Приговор № 90701607, 31.07.2020, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/62/20

Провадження № 1-кп/288/29/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року смт. Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Рудника М.І.,

з участю секретаря судового засідання - Костюк О.В.,

прокурора - Олицького Я.І.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в смт. Попільня Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060270000298 від 18 листопада 2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України, українка, освіта середня, незаміжня, не працююча, судима вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , відносно якої 19.07.2019 року слідчим відділенням Фастівського ВП Васильківського ВП ГУ НП в Київській області було скеровано до суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та 30.08.2019 року слідчим відділенням Фастівського ВП Васильківського ВП ГУ НП в Київській області було скеровано до суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та повторно вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

15 листопада 2019 року біля 19 години 00 хвилин у ОСОБА_1 , яка перебувала по АДРЕСА_2 , виник умисел на повторне заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_2 , шляхом зловживання довірою останнього.

Реалізуючи свій злочинний намір, 15 листопада 2019 року біля 19 години 00 хвилин, перебуваючи у вказаному місці та, користуючись довірливими відносинами, ОСОБА_1 на прохання послухати музику отримала від ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Тесnо» моделі «Саmоn 11 S (СВ7)». В подальшому ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи з корисливих спонукань та, зловживаючи довірою потерпілого, не повернула мобільний телефон марки «Тесnо» моделі «Саmоn 11 S (СВ7)» законному володільцю, заволодівши ним та в подальшому розпорядившись на власний розсуд, чим завдала потерпілому майнової шкоди на суму 2817 гривень 18 копійок.

Своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому повторно, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 190 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України визнала повністю, дала покази, які відповідають змісту обвинувачення та погодилась на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив судове засідання слухати у його відсутність, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має, відносно міри покарання покладається на розсуд суду, але просить суворо не карати.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена визнала фактичні обставини вчинення злочину, не оспорювала їх, позиція її є добровільною, а тому суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, роз`яснивши позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку згідно ст. 349 КПК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченої доведеною повністю та кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 2 статті 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах цього обвинувачення.

Обираючи обвинуваченій міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, згідно статті 66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , є активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, згідно статті 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , не встановлено.

Згідно результатів досудової доповіді про обвинувачену у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , складеної Фастівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області № 32/35/1949-20 від 31 серпня 2020 року, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення є високий. Рівень ризику та небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. ОСОБА_1 вчинила умисний - корисливий злочин. Обвинувачена ОСОБА_1 вину за вчинення дії приймає на себе. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства у тому числі окремих осіб. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально - виховних заходів, а також постановки на облік до ЦССДМ, як особи молодіжного віку з метою надання допомоги соціально - психологічного плану, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації рекомендує покласти на неї обов`язки відповідно до статті 76 КК України.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченої ОСОБА_1 , при цьому встановлено, що вона раніше судима, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При визначенні міри покарання обвинуваченій, суд приймає до уваги положення статей 1, 50 КК України, згідно яких Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, а також запобігання злочинам. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, при призначенні покарання, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно статті 12 КК України, форму вини, а також особливості конкретного злочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, особу винної, пом`якшуючу покарання обставину, позицію прокурора, думку потерпілого, який просив обвинувачену суворо не карати, досудову доповідь, інші обставини справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 190 КК України у виді штрафу, та вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, а також достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

Частини 3, 4 статті 5 КК України визначають, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Таким чином, суд враховує, що ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення 15 листопада 2019 року, тобто до вступу в законну силу змін внесених до КК України, станом на 01 липня 2020 року, і призначає штраф у розмірі визначеному у частині 2 статті 190 КК України, до внесення вищевказаних змін, даний закон має зворотну дію в часі, оскільки пом`якшує кримінальну відповідальність.

Судом встановлено, що вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Таким чином, покарання призначене за зазначеними вироками, слід допустити до самостійного виконання, що узгоджується з позицією викладеною в абзаці 4 п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи, які документально підтверджені, відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, в розмірі 628 гривень 04 копійки, підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 на користь держави.

Речові докази: коробку до мобільного телефону «Тесnо» моделі «Саmоn 11 S (СВ7)», фіскальний чек № НОМЕР_1 від 11.10.2019 року, пластикову картку до СІМ картки із абонентським номером НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Тесnо» моделі «Саmоn 11 S (СВ7)», які знаходяться на зберіганні у потерпілого, підлягають залишенню потерпілому - ОСОБА_2 .

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.

Підстав для застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись статтями 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання за частиною 2 статті 190 КК України у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень 00 копійок.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Покарання за вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2020 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 ріки - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженка та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (на рахунок: Одержувач: УК у м. Житомир/Житомирська міська отг 24060300; Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); Код за ЄДРПОУ: 38035726; Розрахунковий рахунок: UA448999980313010115000006797; Код класифікації доходів бюджету - 24060300 «Інші надходження») витрати за проведення судово товарознавчої експертизи № 5/647 від 27 листопада 2019 року в розмірі 628 гривень 04 копійки.

Речові докази: коробку до мобільного телефону «Тесnо» моделі «Саmоn 11 S (СВ7)», фіскальний чек № НОМЕР_1 від 11.10.2019 року, пластикову картку до СІМ картки із абонентським номером НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Тесnо» моделі «Саmоn 11 S (СВ7)» - залишити потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І.Рудник