Решение № 90855101, 04.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1305/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Ісак Д.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шокряк О.В. за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Фізичної особи - підприємця Морус Світлани Сергіївни до відповідача Приватного підприємства «Брайловський» про стягнення 57300,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Морус Світлана Сергіївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Брайловський» про стягнення 57300,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Фізична особа - підприємець Морус Світлана Сергіївна посилається на неналежне виконання Приватним підприємством «Брайловський» умов укладеного між сторонами договорів про надання послуг №12/07 від 12.07.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020р. відкрито провадження у справі №916/1305/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.06.2020р. о 11:00.

02.06.2020р. за вх.суду№14096/20 Фізична особа підприємець Морус Світлана Сергіївна звернулася до суду з клопотанням про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2020р. клопотання Фізичної особи підприємця Морус Світлани Сергіївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено та справу призначено до розгляду у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У зв`язку із технічною неможливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про що складено відповідний акт, неявку в засідання представників сторін, суд дійшов висновку про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. відкладено судове засідання на 02.07.2020р. о 10:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

09.06.2020р. за вх.суду№14696/20 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні від 02.07.2020р. було оголошено перерву на 23.07.2020р. о 10:40, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні від 23.07.2020р. було оголошено перерву на 29.07.2020р. о 12:00, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2020р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

23.07.2020р. за вх.суду№19477/20 відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, відмовив у її задоволенні, як необґрунтованій.

У судовому засіданні від 23.07.2020р. було оголошено перерву на 29.07.2020р. о 12:00, про що зазначено в протоколі судового засідання, однак у зв`язку із виявленням у Господарському суді Одеської області випадку захворювання COVID-19 та тимчасовим припиненням роботи суду 29.07.2020р. з метою проведення повної дезінфекційної обробки адміністративної будівлі суду, засідання суду не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2020р. призначено судове засідання на 04.08.2020р. о 10:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні від 04.08.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1305/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Як вказує позивач, 12.07.2019р. між Фізичною особою - підприємцем Морус Світланою Сергіївною (позивач, Підприємець) та Приватним підприємством «Брайловський» (відповідач, Господарство) було укладено договір №12/07 (далі договір) про надання послуг комбайну зі збирання зернових культур (п.1. договору).

Відповідно до розділу 3 договору сторони погодились, враховуючи фінансову сторону Господарства, проводити розрахунки в натуральній або грошовій формі. Господарство за виконані сільськогосподарські роботи, згідно з актом про виконані роботи, не пізніше 7 днів після закінчення збиральних робіт, проводити остаточну роботу з розрахунку 750грн./га.

Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного проведення розрахунків за виконаними роботами Господарство виплачує Підприємцю 10% боргу за кожний місяць, але не більше 50% за рік від суми прострочення.

Згідно п.5.4. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до належного виконання всіх передбачених зобов`язань.

Як вказує позивач, 12.07.2019р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт по збиранню врожаю згідно якого, обсяг виконаних робіт (наданих ослуг) позивачем склав 517,6га., за ціною 750,00грн. за 1 га., вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 388200,00грн. Протягом липня-серпня 2019 року, відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 350000,00грн. за послуги щодо збирання зернових культур, що свідчить про часткове виконання відповідачем перед позивачем своїх зобов`язань за договором. Невиконаними залишились зобов`язання відповідача на суму 38200,00грн., а саме: 388200,00грн.-350000,00грн.=38200,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт по збиранню врожаю від 12.07.2019р., рахунком фактурою №1 від 15.07.2019р., випискою по рахунку позивача з 01.07.2019 року по 05.03.2020 року про надходження коштів. Таким чином, починаючи з вересня 2019 року у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем зі сплати грошових коштів за надані сільськогосподарські послуги за договором в розмірі 38200,00грн. Визнати свою заборгованість перед позивачем, відповідач відмовляється, акт звірки взаєморозрахунків (заборгованості) по договору №12/07 від 12.07.2019р. не підписує, мотивуючи тим, що заборгованість у них не рахується, грошові кошти в сумі 38200,00грн. на рахунок позивача не перераховує.

Позивач зазначає, що 10.03.2020р., на адресу відповідача була направлена претензія №1/2019 щодо виконання зобов`язання за договором про надання послуг та сплати заборгованості в сумі 38200,00грн., а також сплати господарських санкцій передбачених п.4.2. договору у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми боргу за кожен місяць прострочення, але не більше ніж 50% за рік від суми прострочення в зв`язку із несвоєчасним проведення розрахунків за виконані роботи в повному обсязі, який складає 19100,00грн., що підтверджується фіскальним чеком відділу зв`язку про відправлення цінного листа від 10.03.2020р. та описом вкладення від 10.03.2020р. Претензія разом із доданими до неї документами вручена уповноваженому представнику відповідача 18.03.2020р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2630002732026. Однак одержавши вимогу про виконання зобов`язання, відповідач продовжує не виконувати умови підписаного ним договору, кошти за надані позивачем послуги щодо збирання врожаю с/г культур в повному обсязі не сплачує, а тому позивач з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів змушений звертатись до господарського суду.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 38200,00грн. заборгованості та 19100,00грн. штрафу.

Відповідач проти позовних вимог про стягнення 38200,00грн. заборгованості заперечує посилаючись на те, що 29.05.2020 відповідач сплатив на користь позивача основну суму боргу у розмірі 38200,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №241.

Відповідач зазначає, що несвоєчасне виконання обов`язку щодо сплати залишку у розмірі 38200,00грн. відповідачем пов`язано із скрутним фінансовим становищем, що виникло внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та навесні 2020 року, які негативно вплинули на обсяг врожаю та. відповідно, прибутку відповідача, що підтверджується довідкою про несприятливі погодні умови восени 2019 року та весняний період 2020 року №486/-09 від 07.05.2020р., виданої Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Зазначеною довідкою засвідчено факт того, що засушливі умови восени 2019 року, несприятливі явища навесні 2020 року (дефіцит опадів, недостатнє і незадовільне зволоження ґрунту, заморозки, низька відносна вологість повітря) негативно впливали на розвиток та формування врожаю озимої пшениці, озимого ячменю, озимого ріпаку на території Ширяївського району Одеської області, тобто за місцем здійснення господарської діяльності відповідача.

Як вказує відповідач, не оплата відповідачем залишку у розмірі 38200,00грн. за договором, сталася з об`єктивних причин, що були поза волею відповідача у зв`язку з чим, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Щодо сплати штрафу, відповідач зазначає, що як на підставу стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 10% від суми боргу позивач посилається на п. 4.2. договору. Відповідно до п. 4.2. договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків за виконаними роботами Господарство виплачує Підприємцю 10% боргу за кожний місяць, але не більше 50% у рік суми боргу. З наведеного пункту договору вбачається, що пунктом не встановлено, що зазначені 10% - є штрафом, або будь-якою іншою санкцією. Крім того, п. 4.2. договору встановлює певні обставини, за яких виникають передбачені ним наслідки, а саме - несвоєчасне проведення розрахунків. Таким чином, необхідно встановити, який строк проведення розрахунків передбачений договором. В позовній заяви позивач зазначає, що Замовник зобов`язався в 3-х денний термін після закінчення робіт підписати акт виконаних робіт та оплатити такі послуги не пізніше 7 днів після закінчення збиральних робіт (п.п. 2.1.1.-3.2). Дійсно, п. 2.2.6 договору передбачено обов`язок відповідача після закінчення робіт, в 3-х денний термін підписати акт про виконані роботи. Цей обов`язок відповідачем виконаний в повному обсязі, оскільки акт був підписаний в день підписання договору. Щодо посилання позивача на обов`язок відповідача не пізніше 7 днів після закінчення збиральних робіт оплатити послуги за договором у повному обсязі, то такий обов`язок договором не передбачений. Пункт 3.2. договору, на який посилається позивач, встановлює, що Господарство за виконані сільськогосподарські роботи, згідно з актом про виконані роботи, не пізніше 7 днів після закінчення збиральних робіт, проводить остаточну роботу з розрахунку 750,00грн/га. Тобто п. 3.2. договору описує термін виконання робіт відповідачем, зокрема, харчування працівників позивача, житло, дизельне паливо, охорону та інше, а не термін розрахунків. Таким чином, договором не передбачено чітких термінів проведення остаточної оплати за виконані роботи, а тому посилання позивача на порушення їх термінів відповідачем як на підставу застосування штрафу є безпідставним.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №12/07 про надання послуг комбайну зі збирання зернових культур.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 12.07.2019р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт по збиранню врожаю згідно якого, обсяг виконаних робіт (наданих ослуг) позивачем склав 517,6га., за ціною 750,00грн. за 1 га., вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 388200,00грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами договору, а саме розділом 3 договору сторони встановили, що Господарство за виконані сільськогосподарські роботи, згідно з актом про виконані роботи, не пізніше 7 днів після закінчення збиральних робіт, проводить остаточну роботу з розрахунку 750грн./га.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня-серпня 2019 року, відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 350000,00грн. за послуги щодо збирання зернових культур, що свідчить про часткове виконання відповідачем перед позивачем своїх зобов`язань за договором.

Станом на день подання позову до суду невиконаними залишились зобов`язання відповідача на суму 38200,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт по збиранню врожаю від 12.07.2019р., рахунком фактурою №1 від 15.07.2019р., випискою по рахунку позивача з 01.07.2019 року по 05.03.2020 року про надходження коштів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Під час розгляду відповідач сплатив заборгованість у сумі 38200,00грн., що підтверджується наданою до відзиву на позов копією платіжного доручення №241 від 29.05.2020р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем сплачено позивачу заборгованість за договором у сумі 38200,00грн., суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 38200,00грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 19100,00грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що п. 4.2. не встановлено, що зазначені 10% - є штрафом, або будь-якою іншою санкцією та не можуть бути застосовані судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами договору, а саме п. 4.2. договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного проведення розрахунків за виконаними роботами Господарство виплачує Підприємцю 10% боргу за кожний місяць, але не більше 50% за рік від суми прострочення.

Тобто умовами договору сторони передбачили штрафні санкції у розмірі 10% боргу за кожний місяць, але не більше 50% за рік від суми прострочення.

Посилання відповідача на те, що п. 3.2. договору, на який посилається позивач, встановлює, що Господарство за виконані сільськогосподарські роботи, згідно з актом про виконані роботи, не пізніше 7 днів після закінчення збиральних робіт, проводить остаточну роботу з розрахунку 750,00грн/га описує термін виконання робіт відповідачем, зокрема, харчування працівників позивача, житло, дизельне паливо, охорону та інше, а не термін розрахунків судом до уваги не приймається, оскільки вказаним пунктом договору встановлено, що оплата здійснюється саме за виконані сільськогосподарські роботи, а ні за харчування працівників позивача, житло, дизельне паливо, охорону та інше як вказує позивач.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10%, суд вважає його вірним та зазначає що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 10% боргу у розмірі 19100,00грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 38200,00грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% у сумі 19100,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "Брайловський" на користь Фізичної особи - підприємця Морус Світлани Сергіївни 38200,00грн. заборгованості - закрити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Брайловський" (66800, Одеська область, Ширяївський район, смт. Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656) на користь Фізичної особи - підприємця Морус Світлани Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 19100,00грн. штрафу, 2102,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 10 серпня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Л.В. Степанова