Постановление суда № 90802621, 05.08.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

05 серпня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1042/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача адвоката Буженка Ю.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Щасливцевської сільської ради від 31.03.2020 р. № 2195, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області.

Зобов`язав Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарській будівель та споруд, орієнтовною площею 0,08 га, що розташована в с.Генічеська Гірка на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, з урахуванням висновків, викладених судом у рішенні.

В решті позовних вимог відмовлено.

Питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.

23.07.2020 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн та "гонорару успіху" у сумі 3000,00 грн. Також просив поновити строк звернення до суду із цією заявою та надання доказів щодо понесення таких витрат.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. № 540-ІХ змін у розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на звернення до суду, у тому числі і з такими заявами, продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи з того, що карантин не завершено, строк звернення до суду у даному випадку не порушено.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги № 01/02/20 від 01.02.2020 р., додаткова угода до договору від 01.02.2020 р. та від 16.05.2020 р., довідка-рахунок від 21.05.2020 р. на суму 8000,00 грн та від 18.07.2020 р. на суму 3000,00 грн, акт про прийняття-передачу наданих послуг від 21.05.2020 р. та від 18.07.2020 р.

Докази оплати витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11000,00 грн (8000,00 грн + 3000,00 грн "гонорар успіху") суду не надано.

Статтею 134 КАС України врегульовано питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З аналізу приписів вищевказаної статті КАСУ суд дійшов висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару, пов`язаного із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Заявник вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню незалежно від того чи сплачені вони на момент подання заяви про їх стягнення чи мають бути сплачені пізніше, таку позицію обґрунтовує правовим висновком Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. № 922/445/19.

Суд не погоджується із позицією заявника, та не може застосувати правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 р. № 922/445/19 у вказаному спорі, оскільки формуючи таку позицію Верховний Суд у справі № 922/445/19 застосовував норми Господарського процесуального кодексу України, які не регулюють спірні правовідносини у публічно-правовій сфері.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги правові позиції Верховного Суду в адміністративних справах щодо подібних питань, зокрема постанова від 11.06.2020 р. справа № 821/227/17 пункт 83, суд вважає, що підстави для стягнення витрат на правничу допомогу наразі відсутні, оскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат, сама по собі перспектива їх сплати у майбутньому не може бути підставою для їх стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 134, 252, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.

Суддя В.Ф. Попов