Решение № 90989271, 04.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1017/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.

представників:

прокурора: прокурор Лянна О.А.- посвідчення

позивача: Асташенкова О.І. - самопредставництво

відповідача 1: адвокат Акіменко В.М. - оредер

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1017/20

за позовом: першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 (буд. 6, вул. Черняховського, м. Одеса, 65062) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (площа Думська, 1, м. Одеса, 65004)

до відповідачів: 1) приватного підприємства "Чорномор-Ріелт" (кв.14, буд.79, вул. канатна, м. Одеса, 65012); 2) державного реєстратора Комунального підприємтсва "Агенція реєстраційних послуг" Морозової Ольги Станіславівни (оф. 502, буд. 33А, проспект Адміральський, м. Одеса, 65059)

про скасування рішення, записів про право власності, знесення самовільно побудованого об`єкту

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

10.04.2020р. перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №3 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1055/20) в інтересах Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (надалі - прокуратура) до Приватного підприємства «Чорномор-Ріелт» (надалі - ПП "Чорномор-Ріелт") та державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Морозової Ольги Станіславівни (надалі - Державний реєстратор Морозова О.С.) в якій з урахуванням заяви про зміну підстав позову (вх.№ 14877/20 від 10.06.20) просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП "Агенція реєстраційних послуг" Морозової О.С. (індексний номер 45968894 від 12.03.2019) на підставі якого за ПП "Чорномор-ріелт" зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30705045 про право власності ПП "Чорномор-ріелт" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36;

- зобов`язати ПП "Чорномор-ріелт" звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованої на ній нежитлової будівлі площею 236,2 м2.

2. Короткий зміст аргументів учасників справи

2.1. Аргументи Позивача.

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначав наступне.

15.03.2019 на підставі рішення Державного реєстратора Морозової О.С. за № 45968894 за ПП "Чорномор-ріелт" було зареєстроване право власності на нежитлову будівлю площею 236,2 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, на підставі якого у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно Державним реєстратором Морозовою О.С. була внесена запис № 30705045 про реєстрацію за ПП "Чорномор-ріелт" права власності на вищезазначений об`єкт нерухомості.

Вказане рішення Державного реєстратора Прокурор вважає незаконним, а запис про право власності такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного:

Так, Прокурор звертає увагу на те, що всупереч нормам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором Морозовою О.С. 15.03.2019 було прийнято рішення № 45968894 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю площею 236,2 м2.

Підставою для реєстрації права власності Державний реєстратор зазначив: договір купівлі-продажу, серія та номер: р№2305 від 17.05.2011; довідка, серія та номер: №40.19, видана 05.03.2019, видавник: ПП "Коло друзів"; звіт, серія та номер: б/н, видавник: ПП "Дельта-Консалтінг"; технічний паспорт, серія та номер: 40.19, виданий 26.02.2019, видавник: ПП "Коло друзів", інших документів не зазначено.

Як зазначає Прокурор, відповідно до договору купівлі-продажу № 2305 від 17.05.2011, ПП "Чорномор-ріелт" отримало у власність нежитлове приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, загальною площею 48,9 м2.

Прокурор вказує, що у 2019 належна відповідачу нежитлова будівля, площею 48,9 м2 була знищена пожежею, у зв`язку з чим ПП "Чорномор-Ріелт" відбудувало зазначену нежитлову будівлю. На момент поточної інвентаризації станом на 26.02.2019 загальна площа будівлі склала 236,2 м2, основна площа- 173,0 м2.

Таким чином, на переконання Прокурора, державний реєстратор Морозова О.С. 15.03.2019 прийняла рішення № 45968894 щодо реєстрації права власності на новий об`єкт будівництва, площа якого збільшена з 48,9 м2 до 236,2 м2.

Враховуючи те, що у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів відсутня реєстрація будь-якої дозвільної документації щодо проведення будівельних робіт за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, Прокурор стверджує, що спірна будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Посилаючись на положення "Порядку державної реєстрації речових прав власності на нерухоме мано та їх обтяжень", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від №1127 від 25.12.2015, Прокурор зазначає, що Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Проте, Державним реєстратором Морозовою О.С. не додержано зазначені вимоги, а сама реєстрація спірного об`єкту нерухомості була проведена без наявності документів, передбаченого вище зазначеним Порядком.

Прокурор звертає увагу на те, що будівельні роботи з будівництва спірної будівлі виконані ПП "Чорномор-Ріелт" без отримання відповідних дозвільних документів на виконання таких робіт, чим порушено норми містобудівного законодавства.

Отже, Прокурор зазначає, що існуюча реєстрація на спірний об`єкт нерухомості, право власності на який набуто Відповідачем 1 неправомірно, порушує права власника земельної ділянки - Одеської міської ради, оскільки у випадку невжиття заходів до скасування незаконної реєстрації, до Відповідача 1 перейде й право власності на земельну ділянку, на якій воно розташоване.

Оскільки Одеська міська рада будь-яких рішень щодо передачі земельної ділянки у власність (користування) не приймала, існуюча реєстрація права власності на об`єкт нерухомості порушує права територіальної громади м. Одеси, як власника земельної ділянки, на якій він розташований.

Як зазначає Прокурор з технічного паспорту, виготовленого 26.02.2019 ПП "Коло Друзів" вбачається що площа земельної ділянки, яку ПП "Чономор-Ріелт" використовує без законних підстав складає 134,5 м2.

Окрім цього, Прокурор зауважує, що спірна будівля не є об`єктом самочинної реконструкції, а є саме самочинно побудованим новим об`єктом нерухомості, тому на неї не може розповсюджуватися правовий режим приведення об`єкту у попередній стан, а лише знесення самочинно побудованого майна шляхом звільнення земельної ділянки, на якій воно самочинно побудовано, що безпосередньо передбачено ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Отже, Прокурор вважає, що рішення Державого реєстратора є протиправним а тому підлягає скасуванню, запис про право власності на спірний об`єкт нерухомості підлягає скасуванню, право власності ПП "Чорномор-ріелт" набуто неправомірно, а самочинно побудована будівля - знесенню за рахунок Відповідача 1.

Щодо представництва Прокуратурою інтересів Одеської міської ради Прокурор зазначив наступне.

Підставою для набуття територіальною громадою в особі Одеської міської ради права комунальної власності на землю є безоплатна передача їй землі державою. Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

За вимогами ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Предметом спору у справі є самочинно побудований об`єкт нерухомості на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності. Проте, як зазначає Прокурор, Одеською міською радою заходи на поновлення прав територіальної громади не вживаються.

Прокурор вказує, що відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

На підтвердження зазначеного, Прокурор посилається на висновки, зроблені Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, на правову позицію висловлену Верховним Судом щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 806/1000/17).

Окрім того, Прокурор вказує, що позиція щодо представництва прокурором інтересів держави також ґрунтовно викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, з якої вбачається, що сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

У зв`язку з тим, що питання відчуження земель комунальної власності згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є виключною компетенцією Одеської міської ради, яка повинна представляти інтереси територіальної громади, проте не здійснює свої повноваження, захистити права територіальної громади у даному випадку може лише прокуратура шляхом реалізації повноважень, наданих їй державою в порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України.

Отже, Прокурор вказує, що подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави. У даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду.

2.2. Аргументи Відповідача.

Відповідач проти позову Прокурора заперечує, обґрунтовуючи свою правову позицію наступним.

По-перше, Відповідач вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для представництва інтересів держави Прокурором, що свідчить про подачу позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду.

Так, Відповідач посилаючись на норми чинного національного законодавства зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення прокурора до Позивача з повідомленням про представництво їх інтересів у суді з відповідним позовом, а прокурором порушено право Позивача на оскарження такого представництва, не залежно від того чи згодні вони з таким представництвом чи ні.

Відповідач зазначає, що Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду й замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі Прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Вдруге, щодо звільнення земельної ділянки шляхом знесення об`єкта нерухомого майна, як самочинно побудованого, Відповідач зазначає наступне.

Відповідно до положень Цивільного Кодексу України знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може зобов`язати забудовника здійснити перебудову нерухомості.

Отже, Відповідач зауважує, що Прокурором не доведено підстав встановлених ст. 376 ЦК України, для задоволення позову щодо знесення об`єкту нерухомості.

Щодо наявності ознак самовільного зайняття земельної ділянки під об`єктом ПП "Чорномор-Ріелт", Відповідач зазначає, що ПП "Чорномор-Ріелт" набув право власності на нерухомість, розташовану на спірній земельній ділянці, на підставі свідоцтва про право власності, яке не визнане недійсним, і закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, на якій розташована нерухомість, не могло бути підставою для обмеження права ПП "Чорномор-Ріелт" як власника нерухомості на користування та володіння нею.

Відповідач зауважує, що ПП "Чорномор-Ріелт" у будь-якому випадку є власником будівлі площею 48,9 м2, що розташована у м. Одесі, по вул. Генуезька, 36, що ніким не оспорюється та не заперечується.

Вище наведенне, на думку Відповідача, є безумовою підставю для відмови Прокурору у задоволені позову.

3. Процесуальні питання вирішені судом.

10.04.2020 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовна заява вх. № 1055/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

15.04.2020 ухвалою Господарського суду позовну заяву (вх. № 1055/20) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1017/20, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 12.05.2020р.

21.04.2020 Прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову (вх.№2-818/20), в якій він просив суд забезпечити позов по справі шляхом накладання арешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 (РН об`єкта нерухомого майна 1786571251101), власник ПП "Чорномор-ріелт".

23.04.2020 ухвалою суду у задоволенні заяви Прокурора про забезпечення позову (вх.№2-818/20) було відмовлено.

12.05.2020 від Відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов (вх. № 11664/20) в якому Відповідач висловив свою правову позицію щодо незгоди із позовом.

12.05.2020 в судовому засіданні Прокурором було оголошено усне клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку неявкою представників позивачів, яке судом було задоволено, у справі була оголошена протокольна перерва в підготовчому засіданні до 28.05.2020.

Того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, ОМР, Управління ДАБК ОМР та Державний реєстратор Морозова О. С. були повідомлені про час та місце розгляду справи.

