Решение № 90232195, 06.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 р. Справа№200/5257/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (за місцезнаходженням: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

01 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції

в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 09 грудня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області здійснити розрахунок та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 2018 року по 2019 рік відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджених постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 2015 року по 06 грудня 2019 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області. У позові зазначив, що Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, держаних службовців та інших працівників Національної поліції України від 11 липня 2018 року № 5/I/V/20 йому надано статус учасника бойових дій на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті належності, суверенітету та територіальної цілісності України від 01 червня 2018 року № 3170/01/12-2018, у зв`язку з чим вважає що має право на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначив, що ним не використана відпустка у кількості по 14 днів за кожний рік з 2018 рік та 2019 рік. На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 19).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, який надійшов до суду 30 червня 2020 року.

Суддя Зінченко О.В. з 30 червня 2020 року по 03 липня 2020 року включно перебував у щорічній додатковій відпустці.

30 червня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. У відзиві відповідач зазначив таке.

Відповідач вважає, що положеннями Закону України «Про відпустки» не передбачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, які надаються учасникам бойових дій. Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься. Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. Відповідач у відзиві зазначає, що статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що поліцейський має право на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення щорічну відпустку. Крім того, пунктом 12 частини 1 статті 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначено, що відпустка окремим категоріям громадян - учасникам бойових дій, є пільгою. Відповідно до умов чинного законодавства неможливо обміняти її невикористання на кошти. Також зазначає, що висновки Верховного суду у зразкові справі № 620/4218/18, на які посилається позивач, не розповсюджується на спірні правовідносини, так як військовослужбовці у зразковій справі на час мобілізації були обмежені у праві використовувати відпустку, але позивач в такому праві не обмежувався, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк. справи 25-33).

06 липня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік. Вважає, що оскільки він має статус учасника бойових дій, він має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до пункту 12 часини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На підставі чого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України та у період з 07 листопада 2015 року по 09 грудня 2019 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах атестованого складу (арк. справи 35-36).

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалі про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, держаних службовців та інших працівників Національної поліції України від 11 липня 2018 року № 5/I/V/20 надано статус учасника бойових дій на підставі довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті належності, суверенітету та територіальної цілісності України від 01 червня 2018 року № 3170/01/12-2018 (арк. справи 13).

З посвідчення Серії НОМЕР_2 від 30 липня 2018 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (арк. справи 14).

З довідки відповідача від 22 червня 2020 року за вихідним № 2321/12/03-2020 вбачається, що рапорти щодо надання йому додаткових відпусток, як учаснику бойових дій, від позивача не надходили (арк. справи 34).

З листа відповідача від 17 червня 2020 року за вихідним № 739/26-01-2020 вбачається, що виплата компенсації позивачу, як учаснику бойових дій за невикористану додаткову відпустку відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виплачувалась у зв`язку з тим, що його дія не поширюється на поліцейських, оскільки соціальний захист поліцейських регулюється розділом IX Закону України «Про національну поліцію» (арк.. справи 37-37).

З довідки про середній розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що середньомісячний розмір грошового забезпечення складає 12234,48 грн., середньоденний розмір грошового забезпечення складає - 401,13 грн. (арк. справи 39).

З листа відповідача від 04 лютого 2020 року за вихідним № Г-18/26/03-2020 позивачу повідомлено про не використання ним протягом 2018-2019 років додаткової відпустки, як учасником бойових дій (арк. справи 40).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Статтею 93 Закону №580-VІІІ встановлено обчислення тривалості відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно частини другої статті 94 Закону №580-VІІІ порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону №580-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Також передбачено вказувати кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в наказі про звільнення, з яким обов`язково має бути ознайомлений під підпис поліцейський та має право на його оскарження в частині або повністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, у зв`язку з відсутністю передбаченого законодавством у нього такого обов`язку.

Також суд дійшов висновку, що доводи позивача, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися загальні приписи трудового законодавства, визначені КЗпП України та Законом України «Про відпустки» є помилковими.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 в справі № 520/692/19 та в справі № 818/1276/17, а також в постанові від 16.04.2020 у справі № 2а-5178/12/1470.

Крім того, в постанові від 13.06.2018 в справі № 545/1881/16 Верховний Суд зробив наступний правовий висновок: «06 червня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2015 року № 426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» (далі - Закон № 426-VIII), яким доповнено новою статтею 77-І Кодекс законів про працю України та статтею 16-І Закон України «Про відпустки», а також внесено зміни до п. 12 статті 12 та п. 17 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Законом № 426-VIII встановлено, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Належність певної відпустки до того чи іншого виду (щорічна, соціальна тощо) визначено статтею 4 Закону України «Про відпустки», а види відпусток, за які при звільненні виплачується компенсація у разі їх невикористання, статтею 24 зазначеного Закону.

В свою чергу, після введення додаткової оплачуваної відпустки окремим категоріям ветеранів війни жодних змін до цих статей Закону про відпустки не внесено. При цьому нову статтю віднесено до розділу ІІІ «Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях», назву якого доповнили складовою «Додаткова відпустка окремим категоріям ветеранів війни». Отже, вказана вище додаткова відпустка не належить до щорічних.

Оскільки, вказана вище додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій та інвалідам війни, не належить до категорії щорічних, а отже, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України «Про відпустки»). Ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року.

Така відпустка не замінюється грошовою компенсацією та у разі звільнення працівника, який має право на зазначену відпустку, за неї не виплачується грошова компенсація за дні невикористаної відпустки…».

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством, а саме: Законом №580-VІІІ та Порядком №260, які не передбачають можливості виплати грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Посилання позивача на положення Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» не дають законодавчих підстав для задоволення позову, оскільки останнім законом такий вид відпустки не віднесено до щорічних (розділ ІІ цього Закону), стаття 16-2 міститься не в розділі ІІ, а в розділі ІІІ Закону України «Про відпустки». При цьому приписами як частини першої статті 83 КЗпП, так і частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено обов`язок виплати працівнику у разі його звільнення грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також лише одного виду додаткової відпустки - працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, законодавчі підстави для грошової компенсації за невикористані позивачем дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій відсутні, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 31 березня 2020 року в справі № 808/2122/18 Верховним Судом в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У зв`язку з тим, що позовна вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період 2018 рік по 2019 рік відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» є похідною від вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, в її задоволенні також слід відмовити.

У відповідності до частини 5 статті 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (за місцезнаходженням: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складений та підписаний 06 липня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень внесених до КАС України згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", строки визначені статтею 295 КАС України, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко