Решение № 90846276, 31.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1639/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Швернєнко М.А.,

від відповідача:

1) Головного управління ДПС в Одеській області - Граматик І.І.,

2) Головного управління ДФС в Одеській області - Граматик І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до Головного управління ДПС в Одеській області та Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення заборгованості в сумі 83967,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про стягнення заборгованості в сумі 83967,23 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити виплачену суму забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітній - ОСОБА_1 за період з 03.12.2018 р. по 28.11.2019 р., яку було поновлено на посаді старшого державного інспектора Татарбунарської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДФС в Одеській області з 22.10.2018 р. згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р.

Як зазначає позивач, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 № 90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" до внесення змін до Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Крім того, як вказує позивач, відповідно до Положення про Одеський обласний центр зайнятості, затвердженого Наказом Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 09.10.2017 № 146, Одеський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, підпорядкованою та підзвітною Державній службі зайнятості (Центральному апарату).

Відповідно до Наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 08.06.2018 р. № 64 "Про реорганізацію базових центрів зайнятості Одеської області", Татарбунарський районний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Одеського обласного центру зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Татарбунарський РЦЗ .

Водночас позивач додає, що наказом Одеського ОЦЗ від 10.11.2017 № 277 утворено відокремлений підрозділ Одеського обласного центру зайнятості - Татарбунарську районну філію Одеського обласного центру зайнятості.

Як вказує позивач, ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна у Татарбунарській районній філії ООЦЗ у період з 26.11.2018 р. по 28.02.2020 р., отримувала соціальні послуги і забезпечення відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що підтверджується наказами Татарбунарської районної філії ООЦЗ про прийняті рішення по ОСОБА_1 (витяг із наказу від 26.11.2018 р. № НТ 181126 про надання статусу безробітної з 26.11.2018 р., витяг із наказу від 03.12.2018 р. № НТ 181203 про призначення допомоги по безробіттю з 03.12.2018 р. по 27.11.2019 р., витяг із наказу від 02.12.2019 № НТ 191202 про припинення виплати допомоги по безробіттю з 28.11.2019 р., витяг із наказу від 10.03.2020 р. № НТ 200310 про припинення реєстрації безробітної ОСОБА_1 з 27.02.2020 р.

Наразі позивач зауважує, що відповідно до бухгалтерської довідки від 08.04.2020 р. та нарахування допомоги по безробіттю та платежі (додаток 4 до персональної картки ОСОБА_1 ) сума виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 під час перебування на обліку за період з 03.12.2018 р. по 28.11.2019 р. становить 83967,23 грн.

Поряд з цим позивач вказує, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду м. Одеси від 01.08.2019 р. справа № 420/8608/18 був виданий наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 27.02.2020 р. №25-о, яким був скасований наказ Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 22.10.2018 р. № 49-о в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на посаді старшого державного інспектора Татарбунарської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДФС в Одеській області з 22.10.2018 р.

При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Одеським ОЦЗ вживалися заходи по відшкодуванню виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду. Так, 24.04.2020 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1759/10/42-20 з вимогою в тридцятиденний термін перерахувати кошти в сумі 83967,23 грн., виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.

Проте, як стверджує позивач, відповідач в добровільному порядку не сплатив зазначену суму боргу в розмірі 83967,23 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, невиконання відповідачем в добровільному порядку вимог про сплату заборгованості стало підставою для звернення позивача на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття" до суду із заявленим позовом. При цьому позивач зазначає, що відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Наразі позивач посилається на судову практику Верховного Суду з аналогічних спорів (постанови від 12.06.2018 р. у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі № 914/1875/17).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2020 р. позов Одеського обласного центру зайнятості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1639/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2020 р.

10.07.2020 р. відповідачем - ГУ ДПС в Одеській області подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, вказуючи, що ОСОБА_1 ніколи не перебувала в трудових відносинах з Головним управлінням ДПС в Одеській області, а отже немає законних підстав для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з Головного управління ДПС в Одеській області. Таким чином, за ствердженнями відповідача, належним роботодавцем є Головне управління ДФС в Одеській області.

Щодо питання правонаступництва відповідач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та, керуючись наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2019 року 7-рг "Про реорганізацію головних управлінь ДФС в областях та м. Києві", вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних, органів Державної податкової служби України, в тому числі Головне управління ДФС в Одеські області. Так, за ствердженнями відповідача, 05 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про перебування Головного управління ДФС в Одеській області в стані припинення. При цьому відповідач зауважує, що ч. 7 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати припинення юридичної особи, яка реорганізується (з відповідним записом в ЄДР з одночасною державною реєстрацією змін до відомостей щодо правонаступництва юридичної особи до якої приєднується (з відповідним записом в ЄДР). Крім того, відповідач додає, що абзацами четвертим та шостим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - Постанова КМУ №1200) визначено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності та Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, як стверджує відповідач, процедура реорганізації не завершена та Головне управління ДФС в Одеській області знаходиться в стані припинення. Крім того, як наголошує відповідач, Головне управління ДФС в Одеській області наразі виконує свої функції та повноваження, визначені Постановою КМУ № 1200 в повній мірі.

Також відповідач додає, що позивач в позовній заяві зазначив, що на адресу Головного управління ДПС в Одеській області було скеровано претензію від 24.04.2020 р. № 1759/10/42-20. При цьому, як вказує відповідач, Головне управління ДПС в Одеській області надало відповідь від 26.05.2020 р. №10888/9/15-32-13-02-09, в якій запропонувало звернутися до Головного управління ДФС в Одеській області як до роботодавця, до якого належить пред`являти вимоги про стягнення допомоги по безробіттю виплачену ОСОБА_1

20.07.2020 р. позивачем подано до господарського суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області. Так, заявник вказує, що під час досудового врегулювання спору Одеським обласним центром зайнятості було направлено дві претензії: перша - до в.о. начальника Головного управління ДФС в Одеській області Гулакової Н.Л., в прийнятті якої було відмовлено, та її повернуто 14.04.2020 р., про що зазначено на бланку кур`єрської служби доставки, друга - до голови комісії з припинення юридичної особи Головного управління ДФС в Одеській області Гулакової Н.Л., в прийнятті якої також було відмовлено 17.04.2020 р. з причин перебування Головного управління ДФС в Одеській області в стані припинення, про що зазначено у на бланку кур`єрської служби доставки. Як вказує позивач, підставою для відмови у прийнятті претензії кур`єру стало те, що порушене у претензії питання стосується Головного управління ДПС в Одеській області. Також позивач зазначає, що 23.04.2020 р. Одеським ОЦЗ було втретє направлено претензію на адресу Головного управління ДПС в Одеській області, яка була прийнята ДПС в Одеській області, та на яку отримано відповідь про те, що Головне управління ДФС в Одеській області продовжує здійснювати свою діяльність у відповідності до визначених Постановою КМУ № 1200 повноважень та функцій. При цьому позивач вказує, що у вказаній відповіді також запропоновано звернутися до Головного управління ДФС в Одеській області як до роботодавця з вимогами про стягнення допомоги по безробіттю, виплачену ОСОБА_1 . Як зазначає позивач, що в додатку 1 постанови КМУ від 19.06.2019 р. № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються, вказано Головне управління ДПС в Одеській області. Також у переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, в додатку 2 цієї постанови № 537 визначено, що Головне управління ДФС в Одеській області реорганізується та приєднується до Головного управління ДПС в Одеській області.

Під час судового засідання 20.07.2020 р. представник відповідача не заперечував проти задоволення вказаного клопотання та залучення до участі у справі Головного управління ДФС в Одеській області в якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2020 р. до участі у справі № 916/1639/20 залучено в якості співвідповідача - Головне управління ДФС в Одеській області та розгляд справи відкладено на 31 липня 2020 р.

30.07.2020 р. відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області подано до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову. Так, в обґрунтування заперечень відповідач вказує, що в рамках розгляду справи № 420/6081/18 за позовом ОСОБА_1 до Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області про скасування наказу та поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 р., якою зобов`язано ГУ ДФС в Одеській області (правонаступник Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області) поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Татарбунарського відділення Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з 22.10.2018 р. та стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79446,88 грн. Як вказує відповідач - ГУ ДФС в Одеській області, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2019 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 79446,88 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області було стягнуто 79446,88 грн. з Головного управління ДФС в Одеській області шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_1 . Таким чином, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 отримала середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79446,88 грн. При цьому відповідач зауважує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 р. по справі № 420/7410/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області про стягнення з ГУ ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за вимушений прогул протягом 90 днів (з 02.08.2019 р. по 09.12.2019 р.) в сумі 36856,80 грн. вказану суму стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області. Однак, рішення суду не виконано з підстав ненабрання законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України. Водночас ГУ ДФС в Одеській області зазначає, що в рамках розгляду вищевказаних справ Головне управління ДФС в Одеській області не володіло інформацією, а ОСОБА_1 в свою чергу не повідомляла ні суд, ні Головне управління ДФС в Одеській області про перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання виплат допомоги по безробіттю. Таким чином, за ствердженнями відповідача, ОСОБА_1 , користуючись необізнаністю суду та учасників справи про перебування позивачки на обліку в центрі зайнятості, з державного бюджету отримала і середній заробіток за час вимушеного прогулу і допомогу по безробіттю, що призвело до втрат бюджету в подвійному розмірі.

Крім того відповідач зауважує, що Головне управління ДФС в Одеській області дізналося про перебування ОСОБА_1 на обліку у Татарбунарській районної філії Одеського ОЦЗ з 26.11.2018 р. по 28.02.2020 р. та отримання нею виплат допомоги по безробіттю тільки 24.06.2020 р., отримавши від Одеського обласного центру зайнятості претензію про повернення допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 .

Таким чином, як стверджує відповідач, Головне управління ДФС в Одеській області, виконавши постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р. та сплативши на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79446,88 грн., а також з урахування виплати в майбутньому 36856,80 грн. (після набрання законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 р. по справі № 420/7410/19) вважає, що у ГУ ДФС в Одеській області відсутні підстави для повернення допомоги по безробіттю Одеському обласному центру зайнятості, виплаченої ОСОБА_1 .

У судовому засіданні 31.07.2020 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідачів заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Татарбунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. Підставою для звернення із вказаною заявою стало звільнення ОСОБА_1 22.10.2018 року з останнього місця роботи - Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області через скорочення чисельності (для військовослужбовців включно) згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 49-о від 22.10.2018 р.

Також 26.11.2018 р. ОСОБА_1 була подана до Татарбунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості заява про призначення виплати допомоги по безробіттю.

26.11.2018 року згідно витягу із наказу Татарбунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості № НТ 181126 ОСОБА_1 надано статус безробітного.

Також згідно витягу із наказу Татарбунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 03.12.2018 р. № ТН 181203 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В подальшому згідно наказу Татарбунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 02.12.2019 р. № ТН 191202 припинено ОСОБА_1 виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до п.п. 12 п. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" до внесення змін до Законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення".

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 08.06.2018 р. № 64 "Про реорганізацію базових центрів зайнятості Одеської області", Татарбунарський районний центр зайнятості реорганізовано шляхом приєднання до Одеського обласного центру зайнятості, який є правонаступником майна, прав та обов`язків Татарбунарського РЦЗ.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення"; надання роботодавцям - суб`єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення"; надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності відповідно до статті 30 Закону України "Про зайнятість населення"; здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 24-1 Закону України "Про зайнятість населення"; інформаційні та консультаційні послуги, пов`язані з працевлаштуванням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В ч. 3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

В силу ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 83967,23 грн.

Наразі, як з`ясовано судом, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р. у справі № 420/6081/18 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 р. скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 49-о від 22.10.2018 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора Татарбунарського відділення Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у зв`язку із скороченням чисельності працівників;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Татарбунарського відділення Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з 22.10.2018 р.;

- стягнуто з Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79446,88 грн.;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Як вбачається з витягу з наказу Татарбунарської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 10.03.2020 р. № НТ 200310, вказаним Центром було припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 у зв`язку із поновленням її на роботі за рішенням суду.

Так, згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 25-о від 27.02.2020 року скасовано наказ Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 22.10.2018 р. № 49-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора Татарбунарської державної податкової інспекції Ізмаїльського управління Головного управління ДФС в Одеській області з 22.10.2018 р.

Разом з тим, позивач стверджує, що сума матеріального забезпечення, виплачена службою зайнятості ОСОБА_1 в загальному розмірі 83967,23 грн. в період її перебування на обліку з 03.12.2018 року по 28.11.2019 року включно як безробітного, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та її поновлено на роботі.

Отже, предметом спору у даній справі є обов`язок роботодавця відшкодувати позивачу виплачену працівнику податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 суму страхових коштів та вартість соціальних послуг на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Спір про стягнення вказаних сум за наслідком прийняття судового рішення про поновлення на роботі працівника юридичної особи, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Незаконність звільнення з посади вказаної особи Головним управлінням ДФС в Одеській області була встановлена постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р. у справі № 420/6081/18, згідно якої ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного державного інспектора Татарбунарського відділення Арцизької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з 22.10.2018 р.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У даному випадку саме Головне управління ДФС в Одеській області по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на Головне управління ДФС в Одеській області покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.

Як з`ясовано судом, Одеським обласним центром зайнятості направлялась претензія від 08.04.2020 р. № 1529/10/42-20 до в.о. начальника Головного управління ДФС в Одеській області Гулакової Н.Л., яка також була головою комісії з припинення юридичної особи Головного управління ДФС в Одеській області, в прийнятті якої було відмовлено, про що зазначено на бланках кур`єрської служби доставки. Як вказує позивач, підставою для відмови у прийнятті претензії кур`єру стало те, що перебування Головного управління ДФС в Одеській області в стані припинення, а порушене у претензії питання стосується Головного управління ДПС в Одеській області.

Так, Одеським обласним центром зайнятості була направлена Головному управлінню ДПС в Одеській області претензія від 23.04.2020 р. № 1759/10/4220, в якій останньому пропонувалось в 30-денний термін з дня отримання претензії повернути до Одеського обласного центру зайнятості суму коштів в розмірі 83967,23 грн., які безпідставно виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю та наданих соціальних послуг. 26.05.2020 р. відповідачем - Головним управлінням ДПС в Одеській області була надана позивачу відповідь на претензію від 23.04.2020 р., в якій вказано про необґрунтованість вимог позивача саме до Головного управління ДПС в Одеській області, оскільки ОСОБА_1 не перебуває в трудових відносинах з Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Між тим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2018 р. № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Одеській області.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстрація Головного управління ДПС в Одеській області здійснена 31.07.2019 р. за № 15561020000071008.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - Головне управління ДФС в Одеській області (код 39398646) перебуває у стані припинення.

Отже, зважаючи на те, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2020 р. не внесено запису про припинення Головного управління ДФС в Одеській області, суд доходить висновку, що процедура реорганізації не завершена та вказана юридична особа відповідно до закону ще не припинена, а тому саме Головне управління ДФС в Одеській області зобов`язане відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням суду.

Одеський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Як з`ясовано судом, згідно довідки Одеського обласного центру зайнятості від 08.04.2020 р. № 25 за період з 03.12.2018 р. по 28.11.2019 р. ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 83967,23 грн.

Так, з наявного в матеріалах справи Додатку № 4 до персональної картки ОСОБА_1 - нарахування допомоги по безробіттю та платежі, вбачається, що ОСОБА_1 за період з 03.12.2018 р. по 27.11.2019 р. включно було виплачено кошти на загальну суму 83967,23 грн.

Доводи Головного управління ДФС в Одеській області про те, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р. у справі № 420/6081/18 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області було стягнуто з рахунку Головного управління ДФС в Одеській області шляхом безспірного списання середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в розмірі 79446,88 грн., не заслуговують на увагу, оскільки стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу ніяким чином не відноситься до сплачених коштів по допомозі по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, можливість стягнення яких з роботодавця передбачена ст.ст. 34 та 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями ч. 7 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Так, предметом даного позову є вимога про стягнення з роботодавця суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в розмірі 83967,23 грн. за період з 03.12.2018 р. по 28.11.2019 р., яку було поновлено на роботі за постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 р. Оскільки, як встановлено судом вище, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2020 р. не внесено запису про припинення Головного управління ДФС в Одеській області, відповідно саме Головне управління ДФС в Одеській області зобов`язане відшкодувати суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 у зв`язку з її поновленням на роботі за рішенням суду. Поряд з цим слід зазначити, що у поданій позивачем до суду уточненій позовній заяві (а.с. 118-125) вимога про стягнення коштів заявлена саме до Головного управління ДФС в Одеській області. Відтак, вказана заявлені позовні вимоги стосуються саме Головного управління ДФС в Одеській області, а не Головного управління ДПС в Одеській області. Враховуючи наведене та відсутність вимоги з боку позивача до відповідача - Головного управління ДПС в Одеській області в межах даної справи, суд доходить висновку про відмову задоволенні позовних вимог Одеського обласного центру зайнятості до Головного управління ДПС в Одеській області.

Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні Одеського обласного центру зайнятості про стягнення 83967,23 грн. частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача - Головного управління ДФС в Одеській області, та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на вказаного відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Одеського обласного центру зайнятості до Головного управління ДПС в Одеській області та Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення заборгованості в сумі 83967,23 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 6; код ЄДРПОУ 39398646) на користь Одеського обласного центру зайнятості (р/р UA92820172035540930070070639, отримувач: Одеський обласний центр зайнятості, код ЄДРПОУ отримувача: 03491435; банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) заборгованість по виплаченій суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 83967вісімдесят три тисячі дев`ятсот шістдесят сім/грн. 23 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102/дві тисячі сто дві/грн. 00 коп.

3. В задоволенні позовних вимог Одеського обласного центру зайнятості до Головного управління ДПС в Одеській області відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2020 р.

Суддя В.С. Петров