Решение № 90998080, 14.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2020 р. Справа№200/5392/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії позивачу до страхового стажу період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976 та до страхового стажу період роботи з 01.11.1985 по 01.07.1987;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву №2006 від 28.02.2018 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976, період роботи з 01.11.1985 по 01.07.1987, та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 28.02.2018 з врахуванням зарахованого страхового стажу відповідно, та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.02.2018 позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначив, що при призначенні пенсії за віком йому не враховано до загального страхового стажу період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976, у зв`язку з тим, що в його трудовій книжці відсутні дата та номер наказу про закінчення курсів, а також не зараховано період трудового стажу час відбування виправних робіт за вироком Красноармійського міського народного суду від 24.12.1985 з 01.11.1985 по 01.07.1987, оскільки при призначенні пенсії позивачем не було надано ухвалу суду про включення до стажу виправних робіт.

Позивач вказав, що його трудова книжка повністю підтверджує його стаж роботи.

Стосовно не зазначення в трудовій книжці дати та номеру наказу про закінчення курсів, позивач зазначає, що відомості про закінчення курсів містяться в наданому ним до Пенсійного фонду свідоцтві Серія НОМЕР_1 , відповідно до якого він навчався з 22.09.1975 по 16.01.1976 в Красноармійській автошколі ДТСОААФ по програмі підготовці водіїв автомобілів 3-го класу.

Посилаючись на п.3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, вказав, що відповідач не повідомив його про необхідність надання ухвали суду про включення до стажу виправних робіт в період з 01.11.1985 по 01.01.1987.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV згідно заяви від 28.02.2018 №2006.

Вказує, що розмір пенсії позивача станом на 01.06.2020 становить 1744,28 грн. Загальний стаж роки 34 роки 05 місяців 20 днів, коефіцієнт стажу складає - 0,34417.

Вказує, що при вирішенні питання щодо призначення пенсії і визначення її розміру було встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 від 30.07.1974 є запис про період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1995 по 16.01.1976, в якому відсутні номер та дата наказу про закінчення курсів, тому цей період не зараховано до страхового стажу.

Крім того, в трудовій книжці позивача є запис №17 відповідно до якого «Согласно приговора Красноармейского городского нарсуда время работы с 01.11.1985 по 01.07.1987 включить в общий трудовой стаж» (рос.мова), тому цей період можливо зарахувати до страхового стажу при наданні ОСОБА_1 ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04.08.1987 про включення до стажу періоду виправних робіт.

З огляду на викладене відповідач вважає, що не порушував прав позивача, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №200/5392/20-а за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29.07.2020 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бабіча С.І., справу передано на розгляд судді Загацькій Т.В.

Ухвалою суду від 03.08.2020 адміністративну справу №200/5392/20-а прийнято до провадження судді Донецького окружного адміністративного суду Загацької Т.В. Розпочато спочатку на стадії відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи розгляд справи 200/5392/20-а.

Згідно п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с. 7-9).

28.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 2006 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (а.с. 46).

Розпорядженням Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.05.2018 були розглянуті документи ОСОБА_1 , надані 28.02.2018 для призначення пенсії за віком.

При вирішенні питання про призначення пенсії було встановлено, що в трудовій книжці від 30.07.1974 є запис про період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976 в якому відсутні дата та номер наказу про закінчення курсів.

Вирішено не зараховувати до страхового стажу період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976 без додаткових документів.

В архівній довідці від 05.02.2018 року №75, наданої архівним відділом Покровської міської ради про нараховану заробітної плату за період роботи у ВАТ «Красноарміське автотранспортне підприємство 11411» з 01.02.1991 по 31.07.1995, вказано скорочене ім`я та по-батькові, тому було прийнято рішення не враховувати заробітну плату (а.с. 42).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 №821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України», якою передбачено реорганізацію деяких територіальних органів Пенсійного фонду України шляхом злиття або приєднання, 31 травня 2018 року Красноармійське об`єднане управління Пенсійного фонду України та управління Пенсійного фонду України в м.Димитрові Донецької області реорганізовані шляхом злиття та утворене Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з юридичною адресою: 85323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13.

Позивач звернувся до відповідача для з`ясування підстав призначення пенсії.

01.06.2020 відповідачем надана відповідь №0581-02-8/623, в якій зазначено, що позивач перебуває на обліку в Покровському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області з 19.02.2018 року як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви №2006 від 28.02.2018.

Розмір пенсії станом на 29.05.2020 складає 1744,28 грн.

Загальний стаж роботи складає 34 роки 05 місяців 20 днів (враховано по 29.02.2020), коефіцієнт стажу складає 0,34417.

При вирішенні питання про призначення пенсії було встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 від 30.07.1974 є запис про період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ від 22.09.1975 по 16.01.1976, в якому відсутні дата та номер наказу про закінчення курсів, тому вирішено не зараховувати до страхового стажу цей період.

В трудовій книжці ОСОБА_1 від 30.07.1974 року є запис № 17 «Согласно приговора Красноармейского городского нарсуда время работы с 01.11.1985г. по 01.07.1987г. включить в общий трудовой стаж» (мовою оригіналу), тому період з 01.11.1985 по 01.07.1987 можливо зарахувати до страхового стажу при наданні рішення Красноармійського міського суду (а.с. 10).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 30.07.1974, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 12-25), у спірні періоди позивач:

- з 22.09.1975 по 16.01.1976 прийнятий учнем курсів шоферів в Красноармійську

автошколу ДТСААФ (наказ №56 від 22.09.1975, запис №4,5);

- 13.01.1986 згідно визначення Донецького обласного суду від 25.10.1985 заборонено

керування транспортним засобом строком на 2 роки (наказ №17 від 13.01.1986, запис №13);

- 24.04.1987 час роботи з 01.01.1987 по 01.01.1987 не зараховується в загальний та

безперервний стаж (наказ №234 від 24.04.1987);

- 06.10.1987 «Согласно приговора Красноармейскго городского нарсуда время работы с 1.11.85 по 1.07.87 г. включить в общий трудовой стаж» (мовою оригіналу) (наказ №550 від 06.10.1987, запис №17).

Як вбачається зі змісту свідоцтва серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 22.09.1975 по 16.01.1976 проходив навчання по програмі підготовки водіїв автомобілів 3-го класу та на випускних екзаменах згідно акту №4 від 14.01.1976 та отримав оцінки з усіх предметів «відмінно» (а.с. 26).

Ухвалою Красноармійського міського народного суду Міністерства юстиції Української СРСР від 04.08.1987 визначено ОСОБА_1 включити в загальний трудовий стаж час відбування ним виправних робіт в період з 01 листопада 1985 року по 01 січня 1987 року за вироком Красноармійського міського народного суду Міністерства юстиції Української СРСР від 24 листопада 1985 року та вироком судової колегії Донецького обласного суду від 25 жовтня 1985 року (а.с. 29).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.4,5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з п.п.1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф "б" цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.

Згідно зі ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як вбачається зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_4 (а.с.12-25), ОСОБА_1 з 22.09.1975 по 16.01.1976 прийнятий учнем курсів шоферів в Красноармійську автошколу ДТСААФ (наказ №56 від 22.09.1975, запис № 4,5); 13.01.1986 згідно ухвали Донецького обласного суду від 25.10.1985 заборонено керування транспортним засобом строком на 2 роки (наказ №17 від 13.01.1986, запис №13); 06.10.1987 «Согласно приговора Красноармейского городского нарсуда время работы с 01.11.85 по 01.07.87 г. включить в общий трудовой стаж» (мовою оригіналу) (наказ №550 від 06.10.1987, запис №17).

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412, не застосовується.

Відповідно до п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не зарахував в стаж роботи позивача період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976 у зв`язку з тим, що в його трудовій книжці відсутні дата та номер наказу про закінчення курсів.

Суд критично оцінює такі підстави для відмови у зарахуванні вищезазначеного періоду при призначенні пенсії позивачу, оскільки Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).

Більше того, органи Пенсійного фонду наділені правом звернення до підприємств із відповідними запитами щодо підтвердження певних відомостей щодо особи, яка звертається за призначенням пенсії, проте, доказів використання такого права відповідачем суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься свідоцтво серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 з 22.09.1975 по 16.01.1976 проходив навчання по програмі підготовці водіїв автомобілів 3-го класу, на підставі чого слідує висновок про те, що саме цим підприємством і зроблено відповідний запис в трудовій книжці позивача.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період навчання позивача на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про період роботи.

Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Щодо зарахування до страхового стажу період відбування виправних робіт за вироком Красноармійського міського народного суду від 24.12.1985 з 01.11.1985 по 01.07.1987, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.103 Виправно-трудового кодексу України, затвердженого Законом №3325-VII від 23.12.1970, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Трудова книжка позивача містить позначку про зарахування зазначеного періоду до загального трудового стажу позивача.

Положеннями ч.4 ст.95 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.

Суд зазначає, що ухвалою Красноармійського міського народного суду Міністерства юстиції Української СРСР від 04.08.1987 визначено ОСОБА_1 включити в загальний трудовий стаж час відбування ним виправних робіт в період з 01 листопада 1985 року по 01 січня 1987 року за вироком Красноармійського міського народного суду Міністерства юстиції Української СРСР від 24 листопада 1985 року та вироком судової колегії Донецького обласного суду від 25 жовтня 1985 року (а.с. 29).

Відповідно до ч.3 ст.42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України, затвердженого Законом №3325-VII від 23.12.1970; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Норма ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Тобто, дана стаття передбачає можливість застосування положень частини 4 статті 95 Виправно-трудового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування часу відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі до загального трудового стажу.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

Дії відповідача самі по собі прав позивача не порушували, оскільки знайшли своє вираження у відповідному розпорядженні від 27.05.2018, скасування якого буде належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, з метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати розпорядження відповідача від 27 травня 2018 року, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву №2006 від 28.02.2018 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу позивача період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976, період роботи з 01.11.1985 по 01.07.1987, та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 28.02.2018 з врахуванням зарахованого страхового стажу та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про судовий збір", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Красноармійського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 27 травня 2018 року.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву №2006 від 28.02.2018 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період навчання на курсах шоферів у Красноармійській автошколі ДТСААФ з 22.09.1975 по 16.01.1976, період роботи з 01.11.1985 по 01.07.1987, та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 28.02.2018 з врахуванням зарахованого страхового стажу та з врахуванням раніше виплаченої пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 13, м. Мирноград, Донецька область, 85323, код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Повне рішення складено 14.08.2020.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Загацька