпровського РВ ДВС та пояснення Управління забезпечення примусового виконання рішень, вбачається, що з 17.04.2018р. по 15.05.2020р. виконавче провадження, в рамках якого винесено спірну постанову, перебувало на виконанні у Дніпровському РВ ДВС, а станом на дату звернення позивача до суду із даною позовною заявою - в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень.

Відтак, з огляду на те, що виконавче провадження перебуває станом на моменту вирішення даної справи у первинного відповідача - Управління забезпечення примусового виконання рішень, суд, відповідно до приписів ч. 3 ст. 48 КАС України, вважає за необхідне замінити неналежного відповідача у справі - Дніпровський РВ ДВС належним - Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі - відповідач, Управління).

Державним виконавцем Управління до суду надано пояснення, що за своєю суттю є відзивом, в якому вказується на законність прийняття спірної постанови, зазначається, що позовна вимога є необґрунтованою, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

У судове засідання сторони не з`явились, просили здійснювати розгляд справи без участі їх представників.

Відтак, згідно положень ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд здійснюватиме розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

29.01.2015р. Комсомольським районним судом м. Херсона видано виконавчий лист №667/9266/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 (боржник) кошти в сумі 2370490,60 грн. на користь ОСОБА_2 (стягувач).

08.02.2018р. головним державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС Нікішиною І.М. відкрито виконавче провадження ВП №55754742 з примусового виконання ОСОБА_1 наведеного виконавчого листа.

12.02.2018р. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 237049,06 грн.

13.02.2018р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №55754742 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

17.04.2018р. головним державним виконавцем Нікішиною І.М. відкрито виконавче провадження ВП №56158009 з примусового виконання постанови від 12.02.2018р. (ВП №55754742) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Постановою державного виконавця Дніпровського РВ ДВС від 14.05.2020р. виконавче провадження ВП №56158009 передано до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).

25.05.2020р. старшим державним виконавцем Управління Пхіденком О.С. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП №56158009.

Вважаючи протиправним стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спірну ситуацію суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскаржена позивачем постанова старшого державного виконавця за виконавчим провадженням №55754742 прийнята 12.02.2018р., тобто під час дії Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1404, в редакції від 06.02.2018р., тобто чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 05.10.2016р.

Зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, за правилами ст. 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

В свою чергу, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України №1404, за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби на всій території України справляється виконавчий збір.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Суд зазначає, що згідно наведених вище приписів, за своєю правовою природою виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Таким чином, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Виконавчий збір є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Поряд з цим, як встановлено судом із матеріалів справи, державним виконавцем не вчинено жодних виконавчих дій щодо виконання виконавчого документу у спірному виконавчому провадженні у спосіб, що визначений таким виконавчим документом.

Доказів щодо здійснення з боку державного виконавця будь-яких примусових виконавчих дій у спірному виконавчому провадженні у спосіб, встановлений виконавчим документом, відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку факт виконання рішення державним виконавцем і дій спрямованих на фактичне стягнення заборгованості на користь стягувача за виконавчим документом не мали місця.

Натомість, виконавчий лист боржником виконано добровільно без проведення виконавцем будь-яких виконавчих дій, про що свідчить завершення виконавчого провадження ВП №55754742 державним виконавцем 13.02.2020р. на підставі приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), при тому що відкриття провадження відбулось лише 08.02.2020р.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно, жодних дій, які були б направлені на примусове виконання судового рішення стосовно витребування нерухомого майна в межах наведеного виконавчого провадження співробітниками відповідача не вчинялось.

Виконавчий збір є майновою санкцією по відношенню до боржника, який не виконав рішення суду добровільно, і одночасно є винагородою для державного виконавця за примусове вчинення тих дій, які добровільно не вчинив боржник. Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення, а також вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Аналогічна позиція щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносин викладена у постановах Верхового Суду від 19.09.2018р. у справі №804/8289/16 та від 15.02.2018р. №910/1587/13.

Постанови державних виконавців від 17.04.2018р. (ВП №56158009), від 25.05.2020р. (ВП №56158009) не перевіряються судом на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, так як означені постанови позивачем не оскаржуються.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

На підставі ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позивач довів протиправність дій державного виконавця які полягають у стягненні з позивача виконавчого збору спірною постановою.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відшкодовуються згідно приписів ст. 139 КАС України.

Таким чином, керуючись статтями 2, 9, 12, 14, 139, 241 - 246, 205, 255, 287 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, 73011, м. Херсон, вул. Комкова, 87 корп. 2) про визнання протиправним та скасування рішення державного виконавця, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Нікішиної І.М. «Про стягнення виконавчого збору» від 12.02.2018 року, яка винесена у межах виконавчого провадження ВП №55754742.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму судового збору, що сплачена ним за подання адміністративного позову до суду в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 105000000