Приговор № 9084459, 19.04.2010, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа №1-52/10

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2010 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Карбовніка І.М.

при секретарі Данилів О.І.

з участю прокурора Пришляка Ю.О.

та адвоката ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу про обвинувачення

ОСОБА_4, 21.08.1956року народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_2, позапартійної, не військовозобов’язаної, одруженої, працюючу приватним підприємцем, проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, -

- у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_4 18 листопада 2009року біля 12год. 30хв. на а/д Київ-Чоп 585км. +300м., в межах с.Розвадів Миколаївського району, в напрямку смт.Розділ, керуючи транспортним засобом марки «Фіат-Добло-Панорама» реєстраційний номер НОМЕР_1, не справилась із керуванням, виїхала на смугу зустрічного руху і здійснила зіткнення з автомобілем марки „ВАЗ-21061”, під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого ОСОБА_2 отримав травму лівої ноги у вигляді закритого перелому човникоподібної кістки стопи, закритих переломів голівок 2, 3, 4, 5 плюсневих кісток, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

Своїми діями підсудна ОСОБА_4 грубо порушила вимоги п.п.1.2; 1.5 ч.1; 2.3 (б); 10.1; 11.2 Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 винною себе визнала повністю, щиро розкаялась та пояснила, що їй на праві власності належить автомобіль НОМЕР_2, який вона використовує у своїй підприємницькій діяльності. Практичний стаж водія у неї 5 років, має посвідчення водія з категорією «В». До моменту дорожньо-транспортної пригоди автомобіль знаходився у технічно-справному стані. Так, 18 листопада 2009 року, в першій половині дня, вона знаходилась в м. Львові, купувала різний товар для свого магазину. Виїхавши з м. Львова, їхала в смт. Журавно, Жидачівського району. За кермом машини знаходилась вона, а в салоні машини, на передньому сидінні, був її син ОСОБА_5. Перевозила в машині вантаж продуктів вагою біля 400 кг. Десь біля 12 години 30 хвилин проїхала цементний завод та дальше їхала в напрямку повороту на смт. Розділ. Цю дорогу знає добре, бо часто їздить за товаром в м. Львів. Швидкість керованого нею автомобіля становила, приблизно 60 км/год.. Попереду неї їхало не менше 7 транспортних засобів. Видимість була доброю, асфальтове покриття дороги сухе, світило сонце. Під час руху із своїм сином не розмовляла, бо він задрімав. В зустрічному напрямку також їхали транспортні засоби. Описати механізм зіткнення із першою легковою автомашиною не може, вважає, що їй стало погано на кілька секунд. Відчула сильний удар, побачила, що керований нею автомобіль знаходиться на зустрічній смузі руху, а на зустріч їде машина червоного кольору. Її син від удару проснувся, схопив за кермо і вивернув його вправо, щоби уникнути зіткнення з другою машиною. Але цього зробити не вдалося і керована нею машина зачепила другу легкову машину червоного кольору. Після зіткнення її автомобіль зупинився на краю дороги справа. Скарг на здоров'я не має ніяких, на «Д» обліку в жодного лікаря не перебуває. 18.11.2009 року, перед виїздом, почувала себе добре. Ніяких лікарських засобів 18.11.2009року не приймала. До зіткнення з першою машиною цього транспортного засобу не бачила, лише відчула сильний удар. Не думала обганяти попутних транспортних засобів, їхала спокійно, тому така спокійна їзда могла її заспокоїти і дещо втратила увагу. У вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди певністю визнає свою вину, вважає, що дорожньо-транспортна пригода була зумовлена порушенням нею ряду підпунктів Правил дорожнього руху України. Заявлені прокурорські цивільні позови в інтересах Миколаївської КЦРЛ та Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м.Львова визнає. Просить її суворо не карати.

