Решение № 90998027, 13.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2020 р. Справа№200/4975/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 08 травня 2020 року № 47581739 про накладення штрафу за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки у вигляді 50% від загальної суми заборгованості у розмірі 12 863,46 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що на примусовому виконанні в Олександрівському районному відділі Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходяться виконавчий лист №240/161/15-ц про стягнення аліментів. Оскільки про рішення суду та відкриття виконавчого провадження позивачці не було відомо до 01 січня 2019 року, з березня 2015 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 25 780, 92 грн.

08 травня 2020 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 12 863,46 грн.

Позивачка вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те що, заборгованість зі сплати аліментів утворилась за період з березня 2015 року по 01 січня 2019 року, а відповідальність у формі штрафу за несплату заборгованості, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» введена лише у 2018 році.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами особового провадження відповідно до ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

11 серпня 2020 року на електрону адресу суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що після відкриття виконавчого провадження боржниці неодноразово направлялись виклики, однак остання до відділу не з`являлась, у зв`язку з чим відповідачем було зроблено вихід за місцем її проживання та запит до Олександрівської селищної ради. Згідно відповіді Олександрівської селищної ради позивачка зареєстрована за адресою, вказаною у виконавчому листі, але фактично там не проживає, про що державним виконавцем було складено акт. Після надання ОСОБА_2 номеру мобільного телефону позивачки, державний виконавець повідомив їй про існування заборгованість зі сплати аліментів. У зв`язку з наданням позивачкою квитанцій про направлення коштів стягувачу, державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості та направлено нову постанову про звернення стягнення з заробітної плати до підприємства для стягнення аліментів. У листопаді 2019 року позивачка звернулась до суду із позовом про звільнення від сплати аліментів. Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року зупинено стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 10 березня 2015 року по 01 січня 2019 року, але не скасовано заборгованість. Ухвалою суду від 15 липня 2020 року у задоволені позову про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів було відмовлено. У зв`язку з викладеним, за заявою стягувача було нараховано адміністративний штраф за три роки та винесено постанову про накладення штрафу.

Представник відповідача 11 серпня 2020 року направив на електрону адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

13 серпня 2020 року електрону адресу суду надійшла заява представника позивачки про розгляд справи без її участі та без участі позивачки.

Третя особа про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду не з`явився.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що на виконанні у Олександрівському районному відділі Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавчий лист №240/161/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.

Постановою Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.04.2015 ВП №47581739, відкрито відносно ОСОБА_1 виконавче провадження на виконання виконавчого листа № 240/161/15-ц.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 15 листопада 2019 року по справі 240/749/19 зупинено стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за виконавчим провадженням №47581739, відкритим на підставі виконавчого листа № 240/161/15-ц від 16.04.2015, виданого Олександрівськім районним судом Донецької області, в частині стягнення заборгованості по аліментам за період з 10.03.2015 по 01.01.2019. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому на виконання судових рішень. Копію ухвали направлено Олександрівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Вказана ухвала була оскаржена до Донецького апеляційного суду. За результатом розгляду скарги постановою суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Олександрівського районного суду Донецької області від 15 листопада 2019 року скасовано, у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості по аліментам за період з 10 березня 2015 року по 01 січня 2019 року у виконавчому провадженні №47581739, відкритому на підставі виконавчого листа №240/161/15-ц від 15 квітня 2015 року відмовлено.

У зв`язку з перерахунком розміру заборгованості по аліментах, державним виконавцем винесено та направлено до підприємства, на якому працює позивачка постанову про звернення стягнення з заробітної плати для стягнення аліментів з заробітної плати у розмірі 50% від її заробітку. Зазначений факт підтверджується відповідачем в запереченні на позовну заяву.

Постановою від 25 листопада 2019 року за наявність заборгованості зі сплати аліментів на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 7734,27 грн. на користь ОСОБА_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року скасовано постанову про накладення штрафу від 25 листопада 2019 року, у зв`язку з чим постановою від 23 березня 2020 року скасовано постанову про накладення штрафу від 25 листопада 2019 року.

11 грудня 2019 року державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою призначено здійснювати відрахування із доходів ОСОБА_1 у розмірі ? заробітку щомісячно згідно ухвали Олександрівського суду № 240/749/19 від 15 листопада 2019 року.

08 травня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою призначено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства.

08 травня 2020 року державним виконавцем були прийнято постанову, відповідно до якої у зв`язку з існуванням заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 25726,92 грн. на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 12 863,46 грн. на користь ОСОБА_2 .

Позивачка вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 року (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404-VІІІ, зокрема частиною першою цієї статті передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно частини першої статті 71 Закону № 1404-VІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. (ч.4 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ).

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VІІІ, доповненою згідно із Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належну утримання», передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Вказані зміни до ч. 14 ст. 71 Закону №1404-VІІІ набрали чинності 28 серпня 2018 року.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суд зазначає, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема, в ст. 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року.

Оскільки Закон № 2475-VIII, у розділі ІІ Прикінцеві та перехідні положення, не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28 серпня 2018 року, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Таким чином, приписи ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII застосовуються у разі наявності відповідної заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла саме з 28 серпня 2018 року, оскільки відповідальність у виді штрафу за несплату аліментів виходячи із заборгованості, яка виникла до 28 серпня 2018 року, не передбачена законодавством, яке діяло на час утворення такої заборгованості.

Суд зазначає, що основний розмір заборгованості позивача зі сплати аліментів, на який нарахована сума штрафу у розмірі 50%, виник до 28 серпня 2018 року, тобто до набрання чинності ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця від 08 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 47581739 про накладення на позивача штрафу у сумі 12863,46 грн., що становить 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилась з березня 2015 року є протиправною та підлягає скасуванню.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі № 567/456/19 (К/9901/35499/19).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрівського районного відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 08 травня 2020 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за виникнення заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки у вигляді 50% від загальної суми заборгованості у розмірі 12 863,46 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: смт. Олександрівка, вул. Самарська, 5, код ЄДРПОУ 34125433) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 13 серпня 2020 року.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.І. Грищенко