Решение № 90651358, 28.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№201/7203/18

провадження 2/201/220/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ДМ» і Акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа Акціонерне товариство «ВТБ Банк» про визнання поруки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 червня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Альянс ДМ» і АТ «БМ Банк» про визнання правовідносин за договором поруки припиненими, позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що 25 липня 2007 року відповідачі уклали між собою договір відновлювальної кредитної лінії - кредитний договір, отримали кредитні кошти і використали їх; в забезпечення вказаного кредитного договору між банком та ТОВ «Альянс ДМ» з позивачем банком було укладено договір поручительства від 25 липня 2007 року; але згодом банк через заборгованість по платежам вказаного кредитного договору з боку ТОВ «Альянс ДМ» звернувся до суду і рішенням суду борг було стягнуто, це рішення апеляційною інстанцією залишені в силі. Позивач вважає, що оскільки в договорі поруки не вказана дата дії вказаного договору, то він діє до 2010 року, з того часу ніяких претензій і вимог до позивача банком заявлено не було, тобто борг відсутній, отже позивач вважав договір поруки припиненим, адже з того часу до нього банком не заявлено будь-яких вимог, тому позивач вважає, що банком пропущено встановлений законом строк і договір поруки повинен бути визнаний припиненим, цей договір зараз не відповідає закону і його внутрішній волі позивача. Зараз банк вважає, що в нього є заборгованість по цьому кредитному договору. Позивач вважає, що заборгованості в нього перед цим банком не має. На його звернення до відповідача про з`ясування обставин вказаного та укладання кредитного договору, договору поруки, боргу, спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає вказане протиправним і порушуючим його права як споживача, а тому і звернувся в суд з цим позовом. Вважає позивач дії відповідача по укладанню договору поруки, зобов`язання повинно бути законним і справедливим. Просив суд визнати правовідношення по вказаному договору поруки припиненими, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представники відповідачів ТОВ «Альянс ДМ» і АТ «БМ Банк» в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, в зверненні до суду проти задоволення позову заперечували, вважають позовні вимоги безпідставними і не доведеними: укладали з позивачем договір поруки, оформлено все було вірно і видано кредитні кошти, по договору є заборгованість по сплаті кредиту та відсоткам. Всі істотні умови договору вони виконали, письмове роз`яснення цього позивачу було, порушень відносно позивача допущено не було, психологічного чи іншого тиску на позивача при укладанні договору не було, ніхто в оману його не вводив. Вважають позовні вимоги безпідставними і не можливим їх задоволення та просили слухати справу за наявними матеріалами справи без їх участі. Суд вважає можливим слухання справи за відсутності представників вказаних відповідачів відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив; вказаним, на думку суду, проти задоволення позову заперечував і вважав за можливе слухати справу за наявними матеріалами справи без їх участі. Суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаної третьої особи відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін і третьої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «БМ Банк», як кредитором, та ТОВ «Альянс ДМ», як позичальником, 25 липня 2007 року укладено договір відновлювальної кредитної лінії - кредитний договір № 2007-75/ДС, відповідно до якого банк надав вказаному товариству кошти в сумі 2 500 000 доларів США. За умовами даного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у вказаному розмірі, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплатити обумовлені відсотки щомісяця за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, строк дії договору – до 24 липня 2009 року. Викладені обставини підтверджуються копією договору про надання кредиту і не заперечуються сторонами. Згідно умов цього договору про надання кредиту у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та/або порушення позичальником, поручителем умов договору поруки, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій. За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов`язань, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або частини) та/або сплати процентів за кредит та/або комісій, кредитор має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

В забезпечення вказаного договору між відповідачами та позивачем було укладено договір поруки № 75-2007/ДС-7.

Відповідно до ст. 256 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач вважає, що оскільки в договорі поруки не вказана дата дії вказаного договору, то він діє до 2010 року, з того часу ніяких претензій і вимог до позивача банком заявлено не було, тобто борг відсутній, отже позивач вважав договір поруки припиненим, адже з того часу до нього банком не заявлено будь-яких вимог, тому банком пропущено встановлений законом строк і договір поруки повинен бути визнаний припиненим, цей договір зараз не відповідає закону і його внутрішній волі позивача. Зараз банк вважає, що в нього є заборгованість по цьому кредитному договору. Позивач вважає, що заборгованості в нього перед цим банком не має. Позивач вважає таку тривалу дію договору поруки протиправною і порушуючою його права як споживача, а тому і звернувся в суд з цим позовом. Зобов`язання повинно бути законним і справедливим. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 8 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» «Відповідно до частини першої статті 215 ЦК (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 – 210, 640 ЦК (435-15) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору: не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. (...) Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК (435-15)(набуття, збереження майна без достатньої правої підстави).

При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно положень даної статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положення ст. 638 ЦК України визначають, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо визнання припиненими правовідносин за договором поруки від 25 липня 2007 року, укладеним між ним та ТОВ «БМ Банк» в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Альянс ДМ» за кредитним договором від 25 липня 2007 року. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що банком не було пред`явлено до нього, як поручителя, вимоги щодо виконання зобов`язання за кредитним договором в межах шестимісячного строку, а тому порука вважається такою, що припинила свою дію.

Однак, обставини, на які посилається позивач не відповідають дійсним обставинам справи виходячи з наступного.

Між ТОВ «БМ Банк», як кредитором, та ТОВ «Альянс ДМ», як позичальником, 25 липня 2007 року укладено договір відновлювальної кредитної лінії - кредитний договір № 2007-75/ДС, відповідно до якого банк надав вказаному товариству кошти в сумі 2 500 000 доларів США. За умовами даного договору кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у вказаному розмірі, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит щомісячними платежами відповідно до графіку погашення кредиту, а також сплатити обумовлені відсотки щомісяця за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, строк дії договору – до 24 липня 2009 року. В забезпечення вказаного договору між відповідачами та позивачем було укладено договір поруки № 75-2007/ДС-7.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. За правилами ст. 554 ПК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведених належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. При цьому обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення яких здійснює поручитель.

Таким чином, закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов`язання забезпеченого порукою.

При укладенні договору було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та його погашенні, згідно умов даного договору.

Сторони і третя особа не виконали укладених ними договорів з банком, відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

25 липня 2007 року між відповідачами, Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс ДМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ БАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «БМ БАНК», було укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 2007-75-ДС, кінцевим терміном повернення кредиту до 24 липня 2009 року. 25 липня 2007 року між банком, ОСОБА_2 ДМ та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 75-2007/ДС-7, за яким позивач поручився перед банком за виконання зобов`язань Альянс ДМ за вказаним кредитним договором.

Договором поруки не передбачено строк його дії. Зазначено лише у п. 7.3. договору поруки, що він вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а в п. 3.2. договору поруки вказано, що ОСОБА_2 ДМ та позивач залишаються зобов`язаними перед банком до повного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором. При цьому, Розділом 4 логовору поруки передбачено випадки, у разі виникнення яких порука припиняється.

Так, згідно із п. 4.2. договору поруки, порука за цим договором припиняється, якщо банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язань по кредитному договору не пред`явить вимоги до позивача. ТОВ «Альянс ДМ» своїх обов`язків за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни не виконав.

16 серпня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська одержав позовну заяву банку про стягнення з ТОВ «Альянс ДМ», позивача та інших поручителів солідарно суми заборгованості за вказаним кредитним договором, на підставі чого, 17 серпня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська відкрив провадження у цивільній справі № 412/10775/2012, 03 грудня 2012 року за результатами розгляду цієї цивільної справи Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було прийняте рішення, яким задоволено позовні вимоги банку, у тому числі і щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором у тому числі і з позивача та стягнення з нього штрафу за порушення умов договору поруки. Тобто банк вважав на момент подання ним позову у серпні 2012 року (та продовжує вважати і зараз) поруку позивача за договором поруки такою, що не припинила своєї дії, а ТОВ Альянс ДМ також цього не заперечував, що і стало підставою цього позову.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2013 року вказане рішення скасоване в частині солідарного стягнення з відповідачів судових витрат і в цій частині постановлено нове рішення, в іншій частині рішення районного суду залишене без змін. Отже рішення набрало законної сили і виконується.

Згідно ч. 4, 5 і 6 ст. 82 ЦПК України «Підстави звільнення від доказування» 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. 6. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач звернувся з цим позовом з метою захисту своїх законних прав та інтересів і ставить питання про припинення поруки зі спливом 6-місячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачені 3 випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом 1 року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Керуючись положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом 6-ти місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом із тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 251, 252 ЦК України). Договором поруки не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов`язань ОСОБА_3 за Кредитним договором. Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань Альянс ДМ не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, у зв`язку з тим, що п. 1.2. кредитного договору та Розділом «Визначення та тлумачення термінів» договору поруки кінцевий термін повернення кредиту (виконання основного зобов`язання за кредитним договором) встановлений 24 липня 2009 року, починаючи з цієї дати у банка виникло право протягом 6-ти місяців звернутися до суду з відповідним позовом до позивача.

Із позовом про стягнення заборгованості до ТОВ Альянс ДМ, позивача та інших поручителів банк звернувся 07 серпня 2012 року, тобто з пропуском встановленого строку.

Згідно із ч. З ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, що відповідним чином має впливати на порядок та спосіб виконання сторонами власних зобов`язань. За правилом ж ст. 526 цього Кодексу, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно, кожна сторона у договірному зобов`язанні має діяти розсудливо та добросовісно, розуміючи значення своїх дій та приймаючи на себе усі юридичні наслідки таких дій.

Таким чином, на думку позивача, порука позивача за договором поруки є припиненою зі спливом 6-ти місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто з 24 січня 2010 року. Але судом винесено рішення і підтверджено правомірність дії вказаного договору і після цієї дати.

Згідно ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України «Підстави звільнення від доказування» 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника. Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язання боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Відповідно до договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору.

Посилання позивача на сплив терміну пред`явлення вимоги до поручителя не можуть бути прийняті як беззаперечні, оскільки це стосується лише випадків, коли в договорі поруки не вказано термін його виконання, а в спірному договорі вказане і чітко зафіксоване, проти чого не суперечив і сам позивач.

Крім того, безпідставним є посилання позивача на те, що банком не пред`явлено до нього, як поручителя вимоги у 2010 році. Слід зазначити, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зафіксовані і боргові зобов`язання позивача та відповідача перед банком, і вимоги про погашення боргу і штрафних санкцій по договору кредиту і договору поруки, і відсутність вимог про припинення договору поруки. На підтвердження цього банком надано копію розрахунку заборгованості за кредитом.

З приводу виниклої заборгованості позичальника та поручителя повідомлено письмово з вимогою щодо виконання зобов`язання. У зв`язку з простроченням зобов`язання АТ «БМ Банк» був вимушений звернутись до суду з позовом щодо солідарного стягнення коштів як з боржника так і з поручителя. Отже, банк діяв у відповідності до умов договору, про наявність заборгованості поручителя повідомлено, вимогу щодо виконання зобов`язання направлено поштою, а тому підстав для визнання зобов`язання припиненим наразі немає.

Крім того, у договорі поруки вказано, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. При цьому відповідно до умов договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язків за кредитним узгодженням в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором з визначенням дати (2037 рік).

Відповідно до вимог ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до договору поруки від 25 липня 2007 року сторони прийшли до згоди, що договір діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором. Кінцевий строк повернення кредиту, встановлений кредитним договором від 25 липня 2007 року - 24 липня 2009 року. Враховуючи викладене, відсутні підстави щодо припинення договору поруки до вказаного кредитного договору. На даний час зобов`язання позичальником та поручителем не виконані, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до укладених кредитного договору та договору поруки банк своєчасно заявив вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стосовно посилання позивача на норми ч. 4 ст.559 ЦК України слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

За правилами ст. 554 ПК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Договором поруки встановлено строк її припинення — діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором, тобто до 24 липня 2009 року включно.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № № 569/11458/15-ц, провадження № 61-2649 св.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільно-процесуального кодексу України. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час укладення кредитного договору, договору поруки, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди по всіма істотними умовам договору, про що свідчить власноручний підпис позивача та представника АТ «БМ Банк».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглядаючи аналогічну справу {Рішення від 20 липня 2011 року по справі № 6-10062св11) вказав на те, що порука не припиняється, якщо згідно з умовами кредитного договору кредитор має право змінити (збільшити або зменшити) проценту ставку за користування кредитом, а згідно договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань і якщо з положень договору поруки вбачається, що поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, жодних заперечень, а також непорозумінь щодо його положень, не мав.

Поручитель, після подання банком позову до суду (про стягнення заборгованості), не виконав свій обов`язок як солідарний боржник та не погасив кредитну заборгованість, яка виникла на дату подачі позову. Дії банку щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, саме основного боргу, відсотків та пені ґрунтуються на положеннях ст. 543 ЦК України, згідно з якими солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Порука, будучи за своєю правовою природою зобов`язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у главі 50 ЦК України. У ст. 559 ЦК України визначено також спеціальні (додаткові) підстави її припинення. Традиційною підставою, яка була передбачена ЦК УРСР і в такому ж формулюванні перенесена до ЦК України, є припинення поруки у зв`язку з припиненням забезпеченого нею основного зобов`язання. Наведене положення випливає з акцесорного характеру поруки.

Однією з підстав для припинення поруки є зміна основного зобов`язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди. Як випливає із ч. 1 ст. 559 ЦК України поручитель не залишається зобов`язаним навіть на початкових умовах. До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов`язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

Як вбачається з матеріалів справи збільшення відповідальності поручителя не відбулося, договір поруки не змінювався і обсяг відповідальності за ним – також.

Відповідно до правової позиції ВСУ (справа № 6-1341цс15) Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Отже, позивач має можливість визнати недійсним правочин на загальних підставах, тобто на підставі положень, які передбачені ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, договір можливо визнати недійсним, якщо в момент його укладення не було дотримано вимог ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Оспорюваним кредитним договором обов`язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов`язання за кредитним договором.

Позивач і сторона відповідача ТОВ «Альянс ДМ» свідомо звернулися до банку з метою отримання кредиту та згідно умов договору підтвердили, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджуються з ними. Зміна обставин, на які може посилатися позивач ніяким чином не пов`язана з умовами виконання договору. Банк свої зобов`язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував - грошових коштів для споживчих потреб.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України. Посилання позивача в якості підстави для визнання договорів недійсними є загальними, невизначеними та недоведеними. Дії ж позивача з такого оскарження договору поруки, за яким він тривалий час не виконував зобов`язання, свідчать про те, що договір взагалі не тільки укладався, а і про посягання на моральні засади суспільства, які передбачають добросовісне здійснення прав та виконання взятих на себе в передбаченому законом порядку обов`язків. Щодо надання позивачу необхідної інформації, то відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» слід зазначити, що відповідач надавав позивачу повну відповідь на звернення позивача.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача і його представника стосовно наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «Альянс ДМ» і АТ «БМ Банк», третя особа АТ «ВТБ Банк» про визнання поруки припиненою відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 5, 60, 22, 203, 559, 607, 627, 629, 632, 651, 1051, 1054 ЦК України, ст. 4, 47, 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 6, 7, 55, 56 Закону України «Про Національний банк України», ст. 1, 11, 15, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс ДМ» і Акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа Акціонерне товариство «ВТБ Банк» про визнання поруки припиненою відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 28 липня 2020 року.

Суддя –