Решение № 90638130, 24.07.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4422/20

н/п 2/953/1741/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 липня 2020 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.06.2006 року у розмірі 46279,83 грн. станом на 31.01.2020, яка складається з наступного: 4689,56 грн. - заборгованість за кредитом; 38910,28 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2179,99 грн. - штраф (процентна складова), та стягнути судові витрати в розмірі 2102,00 грн., посилаючись на те, що відповідач отримав за кредитним договором № б/н від 02.06.2006 року кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «Приватбанк». Щодо зміни кредитного ліміту, Банк керується п. п. 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.01.2020 року має заборгованість - 46279,83 грн., що складається з: 4689,56 грн. - заборгованість за кредитом; 38910,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф(фіксована частина); 2179,99 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за вказаним кредитним договором не погашена, що є порушенням законним прав позивача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

В судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи. (а.с. 22).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін в заочному провадженні за згодою представника позивача та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.

17.03.2020 року до суду надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зуб Г.А.

30.03.2020 року судом здійснено електронний запит до Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 30.03.2020 року.

Ухвалою судді від 31.03.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що відповідно кредитного договору № б/н від 02.06.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 5500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивачем змінювався встановлений кредитний ліміт, що підтверджується наданою до суду довідкою. (а.с. 37).

На підставі укладеного договору № б/н від 02.06.2006 року, відповідачу були видані банківські картки на строк дії до 06/08, 11/08.

АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав, надавши кредитні кошти відповідачу.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Питання щодо зміни кредитного ліміту врегульовані п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Станом на 31 січня 2020 року банком розрахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка складає 46279 грн. 83 коп. (4689,56 грн. - заборгованість за кредитом; 38910,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2179,99 грн. - штраф (процентна складова).

Клопотань про застосування строків позовної давності зі сторони відповідача до суду не надходило.

Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку)

лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Приймаючи до уваги, що банком надано суду заяву позичальника ОСОБА_1 від 02.06.2006, яка підписана сторонами та містить погоджені умови, зокрема, щодо розміру процентів за користування кредитом 3 % на місяць з розрахунку 360 днів у році, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами з 05.07.2006 року по 30.06.2019 року в розмірі 38910,28 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З довідки, яка була надана банком суду та яка може бути прийнята судом до уваги у цій справі як доказ, з метою повного та всебічного розгляду вказаної справи, вбачається, що за кредитним договором відповідач отримував картки зі строком дії до 06/08 та 11/08 (а.с. 38).

Відтак, право на нарахування відсотків за користування кредитними коштами припинилось з 01 листопада 2008 року.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитними коштами, які були нараховані та несплачені ним за період з 05.07.2006 року по 01.11.2008 року в розмірі в розмірі 3032,92 грн. (відповідно до наданого банком розрахунку), а нарахування за вищевказаним договором відсотків після закінчення строку дії договору, а саме після 01.11.2008 року є безпідставним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18), який мають враховувати загальні суди в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банк у цій справі будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.

Велика Палата Верховного Суду у названій вище постанові від 03.07.2019 року зробила правовий висновок, згідно з яким, Умови та Правила надання банківських послуг, з оляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у

письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Отже, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафів (фіксована частина та процентна складова) за наведених вище обставин.

Також, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02 червня 2006 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд приходить про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4689,56 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково (з 46279,83 грн. до 7722,48 грн.). При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 2102 грн. судового збору, тому підлягає стягненню розмір стягнутого судового збору на користь позивача за подачу позову у розмірі 350,75 грн. (7722,48*2102/46279,83).

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.06.2006 року у розмірі 4689 грн. 56 коп., та відсотки за користування кредитом за період з 05.07.2006 року по 01.11.2008 року в розмірі 3032 грн. 92 коп., а всього 7722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) гривень 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 350 (триста п`ятдесят) гривень 75 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 24 липня 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