Решение № 90663922, 19.06.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2020 Справа №607/15000/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

учасників справи: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Козар Валентина Іванівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на наступні обставини. Вона була власницею квартири за АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Тернопільськими бюро технічної інвентаризації 29.12.1997 року за № НОМЕР_1 та 09.06.2016 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу даної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І. та зареєстрований за № 169/8, оскільки вона вирішила продати свою двохкімнатну квартиру та придбати меншу у зв`язку з тим, що в неї був хворий чоловік ОСОБА_4 і виникла потреба у коштах. Різницю в коштах між проданою та придбаною нерухомістю вирішила застосувати на лікування чоловіка. В цей час її знайома, мати відповідача запропонувала продати квартиру її сину, а взамін вони пообіцяли дати кошти і дозволити їй проживати в цій квартирі. Однак, після оформлення договору купівлі-продажу, кошти їй не передали. Крім того, вказує, що доказом обману свідчить занижена ціна продажу її квартири, ринкова вартість якої значно вища тієї, яка зазначена у договорі. Підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним вказує те, що у договорі зазначено, що нібито оплата за договором проведена відповідно до вимог ст. 1087 ЦК України та постанови правління Нацбанку від 06 червня 2013 року за №210 та зазначено, що нібито передача коштів пройшла перед підписанням договору, проте, нотаріус повинен був перевірити підтвердження проведення оплати. У зв`язку з відсутністю підтвердження того, що оплата проведена відповідно до вимог Нацбанку, яке можливо підтвердити лише довідкою про покладення коштів на рахунок продавця, зазначений договір не був проплачений відповідачем. Отже, договір зі сторони відповідача не був виконаний, тому такий договір є неукладеним та є недійсним. Посилаючись на наведене, просить визнати даний договір недійсним.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 26 червня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по справі та відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16 липня 2019 року відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, зіславшись на доводи викладені у позові. Пояснила, що мала на меті продати спірну квартиру та придбати для себе меншу, дешевшу, оскільки частину їй необхідні були кошти на лікування чоловіка. Однак, будь-яких коштів від відповідача ні під час укладення договору, ні у подальшому не отримувала, відповідач кошти за придбання квартири на рахунок у банку не ставив та вона таких коштів не отримувала. Також, пояснила, що зміст договору в частині умов, вказаних у пунктах 2.1-2.2 договору, з якими вона ознайомлювалась у нотаріуса був іншим, ніж у примірнику договору, якій їй надали та який знаходиться у матеріалах справи, зокрема, щодо ціни договору та умови про проведення зі сторони покупця повного розрахунку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечує щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

З поданого відповідачем відзиву вбачається, що він не визнає позовні вимоги з тих підставі, що вищевказаний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 укладено, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, сторони попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, про що свідчить підпис позивача ОСОБА_1 . Також, приватний нотаріус Козар В.І. попросила позивача ОСОБА_1 перед укладанням договору купівлі-продажу надати довідки з психоневрологічної лікарні, що і зробила позивач. Після подання необхідних документів і довідок з психоневрологічної лікарні ОСОБА_1 , приватний нотаріус Козар В.І. попросила прочитати договір купівлі-продажу в голос, що і зробила ОСОБА_1 після того, як позивач прочитала в голос договір купівлі-продажу приватний нотаріус Козар В.І. неодноразово запитувала позивача ОСОБА_1 , чи розрахувались з нею і чи вона розуміє, що згідно даного договору продає свою квартиру на що була відповідь позивача ОСОБА_1 , що з нею розрахувались, та вона прочитала договір і згідна. З позивачем ОСОБА_1 було усно обумовлено суму, за якою продавалась квартира і на яку позивач погодилась, усі інші витрати поніс відповідач ОСОБА_3 (послуги нотаріуса, експертиза, закриття кредитів позивача та ін.). Крім того, відповідач у своєму відзиві вказує на те, що в день продажу квартири сама особисто ОСОБА_1 з матір`ю відповідача ОСОБА_3 відвідала відповідні органи для зняття з реєстрація, але коли побачила, яка черга, то вирішила тільки отримати реквізити для оплати за зняття з реєстрації. Після отримання реквізитів, передала ОСОБА_3 , який і оплатив їх в банку, але після оплати вирішили знімати з реєстрації іншим разом, коли буде менше людей. Паспорт позивач ОСОБА_1 сама попросила залишити в матері відповідача ОСОБА_3 після продажу квартири в приватного нотаріуса, мовляв щоб не загубити. Також, вказав, що з ОСОБА_1 була усна домовленість про те, що вона проживає в даній квартирі без права підселення інших осіб, а ОСОБА_3 зобов`язується оплачувати комунальні послуги, що і виконує. Заборгованість по оплаті комунальних послуг відсутня. Відповідач немає наміру продавати дану квартиру, оскільки вона була придбана для малолітньої дочки ОСОБА_3 . Щодо свідків, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на яких вказує позивач, зазначив, що вони не були присутні ні при розрахунку за квартиру, ні при підписанні договору купівлі-продажу.

Третя особа Приватний нотаріус Козар В.І. в судове засідання не з`явилась, однак подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності та письмові пояснення, з яких вбачається наступне. 09 червня 2016 року за реєстровим № 1698, нею було посвідчено договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 від імені продавця ОСОБА_1 на ім`я покупця ОСОБА_3 . До посвідчення договору було встановлено особи сторін, обсяг цивільної дієздатності, було встановлено волю та волевиявлення сторін до посвідчення договору купівлі-продажу, дійсність намірів кожного з учасників правочину шляхом встановлення однакового розуміння сторонами значення, умов договору купівлі-продажу та його наслідків для кожної сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін договору купівлі-продажу також було здійснено за відсутності іншої сторони договору Сторони прочитали договір, в тому числі вголос. Було встановлено відсутність заперечень щодо кожної з умов договору. Сторони однаково розуміли значення, умови договору та його правові наслідки, стверджували, що всі умови договору виконано, в тому числі щодо проведення розрахунку. Сторони своїми підписами засвідчили однакове розуміння значення, умов та правових наслідків правочину.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила суду, що позивач ОСОБА_7 їй казала, що її знайома купить у неї квартиру АДРЕСА_1 , яка позивачу належить на праві власності, проте коштів за квартиру не передала, зняла її з реєстрації у даній квартирі. Про укладений договір купівлі-продажу вона дізналась від позивача. На даний час позивач проживає у даній квартирі одна, іншого житла не має, коштів у позивача немає, вона ходить у соціальну їдальню харчуватись. Під час укладення договору купівлі-продажу не була присутня.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 їй сказала, що продає квартиру, на що вона відповіла, що документів щодо купівлі-продажу квартиру у неї немає, та не може зв`язатись із людьми, які придбали квартиру. ОСОБА_7 зверталась у поліцію, де їй показали папір, у якому була вказана інша сума договору, ніж вона погоджувала. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що вона коштів за продану квартиру від покупців не отримала. Про цей договір ОСОБА_1 нікому не розповідала, оскільки ОСОБА_3 яка є матір`ю покупця ОСОБА_3 , сказала ОСОБА_1 , щоб вона нікому не розголошувала про те, що вона продала квартиру. Позивач проживає бідно, зайвих коштів у неї немає.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , знає її давно, ОСОБА_1 проживає в спірній квартирі, є одинокою, малозабезпеченою особою, ходить на безкоштовні обіди в собес, іноді позичає гроші на прожиття, в квартирі обстановка бідна, з того часу, коли було укладено договір купівлі-продажу, обстановка у квартирі не змінилась. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що покупці обіцяли дати 30000 грн. за квартиру, однак не передали ці кошти продавцю ОСОБА_1 , без її присутності виписали з квартири. Також, пояснила, що не була присутня під час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належала квартира за АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Міським бюро технічної інвентаризації м. Тернопіль від 29 грудня 1997 року.

09 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири за АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В.І. та зареєстрований за № 1698.

Згідно п. 1.1 умов вищезазначеного договору продавець ОСОБА_1 передала у власність покупця ОСОБА_3 , а покупець прийняв у власність (купив) належну продавцю квартиру за АДРЕСА_1 .

У п.2.1 договору сторони дійшли згоди, що продаж зазначеної квартири, за домовленістю сторін, вчиняється за суму 297970,00 (двісті дев`яносто сім тисяч дев`ятсот сімдесят гривень нуль копійок), які покупець ОСОБА_3 повністю передав продавцю ОСОБА_1 до підписання цього договору. Така вартість квартири визначена сторонами за взаємним погодженням за відсутності примусу як будь-якого із сторін, так і збоку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин.

Розрахунок між сторонами проведений з дотриманням вимог ст. 1087 Цивільного кодексу України та Постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року 3210.

Згідно умов п.2.2 цього Договору продавець підтвержує проведення зі сторони покупця повного розрахунку за продану квартиру та відсутності щодо нього претензій фінансового характеру шляхом підписання оспорюваного договору.

За даними звіту про оцінку майна, виготовленою фізичною особою підприємцем, суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 від 09.06.2016 р. ринкова вартість вказаної квартири становить 297970,00 грн.

У пункті 3.1.1 договору сторонами обумовлено, що продавець квартири зобов`язується передати квартиру, технічну документацію на квартиру, сплатити заборгованість за комунальними та іншими платежами, знятись з реєстраційного обліку особисто до 09.06.2017 року.

Покупець в свою чергу зобов`язується прийняти продану квартиру, ключі та документацію 09.06.2016 року (п.3.2.1).

Відповідно до умов п.3.3. продавець зазначав, що на відчужувану квартиру відсутні права третіх осіб і недоліків квартири.

Під час укладення договору та його нотаріального посвідчення нотаріусом перевірено відсутність заборон відчуження або арешту майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, перевірено відсутність податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з умовами п. 5.3 договору, зміст ст.ст. 60,65,74 177 СК України, ст.ст. 182, 203, 209, 215-229, 225, 229-236, 257, 258, 261, 405, 655, 657-663, 673, 678 ЦК України, ст.ст.6, 9 Житлового кодексу, ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» сторонам нотаріусом роз`яснено.

Відповідно до умов п.5.2 Договору правові наслідки заниження продажної вартості відчужуваного майна, а також п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, сторонам нотаріусом роз`яснено.

У п.5.5. Договору сторони ствердили, що договір ними прочитаний особисто кожним, вони розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, ціна продажу відповідає їх дійсним намірам.

Згідно довідки Тернопільського міського територіального центру соціального обслуговування населення від 06.03.2019 р. за №3, ОСОБА_1 перебуває на обслуговуванні в даному центрі.

Згідно довідки Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України від 21.06.2018 р. за №1592/02 встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Тернопільському ОУ ПФУ і отримує пенсію за віком при повному стажі.

Згідно Довідки ДП «Авторитет Плюс» ПП «Східний масив» від 20.11.2018 р., ОСОБА_1 проживає в квартирі за АДРЕСА_1 без реєстрації.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 109057719 від 26.12.2017 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 09.06.2016 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.06.2016 р. за №14922004.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2019 року у цивільній справі №607/16680/17 залишено без змін рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2018 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири внаслідок обману відмовлено.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено спосіб захисту цивільних прав та інтересів шляхом визнання правочину недійсним.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В порядку статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В силу вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до роз`яснень, наданих в п.п. 2, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно доКонституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності договору, позивач зсилається на невиконання відповідачем умови договору, зазначеної у п. 2.1, згідно якого оплата за договором проведена відповідно до вимог ст. 1087 ЦК України та постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» та зазначено, що передача коштів пройшла перед підписанням договору та нотаріус не перевірив підтвердження проведення оплати.

Крім того, в судовому засіданні як підставу недійсності договору позивач та її представник вказали факт відсутності у відповідача на момент укладення договору розрахункового документа, що підтверджує проведення розрахунку між сторонами згідно Постанови Національного банку України за №210 від 06.06.2016 року, поряд з тим, позивач не оспорює дійсність даного пункту договору.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За ч.3 ст.1087 ЦК України граничні суми розрахунків у готівковій формі для фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Так, у пункті 1 постанови правління Національного банку України від 06.06.2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було визначено граничну суму розрахунків готівкою фізичних осіб між особою за договором купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000,00 грн.

Закон України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., який регулює роботу нотаріусів України, не містять положень, які зобов`язували б нотаріусів при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна витребовувати у сторін договору документи на підтвердження безготівковість розрахунку.

Більше того, судом встановлено та не було спростовано в судовому засіданні, що продавець своїм підписом під договором підтвердив проведення покупцем повного розрахунку за продану квартиру та відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру та сторони ствердили, що договір ними прочитаний особисто кожним, вони розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, ціна продажу відповідає їх дійсним намірам.

Встановлено, що під час посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 09.06.2016 року були дотримані вимоги чинного законодавства, Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до глави 6 якого нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суд прийшов до висновку, що позивач не надала належних та допустимих доказів, що під час підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири сторонами не було дотримано вимог, передбачених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо невідповідності його змісту вимогам законодавства, зокрема наявності законодавчо визначених норм щодо необхідності подання сторонами договору на підтвердження проведення оплати довідки про покладення коштів на рахунок продавця чи іншого розрахункового документа для нотаріального посвідчення такого договору та невідповідності таким нормам змісту оспорюваного договору.

Будь-яких інших доказів того, що відповідач не виконав пункту 2.1 договору та не здійснив оплату за придбану квартиру, позивачем суду не надано та судом не здобуто.

Суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 про те, що відповідач не передав позивачу кошти за придбану квартиру, оскільки вказані особи не були присутні безпосередньо під час укладення договору купівлі-продажу квартири.

Твердження позивача про те, що договір є неукладеним є безпідставними, оскільки спростовуються пунктом 1.1 договору, згідно якого підтверджено передання майна у власність покупця, пунктом 5.12 Договору, де сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовані усі істотні умови договору, а також виконанням вимог закону щодо нотаріального посвідчення даного договору та проведення державної реєстрації права власності на придбану квартиру за покупцем ОСОБА_3 .

Також, суд вважає безпідставними та такими, що спростовані доказами, доводи позивача про наявність розбіжностей у змісті договору, який їй було надано на підпис та який міститься у матеріалах нотаріальної справи, а саме щодо ціни договору та відсутності умови про проведення зі сторони покупця повного розрахунку, оскільки у із змісту наданої приватним нотаріусом Козар В.І. та засвідченої у порядку, передбаченому законом копії оспорюваного договору не вбачається жодних розбіжностей із наданою позивачем копією даного договору.

Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача про недійсність спірного договору зв`язку з його невиконанням, оскільки статтями 203, 215 Цивільного кодексу України не передбачено таких підстав для визнання правочину недійсним як невиконання сторонами умов договору та зауважує, що наслідки невиконання умов договору визначені положеннями статей 610, 611 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання та у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не було надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Аналізуючи докази, досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири слід відмовити за недоведеністю.

З огляду на те, що позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 6,16, 203, 215, 334, 610, 611, 626, 627, 638, 655, 657, 663, 692, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 264, 265, 268, 354,435 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Козар Валентина Іванівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Відповідач - ОСОБА_3 - місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.

Третя особа - приватний нотаріус Козар Валентина Іванівна, місцезнаходження: вул. Шашкевича, 2, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складений 30 червня 2020 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай