Решение № 90450320, 16.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 р. Справа№200/5378/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (місцезнаходження: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, б. 4-А, офіс 71-А) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “АЛЕКСКРЕДИТ” (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, б. 12-А, код ЄДРПОУ: 41346335) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

4 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “АЛЕКСКРЕДИТ” про визнання неправомірними дії приватного виконавця Дорошкевич В.Л. відносно виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за реєстровим номером 4621 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “АЛЕКСКРЕДИТ” боргу в розмірі 14355,07 грн.; визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів, винесену 1 квітня 2020 року; визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену 1 квітня 2020 року; визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди, винесену 1 квітня 2020 року; зобов`язання зняти арешт з рахунку на який здійснюється виплати заробітної плати.

17 червня 2020 року від позивачки, засобами поштового зв`язку, надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої просила визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів, винесену 1 квітня 2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. (а.с. 34).

Позов мотивований тим, що виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, чим порушено частину 2 статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, крім того, арешт накладено на кошти, що знаходяться на рахунку для виплати заробітної плати.

30 червня 2020 року позивачка, посилаючись на пунку 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, надала клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши, що виконавче провадження відкрито за заявою ТОВ «Алекскредит» на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса в якому вказано місце проживання боржника - м. Київ, тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника – ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Відповідач вказав, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Стосовно накладення арешту на рахунки у банківських установах вказав, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та у постанові накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику». У зв`язку з прийняттям банком постанови про арешт коштів боржника у ВП №61679806, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідач вказав, що жодних документів з повідомленням про те, що кошти, які знаходяться на рахунку боржника заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходили. Вважає, що дії приватного виконавця є правомірними.

Крім того відповідачем було надано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

14 липня 2020 року позивачка, засобами електронного звязку, надала відповідь на відзив, у якій вказала, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження у місті Києві, оскільки місце проживання боржника є місто Мирноград, що підтверджується відповідними документами, при цьому приватний виконавець не перевірив таку інформацію та не зробив відповідні запити до банківських установ щодо стану рахунків божника. Довідка з банківської установи , яка підтверджує, що рахунок на який накладено арешт призначений для виплати заробітної плати була направлена відповідачу, проте арешт протиправно не скасований. Крім того, позивачка вказала, що в рамках виконавчого провадження з зарплатного рахунку було стягнуто 20 % коштів, а потім проведене безпідставне стягнення на суму 16702,14 грн., згідно платіжної вимоги. Також позивачка надала заперечення щодо закриття провадження у справі.

Третя особа пояснень щодо позову або відзиву не надала.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України, призначити судове засідання на 2 липня 2020 року та витребувати у сторін докази у справі.

Ухвалою суду від 2 липня 2020 року вирішено витребувати докази у справі та відкласти розгляд справи до 9 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 9 липня 2020 року відкладено розгляд справи до 16 липня 2020 року за клопотанням позивачки.

Ухвалою суду від 16 липня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Ураховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 30 березня 2020 року був складений виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №4621), яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором № 1288389 від 13 червня 2018 року, укладеним з ТОВ “АЛЕКСКРЕДИТ”. Строк платежу за зазначеним кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 13 серпня 2018 року по 31 січня 2020 року. Сума заборгованості складає 12955,07 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 6430 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 2525,07 грн. Також, за вчинення виконавчого напису стягнуто із Стягувача 1400 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.

При цьому, у виконавчому написі зазначено адресу проживання боржника: м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 3.

На підставі зазначеного вище виконавчого напису 30 березня 2020 року представник ТОВ “АЛЕКСКРЕДИТ” звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження, за місцем проживання боржника; накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника в межах суми заборгованості; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. від 1 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61679806 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ “АЛЕКСКРЕДИТ” заборгованості в розмірі 14355,07 грн., яка надіслана боржнику засобами поштового зв`язку та отримана позивачкою 9 квітня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.

Також , 1 квітня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

Так, постановою про арешт коштів боржника вирішено накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунках, зокрема: АТ «Райфайзен Банк Аваль».

Вважаючи постанову приватного виконавця про арешт коштів протиправною, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Стосовно клопотання про поновлення строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів (ч. 1, 2 ст. 287 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частини 1, 4 статті 122 КАС України).

Отже, на підставі викладеного, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачці строк звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема: виконавчих написів нотаріусів. (п. 3, ч. 1, ст. 3 Закону № 1404-VIII).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частинами 1-2 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403) виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття виконавчого провадження. При цьому згідно частини 3 статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Так, судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва відкрито виконавче провадження на підставі заяви ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика В.В., вчиненого 30 березня 2020 року про стягнення з позивачки на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості в загальній сумі 14355,07 грн., в якому вказано місце проживання ОСОБА_1 – АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідачем було відкрито виконавче провадження №61679806 за місцем проживання боржника, що передбачено положеннями статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Докази оскарження/скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика В.В., вчиненного 30 березня 2020 року про стягнення з позивачки на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що відкриваючи виконавче провадження №61679806, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень.

Стосовно визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника суд зазначає наступне.

Згідно частини 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено положеннями статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно частини 4 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 5 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Наведене в сукупності свідчить про те, що законодавцем зобов`язано виконавця вжити заходи щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти та інше майно боржника.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч.1, абз. 1, 3 ч.2 ст.56 Закон № 1404-VIII).

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець має право накласти арешт на кошти під час відкриття виконавчого провадження.

Так постанова про арешт коштів боржника винесена відповідачем 01 квітня 2020 року під час відкриття виконавчого провадження. При цьому, вказана постанова не містить конкретизації щодо застосування арешту на вказаний рахунок позивача в АТ Райфайзенн Банк Аваль», а саме зазначення рахунку, на який позивачу зараховується заробітна плата, натомість в ній зазначено про виключення: крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належить боржнику.

У спірних правовідносинах саме Банк, в якому відкрито рахунок позивача, виконав постанову про арешт коштів боржника у спосіб арешту рахунку.

Отже, спір між позивачем і відповідачем виник під час виконання постанови про арешт коштів боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій приватного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 має відкритий картковий рахунок № НОМЕР_2 у Акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» для отримання заробітної плати та до вказаного рахунку випущено платіжну картку, що підтверджується довідкою банку №ВД4130/72 від 17 червня 2020 року.

Згідно довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» №373 від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 дійсно працює гірником 2 розряду на дільниці ПС та ВВ.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що банком накладено арешт на рахунок позивача для зарахування заробітної плати, відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 1квітня 2020 року ВП 61679806 про арешт коштів боржника.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається.

Статтею 48 Закону № 1404-VІІІ визначено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно частини 3 статті 52 Закону № 1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, наведеними вище положеннями законодавства встановлено, обов`язок саме Банку повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернення постанови виконавця про накладення арешту без виконання.

Частиною 3статті 59 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону №1404-VІІІ підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

При цьому, абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Тобто, отримання виконавцем від банка документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття виконавцем арешту з коштів боржника або його частини.

Проте, яу убачається з матеріалів виконавчого провадження №61679806, АТ «Райффайзен Банк Аваль» таку інформацію приватному виконавцю не надавав.

На підставі викладеного вище, суд не убачає підстав, для визнання протиправною постанову відповідача про арешт коштів, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно скасування постанови про арешт коштів, суд зазначає, що постановою приватного виконавця від 30 червня 2020 року вирішено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4621 виданого 30 березня 2020 року, припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Стосовно тверджень позивачки щодо неправомірного списання коштів з банківського рахунку, слід зазначити, що згідно з положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодесу, в межах позовних вимог, при цьому позивачкою, в розглядає мій справі, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії щодо списання коштів не заявлені.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И РІ Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “АЛЕКСКРЕДИТ” про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцевихположень» Кодексу адміністративного судочинства України строки визначені ст. 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв