Решение № 90232221, 07.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа№200/4738/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0066625404, №0066645404 від 08.04.2020 про застосування фінансової санкції за несвоєчасне внесення орендної плати за землю, на загальну суму 30040,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії податкового органу з приводу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Указ Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України” від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України”, Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р “Про затвердження Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція”, з огляду на що вважає винесення спірних податкових повідомлень – рішень протиправними, які підлягають скасуванню. Крім того зазначає, що податкове повідомлення – рішення від 08.04.2020 №0066625404 в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, яке визначено податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2019 №0052865404, є противоправним, оскільки вказане рішення не є узгодженим в розумінні п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України на час проведення податковим органом камеральної перевірки.

Відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначив, що ГУ ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2019 року, січень 2020 року ТОВ «ПБП «Азовінтекс», за результатами якої складено акт від 19.03.2020 №1451/05-99-54-04/05-583/24155428. За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0066625404, №0066645404 від 08.04.2020 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки. Спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15.05.2020 судом було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилам загального позовного провадження.

За правилами ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-Будівельне підприємство “Азовінтекс” за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться за адресою: проспект Леніна, буд. 86-А, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 24155428, пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації 04.06.1996 №1 274 120 0000 000442.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, згідно ст.43 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

19.03.2020 Головним управлінням ДПС у Донецькій області здійснена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за грудень 2019 року, січень 2020 року, податковому повідомленню-рішенню №0052865404 від 31.10.2019 ТОВ “ПБП “Азовінтекс” на підставі якої складений акт №1451/05-99-54-04/05-583/24155428.

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ТОВ “ПБП “Азовінтекс” терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання, податковому повідомленню-рішенню з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.

На підставі висновків перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області прийняті податкові повідомлення – рішення від 08.04.2020:

- №0066625404 про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 20040,00 грн.;

- №0066645404 про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 10000,00 грн.

З розрахунків штрафних санкцій до акту камеральної перевірки вбачається: за податковою декларацією з плати за землю №9027027425 від 20.02.2019 проведено сплату самостійно визначених податкових зобов`язань 28.02.2020 та розмір штрафу за порушення строку на 29 днів складає 18095,95 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0052865404 від 31.10.2019 проведено сплату штрафних санкцій 28.02.2020 та розмір штрафу за порушення строку на 3 дні складає 10000,00 грн.; за податковою декларацією з плати за землю №9025811063 від 14.02.2020 проведено сплату самостійно визначених податкових зобов`язань 04.03.2020 та розмір штрафу за порушення строку на 3 дні складає 10000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення №0052865404 від 31.10.2019, подавши скаргу від 13.11.2019 №522/401-06 до Державної податкової служби України та рішенням від 15.01.2020 №1706/6/99-00-08-05-05-06 Державної податкової служби України вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині штрафу в сумі 361,57 грн.

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0052865404 від 31.10.2019 про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 94467,12 грн., №0052865404 від 31.10.2019 про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 19447 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю, на загальну суму 113914,12 грн.

В матеріалах справи міститься ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 18.03.2020 по справі №200/2123/20-а про відкриття провадження в адміністративній справі.

Проблемою даного спору є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №0066625404, №0066645404 від 08.04.2020 про застосування фінансової санкції за несвоєчасне внесення орендної плати за землю, на загальну суму 30040,65 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Приписами пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

За приписами п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Унормуванням п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 ст.287 Податкового кодексу України окреслено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як визначено п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця

За змістом п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених п.126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України).

Факт несвоєчасної сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб позивачем підтверджено актом перевірки.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Преамбулою Закону України №1669, який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон встановлює тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом ст.1 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон №1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 №405/2014”.

На виконання Закону №1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 (далі - розпорядження №1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м.Маріуполь.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким було зупинено дію розпорядження №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.

За п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” від 02.12.2015 №1275-р (далі - розпорядження №1275-р) визнані такими, що втратили чинність розпорядження №1053-р та розпорядження №1079-р.

Розпорядженням №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, зокрема, м.Маріуполь.

Частинами 2-3 ст.11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п.4 ст.11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На час спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.

Так, відповідно до ст.6 Закону №1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 Закону №1669 встановлено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Крім того, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечать Закону України №1669.

08.06.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

"Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", м. Маріуполь в ньому не вказаний.

З аналізу наведеного вбачається, що у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 позивач в силу ст.6 Закону №1669-VII був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності і, відповідності, від відповідальності за несплату.

Разом з тим, з 08.06.2016 нова редакція ст.6 Закону №1669-VII передбачає звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності не для будь-якого суб`єкта господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а лише на земельні ділянки, розташовані в населених пунктах: — на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і — які розташовані на лінії зіткнення.

Спірні земельні ділянки позивача знаходяться у м.Маріуполі Донецької області, які до жодного із Переліків не входить, що виключає можливість застосування ст.6 Закону №1669-VII до спірних правовідносин, оскільки склад податкового правопорушення полягає у несвоєчасній сплаті орендної плати за землю за грудень 2019 року та січень 2020 року.

Щодо посилання позивача на сертифікати Торгово-промислової палати №№2436, 5693, 5694, 5695 та 5696, суд зазначає наступне.

Відповідно до сертифікату (висновку) №2436 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. №6859/05-4 від 31.12.2014), Торгово-промисловою палатою України на підставі п.п.100.4-100.5 ст.100 Податкового кодексу України засвідчено позивачу настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 20.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території м.Алчевська Луганської області та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів (а.с.20).

Сертифікатами №5693 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. №22/12.1-17-03 від 14.01.2016), №5694 (вих.№20/12.1-17-0 від 14.01.2016), №5695 (вих.№19/12.1-17-03 від 14.01.2016, №5696 (вих.№21/12.1-17 від 14.01.2016) Торгово-промисловою палатою України засвідчено позивачу форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, дії органів державної влади щодо зобов`язань, пов`язаних із використанням земельних ділянок відповідно до мети та цільового призначення: щодо дотримання положень законодавства у галузі навколишнього природного середовища та режиму використання земель за укладеними товариством договорами оренди (а.с.21-24).

Положеннями ст.126 Податкового кодексу України передбачено застосування штрафних санкції за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань.

Положення Закону №1669-VII запроваджені спеціальні норми для суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об`єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, та за умови отримання висновку Торгово-промислової палати України, що встановлюють підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов`язку своєчасної сплати грошового зобов`язання.

Оскільки Закон №1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Зміст ст.10 Закону України №1669 свідчить про те, що підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань платником податків, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з податку на землю законодавчо визначено сертифікат Торгово-промислової палати України.

У ч.1 ст.14-1 Закону України від 02.12.1997 №671/97-ВР “Про торгово-промислові палати в Україні” визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п.3.1.1 ст.3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (далі - Регламент) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Дія таких обставин може бути викликана, зокрема винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст.6.2 Регламенту).

За змістом ст.6.9 Регламенту для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать, зокрема про - причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов`язків / обов`язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов`язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов`язків / здійснення обов`язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо (ст.6.12 Регламенту).

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що форс-мажорні обставини засвідчуються по кожному окремому договору або податкових зобов`язаннях за наявності причинного зв`язку між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань за договором або законом.

Сертифікат ТПП України може підтверджувати факт настання обставин непереборної сили та містити висновок щодо впливу цієї події на можливість виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (зокрема, за договором або законом). Задля звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання слід встановити вплив обставин непереборної сили на можливість здійснення платником податків своєчасної сплати грошового зобов`язання.

Разом з тим, надані позивачем Сертифікати (висновки) торгово-промислової палати засвідчують форс-мажорні обставини стосовно певних видів діяльності позивача та не стосуються здійснення ним сплати узгоджених зобов`язань з плати за землю. Крім цього, зазначені сертифікати видані більш ніж за 3 роки до здійснення відповідачем порушення строків граничної сплати податкових зобов`язань з плати за землю.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявні в ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” сертифікати ТПП №2436 (вих.№6859/05-4 від 31.12.2014), №5693 (вих.№22/12.1-17-03 від 14.01.2016), №5694 (вих.№20/12.1-17-0 від 14.01.2016), №5695 (вих.№19/12.1-17-03 від 14.01.2016, №5696 (вих.№21/12.1-17 від 14.01.2016) не звільняють позивача від обов`язку дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань та не можуть свідчити про протиправність податкових повідомлень-рішень №0066625404 про сплату грошового зобов`язання в частині штрафу в розмірі 18095,95 грн.; №0066645404 про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 10000,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0066625404 про сплату грошового зобов`язання в частині штрафу в розмірі 1944,70 грн., суд зазначає наступне.

Як визначено абз.1 п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 ст.56 Податкового кодексу України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до абз.2 п.п.56.17.5 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно з абз.4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вже зазначалось судом, позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення №0052865404 від 31.10.2019, подавши скаргу від 13.11.2019 №522/401-06 до Державної податкової служби України, про що позивач листом від 13.11.2019 №522/400-06 повідомив відповідача, рішенням від 15.01.2020 №1706/6/99-00-08-05-05-06 Державної податкової служби України вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині штрафу в сумі 361,57 грн. (а.с. 26-27, 28, 29-32).

25.02.2020 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” зокрема, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0052865404 від 31.10.2019 про сплату грошового зобов`язання у вигляді штрафу в сумі 19447 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати за землю.

В матеріалах справи містяться копії ухвал Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2123/20-а про залишення позовної заяви без руху від 28.02.2020 та про відкриття провадження в адміністративній справі від 18.03.2020.

Відповідач вимоги зазначених вище норм не врахував та прийняв податкове повідомлення-рішення №0066625404 від 08.04.2020, відповідно до якого нарахував штраф в розмірі 1944,70 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №0052865404 від 31.10.2019.

З урахуванням вищенаведеного, у відповідача не було правових підстав для застосування штрафу у розмірі 1944,70 грн. до моменту завершення процедури оскарження за податковим повідомленням-рішенням №0052865404 від 31.10.2019.

За таких обставин, суд приходить до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №0066625404 від 08.04.2020 про сплату грошового зобов`язання в частині штрафу в розмірі 1944,70 грн.

За змістом ч.4 ст.9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст.90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст.72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (ч.3 ст.77 КАС України).

У відповідності з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч.3 ст.134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано лише розрахунок судових витрат, в яких зазначено суму витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Судом встановлено, що позивачем не надано договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №640/8323/16-а.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні документи які підтверджують супроводження зазначеної справи адвокатом або надання будь-якої правової допомоги (юридичних послуг).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову сторони, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягають відшкодуванню витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 136 грн.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, будинок 68-А, код ЄДРПОУ 24155428) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0066625404 від 08.04.2020 про сплату грошового зобов`язання в частині штрафу в розмірі 1944,70 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство “Азовінтекс” судові витрати зі сплати судового збору у сумі 136 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.07.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В перебіг вказаних строків не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до вимог п.п.2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька