Постановление суда № 90548130, 23.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9181/20

Провадження № 2/522/4929/20

УХВАЛА

23 липня 2020 р. м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом по якому просить суд:

1.Встановити факт проживання спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з березня 2010 по вересень 2019 року;

2. Визнати спільною сумісною власністю подружжя:

- однокімнатну квартиру, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 11,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- апатраменти зблокованого дачного котеджу, загальною площею 78,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова ( рами, шасі) НОМЕР_2 ;

-квартиру , загальною площею 95,0 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3

- машиномісце № АДРЕСА_4 , загальною площею 25,8 кв.м., що розташоване за адресою:

АДРЕСА_5 . Визнати право власності за ОСОБА_1 на:

- Ѕ частку однокімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 11,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ѕ частку апатраментів зблокованого дачного котеджу, загальною площею 78,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ частку автомобілю марки Hyundai, модель Tucson, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова ( рами, шасі) НОМЕР_2 ;

4. Визнати право власності за ОСОБА_2 на:

- Ѕ частку однокімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 11,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Ѕ частку апатраментів зблокованого дачного котеджу, загальною площею 78,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ частку автомобілю марки Hyundai, модель Tucson, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова ( рами, шасі) НОМЕР_2

5. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_6 , в сумі 1 465 900,65 грн.

6. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частки ОСОБА_1 в машиномісці АДРЕСА_7 на суму 134 527,50 грн.

7. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 7 567,20 грн.

Одночасно із позовом до суду клопотання про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , а саме:

- Ѕ частину однокімнатної квартири, загальною площею 47,6 кв.м., житловою площею 11,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- апатраменти зблокованого дачного котеджу, загальною площею 78,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- автомобіль марки Hyundai, модель Tucson, 2016 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова ( рами, шасі) НОМЕР_2

Суддя, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову – це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

В заяві про забезпечення позову заявник не навів доказів чому не забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також заявник не зазначив доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Крім того позивач, обґрунтовуючи клопотання про накладення арешту посилається на норми Кримінально-процесуального кодексу, а саме на ч.2 ст. 170 КПК України, однак даний позов розглядається в порядку цивільного судочинства, що також вказує на відсутність процесуальних підстав задоволення даного клопотання.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 150 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання,- « про накладення арешту на майно»- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя : Р.Д. Абухін

23.07.2020