Решение № 90618828, 27.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 р. Справа№200/4475/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області за порушення зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення від 19.11.2019 № 0024265141 на суму штрафу 340 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області за порушення зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення від 19.11.2019 № 0024265141 на суму штрафу 340,00 грн.

Зазначив, що вищевказане податкове повідомлення-рішення від 19.11.2019 № 0024265141 прийняте з порушенням норм чинного законодавства України з наступних підстав.

Юридичною (поштовою) адресою КП "Компанія “Вода Донбасу” з 04.12.2014р. є місто Маріуполь, але фактичним місцезнаходженням апарату управління підприємства залишається місто Донецьк.

02.12.2015р. було підписано розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким зокрема визнано таким, що втратило чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р № 1079-р та від 30.10,2014 р, № 1053-р. Місто Маріуполь, де позивача зареєстровано, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

У позивача фактично виникла неспроможність виконання зобов`язань зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, що є обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини), що підтверджується сертифікатами Торгово-промислової палати України №№ 1735, 1736 про настання обставин непереборної сили від 25.11.2014р. № 5270/05-4 та від 25.11.2014р. № 5268/05-4 та Висновком Донецької торгово-промислової палати від 03.07.2014 р. №2005/12.12-03 (до матеріалів справи та адміністративного позову позивачем не наданий), якими засвідчено факт настання форс-мажорних обставин з 10.06.2014р. при дотриманні норм законодавчих актів України та здійсненні КП «Компанія «Вода Донбасу» господарської діяльності на території Донецької області. На момент видачі сертифікатів Торгово-промислової палати України та до теперішнього часу форс-мажорні обставини тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Сертифікат ТПП є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

Крім того, листом № 17/199 від 17.02.2015р. та в подальшому листом № 17/1172 від 08.09.2016р. КП “Компанія “Вода Донбасу” було надано вказані сертифікати зокрема щодо справлення та сплати податків та обов`язкових платежів до податкового органу. Тобто, відповідач був обізнаний про настання вказаних обставин, але протиправно нарахував позивачу штрафні санкції.

Посилався на практику Верховного Суду, а саме на Постанову Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 805/1463/17-а (адміністративне провадження № К/9901/1958/17).

Ухвалою від 12 травня 2020 року позовна заява Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення була залишена без руху.

Позивач 22 травня 2020 року надав до суду заяву про усунення недоліків та позовну заяву, відповідно до якої просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області за порушення зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення від 19.11.2019 № 0024265141 на суму штрафу 340 грн.

Ухвалою від 25 травня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 22 червня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 червня 2020 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 22 червня 2020 року позовна заява Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення була залишена без руху.

Ухвалою від 08 липня 2020 року суд продовжив розгляд адміністративної справи № 200/4475/20-а за позовною заявою Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 27 липня 2020 року.

16 липня 2020 року від представника відповідача засобами електронного зв`язку до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення відповідно до яких було зазначено, що у тексті спірного податкового повідомлення-рішення помилково була зазначена сума штрафу прописом «дві тисячі сорок гривень 00 копійок». Водночас, у цифровому варіанті штрафна санкція складає 340 грн., що також підтверджується розрахунком фінансових санкцій за результатами перевірки (додаток до ППР).

27 липня 2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за 00191678, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Позивач має в своєму складі структурний підрозділ – Дружківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” без права юридичної особи, місцезнаходження якого є: вул. Гвардійська, 44, м. Дружківка, Донецька область (ЄДРПОУ 35580948).

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції у межах функцій та повноважень, наданих йому Податковим кодексом України та законами України та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань за номером 43142826 .

Головним управлінням ДПС у Донецькій області 25 жовтня 2020 року проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасного подання податкової декларації з рентної плати (розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин).

За результатами перевірки посадовими особами відповідача 25 жовтня 2019 року складено Акт № 149/05-99-51-41/00191678 «Про результати камеральної перевірки щодо своєчасного подання податкової декларації з рентної плати (розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин) «Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу».

У відповідності до Акту перевірки визначено, що позивач має:

- Спеціальний дозвіл на користування надрами № 5770 від 29.04.2013 року, виданий на 20 років. Родовище - Білогорівське (Водозабір - Біла Гора (Колодязь - каптажний №1, Колодязь - каптажний №2, Ділянка - галерея №1, Ділянка - Галерея №2)/Донецька область м.Донецьк 2 км на південний схід від с.Біла Гора;

- Спеціальний дозвіл на користування надрами №5928 25.03.2014 року, виданий на 20 років. Родовище - Білокузминівське (Водозабір - Білокузьминівський (Свердловина - №16 ,Свердловина - №2а ,Свердловина - №3а,Свердловина - №4а ,Свердловина - №5)) / Донецька область, м.Донецьк 2 км на північний схід від с.Білокузьминівка.

За І квартал 2019 року граничний термін надання податкової декларації з рентної плати - 10.05.2019 р. Платником у порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Кодексу податкова декларація не надана.

За II квартал 2019 року граничний термін надання податкової декларації з рентної плати - 09.08.2019 р. Платником у порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Кодексу податкова декларація не надана.

У відповідності до висновків акту перевірки встановлено не подання податкових декларацій з рентної плати (розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин) за І, II квартал 2019 року, у порушення вимог, визначених у пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Акт перевірки направлений на адресу позивача та вручений останньому 29.10.2019 року.

Факт наявності у позивача вищезазначених спеціальних дозволів не є спірним та визнається сторонами, так як і факт не подання декларацій з рентної плати.

За результатами вищезазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення – рішення від 19.11.2019 №0024265141, яке надіслане КП «Компанія «Вода Донбасу» поштою з повідомленням про вручення і згідно з поштовим повідомленням №8511003765940 вручено позивачу 27.11.2019.

Згідно спірного податкового повідомлення-рішення на підставі пункту 257.1 статті 257 і пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2040 грн. (прписом) та 340 грн. (цифрами).Фактично сума штрафний санкцій склала 340 грн., що співпадає із сумою зазначеною позивачем у позові.

Позивач не погодився із вищезазначеним ППР та направив на адресу ДПС України скаргу.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.02.2019р. № 5732/6/99-00-08-05-06-06 про залишення її без розгляду скарга позивача була залишена без розгляду та повернута останньому.

Позивач не погодився із спірним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Спірним питанням при вирішення зазначеного спору є застосування штрафних (фінансових) санкцій за умови знаходження структурного підрозділу позивача на території де проводилось АТО та ООС, наявність сертифікатів, що підтверджує форс-мажорні обставини, які не дозволили позивачу належним чином виконувати обов`язки, визначені Податковим кодексом обов`язки.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового Кодексу передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Податкового Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п.49.1 ст.49 Кодексу).

Згідно п.п.255.11.1 та 255.11.2 п.255.11 ст.255 Податкового Кодексу, водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату за спеціальне використання води щокварталу наростаючим підсумком з початку року. Рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об`єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Підпунктом 257.1 статті 257 Податкового Кодексу, визначено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Відповідно п.257.3 ст.257 Податкового Кодексу, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за спеціальне використання води – за місцем податкової реєстрації.

Порядок застосування пп. 102.6 - 102.7 ст. 102 Податкового Кодексу встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (згідно пункту 102.8 статті 102 Кодексу).

Визначення обставин, за яких граничні строки підлягають продовженню, та документальне підтвердження таких обставин визначено Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2017 №861 «Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2017 р. за N 1373/31241 (далі – Порядок № 861).

Частиною 4 п. 2 розділу ІІ Порядку № 861 зазначено, граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань підлягають продовженню, якщо платник податків - фізична особа або посадова особа юридичної особи протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування у зв`язку з ув`язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально. У цьому разі документальним підтвердженням зокрема є виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною торгово-промисловою палатою сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до п. 102.6 ст. 102 Податкового Кодексу, граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: перебував за межами України; перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден; перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду; мав обмежену свободу пересування у зв`язку з ув`язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Згідно до пп. 102.7.2 п.102.7 ст. 102 Кодексу дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Законом України від 02.09.2014 року №1669- VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон № 1669), який набрав чинності 15 жовтня 2014 року, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

При цьому, Законом України № 1365-VIII від 17.05.2016 «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» статтю 4 Закону № 1669 доповнено частиною четвертою, згідно з якою перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до пункту 38.2 статті 38 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу, на період проведення антитерористичної операції для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов`язань, за якими зупинено стягнення.

Колективне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» має спеціальний дозвіл на користування надрами № 5770 від 29.04.2013 року, виданий на 20 років (родовище – Білогорівське) та спеціальний дозвіл на користування надрами № 5928 25.03.2014 року, виданий на 20 років (родовище–Білокузминівське). Родовища розташовані в Костянтинівському районі.

Костянтинівський район Донецької області до зазначеного переліку не включено, він знаходиться на території, яка підконтрольна українському уряду.

Тому суд не приймає до уваги посилання позивача, щодо його знаходження на території, де проводилась АТО та ООС, а також доводів відносно того, що апарат управління знаходится в окупованому м. Донецьку, оскільки відповідно до даних ЄДРПОУ місце знаходження позивача визначено м. Маріуполь, який знаходиться на території підконтрольній уряду.

Відносно доводів позивача, щодо наявності у нього сертифікатів Торгово – Промислової Палати України, які підтверджують наявність форс – мажорних обставин, які не уможливлювали своєчасного виконання зобов`язань у сфері оподаткування і як слід звільнення від нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені з 14 квітня 2014 року, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» міста Маріуполь та Дружківка віднесено до населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО.

Судом встановлено, що структурний підрозділ позивача перебуває на обліку у відповідача.

Однак, суд не приймає до уваги посилання позивача на застосування сертифікатів ТПП до спірних правовідносин з огляду на наступне.

Так, позивачу були видані сертифікати Торгово-промислової палати України №№ 1735, 1736 про настання обставин непереборної сили від 25.11.2014р. № 5270/05-4 та від 25.11.2014р. № 5268/05-4, якими засвідчено факт настання форс-мажорних обставин з 10.06.2014р. при дотриманні норм законодавчих актів України та здійсненні КП «Компанія «Вода Донбасу» господарської діяльності на території Донецької області. Крім того, було зазначено «На момент видачі сертифікатів Торгово-промислової палати України та до теперішнього часу форс-мажорні обставини тривають, дату закінчення їх терміну встановити неможливо».

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Закон України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 11 Закону №1669-VII, цей Закон набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України 2 грудня 1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», в редакції Закону України №1636-VII від 12.08.2014 (далі Закон №671/97-ВР), визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 статті 14 Закону №671/97-ВР визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово- промисловими палатами форс-мажорних обставин, затверджений Рішенням Президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (набув чинності з 25.07.2014 р.) та який діяв до прийняття нової редакції Регламенту 18.12.2014 року.

Так, відповідально до пп. 6.1, 6.2 Регламенту було передбачено: «6.1.Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов`язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставиною та неможливістю виконання зобов`язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

6.2. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин».

Тобто, Сертифікат ТПП був документом, що засвідчував настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року. При цьому відповідно до Регламенту він видавався по податковим та інших зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом.

Однак, 18.12.2014 року президією ТПП був затверджений Регламент№ 44(5), ( нова редакція засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Зазначений Регламент був доповнений змінами та доповненнями, внесеними Рішенням Президії ТПП України: від 26 квітня 2016 року № 11(6), від 28 вересня 2016р.№15(13)), від 23лютого 2017р. №20 (1) від 24травня 2017р.№23 (5)), від 16 липня 2018 р. № 36(4)).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений «Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин (далі Регламент).

Статтею 6.1 Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону №671/97-ВР.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2 Регламенту).

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для наступних висновків.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на 19 листопада 2019 року (час формування спірного податкового повідомлення- рішення ) діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин.

Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а, який суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати №1735 від 25 листопада 2014 року не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасного надання податкової звітності у першому та другому кварталі 2019 року, оскільки фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 до моменту його видачі – 25.11.2014 року.

Крім того, як вбачається з вказаного Сертифікату він стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасного надання податкової звітності у першому та другому кварталі 2019 року у ньому не йдеться.

Не є належним доказом, які посвідчують обставини непереборної сили щодо несвоєчасної надання податкової звітності у першому та другому кварталі 2019 року наданий позивачем Сертифікат №1736 від 25 листопада 2014 року, оскільки він виданий, майже ніж як за п`ять років до складання Акту перевірки, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 до моменту його видачі – 25.11.2014 року, хоча і стосується настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкових декларацій (п.102.6-102.7ст. 102 ПК України).

Зазначення у вище перелічених Сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такі Сертифікати засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.

Таким чином позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості подання податковї звітності, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов`язку та відносно обов`язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом.

Доказів того що позивач звертався до ТПП для отримання Сертифікатів для засвідчення обставини непереборної сили щодо неможливості своєчасно надати податкову звітність у 2019 році, позивачем до суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем сертифікати ТПП №1735 та 1736 від 25 листопада 2014 року не можуть свідчити про наявність форс – мажорних обставин щодо неможливості своєчасної надання позивачем податкової звітності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на Постанову Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 805/1463/17-а (адміністративне провадження № К/9901/1958/17), оскільки правові висновки, викладені у ній не відповідать правовим висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а, відповідно до якої Верховний Суд у 2019 році змінив правову позицію з питань застосування Сертитфікатів ТПП при вирішенні податкових спорів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення -рішення.

Враховуючи вищевикладене у задоволені адміністративного позову позивачу повино бути відмовлено.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області за порушення зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення від 19.11.2019 № 0024265141 на суму штрафу 340 грн.- відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 27 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко