Постановление суда № 90503043, 21.07.2020, Гусятинський районний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

"21" липня 2020 р. Справа № 596/152/17

Провадження № 1-кп/596/8/2020

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Цвинтарної Т.М.

за участю: секретаря судового засідання Рудніцької О.П.

прокурора Пагут О.С.

захисника обвинуваченого – адвоката Возьного Я.В.

законного представника обвинуваченого

його сестри ОСОБА_1

представника потерпілого – адвоката Чернецького В.І.

представника служби у справах дітей

Гусятинської райдержадміністрації Сорокотяги І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в селищі Гусятин кримінальне провадження №12016210070000278 від 14 жовтня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Гусятинського районного суду Тернопільської області знаходяться матеріали кримінального провадження №12016210070000278 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, що визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його законний представник щодо продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили та просили змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт. Також, обвинувачений вказав, що він визнає вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому, вказав, що більше таке не повториться.

Захисник обвинуваченого – адвокат Возьний Я.В. при вирішенні питання про продовження відносно його підзахисного ОСОБА_2 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений визнає вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, має намір відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду, спричинену в результаті вчиненого злочину та немає намірів переховуватися від суду.

Представник потерпілого ОСОБА_3 – адвокат Чернецький В.І. в судовому засіданні погодився із заявленим процесуальним прокурором клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому.

Представник служби у справах дітей Гусятинської райдержадміністрації в судовому засіданні підтримала позицію сторони захисту з приводу заявленого клопотання.

Інші учасники не з`явились в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Так, ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31.03.2020 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 29 травня 2020 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – Книша Р.В. залишено без задоволення, а ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 31.03.2020 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – без змін.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 29.05.2020 року продовжено ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, а саме, до 09 годин 40 хвилин 29 липня 2020 року.

Згідно із ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено. Посилання сторони захисту, як на підставу для зміни запобіжного заходу, а саме те, що обвинувачений визнає вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, щиро розкаюється у вчиненому, має намір відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду, спричинену в результаті вчиненого злочину, суд, з врахуванням думки представника потерпілого щодо задоволення вищевказаного клопотання, не приймає до уваги, оскільки вказана підстава не є достатньою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину проти життя та здоров`я, зокрема, позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, обвинувачений може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності; перебуваючи на волі ОСОБА_2 , може вчинити дії з метою залякування потерпілого та свідків по кримінальному провадженню та є особою, яка ухилялась від явки до суду та оголошувалась в розшук, а тому справжній інтерес суспільства полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.

Крім того, станом на даний час судовий розгляд даного кримінального провадження по суті ще не розпочався, потерпілий та свідки по справі не допитані.

Також, судом враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_2 , а саме те, що він ніде не працює, хоча є особою працездатного віку, є неодруженим, утриманців не має, стан його здоров`я та міцність соціальних зв`язків останнього.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, переконливості наявних ризиків, та особи обвинуваченого ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що обставини, які встановленні судом, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому, враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 на строк, що не перевищує 60 днів, а у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченого, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в с. Увисла, Гусятинського району, Тернопільської області, фактично проживаючого в с. Нижбірок, Гусятинського району, Тернопільської області) у вигляді тримання під вартою до 60 днів, а саме, до 09 годин 40 хвилин 27 вересня 2020 року.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Возьного Я.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію даної ухвали направити в Державну установу «Чортківська установа виконання покарань №26» для відому та виконання в частині дії запобіжного заходу.

Копію ухвали суду вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, що визначене ч.1 ст.392 КПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині вирішення продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Т.М. Цвинтарна