Решение № 9021703, 10.12.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2009 р. Справа № 17/320/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/320/09

За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, 54050, АДРЕСА_1,

До відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, 54050, АДРЕСА_2,

про: стягнення коштів у сумі 56 654 грн. 40 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулась до господарського суду з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 56 654 грн. 40 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди від 01 жовтня 2008 року (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати , а відповідач –прийняти до тимчасового користування приміщення торгового павільйону загальною площею 70 кв.м., загальна сума якого складає 500000 (п.1.1 Договору).

Також відповідно до п. 1.3 Договору в оренду здається майно, яке знаходиться в орендованому приміщенні, перелік якого прописан в акті № 1 від 01.10.2008р.

На виконання умов Договору позивач передав у суборенду та тимчасове користування приміщення, що підтверджується актом № 1 від 01.10.2008р. прийому-передачі нежилого приміщення.

Оплата у відповідності до п.п. 3.2, 3.4 Договору повинна проводитись щомісячно у розмірі 100% , але не пізніше 15 числа кожного місяця, у сумі 6000 грн.

Заборгованість відповідача по сплаті суборенди станом на 14.09.09р. становить 52000 грн.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати товару відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми поставки за кожен день прострочення. За розрахунком позивача сума пені складає 5915 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів. За розрахунком позивача сума 3 % річних складає 739 грн. 40 коп.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання з`явився, вимогу ухвали суду від19.10.2009р.не виконав.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України приписано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом за власною ініциативою зроблено перерахунок суми пені за період 173 грн., як було вказано позивачем. Сума пені за вказаний період (173 дн.) становить 5700 грн. 05 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані, а отже, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

У зв`язку з тим, що позивачем не доплачено державне мито в сумі 17 грн. 85 коп., то, вказану суму слід стягнути з позивача на користь держбуджету.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.          Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, (54050, АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 52000 грн., пеню у розмірі 5700 грн., 3 % річних у розмірі 739 грн. 40 коп., державне мито у розмірі 566 грн. 54 коп. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, (54050, АДРЕСА_1; код НОМЕР_2).

3.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, (54050, АДРЕСА_1; код НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31118095700006, банк ГУДКУ у Миколаївській області, отримувач УДК у м. Миколаєві; код банку 826013, код ЄДРПОУ 23626096) недоплачене державне мито у розмірі 17 грн. 85 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя