Постановление суда № 907373, 19.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19.06.2007№К-9532/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників позивача: ЗеленякаЄ.С. та

відповідача: БобченкаА.Є., ПетерсаВ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від22.02.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від25.04.2005 посправі№36/9

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до                        Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі

про            визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від17.09.2004 №0001232330/0 про визначення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі500000грн. при проведенні документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні сум ПДВ, заявлених до відшкодування з бюджету за січень, лютий, березень, квітень, травень 2004року, за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», про що складено Акт від15.09.2004 № 61/а/23-216/00191000

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від22.02.2005, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від25.04.2005 по справі№36/9 позов задоволено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що позивачем укладено договір поставки товарів від30.03.2004 №220д, відповідно до якого позивач перерахував платіжним дорученням 3000000грн. (вт.ч.500000грн. ПДВ) як 100% передоплату та отримав податкову накладну від31.03.2004. Відповідно до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 500000грн. позивачем віднесено в березні2004року.

Враховуючи встановлені підстави винесення податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції зазначив, що ДПІ неправомірно визначила суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі500000грн. оскільки законодавством (Закон України «Про податок на додану вартість») не встановлено необхідність переходу права власності на товари для віднесення суми сплаченого податку на додану вартість в суми передоплати за товар до податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від22.02.2005 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від25.04.2005 по справі№36/9 відповідач (далі-СДПІ) подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга обґрунтовано тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Скаржник зазначивши, що судами були прийняті до уваги докази лише позивача, послався на пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 і зазначив, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, вважаючи, що зазначені норми Закону №168 є необхідними але недостатніми для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що не підпадають під визначення «продаж товарів» так як не відбулось переходу права власності на товар.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено настання однієї із подій в порядку пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168, а не обох, як стверджує СДПІ. Також позивач звертає увагу на помилковість посилань СДПІ на пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, оскільки дана норма встановлює обов’язки продавця, а не покупця, а тому не підлягає застосуванню. І тому, враховуючи зазначене, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (далі-Закон №168).

А у відповідності з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки судами встановлено, що позивачем було перераховано кошти за товар, тобто відбулась одна з подій, яка визначає дату виникнення права на податковий кредит по ПДВ, тому оплативши товар, позивач мав усі підстави для включення до податкового кредиту суми по зазначеній накладній.

Також судами вірно досліджено той факт, що у контрагента позивача у відповідності до пп.7.3.1 п.7.3 ст.Закону №168 виникли податкові зобов'язання з поставки товару. А оскільки відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань, тому отримавши її, позивач виконав вимоги пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168.

Таким чином за зазначеними нормами Закону №168 сам факт переходу права власності на товар для віднесення суми сплаченого податку на додану вартість в сумі передоплати за товар не ставиться в залежність від формування податкового кредиту, що вказує на помилковість міркувань скаржника.

При цьому судами вірно зазначено, що у разі невиконання зобов’язань за договором, позивач не позбавлений права відкоригувати дані податкової звітності та є правомірними і законними, а отже доведено неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, тому позов задоволено у відповідності із Законом № 168.

Враховуючи вищенаведене суд касаційної інстанції погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій, і визнає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від22.02.2005 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від25.04.2005 по справі№36/9 не підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від22.02.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від25.04.2005 по справі№36/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                              О.В.Карась

Судді                                                         А.І.Брайко

                                                                 Г.К.Голубєва

                                                                 А.О.Рибченко

                                                                  М.О.Федоров