Решение № 90297776, 09.07.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1223/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2020 під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 5486,70 доларів США, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Для здійснення митного оформлення товару (Товар №1: Підвісне крісло-кокон, виготовлене з металевого каркасу, оббите пластиковою сіткою, використовується в комплекті з подушкою для сидіння у асортименті - код товару 94017100; Товар №2: Запасні частини до крісла-кокона металеві (з чорних металів) кріпильні елементи – код товару 83022400; Товар №3: Запасні частини до крісла-кокона металеві (з чорних металів) стійка є частиною металевого каркасу, який тримає крісло; основа для крісла металевого каркасу на які встановлюються стійки що тримають крісло – код товару 73269098) позивачем подано до митниці ДФС декларацію № UA508040/2020/003384 з пакетом документів, передбачених законодавством. Однак, 21.04.2020 відповідачем прийнято рішення №UA508000/2020/000050/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого товариство було змушене додатково надмірно сплатити суму мита у загальному розмірі 60,62 грн. (за товар №2 – 16,82 грн.; за товар №3 – 43,80 грн.) та суму ПДВ у загальному розмірі 64325,07 грн. (за товар №1 – 64104,12 грн.; за товар №2 – 37,00 грн.; за товар №3 – 183,95 грн.). Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки відсутні обґрунтовані підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості та просить скасувати його, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

03.06.2020 позивачем подано до суду клопотання з додатком про стягнення витрат на правову допомогу, в якому останній просить стягнути на його користь з відповідача витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 2000,00 грн.

Відповідачем 15.06.2020 подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що митний орган заперечує проти позову, з наступних підстав. Так, відповідач зазначає, що декларантом - ТОВ "Строй Мир" 21.04.2020 до митного органу було подано митну декларацію №UA508040/2020/003384 для здійснення митного оформлення товару. Товар ввезено на умовах поставки "CIF - PIVDENNYI", на виконання умов договору від 15.01.2018 № UACH-18/01/15 між ТОВ "Строй Мир" та YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED. Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.12 №4495-VI. Під час надходження декларації здійснено перевірку за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. АС АУР за митною декларацією виявлено ризики, а саме - сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур. За результатами оцінки ризику щодо МД спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формами контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів. Відповідач вказує, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме: по-перше, у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 24.02.2020 № НХ20191216 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. У відповідності до загальноосвітньої практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажу вального документа, платіжні реквізити та інші відомості у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Відповідно до рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 1983 року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі», рахунок має місце для підписів та інших видів підтвердження автентичності (доказ походження, вірогідність), коли вони необхідні; по-друге, поставка товарів здійснюється на умовах поставки СІF «PIVDENNYI», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки СІF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано; по-третє, відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Та, зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС ДФС - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надано прайс-лист та комерційну пропозицію, які не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Також, декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем, у зв`язку з тим, що документи надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. Так як митна вартість товарів не може бути визнаною органом доходів і зборів за основним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу, то, в результаті проведеної з митним брокером консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. В результаті митну вартість товарів вищезазначеної декларації було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 та оформлено картку відмови № UА508040/2020/00115 від 21.04.2020. У рішенні про коригування митної вартості № UА508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обгрунтування обраного методу визначення митної вартості. Митну вартість товарів скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до статті 60 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу: товар №1 - МД від 04.03.2020 №UА100020/2020/017979, а саме: 4,01 Дол. США /кг (числове значення митної вартості товару становить: 4320 * 4,01 = 17323,2 Дол. США); товар №2 - МД від 24.02.2020 №UА100040/2020/181128, а саме: 4,07 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1,6 * 4,07 = 6.51 Дол. США); товар №3 - МД від 06.03.2020 №UА500020/2020/207102, а саме: 1,31 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 25 * 1,31 = 32.75 Дол. США). На підставі викладеного, відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

16.06.2020 до суду надійшло клопотання відповідача про відмову у задоволені вимоги позивача про стягнення понесених по справі судових витрат або зменшення їх розміру, в якому останній просить вважати неспівмірними витрати на оплату правничої допомоги, які заявлені позивачем.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

15 січня 2018 року між ТОВ "Строй Мир" (Покупець) та YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED (Продавець) був укладений контракт № UACH-18/01/15. На умовах визначеного контракту та на підставі супроводжувальних документів Продавець (YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED) здійснив поставку на адресу покупця товару.

Декларантом підприємства ТОВ "Строй Мир" за договором про надання послуг митного брокера до митного органу подана митна декларація для здійснення митного оформлення товару №UA508040/2020/003384.

Митна вартість товарів визначена декларантом самостійно у сумі 5486,70 доларів США за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом, надано наступні документи: пакувальний лист; рахунок-фактуру; коносамент; автотранспортну накладну, декларацію про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт).

За результатами перевірки документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею зроблено висновок, що вони містять розбіжності, числові значення складових митної вартості товарів, які є обов`язковими при її обчисленні, не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, митним органом запропоновано декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс-лист компанії та бізнес-пропозицію компанії продавця (YIWU UNIQUECN TRADING CO., LIMITED).

Вказані факти підтверджуються наявними матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

Перевіривши зазначені документи, відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в митному оформленні декларації.

Підставою для коригування митної вартості в рішенні, яке оскаржує позивач, зазначено наступне: "…Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 24.02.2020 № НХ20191216 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Поставка товарів здійснюється на умовах поставки "CIF - PIVDENNYI", відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції). Та, зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) копію митної декларації країни відправлення. При цьому, відповідно до ч.2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 04.03.2020 №UA100020/2020/017979, а саме: 4,01 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 4320* 4,01 = 17323,2 Дол. США). Враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №2 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 24.02.2020 №UA100040/2020/181128, а саме: 4,07 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1,6* 4,07 = 6,51 Дол. США). Враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №3 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 06.03.2020 №UA500020/2020/207102, а саме: 1,31 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 25* 1,31 = 32,75 Дол. США). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару."

Внаслідок коригування митної вартості товарів позивач додатково сплатив за товар суму мита у загальному розмірі 60,62 грн. (за товар №2 – 16,82 грн.; за товар №3 – 43,80 грн.) та суму ПДВ у загальному розмірі 64325,07 грн. (за товар №1 – 64104,12 грн.; за товар №2 – 37,00 грн.; за товар №3 – 183,95 грн.).

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі - МК України), Податковим кодексом України (далі - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст. 1 МК України).

Приписами ст. 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 4 та 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товару, так і на вимогу митниці надані всі документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, крім тих, що підтверджують оплату декларантом вартості страхування та перевезення товару.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF Південний, за якими до обов`язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків.

Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд зазначає, що в даному випадку вартість страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF. Отже, якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються, в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст. 53 МК України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи. Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що вказані документи витребувані митним органом безпідставно та необґрунтовано, оскільки не передбачені ст. 53 МК України та не впливають на митну вартість товару.

Ще однією підставою прийняття оскарженого рішення є відсутність у рахунку-фактурі від 24.02.2020 № НХ20191216 реквізитів продавця та відсутність посилання на контракт. Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. З наведеного убачається, що згідно загальносвітової практики реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом інвойсу. Рахунок-фактура від 24.02.2020 № НХ20191216 містить найменування продавця та його адресу. Суд зауважує, що оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу, що при співставленні наданих декларантом документів до митного органу, убачається, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, з чого можна дійти висновку, що інвойс відноситься саме до цієї поставки і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі банківських реквізитів продавця та посилань на контракт жодним чином не спростовує належність такого документу до поставки товару, а тим паче не впливає на визначення складових митної вартості товарів , та не може бути підставою для коригування вартості товару.

Суд відмічає, що при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника, тому не надання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості. Таким чином, посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника є безпідставним. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів як: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару №1 було визначено МД від 04.03.2020 №UА100020/2020/017979, а саме: 4,01 Дол. США /кг (числове значення митної вартості товару становить: 4320 * 4,01 = 17323,2 Дол. США); товар №2 - МД від 24.02.2020 №UА100040/2020/181128, а саме: 4,07 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1,6 * 4,07 = 6.51 Дол. США); товар №3 - МД від 06.03.2020 №UА500020/2020/207102, а саме: 1,31 Дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 25 * 1,31 = 32.75 Дол. США).

Дослідивши вказані митні декларації, судом встановлено, що умовами їх поставки, зокрема, є CFR, на відміну від умов поставки товару позивачу, якими є CIF. Також, декларовані в них товари різні за своїми характеристиками та властивостями (матеріал, призначенням), а відтак не можуть бути порівняні між собою у вартості. Окрім того, на думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Таким чином, суд вважає необґрунтованими наведені відповідачем підстави для коригування митної вартості товару.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, натомість відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення №UA508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 року та наявність підстав для його скасування, а відтак задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно клопотання позивача в розмірі 2000,00 грн., суд враховує наступне.

Згідно із ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вже було зазначено, відповідачем 16.06.2020 було надано клопотання про відмову у задоволені вимоги позивача про стягнення понесених по справі судових витрат або зменшення їх розміру, в якому останній просить вважати їх неспівмірними, оскільки, по-перше, позовна заява не потребувала витрачення значної кількості годин на її підготовку адже є подібною до інших аналогічних справ; по-друге, ознайомлення/вивчення документів та їх правовий аналіз не є самостійною складовою витрат на правову допомогу, а має включатися до вартості послуг із підготовки згаданої позовної заяви.

Так, згідно ч. ч.1, 7, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: додаткову угоду № 000050/2 до договору про надання правової допомоги № 1СМр від 21.04.2020, рахунок на оплату №000050/2 від 20.05.2020, акт наданих послуг до додаткової угоди № 000050/2 від 21.04.2020, платіжне доручення № 83 від 01.06.2020 про оплату рахунку №000050/2 від 20.05.2020 на суму 2000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Позивачем надані докази, які у частковій мірі відображають факт надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги та оплату таких послуг в сумі 2000,00 грн.

Так, згідно акту наданих послуг до додаткової угоди № 000050/2 від 21.04.2020 Адвокатським бюро “Євгена Малюка” заявлялися до відшкодування:

1. Ознайомлення з документами наявними у Клієнта та їх правовий аналіз - 500,00 грн. за 2 години;

2. Підготовка позовної заяви - 1500,00 грн. за 4 години.

Дослідивши поданий розрахунок, суд частково з ним погоджується та вважає, що послуги за № 1, 2 по суті стосуються підготовки позовної заяви клієнту, а тому є взаємопохідними між собою та не можуть рахуватися окремо. Відтак, суд не враховує їх окремо, а вважає однією правовою послугою. А тому, замість розрахованих 2000,00 грн., суд вважає співмірною сумою - 1500,00 грн. Також, взявши до уваги послугу за № 2 (Підготовка позовної заяви), суд вважає завищеною її грошову оцінку, оскільки тим же представником, за тих же правових підстав і предметів позовів, подано до Херсонського окружного адміністративного суду ряд інших позовних заяв до Чорноморської митниці Держмитслужби. Відтак, суд, замість розрахованих 1500,00 грн., вважає співмірною сумою - 1000,00 грн.

Таким чином, враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, проміжок часу (6 годин) на виконання юридичної роботи представником, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 1000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат понесених у справі, а саме в частині відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508000/2020/000050/2 від 21.04.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 43335608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км, код ЄДРПОУ 341688915) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 108020200