13.05.2020 на адресу суду надійшов запит на матеріали справи (вх. № 750/20) разом із ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 по справі № 916/1017/20 якою суд апеляційної інстанції витребував копії матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги Прокурора на ухвалу господарського суду Одеської області від 23.04.20 у справі №916/1017/20 про відмову у задоволені заяви Прокурора про забезпечення позову.

14.05.2020 разом із супроводним листом (№3570/20) копії матеріалів справи, витребувані ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 були направлені до апеляційного суду.

28.05.2020р. в судовому засіданні Прокурором було оголошено усне клопотання про відкладення засідання для надання йому можливості ознайомлення з відзивом Відповідача 1, яке судом було задоволено, в підготовчому засіданні була оголошена протокольна перерва до 02.06.2020р.

Того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та державний реєстратор Комунального підприємтсва "Агенція реєстраційних послуг" Морозова Ольга Станіславівна були повідомлені про час та місце розгляду справи.

02.06.2020 до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання Прокурора (вх. № 14116/20), в якому він просив суд витребувати з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міької ради реєстраційну справу за реєстраційним номеров об`єкта нерухомого майна 1786571251101, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, 36.

02.06.2020 в підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання Прокурора, вислухані думки іншіх учасників справи та в його задоволенні відмовив, оскільки воно суперечь приписам ст. 81 ГПК України та запропонував Прокурору після усунення зазначених недоліків. Прокурор оголосив усне клопотання про надання йому додаткого часу для подання клопотання про витребування доказів, оформленого належним чином. Зазначене клопотання судом було задоволено, в засіданнібула оголошена протокольна перерва до 11.06.2020.

Того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, відсутні учасники справи були повідомлені про час та місце розгляду справи.

04.06.2020 до Господарського надійшла відповідь Прокурора (вх. № 14417/20) на відзив ПП "Чорномор-Ріелт", яка судом долучена до матеріалів справи.

10.06.2020 до Господарського суду від Прокурора надійшли пояснення (вх.№ 14875/20), які судом також долучені до матеріалів справи.

10.06.2020 до Господарського суду надійшла заява Прокурора про зміну підстави позову (вх.№ 14877/20), в якій він просив з підстав, яким обґруновує тим, що відомості щодо винесення Управлінням ДАБК ОМР документів реагування (приписів, постанов) відсутні, а спір в частині інтересів Управління ДАБК ОМР є публічно правовим, а тому зазначеним спором інтереси Управління ДАБК ОМР не зачіпаються, а тому просив суд розглядати позов в частині порушення інтересів Позивача - Одеської міської ради.

11.06.2020 в судовому засіданні була проголошена ухвала про закриття провадження у справі в частині позовних вимог Першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ПП "Чорномор-ріелт", Державного реєстратора Морозової О.С. про скасування рішення, записів про право власності, знесення самовільно побудованого об`єкту.

Того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, Відповідач 2 був повідомлений про час та місце наступного розгляду справи.

23.06.2020р. у зв`язку з неявкою в судове засідання представників Прокурора та Позивача, суд оголосив протокольну перерву в судовому засіданні до 30.06.2020 та в порядку ст.120 ГПК України повідомив відсутніх учасників про дату та час наступного розгляду справи.

30.06.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.04.2020р. у справі №916/1017/20 скасовано. Заяву першого заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов у справі №916/1017/20 шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2кв.м., що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Генуезька, 36 (РН об`єкта нерухомого майна 1786571251101), власник ПП «Чорномор-Ріелт» (ідентифікаційний код 33657568).

30.06.2020 в судовому засіданні судом була оголошена протокольна перерва до 10.07.2020 та в порядку ст.120 ГПК України повідомлено відсутніх учасників про дату та час наступного розгляду справи.

10.07.2020 до Господарського суду Прокурором надані письмові пояснення (вх.. № 18030/20), які долучені судом до матеріалів справи.

10.07.2020 в судовому засіданні суд проголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2020 та в порядку ст.120 ГПК України повідомив відсутніх учасників про дату та час наступного розгляду справи.

Того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, державний реєстратор Комунального підприємтсва "Агенція реєстраційних послуг" Морозова Ольга Станіславівна була повідомлена про час та місце судового розгляду справи по суті.

В судових засіданнях 14.07.2020 та 21.07.2020 Судом оголошена протокольна перерва у розгляді справи.

03.08.2020 до Господарського суду надійшов лист Прокурора (вх. № 20380/20), в якому просив Суд поновити процесуальний строк на подачу копії повідомлення ОМР в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про прийняте прокуратурою рішення зодо звернення до суду з відповідним позовом, яке помилково не було надано до позову через неоспарювання ОМР факту такого звернення. Судом з урахуванням принципу пропорційності клопотання Прокурора задовольнив.

04.07.2020 в судовому засіданні Прокурор заявлений позов підтримав у повному об`ємі, просив суд його задовольнити.

Представник Позивача - ОМР підтримав позов Прокурора, просив його задовольнити, своєї письмовї позиції щодо позову суду не надав.

Представник Відповідача 1 - ПП "Чорномор-Ріелт" проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору, просив у задоволені позовних вимог Прокурора відмовити повністю.

Відповідач 2 - Державний реєстратор Морозова О.С. пр час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повдомленнями про вручення поштового відправлення, проте в судові зсідання не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, своїм правом на захистне скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018.

