Решение № 90800253, 27.07.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/503/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

за участю представників:

від позивача – не з`явився

від відповідача – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"; (просп.Перемоги,14,Київ 135,01135) в особі, якою є Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) ( вул.Праці,6,Чорноморськ,Одеська область,68001) до відповідача: Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, Чорноморськ, Одеська область, 68001) про стягнення 14 625 535,43 грн.

Встановив: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", в якому просить господарський суд: про стягнення 15890646,05 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії №20-П-ІЛФ-19/19/19/3- ППЗ від 11.03.2019р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2020р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії до розгляду та відкрито провадження у справі №916/503/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження..

25.05.2020р. до господарського суду Одеської області від Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір пені до 5% до суми 42488,43 грн.

27.07.2020 року від сторін надійшли заяви про закриття провадження в частині стягнення позовних вимог у зв`язку з тим, що відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача частково основну заборгованість у розмірі 1 265 110,82 грн. згідно рахунку від 31.08.2019 р. № КМ/11834.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. Провадження у справі №916/503/20 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Чорноморська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до відповідача: Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" в частині позовних вимог 1 265 110,82 грн. - закрито.

Сторони в судове засідання не зявились але надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні 27.07.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

Між державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»/Споживач/Відповідач) було укладено Договір про надання послуг з постачання теплової енергії №20-П-ШФ-19/19/19/3-ППЗ від 11.03,2019 (далі-Договір).

Права та обов`язки державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за Договором реалізує Іллічівська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Іллічівського морського порту) (назву змінено на Чорноморську філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрацію морського порту Чорноморськ) (далі - Постачальник/ЧФ ДП «АМГГУ »/Позивач).

Відповідно до п. 1.1., п.2.1. Договору ЧФ ДП «АМПУ» зобов`язується поставляти ДП «МТП «Чорноморськ» через свої теплові мережі теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах відповідно до обсягів поставки (Додаток 1) на такі потреби ДП «МТП «Чорноморськ»: опалення, теплова вентиляція - у період опалювального сезону), гаряче водопостачання - протягом року, а ДП «МТП «Чорноморськ» зобов`язується сплачувати отриману теплову енергію згідно встановленої вартості у строки, передбачені Договором.

Вартість 1 Гкал теплової енергії, що вироблена на котельнях ЧФ ДП «АМПУ», враховуючи передачу мережами, на дату укладення Договору становить 3 037, 36 грн. без урахування ПДВ, який нараховується згідно чинного законодавства України

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 4.1. Договору).

Згідно умов Договору (п.4.4.) Замовник оплачує теплову енергію після підписання відповідного Акту лрийому-передачі наданих послуг або Акту наданих послуг згідно виставленого Постачальником рахунку до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Для оплати вартості наданих в червні- грудні 2019 року послуг з постачання теплової енергії ЧФ ДП «АМПУ» було виставлено ДП «МТП «Чорноморськ» наступні рахунки: №КМ/8968 від 30.06.2019 на суму 1 016 098,25 грн.; № КМ/8981 від 31.07.2019 на суму 1 176 972, 74 грн.; №КМ/11834 від 31.08.2019 на суму 1 265 ПО, 62 грн.; № КМ/13877 від 30.09.2019 на суму 1 293 957,28 грн.; № КМ/15059 від 31.10.2019 на суму 2 229 616, 63 грн.; № КМ/16659 від ЗОЛ 1,2019 на суму 3 560 882,77 грн.; № КМ /17283 від 31.12.2019 на суму 6 573 202,28 грн.

Відповідно до п, 6.3. Договору Споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати за надані послуги в обсягах і в терміни, які передбачені цим Договором.

Проте, в порушення укладеного Договору, Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” було допущено прострочення оплати наданих послуг, у зв`язку з чим, станом на момент подання відповідної заяви до суду, за відповідачем рахувався основний боргу у розмірі 14922769,58 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 1265110,62 грн., у зв`язку з чим ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. провадження у справі №916/503/20 за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” в частині стягнення основного боргу за Договором у розмірі 1265110,62 грн. було закрито.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 849768,63грн., 3% річних у розмірі 95113,42 грн. та інфляційні витрати у розмірі 22994,42грн.

Відповідачем було подано клопотання, відповідно до якого останній просив суд зменшити розмір пені до 5% від суми до 42488,43 грн.

Відповідачем було зазначено суду, що чистий фінансовий результат збиток рядка 2355 Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” за звітом пор фінансові результати за 2019р. становить 177004 грн. Крім того, як пояснює відповідач, чистий фінансовий результат прибуток рядка 2350 за звітом фінансові результати за 9 місяців 2019р. становить 1234946 грн.

Таким чином, за твердженням відповідача, несвоєчасність оплати Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” прямо не перешкоджає покладених на позивача обов`язків, не погіршує його фінансове становище, не впливає на якість та своєчасність наданих послуг, та на думку відповідача, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” та Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” виникли на підставі укладеного між ними договору про надання послуг з постачання теплової енергії №20-П-ІЛФ-19/19/19/3- ППЗ від 11.03.2019р.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору про надання послуг з постачання теплової енергії №20-П-ІЛФ-19/19/19/3- ППЗ від 11.03.2019р щодо своєчасної сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.3. Договору за порушення Споживачем строків виконання зобов`язань, Постачальник має право стягнути із Споживача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення платежу.

Позивачем було здійснено нарахуванні пені, окремо за кожний період, за яким було допущено відповідачем прострочення виконання відповідного зобов`язання, детальний розрахунок якого міститься в матеріалах справи, так відповідно до такого розрахунку борг зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 849768,63 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 849768,63 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахуванні 3% річних та інфляційних витрат, окремо за кожний період, за яким було допущено відповідачем прострочення виконання відповідного зобов`язання, детальний розрахунок якого міститься в матеріалах справи, так відповідно до такого розрахунку борг зі сплати 3% річних становить грошову суму у розмірі 95 113,42 грн. та інфляційні витрати у розмірі 22994,42грн. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 95113,42 грн. та інфляційні витрати у розмірі 22994,42грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наразі у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру пені.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Чорноморської філії (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 38728418) заборгованість у розмірі 13 657 658 ( тринадцять мільйонів шістсот п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 96 коп., пеню у розмірі 849 768 (вісімсот сорок дев`ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 95 113 (дев`яносто п`ять тисяч сто тринадцять) грн. 42 коп., інфляційні витрати у розмірі 22 994 (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 219 383 (двісті дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят три ) грн. 03 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст складено 06 серпня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов