Решение № 90721967, 14.07.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

14.07.2020 м. Ужгород Справа № 907/410/19

За позовом Фізичної особи - підприємця Аргатюк Богдана Станіславовича, м. Черкаси

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісоіндустрія", м. Берегово

про стягнення 178 740 грн. 22 коп., в тому числі 176 117 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 232 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 грн. 64 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники:

Позивача - без участі

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою - підприємцем Аргатюк Богданом Станіславовичем, м. Черкаси заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісоіндустрія", м. Берегово про стягнення 178 740 грн. 22 коп., в тому числі 176 117 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 232 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 грн. 64 коп. трьох процентів річних.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав своїх зобов`язань по оплаті поставленого згідно з видатковою накладною № РН-0010 від 25.04.2018 року товару, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість у сумі 176 117 грн. 76 коп. Крім того, позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 1 232 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 грн. 64 коп. трьох процентів річних. Через канцелярію суду позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України суду не надав, хоча декілька разів клопотав перед судом про відкладення розгляду справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

На виконання усної домовленості, Фізична особа - підприємець Аргатюк Богдан Станіславович (надалі - Позивач) на підставі видаткової накладної № РН-0010 від 25.04.2018 року поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Лісоіндустрія" (надалі - Відповідач) товар (пиломатеріали) на загальну суму 176 117 грн. 76 коп.

Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у відповідній графі про отримання товару та скріпленням вказаного факту печаткою, проставленою на вказаній видатковій накладній.

Як стверджує позивач, відповідач оплату отриманого товару не здійснив.

28.03.2019 року позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога б/н від 27.03.2019 року про сплату у 7-денний термін з моменту її отримання боргу у розмірі 176 177 грн. 76 коп. у добровільному порядку, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією від 28.03.2019 року.

Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду з вимогою стягнути вказану суму боргу в примусовому порядку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За таких обставин, суд констатує, що між сторонами виникли правовідносин з поставки, які регулюються положеннями закону щодо договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, частиною 2 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що у видатковій накладній, на підставі якої позивачем було відпущено товар відповідачу, сторонами не погоджено строк оплати поставленого за ним товару, при цьому, оплата товару у відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України після його прийняття проведена в повному обсязі не була, як і не проведена після отримання направленої йому претензії, суд констатує, що зобов`язання щодо оплати відповідачем не виконано, чим порушено права та законні інтереси позивача щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 176 117 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар, є правомірною.

Крім того, позивач за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого товару, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 1 232 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 грн. 64 коп. три проценти річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 1 232 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 грн. 64 коп. трьох процентів річних, суд доходить висновку, що такі здійснено правомірно та з дотриманням порядку нарахування, а тому підлягають стягненню з відповідача.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 176 117 грн. 76 коп. заборгованості по поставлений товар, 1 232 грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 грн. 64 коп. трьох процентів річних, документально доведеними та обґрунтованими. Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 681 грн. 10 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісоіндустрія", 90202, Закарпатська область, м. Берегово, вул. Фабрична, будинок 53 (код ЄДРПОУ 30640834) на користь Фізичної особи - підприємця Аргатюка Богдана Станіславовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму 178 740 (Сто сімдесят вісім тисяч сімсот сорок гривень) грн. 22 коп., в тому числі 176 117 (Сто сімдесят шість тисяч сто сімнадцять гривень) грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 232 (Одну тисячу двісті тридцять дві гривні) грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 1 389 (Одну тисячу триста вісімдесят дев`ять гривень) грн. 64 коп. трьох процентів річних, а також суму 2 681 (Дві тисячі шістсот вісімдесят одна гривня) грн. 10 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 03.08.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.