Враховуючи належне повідомлення Відповдача 2 про час та місце судових засідань, відсутність з його боку будь-яких клопотань та строки розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про належне повдомлення відповідач 2 та можливість розглянути справу за відсутності Відповідача 2.

В судовому засіданні, 04.08.2020 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України по виходу з нарадчої кімнати проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

21.02.2011 Комунальним підприємством "ОМБТІтаРОН" був виготовлений Технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване у будинку № 36 по вул. Генуезькій у м. Одесі власником якого є Фірма "СТЕНДФОРД ІНВЕСТ" (Приватне підприємство).

Відповідно до відомостей зазначених у Технічному паспорті загальна, основна та користана площа одноповерхового нежитлового приміщення складає 48,9 м2.

17.05.2011 між Фірмою "СТЕНДФОРД ІНВЕСТ" (Приватне підприємство) (Продавець) та приватним підприємством "Чорномор-Ріелт" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, заумовами п.1 якого Продавець передав у власність (продав), а Покупць прийняв у власність (купив) нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, будинок № 36, загальною площею 48,9 м2. Договір посвідчений посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Бєльтюковою Є.М., за реєстр. № 2305

Зазначене нежитлове приміщення належало Продавцю на підставі договору купілі-продажу, посвідченого 20.07.2009 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за № реєстровим № 2442

20.06.2011 Договір купівлі-продажу від 17.05.2011 був зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

22.10.2018 у нежитловому приміщені яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, будинок № 36, загальною площею 48,9 м2, сталася пожежа, про що за участю інспектора Приморського РВ ГУ ДНСН України в Одеській області був складений Акт про пожежу.

Тогож числа інспектором Приморського РВ ГУ ДНСН України в Одеській області був складений Звіт про причину виникнення пожежі.

26.02.2019 Приватним підприємством "Коло друзів" на замовлення ПП "Чорномор-Ріелт" був виготовлений Технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване у будинку № 36 по вул. Генуезькій у м Одесі.. відповідно до якого нежитлова будівля загальною площею 236,2 м2, має два поверхи: першій поверх загальною площею 119,0 м2, другий поверх загальною площею 117,2 м2, площа забудови складає 134,5 м2. Відомості щодо наданої (відведеної) земельної ділянки Технічний паспорт не містить.

05.03.2019 Приватним підприємством "Коло друзів" видана Довідка за № 40.19, в якій зазначено, що на підставі технічної інвентарізації, проведеної 26.02.2019 за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 було встановлено, що ПП "Чорномор-Ріелт" згідно договору купівлі-продажу від 17.05.2011, реєстр. № 2305 посвідчений приватним нотаріусом Одеського МНО Бєльтюковою Є.М, належить на праві власності нежитлова будівля загальною площею 48,9 м2. Також у довідці вказано, що у 2019 в результаті пожежі нежитлова будівля була знищена пожежою, у зв`язку з чим ПП "Чорномор-Ріелт" відбудувало нежитлову будівлю.

На момент поточної інвентарізації, зробленої ПП "Коло друзів" 26.02.2019, було встановлено, що загальна площа будівлі складає 236,2 м2, основна площа 173,0 м2, а також у Довідці було зазначено що зміна загальної площі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів та виконання внутрішніх робіт, що згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентарізації об`єктів нерухомого майна, не належить до самочинного будівництва.

25.01.2019 Приморська районна адміністрація ОМР листом за № 3д/МР звернулась до Управління ДАБІ ОМР, Департамента мініципальної безпеки ОМР, КП "ЖКС "Фонтанський" з приводу звернення депутата ОМР Гігінова Б.В. щодо питань, пов`язаних з законністю проведення капітального будівництва двоповерхової споруди на місці згорілого кафе-бару "Гастрономія" з улаштуванням фундаменту та огорожі за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-а.

В листі КП "ЖКС "Фонтанський" було запропоновано, у разі підтвердження факту самовільного будівництва, підготувати пакет документів для прийняття відповідного розпорядження райадміністрацією.

30.01.2009 майстером дільниці № 6 КП "ЖКС "Фонтанський" в присутності представника забудовника був складений припис, яким було запропоновано в триденний термін надати дозвільні правовстановлюючі документи на будівництво об`єкту за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-а.

05.02.2019 управління ДАБІ ОМР листом за № 01-2/8-Д надало відповідь Приморській районній адміністрації ОМР, в якому зазначило, зокрема, що розглянув депутатське звернення депутата Гіганова Б.В. № 66/Д-МР від 16.01.2019, повідомляє, що наразі Управлінням здійснюються організаційні заходи щодо проведення позаплановї перевірки за зазначеною адресою, про результати якої буде поінформовано додатково.

18.02.2019 заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 звернувся до КП "ЖКС "Фонтанський" із запитом № 16-1951-19 з питання щодо надання інформації щодо законності будівництва об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-а.

20.02.2019 представниками КП "ЖКС "Фонтанський" був сладений Акт обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженної містобудувної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси за адресою: вул.Генуезька, 36а, в якому за результатами обстеження зазначено, що на місці колишнього згорівшого кафе ведуться роботи по будівництву нової споруди в межах колишньої забудови. Дозвільні та правовстановлюючі документи працівникам КП "ЖКС "Фонтанський" не надані. Представнику власника вручено припис про зупинку робіт до надання дозвільної документації.

28.02.2019 листом за № 01-08/505 КП "ЖКС "Фонтанський" надало відповідь на запит заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, в якому було зазначено, що співробітниками КП "ЖКС "Фонтанський" був здійснений виїзд для проведення обстеження об`єкта нерухомості за адресою: м. Одеса, вул.Генуезька, 36а, в процесі якого було встановлено, що по зазначеній адресі проводяться роботи по будівництву нової споруди не встановленою юридичною або фізичною особою. Документи дозвільного характеру на проведення робіт співробітникам КП "ЖКС "Фонтанський" надані не були. До листа додані акт обстеження та фотофіксація на 2-х аркушах.

12.03.2019 державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Морозовою О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер - 1786571251101): нежитлову будівлю, об`єкт нерухомості, загальною площею 236,2 м2, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул.Генуезька, будинок 36, номер об`єкта в РПВН: 27488622.

Відомості про складові частини об`єкта нерухомості: складова частина об`єкта нерухомості - нежитлова будівля, а номер запису про право власності:30705045.

Підставою для державної реєстрації права власності визначені наступні документи: договір купівлі-продажу, серія та номер: р3 2305, виданий 17.05.2011, видавник: Бєльтюкова Є.М., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; довідка, серія та номер: № 40.10, видана 05.03.2019, видавник: ПП "Коло друзів", звіт, серія та номер: б/н, видавник:ПП "Дельта-консалтинг"; технічний паспорт, серія та номер: 40.19, виданий 26.02.2019, видавник: ПП "Коло друзів".

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію правта їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер рішення - 45968894 від 15.03.2019. Державний реєстратор КП "Агенція реєстраційних послуг" Морозова О.С.

Форма власності - приватна, розмір частки - 1/1, власник ПП "Чорномор-Ріелт".

24.01.2020 Прокурор місцевої Одеської прокуратури № 3 звернувся до Приморської районноі адміністрації ОМР листом за № 16.03-52-841ВИХ-20 стосовно прийняття заходів реагування по факту проведення будівлеьних робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул.Генуезька, 36а .

05.02.2020 Приморська районна адміністрація ОМР листом за № 01-12/144/2вих повідомила Прокурора місцевої Одеської прокуратури № 3 що з урахуванням діючого законодавства на адресу відповідних служб міста раніше була направлена інформація для прийняття заходів реагування по вказаному факту проведення будівельних робіт, згідно компетенції. На теперішній час побудована будівля за вказаною адресою експлуатується як об`єкт громадського харчування.

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно не вводилося в експлуатацію у передбаченому законом порядку, що воно на переконання Прокурора є самочинним будівництвом, яке порушує встановлені державою правила та норми здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади яку представляє Одеська міська рада, враховуючи те, що Державний реєстратор прийнявши рішення на підставі якого було зареєстровано право власності ПП "Чорномор-Ріелт" порушив вимоги закону, що призвело до незаконної реєстрації права власності за Відповідачем 1, а також враховуючи те, що ОМР не приймала рішення щодо надання ПП "Чорномор-Ріелт" земельної ділянки на якій розташована спірна будівля у власність або користування, Прокурор вважає що є всі законні підстави для його звернення до Господарського суду з метою захисту порушених прав територіальної громади міста в особі Одеської міської ради.

4. Норми права застосовані судом

Конституція України

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частина 2 ст. 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Пункт 3 ч.1 ст.1311 В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Частина 1 ст. 6. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Стаття 13. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Стаття 1. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Господарський кодекс України

Частина 2, 3 ст. 20. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Цивільний кодекс України

Стаття 3. Загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сфері особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 11. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.15. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (п.п. 4, 10 ч. 2 ст.16.)

Частина 1 ст. 316. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 ст.317. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст.319. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина1 ст.321. Право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частина 1, 2, 4 Стаття 373. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. 2. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. 4. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частина 1, 4 ст. 374. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. 4. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Стаття 375. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Стаття 376.

1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Частина 1 ст. 386. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Стаття 391. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Земельний кодекс України

Стаття 12. До повноважень міських рад у галузі земельних відносин належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність або користуванням громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Стаття 80. Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частина 1, п.п.а ч.2 ст.83. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. 2. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частина 1 ст.116. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина 1 ст. 122. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частина 1 ст. 124. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Стаття 125. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 212. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Абзац 1 ст. 1. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18. 1. Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

2. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

3. У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

4. Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

5. У разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав.

6. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - громадянина України здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - іноземця або особи без громадянства здійснюється на підставі документа, що посвідчує його особу і є підставою для перебування в Україні.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - нерезидента здійснюється на підставі документа, що підтверджує реєстрацію такої особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), та її установчих документів (їх копій), що легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено чинними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

7. У разі подачі документів на державну реєстрацію уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи.

Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

8. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

9. Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно.

При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим набувачем або набувачами.

Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна.

У разі якщо на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва, або земельну ділянку, на якій вони розташовані, не відкрито розділ у Державному реєстрі прав, для проведення державної реєстрації права власності подаються дві заяви.

10. Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

11. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов`язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

12. У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

13. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

14. Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

15. Вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.

Частина 1, 2 ст. 24. Підстави для відмови в державній реєстрації прав, зокрема:1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Стаття 26. За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.

У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.

2. У разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

У разі якщо допущена технічна помилка, виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.

У разі якщо допущена технічна помилка впливає на права третіх осіб, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі судового рішення.

3. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв (абз. 2 ч. 4).

Частина 1 ст. 37. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Пункт 1. Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пункт 12. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 .10.2012 № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Доступ до відомостей Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів забезпечується за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним реєстром документів здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Мін`юстом разом з Мінрегіоном.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

Пункт 40. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Пункт 41. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Закон України "Про архітектурну діяльність"

Частина 1 ст. 9. Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Частина 1 ст. 10. Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Стаття 13. До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Стаття 6. Ууправління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частина 2 ст. 8. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Закон України "Про прокуратуру"

Частина 1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом (п.2).

Стаття 23. (Зокрема). Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

6. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Частина 1, 6, 7 ст. 24. Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 6. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня. 7. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Стаття 2. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 5. Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; органи самоорганізації населення. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету..

Пункт 34 ч. 1ст. 26. Питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Частина 8 ст. 60. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

5. Висновки Господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частина 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору, відтак позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем, а позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить Прокурору та Позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність або відсутність порушеного права Позивача та відповідність обраного Прокурором способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві і на підставі цього зробити висновок щодо відмови або задоволення позову.

З урахуванням наведених приписів процесу суд зазначає наступне.

5.1. Щодо права Прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах позивачів

Заперечуючи проти наявності достатніх підстав для звернення Прокурора із позовною заявою Відповідач посилається, зокрема, на відсутність доказів з повідомленням про представництво інтересів Позивача у суді з відповідним позовом, і зазначає, що таким чином Прокурором порушено право ОМР на оскарження такого представництва, як це передбачено у наведеній вище нормі закону не залежно від того чи згодні вони з таким представництвом чи ні.

Окрім цього, Відповідач в якості обґрунтування своїх заперечень щодо допустимості участі Прокурора в судовому процесі послався на низку судової практики ВС, зокрема , на позицію ВС, висловлену у Постанові ВС КГС від 06.02.2019 по справі № 927/246/18, Постанову об`єднаної палати ВС КГС від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17, Постановах ВС від 23.10.2018 р. у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 р. у справі № 924/1237/17.

Отже посилаючись на позицію Верховного Суду, Відповідач стверджує про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі ОМР, що свідчить про подачу позову Прокурором всупереч приписам пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Суд не погоджується з данною позицією Відповідача виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підставою для звернення Прокурора із позовом до суду стало зволікання Одеською міською радою у вжитті відповідних заходів щодо усунення порушень законодавства, виявлених виконавчими органами Позивача у галузі будівництва з боку Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокурором 02.04.2020 в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" був повідомлений Юридичний департамент ОМР про прийняте рішення щодо направлення до суду позовної заяви для захисту інтересів держави в особі ОМР.

Враховуючи те, що відповідно до "Положення про Юридичний департамент ОМР, затвердженого рішенням ОМР № 248-VІІ від 03.02.2016, він є виконавчим органом ОМР, який підпорядкований та підзвітний ОМР.

Пунктом 2 Положення передбачено, що Департамент забезпечує дотримання у роботі міської ради принципів законності, захисту прав та інтересів місцевого самоврядування.

На департамент покладаються, у тому числі, функції: захисту прав та представництво інтересів територіальної громади міста Одеси в особі міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради в судах; підготовки позовних заяв від імені міської ради, до судів та інші процесуальні документи у відповідних судових справах; з розгляду процесуальних документів у справах, що стосуються інтересів територіальної громади, тощо.

Пунктом 2.3 зазначеного Положення також передбачено, що Департамент розглядає звернення фізичних та юридичних осіб з правових питань, що пов`язані з діяльністю міської ради, виконавчого комітету та міського голови; тощо.

Окрім цього, ВП ВС у своєї Постанові від 26.05.2020 по справі 912/2385/18 уточнив свої правові висновки, викладені у Постанові ВП ВС від 15.10.2019 по справі № 903/129/18; Постановах ВС від 06.02.2019 по справі № 927/246/18; від 16.04.2019 по справі № 910/3486/18; від 16.04.2019 по справі № 925/650/18; від 17.04.2019 по справі № 923/560/18; від 18.04.2019 по справі № 913/299/18; від 13.05.2019 по справі № 915/242/18; від 10.10.2019 по справі № 0440/6738/18 (№ в ЄДРСР 84855502) та відступив від своїх правових висновків, зроблених у Постановах ВС від 17.04.2019 по справі № 923/560/184; від 10.04.2019 по справі № 909/569/18; від 07.12.2018 по справі № 924/1256/17; від 16.04.2019 по справі № 925/650/18 (№ в ЄДРСР 81268454) зазначивши, що:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.37). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п.40).

Таким чином ВП ВС у наведенних пунктах Постанови зробив правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. (п.43).

Отже, з урахуванням наведенного, наявних в матеріалах справи доказів та враховуючи те, що на переконання суду Прокурором повністью виконані вимоги частини п`ятої статті 162 ГПК України, суд з урахуванням правового висновку ВП ВС, зробленого в Постанові від 26.05.2020 по справі 912/2385/18 вважає, що Прокурор у цієї справі неналежно обґрунтував підстави для здійснення захисту інтересів держави в особі ОМР, а тому відхиляє заперечення Відповідача щодо відсутності у Прокурора права на подання цього позову.

5.2. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено Судом, 12.03.2019 державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Морозовою О.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно була внесена запис про право власності ПП "Чорномор-Ріелт" на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, об`єкт нерухомості, загальною площею 236,2 м2, адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул.Генуезька, будинок 36. В якості підстав реєстрації права власності державним реєстратором зазначені документи, які не підповідають вимогам п.41 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженому Постановою КМУ від 25.12.2015 за № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (із змінами та доповеннями на час здійснення реєстраційної дії).

Суд зазначає, що вчинення державним реєстратором відповідних реєстраційних дій, здійснених щодо реєстрації за ПП "Чорномор-Ріелт" права власності на об`єкт нерухомого майна, вказує саме на порушення майнових прав та інтересів Одеської міської ради як власника земельної ділянки на якій розташоване.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункти 6, 13 ч.1 ст. 20 ГПК України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

У цій справі Прокурор, звертаючись до суду з позовом до Відповідачів в порядку господарського судочинства, зазначав, що ОМР відповідно до приписів чинного законодавства є власником земель у межах міста, які віднесені до комунальної власності, а дії Відповідачів порушують її права.

Зокрема, Прокурор вважає, що оскаржуване рішення державного реєстратора про реєстрацію за Відповідачем 2 права вланості на спірну нежилову будівлю по суті порушує права Позивача та створює перешкоди Позивачу в реалізації його права на розпорядження землями комунальної власності на яких побудовано спірну нежитлову будівлю, що є протиправними діями.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у п. 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав Позивача на нерухоме майно саме іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Отже, оскільки спір у цій справі стосується порушення цивільних прав ОМР то належним Відповідачем у ній є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої державним реєстратором у межах повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Саме така правова позиція висловлена ВП ВС в своїх постановах 07.04.2020 у справі № 904/3657/18 та від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Виходячи з наведенного суд вважає, що Державний реєстратор, до якого Прокурор пред`явив також позов, не є належним співвідповідачем у цій справі, а тому Прокурором вибраний невірний спосіб захисту порушених прав Позивача. З огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора заявлені до державного реєстратора задоволенню не підлягають.

Окрім цього згідно правових висновків, викладених ВП ВС в постанові від 04.09.2018 по справі справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) та від яких не знайшла підстав висдступати вВП ВС у своєї постанові від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу Позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (ч.2 ст.і 26 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З урахуванням наведенної правової позиції ВП ВС суд вважає, що позовна вимога прокурора про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію задоволенню не підлягає.

5.3. Щодо позовних вимог про скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ПП "Чорномор-Ріелт" та зобов`язання Відпоідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунко самочинно побудованої не неї нежитлової будівлі суд дійшов до наступного.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Відповідачем отримані дозвільної документації на будівництво спірного об`єкту нерухомості, як відсутні докази отимання правовстановлюючих докуменів на землекористування земельною діялнкою на якій відбувалось будівництво цієї будівлі.

Також, матеріали справи не містять, а Відповідач не довів, що спірне майно було введено в експлуатацію у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Відповідач не є власником або користувачем земельної ділянки, тому не має право на її забудову.

Самочинне будівництво є порушенням встановлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об`єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Відповідно до акту про пожежу від 22.10.2018 майно нежитлової будівлі кафе, яке було розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36-А, знищене пожежею, внаслідок якої пошкоджено стіни та дах будинку.

Зпівставлянням технічного паспорту на зазначений об`єкт нерухомості площею 48,9 м2 від 21.02.2011, який був побудований з матеріалу, цегли та металевого каркасу та технічного паспорту від 26.02.2019 на будівлю площею 236,2 м2 Судом встановлено, що має місце не факт реконструкції згорівшого об`єкта нерухомості, а фактично будівництво нового об`єкту нерухомості, шляхом зведення бетонного фундаменту, стін з газобетону, бетонних сходів та підлоги та улаштуванням другого поверху з розширенням площі забудови за рахунок земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку забудовнику не відводилася.

Факт самочинного будівництва нової споруди встановлено судом з наявних в матеріалах доказів, зокрема, акта КП "ЖКС "Фонтанській" від 20.02.2019 та фотофіксацією яка є додатком до акту; довідкою ПП "Коло друзів" за № 40.19 від 05.03.2019 якою також підтверджено факт знищення пожежею раніше розташованої будівлі.

Висновків, до яких дійшов суд, відповідач у встановленому порядку не спростував.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що спірна будівля не є об`єктом самочинної реконструкції, а є самочинно побудованим новим об`єктом нерухомості, тому на неї не може розповсюджуватися правовий режим приведення об`єкту у попередній стан, а лише знесення самочинно побудованого майна шляхом звільнення земельної ділянки, на якій воно самочинно побудовано, що безпосередньо передбачено ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Крім того, спірна будівля зареєстрована у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як новий об`єкт нерухомості з присвоєнням нового реєстраційного номеру.

Наявність у Відповідача реєстрації права власності на будівлю загальною площею 48,9 м2 яка була зруйнована пожежою, не надає йому право на здійснення самовільного будівництва на місце згорівшого об`єкту нової нежитлової споруди. Власник згорівшої будівлі має право у встановленому законом порядку отримати дозвільну документацію та провести на її підставі реконструкцію знешкодженої будівлі у встановленому законом порядку після набуття законного права власності (користування) земельною ділянкою.

Враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу наявності в нього дозвільних документів на будівництво спірного об`єкта нерухомості, а також отримання від ОМР у власність (користування) земельної ділянки, на якій відбувалось будівництво, суд з урахуванням норм законодавства України, дійшов висновку, що оспорювана нежитлова будівля, побудована Відповідачем самочинно, без достатніх на то правових підстав, а тому є об`єктом самочинного будівництва.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №45968894, прийняте 12.03.2019 державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Морозовою О.С. щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлову будівлю загальною площею 236,2 м2, реєстраційний номер:1786571251101, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генуезька, 36 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, відтак, позовна вимога Прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 30705045 про право власності ПП "Чорномор-ріелт" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36 є повністю обґрунтованою, законною і такою що підлягає задоволненню.

Окрім цього суд зазначає, що реєстрація за Відповідачем права власності на об`єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об`єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених Відповідачем при будівництві цього об`єкту.

Окрім цього, Суд зазначає, що ним врахована правова позиція яка викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018р. у справі №725/6305/15-ц, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ід 30.05.2018р. у справі №482/2115/15-ц та в постанові Верховного Суду України від 19.11.2014р. у справі №6-180цс14, виклав правову позицію, відповідно до якої знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Судом також враховані правові висновки зроблені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц, відповідно до яких ВС визначив що положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Перший протокол ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97/ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23..01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

"Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах "Рисовський проти України" (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас Суд зауважує, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади або' органи місцевого самоврядування.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Саме таку правову позицію щодо застосування положень статті 376 ЦК України висловила Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у Постанові від 06.09.2017 (справа № 642/7110/15-ц).

При цьому суд зазначає про безпідставність посилання Відповідача на те, матеріали справи не містять доказів вчинення Позивачем дій, спрямованих на врегулювання спірних правовідносин іншим, ніж звернення до суду з позовом про знесення будівлі шляхом пропозиції Відповідачу здійснити перебудову спірної будівлі та відмову Відпоідача це зробити, оскільки матеріалами справи містять достатньо доказів свідомого порушення Відповідачем вимог чинного законодавства україни в процесі здійснення самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомості, неможливості перебудови самочино збудованої будівлі у будівлю яка пошкоджена пожежею, а відповідачем доказів зворотнього у встановленому порядку Суду не надано.

Враховуючи те, що дії Відповідача із самочинного будівництва спірного об`єкта нерухомості порушують норми законодавства України, яке повнітю є доступним для відповідача, чітким та передбачуваним у питаннях його застосування та наслідків дії його норм, те, що втручання Прокурора є законним, переслідує відновлення законного права Одеської міської ради на володіння землями міської громади, що складає «суспільний», «публічний» інтерес; при вирішенні питання врахований принцип "пропорційності" та справедливої рівноваги, оскільки звільнення земельної ділянки, яку незаконно зайняв Відповідач, шляхом знесення самочинно збудовного об`єкту нерухомості не позбавляє Відповідача права в наступному отримати, при дотриманні певних павових норм, дозволу на проведення реконструкції належної йому на праві власності нежитлової будівлі, яка була знешкоджена пожежею.

При прийнятті рішення Судом враховано те, що представникі Прокуратури та Позивача усвідомлюють, що вимога щодо знесення спірного майна є крайнім заходом, та їх зауваження, що після звільнення земельної ділянки від самовільно збудованої нежитлової будівлі, Відповідач не позбавлений права оформити відповідні документи та звернутись до ОМР з приводу проведення реконструкції згорвшої нежитлової будівлі, яка належала йому на праві приватної власності.

Водночас Суд зауважує, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Враховуючи вищенаведенне, з огляду на характер спірних правовідносин, неправомірну поведінку Відповідача, встановлені Судом обставини та застосовані правові норми, Суд дійшов висновків про те, що у даній справі не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності Відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц.

Інші заперечення Відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов Суд при розгляді цієї справи.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоча судом їм було створено усі можливості для надання ним доказів та заперечень, судом не виявлено на підставі наявних у справі доказів інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204,00 грн. слід стягнути з Відповідача на користь прокуратури Одеської області пропорційно задоволеним позовнм вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 232, 236-240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. В задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Комунального підприємства "агенція реєстраційних послуг" Морозової Ольги Станіславовни - відмовити.

3. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 30705045 про право власності Приватного підприємства "Чорномор-ріелт" на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 236,2 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36.

4. Зобов`язати Приватне підприємство "Чорномор-ріелт" (кв.14, буд.79, вул. Канатна, м. Одеса, 65012, код 33657568) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 36, шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованої на ній нежитлової будівлі площею 236,2 м2.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Чорномор-ріелт" (кв.14, буд.79, вул. Канатна, м. Одеса, 65012, код 33657568) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код 03528552) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 14 серпня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський