Решение № 90191048, 03.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 р. Справа№200/4063/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

15 квітня 2020 року Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про:

- визнання дій щодо нарахування пені за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень протиправними та зобов`язати здійснити коригування в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 88016,59 гривень;

- визнання дій щодо розподілу сплачених грошових коштів в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень на оплату (зарахування на погашення (оплату)) пені протиправними та зобов`язати здійснити коригування в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» шляхом розподілу, а саме: виключення (зменшення) зарахованих в рахунок оплати пені грошових коштів в сумі 88016,59 гривень та зарахування (збільшення) вказаних коштів в сумі 88016,59 гривень в рахунок оплати податкових зобов`язань;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року № 0000515410, яким визначено штраф у розмірі 26784,45 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) є чинним з 01 січня 2017 року та не поширюється на спірні правовідносини, які виникли раніше (у 2015 році), у зв`язку із чим застосуванню підлягає законодавство, що діяло на час подання податкової звітності. Зазначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання. Тобто, згідно вимог ПК України, якщо контролюючим органом пропущено вказаний строк, предметом камеральної перевірки не може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Позивач вважає, що оскільки відповідачем протиправно, проведено камеральну перевірку, то висновки такої перевірки не можуть бути покладено в основу для прийняття податкового повідомлення - рішення чи іншого рішення контролюючого органу.

Зазначає, що при прийнятті спірного рішення контролюючий орган не врахував те, що позивачем за період з 28.10.2019 по 18.12.2019 сплачено збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів у рахунок зменшення боргу минулих років за рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/1605/16-а про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Дата виникнення боргу по судових рішеннях 08.08.2016. На розстрочений борг податковий орган не повинен нараховувати штраф за період дії договору, оскільки за таке розстрочення (відстрочення) податкового боргу позивач сплачує проценти, що дорівнюють сумі пені, визначеної пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Наголошує, що відповідачем не враховано положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто, строку давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Щодо нарахованої пені в сумі 88016,59 гривень, позивач, із посиланням на положення ПК України, вважає, що її відповідачем нараховано неправомірно, оскільки нарахування пені має здійснюватись шляхом складання контролюючим органом відповідного податкового повідомлення-рішення та надання такому платнику з метою самостійного вирішення ним питання щодо її сплати або оскарження, та дотримання платником податків черговості сплати платежів та їх призначення можливе за умови доведення нарахованої пені платнику податків у спосіб визначений ПК України. В даному випадку, податковим органом не дотримано такий порядок, з огляду на що, його дії є неправомірними.

Крім того, зазначено, що неправомірне нарахування пені та розподіл коштів у рахунок сплати пені у спосіб що здійснюється контролюючим органом має наслідком невірне, помилкове визначення суми самого боргу, штрафних санкцій та пені та обліку такого боргу контролюючим органом.

Зазначено, що дії податкового органу щодо зарахування грошових коштів сплачених на виконання рішення суду в рахунок сплати податкових зобов`язань без врахування періоду розстрочення рішенням суду суперечить принципу обов`язковості виконання рішення суду закріпленого статтею 124 Конституції України, а отже, нарахування штрафу та пені не може застосовуватись до платника податків при своєчасній сплаті розстроченого податкового боргу рішенням суду.

Посилаючись на норми Закону України від 02 вересня 2014 року N 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивачем зазначено, що платники податку, які перебувають на обліку у податкових органах, і які здійснюють господарську діяльність на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, зокрема щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання та подання податкової звітності з податку на додану вартість та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Посилаючись на задекларований ПК України принцип презумпції правомірності рішення платника податків (пункт 4.1.4 ПК України), та порушення податковим органом статті 19 Конституції України, позивач вважає, що нарахування та стягнення пені у спосіб, що здійснюється контролюючим органом з порушенням норм чинного законодавства, не може бути законним та правомірним, та з урахуванням дії обставин непереборної сили (підстави щодо звільнення від відповідальності), данні інтегрованої картки платника підлягають коригуванню, а саме: нарахована пеня підлягає виключенню (зменшенню) в інтегрованій картці платника, а грошові кошти, що розподілені контролюючим органом у рахунок сплати нарахованої пені підлягають розподілу (зарахуванню) у рахунок сплати податкових зобов`язань.

У зв`язку із наведеним просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання з викликом учасників у справі та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

01.07.2020 до суду надійшло клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби про заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби його правонаступником - Офісом великих платників податків Державної податкової служби.

Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем у розглядаємій справі є саме Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

Відповідачем надано письмовий відзив, в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що податковий орган діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та ПК України.

Застосування до платників податків, що несвоєчасно сплачують узгоджені податкові зобов`язання штрафних санкцій передбачено пунктом 126.1. статті 126 ПК України, факт несвоєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов`язань встановлено в ході проведеної камеральної перевірки, за наслідками якої 27.12.2019 року був складений акт № 301/28-10-54-10-06/03361075. Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 07.08.2018 року по справі № 805/4013/17-а, посилання позивача на положення Закону № 1726-VІІІ та Закону № 1669, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 ПК України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів, пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Оскільки норми наведених позивачем законів не відповідають встановленим ПК України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних правовідносин.

Розстрочення податкового боргу є лише формою розрахунків платника податків з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватися, в тому числі, і у процедурі примусового стягнення податкового боргу. При такому розстроченні має враховуватися ст. 100 ПК України, яка містить правове регулювання з цього питання.

Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб його виконання шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені. Судове рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді її несплати і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Відповідач зазначає на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач – Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код – 03361075, перебуває на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДПС.

Відповідач – Офіс великих платників податків ДПС, суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

27.12.2019 Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДПС на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 та у порядку ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України, проведена камеральна перевірка щодо своєчасності сплати Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», код ЄДРПОУ 03361075, узгодженої суми грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, нарахований до 01 січня 2016 року згідно «Податкової декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності» за звітний період - жовтень 2015 року.

За результатами проведеної камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки від 27.12.2019 № 301/28-10-54-10-06/03361075, за висновками якого, під час перевірки встановлено несвоєчасну сплату ПАТ «Донецькоблгаз» узгоджених сум грошових зобов`язань зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, згідно «Податкової декларації зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності» за звітний місяць жовтень 2015 року, погашення грошового зобов`язання за якою проводиться за постановою та ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та від 29.08.2016 відповідно у справі №805/1605/16-а, протягом строків, визначених Податковим кодексом України, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі акта камеральної перевірки від 27.12.2019 № 301/28-10-54-10-06/03361075, контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000515410 від 23.01.2020, яким за затримку на 1479 календарних днів сплати на підставі ст.126 Податкового кодексу України, зобов`язано ПАТ «Донецькоблгаз» сплатити штраф у розмірі 20 %, що становить 26784,45 гривень за платежем збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2020 № 0000515410 позивач оскаржив в адміністративному порядку, однак за результатами скаргу залишено без змін рішенням ДПС України від 02.04.2020 № 11969/6/99-00-08-05-05-06.

Згідно із розрахунком штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 0000515410, податковим органом до позивача застосований штраф у розмірі 26784,45 гривень за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов`язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, за звітний місяць жовтень 2015 року, за деклараціями вх. № 9237802200 та вх. № 9237802024 від 20.11.2015, та згідно постанови та ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та від 29.08.2016 по справі №805/1605/16-а.

Нарахований платіж погашено в сумі 133922,25 гривень платіжними дорученнями від 28.10.2019 № 6875, від 20.11.2019 № 7360, від 27.11.2019 № 7486, від 03.12.2019 № 7613, від 09.12.2019 № 7793, від 18.12.2019 № 14213 із запізненням на 1428, 1451, 1458, 1464, 1470, 1479 дні.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 у справі № 805/1605/16-а, яка набрала законної сили 23.08.2016 адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у загальній сумі 23838625,52 гривень задоволено у повному обсязі. Стягнуто з розрахункових рахунків Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 03361075) на користь Державного бюджету кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 22166351,61 гривень та зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності в сумі 1672273,91 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 у справі № 805/1605/16-а задоволено заяву ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та виконання стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у загальній сумі 23838625,52 гривень розстрочено на строк 60 місяців шляхом погашення боргу протягом 60 місяців відповідно до узгодженого між сторонами графіку, у період з серпня 2016 року по червень 2021 року у сумі по 369439,19 гривень щомісячно, та у липні 2021 року - у сумі 369439,40 гривень.

Згідно із графіком погашення заборгованості від 29.08.2016 № 805/1605/16-а, погашення заборгованості позивач зобов`язався проводити рівними частками сплачуючи щомісячно суму заборгованості у розмірі 1607067,35 протягом 60 місяців відповідно до узгодженого між сторонами графіку, у період з серпня 2016 року по червень 2021 року у сумі по 26784,45 гривень щомісячно та у липні 2021 року у сумі 26786,80 гривень.

За даними інтегрованої картки позивача за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» відповідачем в період з 28.10.2019 по 18.12.2019, нарахована пеня у загальній сумі 88016,59 гривень, з них:

- 28.10.2019 - 6609,14 гривень за період з 01.12.2015 по 28.10.2019;

- 20.11.2019 - 10789,77 гривень за період з 01.12.2015 по 20.11.2019;

- 20.11.2019 - 2953,93 гривень за період з 01.12.2015 по 20.11.2019;

- 27.11.2019 - 14611,45 гривень за період з 01.12.2015 по 27.11.2019;

- 27.11.2019 - 11273,25 гривень за період з 01.12.2015 по 27.11.2019;

- 03.12.2019 - 6330,06 гривень за період з 01.12.2015 по 03.12.2019;

- 03.12.2019 - 17647,07 гривень за період з 01.12.2015 по 03.12.2019;

- 09.12.2019 - 1318,14 гривень за період з 01.12.2015 по 09.12.2019;

- 18.12.2019 - 16483,78 гривень за період з 01.12.2015 по 18.12.2019.

У вказаний період (з 28.10.2019 по 18.12.2019) позивачем за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» сплачено (перераховано) грошові кошти у загальній сумі 235425,46 гривень, з них:

- 28.10.2019 - 27873,21 гривень згідно із платіжним дорученням № 6875 від 28.10.2019;

- 20.11.2019 - 27873,21 гривень згідно із платіжним дорученням № 7360 від 20.11.2019;

- 27.11.2019 - 56498,75 гривень згідно із платіжним дорученням № 7486 від 27.11.2019;

- 03.12.2019 - 49194,38 гривень згідно із платіжним дорученням № 7613 від 03.12.2019;

- 09.12.2019 - 49194,38 гривень згідно із платіжним дорученням № 7793 від 09.12.2019;

- 18.12.2019 - 24791,51 гривень згідно із платіжним дорученням № 14213 від 18.12.2019, з яких 133922,25 зараховано у погашення боргу за рішенням суду про розстрочення.

При цьому, за даними інтегрованої картки позивача за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00», відповідачем в період з 28.10.2019 по 18.12.2019 здійснено розподіл сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення (сплати) пені у загальній сумі 88016,59 гривень, з них:

- 28.10.2019 - 6609,14 гривень за період з 01.12.2015 по 28.10.2019;

- 20.11.2019 - 10789,77 гривень за період з 01.12.2015 по 20.11.2019;

- 20.11.2019 - 2953,93 гривень за період з 01.12.2015 по 20.11.2019;

- 27.11.2019 - 14611,45 гривень за період з 01.12.2015 по 27.11.2019;

- 27.11.2019 - 11273,25 гривень за період з 01.12.2015 по 27.11.2019;

- 03.12.2019 - 6330,06 гривень за період з 01.12.2015 по 03.12.2019;

- 03.12.2019 - 17647,07 гривень за період з 01.12.2015 по 03.12.2019;

- 09.12.2019 - 1318,14 гривень за період з 01.12.2015 по 09.12.2019;

- 18.12.2019 - 16483,78 гривень за період з 01.12.2015 по 18.12.2019.

Також в матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України від 30.07.2014 № 2059/05-4, відповідно до якого позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили з 01.07.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Отже спірними питаннями цієї справи є правомірність дій щодо нарахування нарахування пені за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень, а також щодо розподілу сплачених грошових коштів в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень на оплату (зарахування на погашення (оплату)) пені та правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000515410 від 23.01.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Щодо тверджень позивача про відсутність у податкового органу підстав для застосування норми пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, у зв`язку із набранням нею чинності з 01.01.2017, тобто після виникнення спірних правовідносин (2015 рік), суд зазначає наступне.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Перевірка позивача проведена 27.12.2019.

З викладеного вбачається обов`язок податкового органу проводити перевірку відповідно до закону діючого на момент проведення такої перевірки.

Таким чином, суд вважає правомірним застосування податковим органом вищевказаних норм ПК України в редакції, чинній на момент проведення такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань за «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» згідно судового рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу самостійно задекларованих деклараціями за жовтень 2015 року.

Порядок надання податкової декларації за «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» та строки розрахунків з бюджетом визначені пунктом 29 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Так, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному місяцю.

Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Форма податкової декларації встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Погашення податкового боргу за «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» згідно судового рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу 2016 року самостійно задекларованих деклараціями за жовтень 2015 року відбулося у жовтні-грудні 2019 року, тобто поза межами стоків, встановлених ПК України, що підтверджується актом перевірки, розрахунком фінансових санкцій до спірного ППР та даними інтегрованої картки платника.

В свою чергу, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених ПК України.

Суд зазначає, що приписами пункту 102.2 статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до розрахунку фінансових санкцій за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань за «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00», що є додатком до податкового повідомлення-рішення сума штрафних санкцій складає 26784,45 гривень, які нараховані відповідачем поза межами 1095 днів.

Відтак, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 23.01.2020 № 0000515410 грошове зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 26784,45 гривень прийнято за межами застосування строків давності, про що свідчить розрахунок штрафної санкції, тому відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень, та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № К/9901/34710/18, № 820/3544/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України», «Щокін проти України», які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 6 КАС України підлягають застосуванню судами як джерела права.

Вказаними рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій щодо нарахування пені за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень протиправними та зобов`язати здійснити коригування в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 88016,59 гривень, суд зазначає наступне.

Правова позиція позивача полягає у тому, що податкове повідомлення-рішення про сплату нарахованої пені позивачу не направлялось. Законодавство у даній частині є непослідовним, а тому слід керуватись презумпцією правомірності рішення платника податків (п. 4.1.4 ст. 4 ПК України).

Підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно із підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 справа № 810/700/17 зазначено, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абз. 2 п. 129.4 ст. 129 ПК України).

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (п. 131.1 ст. 131 ПК України).

Згідно із п. 131.2 ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Стаття 54 ПК України містить наступний алгоритм визначення сум податкових та грошових зобов`язань.

Так, згідно із пунктом 54.1. ст. 54 ПК України, Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 54.3 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема:

підпункт 54.3.1 платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

підпункт 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

підпункт 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

В даному випадку суд зазначає, що норми ПК України надають право податковому органу нараховувати пеню та у встановлених випадках перерозподіляти грошові кошти сплачені позивачем в порядку черговості виникнення податкового боргу.

Обов`язку виносити окреме податкове повідомлення-рішення на суму нарахованої пені за ст. 129 ПК України не встановлено.

З іншого боку на платника покладений обов`язок погасити податковий борг, що виник, у тому числі суми пені.

В свою чергу, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 07.04.2016 року № 422 зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 року за № 751/28881 передбачено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; (п.1 Розділ І. Загальні положення).

ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі: нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків); (п. 2 ч. 1 «Порядок ведення інтегрованої картки платника», розділ ІI. «Інтегрована картка платника»).

Крім того, абз. 4, 7 п. 1 глави 1 Розділу VI Порядку № 422, визначають, що при нарахуванні чергової частки розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу в ІКП відбувається нарахування пені за несвоєчасну сплату на суму нарахованої частки податкового боргу за період з 91-го дня після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного ПК України, і по дату надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу (у випадку, коли податковий борг виник в результаті несплати платником податків грошового зобов`язання, визначеного у поданій ним звітності), а з наступного дня після початку дії розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або наступного дня після граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) розпочинається нарахування процентів, які нараховуються по день фактичного погашення чергової частки розстроченого (відстроченого) грошового зобов`язання (податкового боргу) включно.

Тобто вбачається, що нарахування пені здійснюється в автоматичному режимі та пов`язано з фактом несплати у встановлений строк суми самостійно узгодженого зобов`язання.

Відповідно до п. 42-1.2. ст. 42-1 ПК України, електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов`язків, визначених цим Кодексом та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу, законами з питань митної справи, в тому числі, шляхом перегляду в режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, здійсненням податкового контролю, в тому числі дані оперативного обліку податків та зборів (у тому числі дані інтегрованих карток платників податків), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані системи електронного адміністрування реалізації пального, а також одержання такої інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням електронного підпису посадової особи контролюючого органу та печатки контролюючого органу.

Враховуючи наведене суд вважає, що пеня на суму узгодженого податкового зобов`язання нараховується в силу вимог закону, процес нарахування здійснюється в автоматичному режимі, про стан, розмір нарахування пені платник може дізнатись, зокрема, скориставшись електронним кабінетом.

А тому дії, щодо нарахування пені та перерозподіл сплачених платником сум, згідно порядку черговості виникнення боргу податковим органом є - правомірними.

Окремо суд вбачає за необхідне зазначити, щодо правомочності податкового органу нараховувати пеню на податковий борг, що розстрочений судовим рішенням.

Частиною 1 ст. 263 КАС України (у редакції до 15.12.2017 року) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Аналізуючи положення ст. 263 КАС України в системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами ПК України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 ПК України).

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов`язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно при такому розстроченні має враховуватись ст. 100 Податкового кодексу України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 справа № 805/4622/16-а, від 08.05.2018 року справа № 802/777/16-а.

З викладеного також випливає, що нарахування пені здійснюється на самостійно узгоджене податкове зобов`язання, як вже зазначалось, наявність судового рішення про розстрочення такого не змінює його правової природи.

Вказаний факт є важливим у цілях визначення норми ПК України на підставі якої здійснюється нарахування пені.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

При самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України).

Таким чином, у разі якщо пеня нараховується на погашену суму заборгованості, що виникла в результаті самостійно нарахованого платником податків узгодженого грошового зобов`язання, то відповідно контролюючий орган у будь - якому випадку позбавлений права нараховувати таку пеню до спливу 90 - денного строку з дня наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 справа №805/4622/16-а.

Обставини даної справи свідчать, що податковим органом пеня нарахована без врахування «правила 90-днів», отже в цій частині нарахування пені є протиправним та такою що підлягає вилученню з ІКП позивача.

Сума нарахованої пені із врахуванням норми пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України становить 88016,59 гривень.

Таким чином, пеня у розмірі 88016,59 гривень нарахована протиправно та підлягає виключенню з ІКП позивача.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання дій щодо розподілу сплачених грошових коштів в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень на оплату (зарахування на погашення (оплату)) пені протиправними та зобов`язати здійснити коригування в інтегрованій картці за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» шляхом розподілу, а саме: виключення (зменшення) зарахованих в рахунок оплати пені грошових коштів в сумі 88016,59 гривень та зарахування (збільшення) вказаних коштів в сумі 88016,59 гривень в рахунок оплати податкових зобов`язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 01 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 01 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Згідно із п. 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що податковий орган, спрямовуючи кошти, які сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений ПК України, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати, яким встановлено наявність форс-мажорних обставин на підприємстві та позиції позивача в частині звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені на підставі положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669, суд зазначає наступне.

Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.).

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Порядком засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначеного Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №805/385/17-а.

Крім того суд вважає за доречне навести правовий висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 07.08.2018 справа № 805/4013/17-а, згідно із яким, посилання на положення Закону № 1726-VIII та Закону №1669, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведених сторонами законів не відповідають встановленим ПК України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявний у позивача Сертифікат про настання форс-мажорних обставин не може звільняти останнього від відповідальності встановленої ПК України.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки». Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії».

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (місце знаходження: вул. Південна, буд. 1, м. Краматорськ, Донецька область, 84313, код ЄДРПОУ 03361075) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (місце знаходження: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби № 0000515410 від 23.01.2020, яким зобов`язано Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» сплатити штраф у сумі 26784,45 гривень.

Визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо нарахування пені за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» в сумі 88016,59 гривень.

Зобов`язати Офіс великих платників податків Державної податкової служби здійснити коригування в інтегрованій картці Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (код ЄДРПОУ 03361075) за платежем «Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, який справляється за поставлений природний газ споживачам на підставі укладених з ними договорів, код платежу «30 170 601 00 00» шляхом виключення (зменшення) нарахованої пені в сумі 88016,59 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» судовий збір у сумі 1401 (одну тисячу чотириста одну) грн. 34 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 липня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна