Решение № 90595207, 21.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 р. Справа№200/1520/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд: у складі - головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Запарі С.В.,

за участю:

позивача - особисто,

представника відповідача - Вовченко С.П.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, зобов`язання поновити реєстрацію як платника єдиного податку, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення №32/05-99-50-33/2103507489 від 2 вересня 2019 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку, зобов`язання поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 1 квітня 2016 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001923306 від 20 листопада 2019 року, податкового повідомлення-рішення №0001883306 від 20 листопада 2019 року, податкового повідомлення-рішення №0001893306 від 20 листопада 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії (рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку) призводить до його протиправності. Оскільки позивач, як платник єдиного податку протягом 2016-2018 років була звільнена від обов`язку сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та сплати військового збору, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своєму письмовому відзиві просив у задоволенні позову відмовити, оскільки перевіркою дотримання вимог, які надають право платникам єдиного податку здійснювати господарську діяльність на другій групі встановлено порушення позивачем ст. ст. 291, 296, 298 Податкового кодексу України в частині умов перебування на спрощеній системі другого типу, а саме: здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі юридичним особам, які не є платниками єдиного внеску. Як зазначено в акті перевірки, зокрема, ПРаТ «Курдюмовський завод кислотривких виробів» листом від 15 квітня 2019 року №100 засвідчено отримання від ФОП ОСОБА_1 послуг з ремонту автомобіля ВАЗ 21070 держ. № НОМЕР_1 на підставі акта виконаних робіт від 23 березня 2016 року, платіжного доручення від 24 березня 2016 року №258 на суму 300 гривень. Таким чином, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності за період з 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року за результатами перевірки, оподатковується на загальних умовах.

25 березня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якого позивач вказує на відсутність у відзиві відповідача - 2 заперечень щодо наведених обставин та правових підстав позову. Також відповідачем не зазначено, із якими саме доводами викладеними у позовній заяві він не згодний. Просив відхилити вказаний відзив відповідача.

30 квітня 2020 року від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення, які мотивовані тим, що на запит контролюючого органу позивач самостійно підтвердив наявність господарських відносин з юридичними особами, які не є платниками єдиного податку, та визнав допущення порушень податкового законодавства. Вказані обставини стали підтавою для проведення перевірки та прийняття відповідного наказу.

Ухвалою суду від 14 лютого 2020 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 12 березня 2020 року.

Протокольною ухвалою 12 березня 2020 року відкладено підготовче засідання до 31 березня 2020 року.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року вирішено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відкласти підготовче засідання на 30 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року вирішено витребувати у Державної податкової служби України докази у справі та відкласти судове засідання на 23 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року відкладено розгляд справи на 21 липня 2020 об 11:00 та повторно витребувано Державної податкової служби України додаткові докази.

Позивачка у судовому засіданні доводи адміністративного позову підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів позовної заяви заперечував, з підстав, викладених у відзиві, просив задоволені адміністративного позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець узята на облік в Бахмутському ДПІ Головного управління ДПС у Донецькій області з 6 липня 2006 року та є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи. Вид діяльності: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

На підставі наказу від 9 липня 2019 року №1286 посадовими особами Головного управління ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування період 1 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 21 серпня 2019 №864/05-99-13-02/2103507489.

Перевіркою встановлено, що в перевіряємий період в порушення п.п. 2 п. 291.4 ст. 294 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) позивач як платник єдиного податку другої групи мав господарські відносини з юридичними особами, які не є платниками єдиного податку.

На підставі акта перевірки від 21 серпня 2019 №864/05-99-13-02/2103507489 Головним управління ДПС у Донецькій області 2 вересня 2019 року прийнято рішення №32/05-99-50-33/2103507489 про аналювання реєстрації платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 1 квітня 2016 року. Вказане рішення отримано позивачем 4 вересня 2019 року.

Також на підставі наказу від 7 жовтня 2019 року №274 посадовими особами Головного управління ДФС у Донецькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування період 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 15 листопада 2019 №212/05-99-33-06/2103507489.

Відповідно до висновків акта перевірки від 15 листопада 2019 №212/05-99-33-06/2103507489 відповідачем вставнолені наступні порушення:

- пп. 16.1.2, п. 16.1 ст. 16, абз а) п. 176.1 ст. 176, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПКУ у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 81 588,23 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: 2016 рік - 2 166,96 грн., 2017 рік - 31 054,57 грн., 2018 рік - 48 366,70 грн.

- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, п 2.1 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року, №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 за №111/26556, у результаті несвоєчасного подання та подання з недостовірними відомостями податкових декларацій, звітів за період, що перевірявся, в томі числі по звітних (податкових) періодах: податкові розрахунки за формою 1ДФ за ІІ - ІV квартали 2016 року, І - IV квартали 2017 року, І - ІV квартали 2018 року;

- пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, ст. 18, п. 164.1 ст. 164, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 та пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в результаті несвоєчасно сплачено (не перераховано) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу податок на доходи фізичних осіб в розмірі 31,28 грн., у т.ч. за липень 2016 року в сумі 7,82 грн., за серпень 2016 року в сумі 7,82 грн., за вересень 2016 року в сумі 7,82 грн., за жовтень 2016 року в сумі 7,82 грн.

- п.1,4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч.2,8,12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у результаті чого своєчасно не нараховано єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 2 888,16 грн., в т.ч. по звітних періодах 2016 рік (квітень-грудень) у сумі 2888,16 грн.

- пп. 16.1.2, пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, пп. 168.2.1 п. 168 ст. 168, пп. «а» п. 176.1 ст. 176, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 6 799,02 грн., в т.ч. по періодам: квітень-грудень 2016 року - 180,58 грн., 2017 рік - 2 587,88 грн., 2018 - 4 030, 56 грн.

Висновки контролюючого органу мотивовані тим, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення пп.2 п. 291.4 ст. 291, пп. 296.5.5. п. 296.5 ст. 296, пп. 298.2.1, пп. 298.2.2, пп.9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ у разі здійснення платником другої групи діяльності, яка не передбачена у пп. 2 п. 291.4 ст. 294 Кодексу (надання послуг юридичним особам, які не є платниками єдиного податку) та не було здійснено самостійну відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та перехід на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з 1 квітня 2016. В період з 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_1 повинна була перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, та здійснювати господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої вставнолено розділом ІV ПКУ.

На підставі акта від 15 листопада 2019 року №212/05-99-33-06/2103507489 перевірки відповідачем 20 листопада 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001923306, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 17,60 грн., сума пені 0,10 грн.

- №0001893306, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування, за податковим зобов`язання в сумі 6 799,02 грн. та штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 1 699,76 грн.;

- №0001883306, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов`язаннями в сумі 81 588,23 грн., та штрафними (фінансовими санкціями) в розмірі 20 397,06 грн.

Позивач, наполягаючи на протиправності оскаржуваних рішень відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Глава 1 розділу XIV ПКУ встановлюює правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Згідно пп. 2 п. 291.4. ст. 291 ПКУ суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, серед інших: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

Відповідно до пп. 296.5.5. п. 296.5 ст. 296 ПКУ у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.

За приписами пп. 298.2.2. ст. 298 ПКУ платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів.

За умовами пп. 9 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Позивач не заперечує того, що у перевіряємий період мав господарській відносини з юридичними особами, які не є платниками єдиного податку.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим висновок контролюючого органу про допущення позивачем у перевіряємий період податкового законодавства щодо порядку перебування на спрощенній системі оподаткування.

Разом з тим, процедура оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження чітко визначена Податковим кодексом України.

Так, згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.2 статті 56 ПКУ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до пункту 56.7. статті 56 Податкового кодексу України «у разі прийняття контролюючим органом вищого рівня рішення про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку або порушення платником податків вимог пункту 56.3 цієї статті (крім випадків, коли платником податків було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку), подані платником податків скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення». Жодних інших підстав для відмови у розгляді скарги та повернення скарги платнику податків Податковим кодексом не передбачено.

Згідно з пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Як встановлено судом, не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням від 2 вересня 2019 року №32/05-99-50-33/2103507489 про аналювання реєстрації платником єдиного податку, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Скарга ФОП ОСОБА_1 отримана Державною податковою службою України 3 грудня 2019 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Рішенням Державної податкової служби України від 18 грудня 2019 року №13394/6/99-00-08-05-04 продовжено строк розгляду скарг ФОП ОСОБА_1 , зокрема на податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2019 року №0001923306, №0001883306 №0001893306, до 30 січня 2020 року.

Рішенням про результати розгляду скарги №3267/6/99-00-08-05-04-06 від 27 жовтня 2020 ДПС України скаргу позивача в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2019 року №0001923306, №0001883306 №0001893306 залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Ухвалами суду від від 28 травня 2020 року та від 23 червня 2020 року витребувано у Державної податкової служби України: інформацію та докази розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 в частині скасування рішення від 2 вересня 2019 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку від 28 липня 2019 року.

На вимогу суду вказані докази надані не були.

При цьому, в своїх поясненнях представник відповідача наполягав на том, що рішення №32/05-99-50-33/2103507489 від 2 вересня 2019 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку отримано позивачем 4 вересня 2019 року, тому станом на дату подання скарги до ДПС України 28 листопада 2019 року порушений 10-денний робочий термін.

Наказом Міністерства фінансів України № 916 від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.

Відповідно до п. 4 цього Порядку контролюючий орган залишає скаргу без розгляду повністю або частково у разі, якщо скаргу подано з пропуском строку, крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу ІІІ цього Порядку.

Про залишення скарги без розгляду контролюючий орган повідомляє платника податків у письмовій формі із зазначенням причин повернення.

Водночас, докази повідомлення позивача про залишення скарги без розгляду відповідачем або ДПС України також не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПКУ або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.

Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 03 квітня 2020 року у справі №815/1701/17, від 18 лютого 2020 року у справі №200/9042/19-а, від 12 грудня 2019 року у справі №820/1929/17, від 05 листопада 2019 року у справі №813/1926/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №826/4049/14, від 24 січня 2019 року у справі №826/500/15 за аналогічних обставин було зроблено чіткий правовий висновок про те, що у разі ненадіслання суб`єктом владних повноважень вмотивованого рішення за скаргою платника податків, остання вважається задоволеною на користь платника.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним і скасувати рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, та зобовязання поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 1 квітня 2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо визнанння протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2019 року №0001923306, №0001883306 №0001893306 також підлягають задоволенню, оскільки донарахування податковим органом зобов"язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санцій здійснено внаслідок анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини першої статті 76 цього Кодексу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 5 310,00 грн., що підтверджується квітанцією №0.0.1606141883 від 5 лютого 2020 року. При цьому, позивач мав сплати судовий збір у розмірі 3 206,87 грн. (немайнова + майнова позовна вимага), виходячи із розрахунку: 1104,87 грн. (1% ціни позову) + 2 102,00 грн. (ставка судового збору за подання немайнової вимоги).

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 3 206, 87 грн. При цьому, суд звертає увагу позивача щодо можливості звернення до суду із заявою про повернення надмірно сплачено судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №32/05-99-50-33/2103507489 від 2 вересня 2019 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 1 квітня 2016 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2019 року №0001923306, №0001883306 №0001893306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3206,87 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21 липня 2020 року присутності представників сторін, повний текст рішення складено 27 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя В.С. Дмитрієв