Решение № 90815096, 06.08.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5403/18

Провадження № 2/463/141/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судового засідання: Заверухи О.Б.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, -

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю подружжя: транспортних засобів марки «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнати за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за частку у спільному сумісному майні - 10 000 доларів США різниці у вартості транспортних засобів; стягнення витрат на судовий збір та витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивує тим, що між сторонами 29 серпня 1992 року було зареєстровано шлюб, який розірвано 15 травня 2018 року. Під час перебування в шлюбі сторонами придбано 30 травня 2009 року автомобіль «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , середня ринкова вартість якого становить 5 000 доларів США, а 21 листопада 2006 року придбано автомобіль «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , середня ринкова вартість якого становить 15 000 доларів США. Як на підставу позову посилається на положення ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби: марки «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 та «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 20 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

9 жовтня 2018 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено таку в підготовче засідання.

10 грудня 2018 року представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Солоніною Є.Б., яка діяла на підставі ордера серії ЛВ № 145704 від 21 листопада 2018 року, подано відзив на позов, відповідно до якого просить у задоволенні такого відмовити, у зв`язку з тим, що автомобіль «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 був відчужений під час перебування сторін у шлюбі 5 квітня 2018 року в рахунок погашення боргу, що стверджується договором купівлі-продажу № 4641/2018/889341 від 5 квітня 2018 року, угодою про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу № 4641/2018/889341 від 5 квітня 2018 року, договором позики від 14 серпня 2012 року, а тому не може бути предметом позову. Автомобіль «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 був придбаний відповідачем за власні кошти, позивач не брала участі в набутті майна ні коштами, ні працею.

26 грудня 2018 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Лесько Н.Р., яка діяла на підставі ордера серії ЛВ № 143352 від 4 жовтня 2018 року подано відповідь на відзив відповідно до якого вказує, що позивач про відчуження автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 в рахунок погашення позики довідалась з відзиву на позов, а тому вважає таке відчуження вчинення в порушення ст. 65 СК України, оскільки згоди на таке відчуження не давала. Зазначає, що стороною відповідача не представлено жодного доказу придбання автомобіля «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідачем за власні кошти, натомість вказує, що такий було придбано під час шлюбу за спільні кошти подружжя, а тому є спільною сумісною власністю. Крім того, позивач мала дохід і брала участь в набутті спільного майна коштами та працею.

В підготовчому засіданні 7 лютого 2019 року представником позивача ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період часу з 1998 року по третій квартал 2018 року. Представником відповідача ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено акт оцінки ЛВК № 1312/1880 від 13 грудня 2018 року транспортного засобу «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

15 березня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить: визнати недійсним договір позики від 14 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 5 квітня 2018 року за № 4641/2018/889341 транспортного засобу та угоду від 5 квітня 2018 року про внесення змін і доповнень в договір купівлі-продажу від 5 квітня 2018 року за № 4641/2018/889341 транспортного засобу, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 транспортні засоби «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнати за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за частку у спільному сумісному майні - 10 000 доларів США різниці у вартості транспортних засобів.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року заяву про збільшення позовних вимог залишено судом без руху.

29 березня 2019 року ухвалою суду заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу.

В підготовчому засіданні 29 березня 2019 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є сумісною власністю подружжя та відчужений без згоди ОСОБА_1 в сумі 161 557 гривень; поділити автомобіль марки «Toyota RAV 4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку вказаного автомобіля; визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки вказаного автомобіля; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Крім того, у вказаному підготовчому засіданні ухвалою суду було залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_5 .

Вказана заява про зміну предмета позову мотивована тим, що транспортні засоби вказані в позові були придбані під час перебування сторін у шлюбі, один з яких було відчужено, а саме автомобіль «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 без згоди позивача, а тому його вартість повинна бути врахована при поділі майна. Зазначає, що відповідачем не надано доказів згоди позивача на відчуження автомобіля та отримання позики. Вказує, що такі договори не були вчиненні в інтересах сім`ї. Як на підставу вимог посилається на положення ст. 61, 65 СК України.

5 квітня 2019 року представник відповідача ОСОБА_3 подала заперечення проти заяви з процесуальних питань відповідно до якої вказує, що відповідач не отримав грошей від відчуження автомобіля, оскільки такий був відчужений в рахунок погашення позики перед третьою особою. Позичені кошти відповідно до розписки від 14 серпня 2012 року були використанні в інтересах сім`ї, а саме на подорожі Європою усією сім`єю, святкування двадцятої, двадцять першої річниці подружнього життя. Крім того, відповідач визнав факт, що автомобіль «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки річ є неподільною, не заперечує щодо присудження позивачу транспортного засобу та дає згоду на виплату грошової компенсації.

Представник позивача ОСОБА_2 11 квітня 2019 року подала заперечення на вказані вище заперечення відповідно до яких зазначає, що позивач не знала про позику, на укладення договору позики згоди не давала. Будь-якої потреби в зазначених коштах не було. Це підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_3 , згідно з якою 13 червня 2012 року ОСОБА_1 було знято з вказаного рахунку 20 000 доларів США, які повернуто 18 вересня 2012 року в частині 10 323 доларів США. Згідно з випискою з рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 було знято з вказаного рахунку 560 Євро. Вказані кошти були зняті для подорожі Європою. Крім того, в 2012 році ОСОБА_1 отримала дохід в розмірі 87 226,1 гривень (по курсу НБУ становило 11 041,2 доларів США), та нараховано заробітної плати в розмірі 66 119,12 гривень (по курсу НБУ становило 8 275,2 доларів США).

Ухвалою суду від 17 квітня 2019 року призначено в справі судову автотоварознавчу експертизу. Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, провадження у справі зупинено на час проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Крім того, вказаною ухвалою витребувано у Львівського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 09325703, адреса: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 9) інформацію, а саме: чи рахунок № НОМЕР_5 , картка № НОМЕР_6 відкритий на ім`я ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ), чи видавався дублікат картки НОМЕР_8 в квітні 2015 року для користування рахунком № НОМЕР_5 . А також витребувано у Відділі кадрів Управління Служби безпеки України у Львівській області (79012, м. Львів, вул. Вітовського, 55) інформацію про те, чи перебуває на даний час ОСОБА_4 в зоні Операції Об`єднаних сил на сході України; чи перебував ОСОБА_4 в зоні проведення Антитерористичної операції на сході України, починаючи з квітня 2015 року; надати інформацію щодо часу перебування ОСОБА_4 в зоні проведення Антитерористичної операції на сході України в період 2015-2018 років.

17 травня 2019 року з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшла витребувана інформація.

7 червня 2019 року з Управління Служби безпеки України у Львівській області надійшла інформації про перебування відповідача в зоні Антитерористичної операції.

6 листопада 2019 року на адресу суду надійшов висновок судової автотоварознавчої експертизи № 4138 від 31 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 7 листопада 2019 року поновлено провадження у справі та призначено таку до розгляду в підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 9 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_2 заявила клопотання про допит свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 яке було задоволено протокольною ухвалою.

9 грудня 2019 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду 22 січня 2020 року витребувано з Управління Служби безпеки України у Львівській області інформацію про те, чи відображено у Деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (Деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), поданих ОСОБА_4 , починаючи з 2012 до 2018 року включно, отримані згідно з договором позики, що підтверджено розпискою від 14 серпня 2012 року, кошти у розмірі 10 000 доларів США, внесення відповідної інформації щодо фінансових зобов`язань протягом вказаного періоду та факт відчуження 5 квітня 2018 року транспортного засобу «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з договором купівлі-продажу №4641/2018/889341 транспортного засобу (сума договору 323 114,4 грн) з наступним відчуженням в рахунок погашення вищевказаного боргу відповідно до угоди про внесення змін і доповнень в договір купівлі-продажу №4641/2018/889341 від 5 квітня 2019 року (сума договору 262 600 грн)? Чи відображено у Декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік факт використання ОСОБА_4 автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , протягом 2018 (починаючи з 5 квітня 2018 року) - 2019 років?

Також витребувано з Національного агентства з питань запобігання корупції інформацію про те, чи відображено у Деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (Деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), поданої ОСОБА_4 , починаючи з 2016 до 2018 року включно, отримані згідно з договором позики, що підтверджено розпискою від 14 серпня 2012 року, кошти у розмірі 10 000 доларів США, внесення відповідної інформації щодо фінансових зобов`язань протягом вказаного періоду та факт відчуження 5 квітня 2018 року транспортного засобу «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з договором купівлі-продажу №4641/2018/889341 транспортного засобу (сума договору 323 114,4 грн) з наступним відчуженням в рахунок погашення вищевказаного боргу відповідно до угоди про внесення змін і доповнень в договір купівлі-продажу №4641/2018/889341 від 5 квітня 2019 року (сума договору 262 600 грн)? Чи відображено у Декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік факт використання ОСОБА_4 автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , протягом 2018 (починаючи з 5 квітня 2018 року) - 2019 років?

6 лютого 2020 року на адресу суду з Управління Служби безпеки України у Львівській області на виконання вказаної ухвали надійшла відповідь. 10 лютого 2020 року надійшла відповідь з НАЗК.

Ухвалою суду 19 лютого 2020 року витребувано з Служби безпеки України інформацію про те, чи відображено у Деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру/Деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, починаючи з 2012 до 2018 року включно, отримані згідно з договором позики, що підтверджено розпискою від 14 серпня 2012 року, кошти у розмірі 10 000 доларів США, внесення відповідної інформації щодо фінансових зобов`язань протягом вказаного періоду та факт відчуження 5 квітня 2018 року транспортного засобу «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з договором купівлі-продажу №4641/2018/889341 транспортного засобу (сума договору 323 114,4 грн) з наступним відчуженням в рахунок погашення вищевказаного боргу відповідно до угоди про внесення змін і доповнень в договір купівлі-продажу №4641/2018/889341 від 5 квітня 2019 року (сума договору 262 600 грн)? Чи відображено у Декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік факт використання ОСОБА_4 автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , протягом 2018 (починаючи з 5 квітня 2018 року) - 2019 років?

25 березня 2020 року та 10 квітня 2020 року на адресу суду з Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України надійшла відповідь на вказану ухвалу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з мотивів викладених в ньому, просила його задовольнити в частині вимог у відповідності до заяви про зміну предмета позову.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала з підстав викладених в ньому та заявах по суті справи, просила його задовольнити в частині вимог у відповідності до заяви про зміну предмета позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні відносно визнання права власності за сторонами на автомобіль «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 не заперечила, відносно інших позовних вимог заперечила з підстав викладених в заявах по суті справи.

Третя особа, будучи повідомленою про час і місце судового розгляду, в жодне з судових засідань не з`явився, заяв по суті справи не подав, будь-яких клопотань не заявляв.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третьої особи, відносно чого інші учасники не заперечили.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судовим розглядом встановлено, що сторони з 29 серпня 1992 року по 15 травня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що стверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 від 29 серпня 1992 року та про розірвання шлюбу серії НОМЕР_10 від 15 травня 2018 року.

Під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано транспортні засоби марки «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (том 1 а.с. 7, 8).

Стороною відповідача будь-яких належних і допустимих доказів, що вказані вище транспортні засоби придбані відповідачем за власні кошти та є його особистою приватною власністю не надано, а від так суд приходить до висновку, що вказані автомобілі є майном подружжя набутим за час шлюбу, а тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач просить поділити автомобіль марки «Toyota RAV 4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку вказаного автомобіля та за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки вказаного автомобіля. Представник відповідача в судовому засіданні відносно задоволення позовних вимог в цій частині не заперечила, а тому суд приходить до висновку, що за сторонами слід визнати в рівних частках право власності на вказаний автомобіль.

З договору купівлі-продажу 4641/2018/889341 від 5 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 було відчужено ОСОБА_5 транспортний засіб «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Ціна договору 323 114,4 гривень. 5 квітня 2018 року укладено угоду про внесення змін та доповнень до вказаного вище договору, відповідно до якої ціна договору становить 10 000 доларів США, що на момент укладення договору по курсу НБУ становить 262 300 гривень. Згідно з п. 3.1 між сторонами договору відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі договору позики, що оформлений розпискою від 14 серпня 2012 року на суму 10 000 доларів США.

З наданої стороною відповідача розписки від 14 серпня 2012 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 в борг 10 000 доларів США.

Враховуючи суму договору купівлі-продажу транспортного засобу, у відповідності до частини четвертої статті 65 СК України відповідач повинен був отримати від позивача письмову згоду на відчуження автомобіля, однак доказів отримання такої не представив, а позивач заперечує надання такої.

Суд критично відноситься до пояснень сторони відповідача про те, що отримані кошти згідно з розпискою в сумі 10 000 доларів США були витрачені на потреби сім`ї, а саме на поїздки Європою та святкування річниць спільного проживання сторін у шлюбі, оскільки як вбачається з наданих стороною позивача доказів її матеріального стану, зокрема відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 , виписок по рахунках ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 за період з 1 січня 2011 року по 1 січня 2018 року доходи останньої дозволяли обійтись без суми позики (том 1 а.с. 67, 68, 137-140). При цьому, відповідачем не надано будь-яких даних про його доходи в період перебування з позивачем у шлюбі, що дали б підстави суду прийти до переконання про необхідність отримання позики. Крім того, відчуження автомобіля в будь-якому випадку потребувало письмової згоди іншого з подружжя.

Оскільки транспортний засіб «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 відчужено без згоди позивача, а тому з відповідача в її користь слід стягнути половину вартості такого.

З висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи № 4138 від 31 жовтня 2019 року вбачається, що середня ринкова вартість для автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску на час завершення виконання експертизи 31 жовтня 2019 року становить 284 448 гривень (том 1 а.с. 176-186). При цьому, експертом у висновку зазначено, що не представляється можливим встановити ринкову вартість автомобіля «Mitsubishi Padjero», легковий універсал-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його не представлення для обстеження, а в матеріалах справи відсутні вихідні дані про особливості стану автомобіля.

Враховуючи вік автомобіля та відсутність будь-яких даних про його технічний стан і несуттєву різницю між середньою ринковою вартістю вказаного вище автомобіля та ціни його продажу згідно договору, а тому суд визначаючи суму його вартості, половина якої підлягає стягненню в користь позивача, виходить з вартості вказаної в договорі купівлі-продажу, зокрема додаткової угоди, а саме з суми 262 300 гривень.

Враховуючи наведене з відповідача в користь позивача слід стягнути 131 150 гривень, що становить половину вартості спірного автомобіля.

Судом не беруться до уваги покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 даних в судовому засіданні щодо обставин справи, оскілки ними не надано показів, які впливають на обставини, які підлягають доказуванню, а обставини перебування спірних автомобілів у володінні когось зі сторін у справі на фактичні обставини щодо предмета спору не впливають.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Зокрема, наявність у деклараціях відповідача відображення боргових зобов`язань могло слугувати підтвердження факту отримання позики, однак ні Службою безпеки України, ні Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, ні НАЗК не надано інформації про відображення таких відомостей в декларації відповідача.

Ухвалюючи рішення у справі суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання судових витрат. Судові витрати підтверджені документально на момент ухвалення рішення суду складаються з судового збору в розмірі 2 849 гривень, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позивних вимог судові витрати в сумі 2 478,63 гривень, що становить 87 відсотків позовних вимог виходячи з документально підтвердженої вартості транспортних засобів.

Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 265, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право спільної часткової власності за кожним на Ѕ транспортного засобу «Toyota RAV4», легковий універсал-В, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 131 150 (сто тридцять одну тисячу сто п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень 63 (шістдесят три) копійки судового збору.

В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Суддя: Стрепко Н.Л.