Крім особистого визнання підсудною ОСОБА_4 своєї винності в скоєнні злочину, вина підсудної в пред’явленому звинуваченні за ст.286 ч.1 КК України повністю доведена в судовому засіданні і стверджується такими доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 18 листопада 2009 року, близько 11 години, власним автомобілем марки «ВАЗ-21061» реєстраційний № ВСМ84АВ виїхав із с. Тейсарів, Жидачівського району та їхав в с. Грімке, Городоцького району. В салоні автомобіля, на передньому сидінні знаходилась його дружина ОСОБА_6, а на задньому сидінні троє його доньок - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7. Практичний стаж водія в нього з 1996 року. Десь о 12 год. 30 хв. їхали дорогою Київ-Чоп, проїздили через с. Розвалів, Миколаївського району, керований ним автомобіль знаходився посередині смуги руху, що в напрямку м. Миколаєва. Швидкість руху становила 60-70 км/годину. Погодні умови були добрі - світило сонце, асфальт був сухий, видимість добра. Позаду нього їхав автомобіль марки «Жигулі» червоного кольору. В зустрічному напрямку рухалась колона транспортних засобів. Раптово побачив, що з цієї колони транспорту виїхав автомобіль червоного кольору, іномарка. Почав вивертати кермо вправо, щоби уникнути зіткнення, але повністю виїхати за межі дороги не міг, бо заважав бордюр. Зіткнення відбулося передніми частинами транспортних засобів, до зіткнення не застосовував екстреного гальмування, лише пригальмовував. Після зіткнення на короткий час втратив свідомість. З місця події його забирала машина швидкої допомоги. Лікувався спершу в Миколаївській лікарні, а потім у 8-й лікарні м. Львова. Внаслідок зіткнення він отримав ряд численних тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Щодо обрання підсудній міри покарання, покладається на думку суду.

Будучи допитаною в судовому засіданні як потерпіла ОСОБА_3 показала, що 18 листопада 2009 року, в першій половині дня, вона із своїми батьками ОСОБА_2С, ОСОБА_6 і двома сестрами ОСОБА_8 і ОСОБА_7 виїхали з с. Тейсарів та їхали в с. Грімне, Городоцького району. Їхали автомобілем НОМЕР_3, за кермом машини знаходився її батько ОСОБА_2, її мама знаходилась на передньому сидінні, вона знаходилась на задньому сидінні, позаду свого батька, а сестри сиділи біля неї, посередині знаходилась її сестра ОСОБА_8, а ОСОБА_7 сиділа справа. В той день погода була ясна, світило сонце, дорога була сухою. Десь біля 12 год. 30 хв. вони проїздили дорогою біля с. Розвадів, Миколаївського району. Машина під управлінням її батька не їхала з великою швидкістю. Вони їхали по «своїй» смузі руху в напрямку м. Миколаєва, назустріч їм їхала колона з різних транспортних засобів. Раптом побачила, що з цієї колонн виїхала автомашина червоного кольору, це була іномарка. Тоді, почула слова батька «куди ця машина ідеї», він дещо прийняв вправо. Що дальше сталося, не пригадує, можливо, що на якийсь час втратила свідомість. Коли прийшла до свідомості, то побачила, що її батько ще сидить за кермом машини, вона щось говорила своїй мамі, але що саме, не пригадує. З місця події машиною швидкої допомоги її відвезли в Миколаївську районну лікарню, а батька туди ж привезли іншою машиною. В Миколаївській лікарні вони були на лікуванні два дні, а потім їх перевели на лікування у 8-му лікарню м. Львова, де вона проходила курс лікування до 01.12.2009 року, після чого була виписана для амбулаторного лікування за місцем проживання. В результаті цієї пригоди її батько отримав перелом кісток стопи. Щодо міри покарання підсудній, то просить суд таку суворо не карати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що 18 листопада 2009 року, в першій половині дня, вона із своїм чоловіком ОСОБА_2 і трьома доньками ОСОБА_8, ОСОБА_7 і ОСОБА_3 виїхали з с. Тейсарів та їхали в с. Грімне, Городоцького району. Їхали автомобілем НОМЕР_4, за кермом знаходився її чоловік ОСОБА_2, машина зареєстрована на нього. Вона знаходилась на передньому сидінні, доньки знаходились на задньому сидінні, позаду чоловіка знаходилась донька ОСОБА_3, біля неї була донька ОСОБА_8, а справа донька ОСОБА_7. В той день погода була ясна, світило сонце, дорога була сухою. Десь біля 12 год. 30 хв. проїздили дорогою біля с. Розвадів, Миколаївського району. Машина під управлінням її чоловіка не їхала з великою швидкістю. Попереду їхньої машини не було транспортних засобів. Вони їхали по «своїй» смузі руху в напрямку м. Миколаєва, назустріч їхала колона з різних транспортних засобів. Раптом побачила, що з цієї колони виїхала автомашина червоного кольору, це була іномарка, яка їхала просто на них, після чого стався сильний удар і їх машину відкинуло на край дороги і на узбіччя. Після зіткнення транспортних засобів вона самостійно вибралась із салону машини, відкрила задні дверцята і двоє її доньок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також вибрались з салону машини. Люба скаржилась на біль в правій руці. Побачила в доньки ОСОБА_3 на обличчі кров, а тому їй сказала сидіти в салоні машини, із ОСОБА_3 було все нормально. Чоловік також знаходився в салоні машини, він був при свідомості, але скаржився на біль в нозі. На місце пригоди приїхала спершу одна машина швидкої допомоги, цією машиною в лікарню поїхала її донька ОСОБА_3, а коли приїхала друга машина швидкої допомоги, то вже забрали її чоловіка. З двома іншими доньками теж поїхала в лікарню м. Миколаєва. В лікарні ОСОБА_7 робили рентген і наклали на праву руку гіпсову пов'язку. Вона і донька ОСОБА_8 не отримали в результаті ДТП тілесних ушкоджень. Любу відпустили з лікарні додому. Її чоловік і донька ОСОБА_3 два дні знаходились на лікуванні в Миколаївській лікарні, а потім їх скерували для лікування у 8-му лікарню м. Львова. На місці пригоди до них підходив син жінки-водія і говорив, що його мама заснула за кермом.

Допитаний по справі свідок ОСОБА_9 показав, що 18 листопада 2009 року, після 12 години, автомашиною «ВАЗ-2101» реєстраційний номер ВСІ083 АР, яка належить його дружині ОСОБА_10, а він вписаний в техпаспорт з правом керування цією машиною, виїхав з с. Верин, Миколаївського району, де працює в столярному цеху, та їхав в напрямку м.Миколаєва. В салоні машини більше нікого не було, вантажу не перевозив. Виїхав на трасу Київ-Чоп, асфальтове покриття дороги було сухе, світило сонце, видимість була доброю. Керований ним автомобіль знаходився в технічно-справному стані. Практичний стаж водія має з 1997 року. їхав в напрямку м. Миколаєва посередині «своєї» смуги руху, швидкість руху становила в межах 60 км годину. В попутному з ним напрямку рухався автомобіль «ВАЗ-21061» синього кольору, номерних знаків не пригадує. Їхав за цим автомобілем на відстані не менше 30 метрів. На його погляд, автомобіль, що їхав попереду, рухався з такою ж швидкістю, що і керований ним автомобіль. В зустрічному напрямку їхала колона транспортних засобів, але які це були машини, не може сказати. Раптово побачив, що із потоку кількох автомашин, які їхали в зустрічному для нього напрямку, виїхав автомобіль марки «Фіат» червоного кольору і сталося зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21061» синього кольору. Від цього удару автомобіль «ВАЗ-21061» синього кольору розвернуло та відкинуло на край дороги. Водій автомобіля «Фіат» червоного кольору не гальмуючи, продовжував рухатись по зустрічній для нього смузі руху. Він не гальмував, а вивернув кермо вправо і виїхав на бордюр, таким чином намагався уникнути зіткнення «лоб-в-лоб». Автомобіль марки «Фіат» червоного кольору зачепив його автомобіль з лівої сторони по всій його довжині. В результаті ДТП він тілесних ушкоджень не отримав. Після зіткнення з його автомобілем машина «Фіат» червоного кольору зупинилась на відстані біля 100 м від його автомобіля. Не може визначити приблизної швидкості, з якою рухався автомобіль «Фіат» червоного кольору, коли виїхав з потоку зустрічного транспорту. Вже після зіткнення транспортних засобів, він вийшов з машини, пішов подивитись до автомобіля «ВАЗ-21061», бачив, що за кермом сидів мужчина, він не дуже чітко відповідав на питання, з салону тої машини вийшла жінка, молоді дівчата. Потім пішов подивитись до водія автомобіля «Фіат», цим водієм виявилась жінка, але вона вже сиділа не за кермом, а на сидінні пасажира, плакала, просила вибачення за те, що сталась аварія.

Допитаний по справі свідок ОСОБА_5 показав, що 18 листопада 2009 року, приблизно о 12 год. 30 хв. із своєю мамою ОСОБА_4 поверталися з м. Львова та їхали в смт. Журавно. Їхали автомашиною НОМЕР_5, який належить його матері ОСОБА_4, і який вона використовує у своїй підприємницькій діяльності. За кермом автомобіля знаходилась його мама, а він сидів на передньому сидінні, поруч з водієм. В машині вони перевозили вантаж продуктів масою не більше 400 кг. Машина була в технічно справному стані, по дорозі з м. Львова жодних несправностей не було. Машина нова - 2008 року випуску. Дорога була сухою, світило сонце. Перед м. Миколаєвом він задрімав, а тому не може сказати з якою швидкістю безпосередньо перед ДТП їхала автомашина під керуванням його мами, але вона не їздить з великою швидкістю. Також не може розповісти про дорожню обстановку безпосередньо перед ДТП і про механізм ДТП. Прокинувся від сильного удару, машину струснуло, побачив, що керований його мамою автомобіль знаходиться на смузі зустрічного руху і їм назустріч їде легкова машина «ВАЗ-2101», червоного кольору. Схопив за кермо і почав вивертати його вправо щоби уникнути зіткнення. На той момент на правій смузі руху, по якій би вони мали їхати, не було транспортних засобів. Із автомашиною «ВАЗ-2101» вийшов ковзаючий удар, тобто зіткнення з цією машиною сталося зі сторони водія цієї машини. В результаті ДТП він та його мама не отримали тілесних ушкоджень. Як сталось, що керований його мамою автомобіль виїхав на смугу зустрічного руху, він не знає. Після того, як керований його мамою автомобіль зупинився вже на правій смузі руху, то він подивився, чи мати не поранилась, проте така була при свідомості, сказала, що з нею все нормально, і що вона може рухатись. Побачивши, що з мамою все нормально, вийшов з машини, побачив, що відсутнє в машині ліве переднє колесо, на деякій відстані від їх машини, в сторону м. Миколаєва, знаходяться дві пошкоджені автомашини - одна машина марки «ВАЗ-21061» синього кольору, а друга машина «ВАЗ-2101» червоного кольору. Машина «ВАЗ-21061» знаходилась частково на узбіччі, частково на краю дороги, а машина «ВАЗ-2101» знаходилась на краю дороги. Тоді він пішов подивитись механічне пошкодження автомобілів, тоді побачив за кермом цієї машини мужчину, пізніше дізнався, що він священик.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудної ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України стверджується і рядом письмових доказів по справі, зокрема:

- першими поясненнями учасників та очевидців події злочину;

- Протоколом огляду місця події, схемою і фототаблицею до цього протоколу від 18.11.2009 року, з яких видно, що на 585 км+300 м автодороги Київ-Чоп сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення транспортних засобів (ас. 3-4.5,6-16);

- Протоколами огляду і перевірки технічного стану транспортних засобів від 18.11.2009 року, з яких видно, що в результаті ДТП транспортні засоби зазнали значних механічних пошкоджень (ас. 17-18,19-20,21);

- Висновком експерта № 630/09 від 01.12.2009 року, з якого видно, що у ОСОБА_2 була травма лівої ноги у вигляді закритого перелому човникоподібної кістки стопи, закритих переломів голівок 2,3,4,5 плюсневнх кісток, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я ( ас. 44);

- Висновком експерта № 629/09 від 01.12.2009 року, з якого видно, що у ОСОБА_3 була травма тіла у вигляді ран на обличчі, струсу головного мозку, забою тазу та попереково-крижового відділу хребта, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я ( ас. 45 );

- Висновком експерта № 1/659 від 21.12,2009 року, з якого видно, що всі механічні пошкодження автомобіля НОМЕР_6 носять аварійний (не експлуатаційний характер), утворились внаслідок дії значних одномоментних навантажень і виникли в момент ДТП - зіткнення транспортних засобів (а.с.110-113);

- Висновком експерта № 1/660 від 24.12.2009 року, з якого видно, що зіткнення автомобіля НОМЕР_7 з автомобілем «ВАЗ-21061» р.н. BC34S4AB відбулось на лівій смузі руху відносно напрямку руху на м.Стрий, тобто на смузі руху автомобіля «ВАЗ-2І061» p.н. ВС3484АВ, в районі розташування двох ділянок осипу ґрунту (болота), що зафіксовані в ділянці найбільшої локалізації осипу скла та частин автомобілів, а також іншими письмовими документами зібраними по даній справі.

Таким чином, зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази дають суду підстави вважати, що підсудна ОСОБА_4 18 листопада 2009року грубо порушила вимоги п п.1.2; 1.5 ч.1; 2.3 (б); 10.1; 11.2 Правил дорожнього руху України, зокрема:

п.1.2 Правил, де зазначається, що в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;

п.1.5 ч.1 Правил, який вказує водію, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальні збитки;

п.2.3 . Правил, який вимагає, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.10.1 Правил, який вказує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.11.2 Правил, який вказує, що нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.

Оскільки дані порушення Правил дорожнього руху України допущені підсудною ОСОБА_4 18 листопада 2009року привели до спричинення потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тому дії ОСОБА_4 досудовим слідством правильно кваліфіковані за ст.286 ч.1 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудній ОСОБА_4 суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчинення нових злочинів заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України підсудна ОСОБА_4  вчинила злочин віднесений до середньої тяжкості.

Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання  підсудній ОСОБА_4 судом не встановлено.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання підсудній  є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Як особа ОСОБА_4 по місцю проживання та праці характеризується позитивно, на обліку у лікарів – нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Так, підсудна ОСОБА_4 вчинила злочин середньої тяжкості, однак суд, враховуючи її особу, прохання потерпілих щодо обрання їй не суворого покарання, приходить до висновку, що ОСОБА_4 не становить суспільної небезпеки і її перевиховання може бути досягнуто без ізоляції від суспільства.

Тому, призначаючи ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі, суд вважає за можливе звільнити її від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України та покласти на неї обов’язки, передбачені ст.76 КК України.

Оскільки санкцією статті, за якою ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності, передбачено додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає за доцільне застосувати таке до підсудної.

По справі Миколаївським міжрайонним прокурором заявлені цивільні позови в інтересах Миколаївської КЦРЛ на суму 623грн. 54коп. та в інтересах Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м.Львова на суму 1180грн. 63коп. і такі підсудною визнаються, тому дані позови підлягають задоволенню.

ОСОБА_10 витрати підлягають стягненню з підсудного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винною та засудити за ст.286 ч.1 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї передбачені ст.76 КК України обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, своєчасно повідомляти про зміну місця свого проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу щодо засудженої ОСОБА_4 - підписку про невиїзд, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільні позови Миколаївського міжрайонного прокурора в інтересах Миколаївської комунальної центральної районної лікарні та Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м.Львова задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Миколаївської комунальної центральної районної лікарні Львівської області ( р/р 354180010002387, МФО-825014, ЗКПО-20764294 в УДК у Львівській області) 623 (шістсот двадцять три) грн. 54коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Комунальної 8-ої міської клінічної лікарні м.Львова (р/р 35423004002960, МФО-825014, ЗКПО-01997645 в УДК Сихівського району м.Львова ГУ ДКУ у Львівській області) 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 63коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВСУ у Львівській області на розрахунковий рахунок УДК у Львівській області № 35221003000808, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 – 2394 (дві тисячі триста дев’яносто чотири) грн. судових витрат за проведені експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів з моменту його оголошення, через районний суд.

Суддя: Карбовнік І.М.