Постановление суда № 90453237, 17.07.2020, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/237/20

Єдиний унікальний№ 748/1120/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Грибановської В.В.

за участю прокурора Драшпуль В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого адвоката Рябініна Д.Д.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Киїнка Чернігівського району Чернігівської області, з неповною вищою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого в с. Плиски Борзнянського району Чернігігівської бласті, фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівським районним судом Чернігівської області розглядається кримінальне провадження № 12019270270000964 від 02 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.

Обвинувачений та захисник обвинуваченого заперечували проти продовження запобіжного заходу, просили обрати щодо обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вбачаючи на те, обвинувачений має сталі соціальні зв`язки, працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчинені злочину, враховуючи його молодий вік, соціальніі зв`язки, характеристику, зважаючи на те, що існує реальний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення і можливості обвинуваченого переховатися від суду, суд дійшов до висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі Летельє проти Франції).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від від слідства, а у даній справі від суду.

Отже, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, встановлено, що продовжують існувати ризики, визначені ст.177 КПК України.Ці ризики, на думку суду сягають значного рівня, обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено, а тому суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.178, 183, 197, 331, 371-372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на два місяці, але не більше дня завершення судового провадження.

Строк дії ухвали до 17 вересня 2020 року.

Відкласти розгляд кримінального провадження на 04 вересня 2020 року о 14 год.30 хв.

Суддя підпис ОСОБА_2 .

Згідно з оригіналом:

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Л.В. Хоменко