Решение № 90998084, 17.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2020 р. Справа№200/6793/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області

до відповідача: Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про: скасування повідомлення державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.06.2020 року № 62434545 щодо примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а, яким задоволено адміністративний позов Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, про поновлення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, зобов`язання Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі № 200/12705/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 30.03.2020 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування повідомлення державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.06.2020 року № 62434545 щодо примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а, яким задоволено адміністративний позов Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, про поновлення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, зобов`язання Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі № 200/12705/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 30.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області було задоволено у повному обсязі, застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення та заборони експлуатації (роботи) об`єктів ФОП ОСОБА_1 , а саме бази відпочинку «Берегова - 2» та бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до повного усунення порушень, відображених в акті № 44 від 20.09.2019 року. 30.03.2020 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 200/12705/19-а, що підлягає негайному виконанню. 17.06.2020 року позивачем було направлено вищезазначений виконавчий лист до відповідача для примусового виконання, проте, державним виконавцем було повернуто виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ не підлягає виконанню органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, оскільки даний виконавчий документ не містить зобов`язального характеру. Крім того, виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Позивач не погоджується з отриманим повідомленням, прийнятим відповідачем та вважає, що останній перевищує свої повноваження, нехтує рішенням суду, яке обов`язковим до виконання та порушує права позивача, передбачені нормами Конституції України, КАС України та Законом України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Позивач стверджує, що рішення суду має виконуватись у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, позивач посилається на норми ст.ст. 3, 4, 5, 10, 18, 26, 31, 74 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що не отримав відзив на позовну заявку, не може підготувати відповідь на відзив та остаточно сформувати свою правову позицію.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. 26.06.2020 року на виконання до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відкриття виконавчого провадження, згідно виконавчого листа № 200/12705/19-а від 08.01.2020 року, який видав Донецький окружний адміністративний суд про застосування заходів реагування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . Відповідач вказує на те, що відповідно до ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» при отриманні виконавчого документу державний виконавець повинен винести постанову про відкриття виконавчого провадження, якщо виконавчий документ відповідає вимогам Закону або винести повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання. 30.06.2020 року керуючись п. 9 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання. Відповідач зазначає, що виконавчий лист який був наданий позивачем не є зобов`язального характеру, тому не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. Відповідач вказує, що у правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх повноважень немає підстав залучити до виконання судового рішення органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12 серпня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року відкладено розгляд справи на 17 серпня. У зв`язку з витребуванням додаткових доказів у справі.

Стосовно строків звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 року № 1645-III карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

На теперішній час у країні діють обмеження, які встановлені Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, для запобігання поширення вірусної інфекції.

Постановою Кабінету Міністрів № 211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, з 12.03.2020 по 03.04.2020 на усій території України установлено карантин. Рішенням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 24.04.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 11.05.2020. Рішенням Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 загальнонаціональний карантин продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 522 продовжено карантин до 31.07.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540 від 30.03.2020 року розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнити пунктом 3 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що на момент дії на території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Судом встановлено, що позивач направив адміністративний позов на адресу суду 21 липня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку визначеного чинним на момент звернення законодавством.

Щодо заяви представника позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, а саме частиною 4 зазначеної статті передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що провадження у справі було відкрито 06 серпня 2020 року, розгляд справи призначено на 12 серпня 2020 року. У зв`язку з неприбуттям представників сторін у судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів у справі, суд дійшов висновку про відкладення розгляду на 17 серпня 2020 року.

Враховуючи те, що адміністративна справа повинна бути розглянута у строк передбачений вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що представник позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати додаткові пояснення у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом з програмного забезпечення суду «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ 38652962; 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 175) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про застосування заходів реагування задоволено у повному обсязі.

Застосувано до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення та заборони експлуатації (роботи) об`єктів ФОП ОСОБА_1 , а саме: бази відпочинку "Берегова- 2", що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до повного усунення порушень, відображених в акті № 44 від 20.09.2019.

Рішення суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а набрало законної сили 07 лютого 2020 року.

30.03.2020 року Донецьким окружним адміністративним судом Головному управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області видано виконавчий лист про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення та заборони експлуатації (роботи) об`єктів ФОП ОСОБА_1 , а саме: бази відпочинку «Берегова - 2» та бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 41-42).

17.06.2020 року позивачем було направлено заяву про примусове виконання рішення та виконавчий лист № 200/12705/19-а від 30.03.2020 року на примусове виконання до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) для примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року № 200/12705/19-а.

За результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання рішення та виконавчого листа старшим державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шевченко Євгеном Івановичем 30.03.2020 року повернуто виконавчий документ стягувану без виконання відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання (а.с. 44).

Державний виконавець у вищезазначеному повідомленні зазначав, що виконавчий документ № 200/12705/19-а від 30.03.2020 року не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Даний виконавчий документ не є зобов`язального характеру, тому не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом. У цьому випадку - на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області.

Зазначене повідомлення було направлено на адресу позивача та отримано останнім 08 липня 2020 року (а.с. 12).

Позивач не погодившись з прийнятим відповідачем повідомленням про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що дані правовідносини врегульовані, зокрема, але не виключно Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), в редакціях, чинних на момент винесення оскаржуваного повідомлення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Згідно пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист № 200/12705/19-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 30.03.2020 року повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не містить зобов`язального характеру, та виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, що унеможливлює подальше виконання пред`явленого виконавчого документу органами ДВС, тому виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області виконавчий документ не містить дій зобов`язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд погоджується із даними доводами відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

У виконавчому листі, виданому 30.03.2020 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 08.01.2020 у справі № 200/12705/19-а, відтворено резолютивну частину рішення суду.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Частиною 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу, а також звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 стаття 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Отже, застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства, такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.

Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а діє як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17 (провадження №К/9901/23622/18).

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.06.2020 року, винесеного старшим державним виконавцем Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Шевченко Євгеном Івановичем

Оскільки вимога позивача про зобов`язання Лиманський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/12705/19-а, є похідною вимогою від вимоги про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.06.2019 року, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про поновлення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає, що згідно статті 376 Кодексу адміністративного судочинства України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд зазначає, що позивач має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах справи за результатами якої видано виконавчий лист, тобто у справі № 200/12705/19-а.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування повідомлення державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.06.2020 року № 62434545 щодо примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а, яким задоволено адміністративний позов Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, про поновлення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, зобов`язання Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі № 200/12705/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 30.03.2020 року.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування повідомлення державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.06.2020 року № 62434545 щодо примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року у справі № 200/12705/19-а, яким задоволено адміністративний позов Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, про поновлення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, зобов`язання Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа по справі № 200/12705/19-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 30.03.2020 року - відмовити.

Рішення прийнято та підписано 17 серпня 2020 року.

Рішення може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська