Решение № 90191037, 03.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2020 р. Справа№520/5623/2020

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Генічеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

30.04.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), позивач, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Виконавчого комітету Генічеської міської ради (місце знаходження: вул. Міська, буд. 8, м. Генічеськ, Донецька область, 75500, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04060008) за змістом позовної заяви про:

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Генічеської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 06.04.2020;

- визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Генічеської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;

- зобов`язання Виконавчий комітет Генічеської міської ради розглянути запит від 06.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Генічеськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нею 06.04.2020 до відповідача направлено запит на інформацію стосовно наявності на території м. Генічеськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, який отримано відповідачем 09.04.2020. Проте відповідачем у передбачений законом п`ятиденний строк не надано відповіді на вказаний запит. Позивач вважає протиправним ненадання відповідачем запитуваної нею інформації. Вказує, що право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, але й право на своєчасність її отримання. Зазначає, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит на інформацію є відповідна квитанція або касовий чек відділення поштового зв`язку. Також позивач вказує, що нею здійснено витрати, пов`язані з витребуванням доказів, у розмірі 17, 00 гривень, які остання просить стягнути з відповідача.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в їх задоволенні. Вказує, що Виконавчим комітетом Генічеської міської ради у п`ятиденний термін здійснено розгляд на направлено відповідь на запит позивача про надання інформації від 06.04.2020. Зазначає, що виконавець отримала запит позивача 09.04.2020, та у найкоротшій термін – 14.04.2020 простим листом за допомогою засобів поштового зв`язку «Укрпошта» надіслано відповідь позивачу, про що міститься відповідний запис у журналі реєстрації запитів публічної інформації. Також відповідач посилається на відсутність у нього запитуваної інформації та відсутність допущення порушень з прав та інтересів позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року вказану адміністративну справу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду за територіальною підсудністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.04.2020 ОСОБА_1 на адресу Виконавчого комітету Генічеської міської ради направлено запит на отримання публічної інформації, в якому позивач просила надати інформацію про наявність на території м. Генічеськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд та надіслати відповідь на адресу, зазначену в запиті.

14.04.2020 Виконавчим комітетом Генічеської міської ради складено лист за вих. №02-02-31-08 «Про розгляд запиту на інформацію», яким на запит позивача, що надійшов 07.04.2020 за №08 зазначено, що у зв`язку з тим, що Генічеською міською радою не проведено інвентаризацію земель міста Геніченськ в міськвиконкомі відсутня інформація про наявність вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову та не внесених до містобудівного та державного земельного кадастрів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії журналу реєстрації запитів на публічну інформацію запит на інформацію ОСОБА_1 зареєстровано у Виконавчому комітеті Генічеської міської ради за 09.04.2020 вх. №08.

Також в зазначеному журналі міститься інформація, що 14.04.2020 виконавцем направлено відповідь на вказаний запит позивача поштою.

Інших доказів за результатом розгляду запиту на публічну інформацію відповідачем не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит та недотримання п`ятиденного строку для її надання позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що предметом спору в розглядаємій справі є виключно дотримання відповідачем процедури розгляду запиту позивача на публічну інформацію.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, а також інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі – Закон №2939-VI).

Статтею 1 Закону №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями частин 4, 5 статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відтак, за підсумком наведених норм Закону №2939-VI вбачається, що розпорядник повинен надати відповідь на запит і ця відповідь повинна бути відправлена (або особисто вручена) запитувачеві не пізніше п`ятого робочого дня з дати отримання запиту.

Під час розгляду заявленого спору судом не встановлено обставин, які б свідчили саме про відправлення (або вручення) листа №02-02-31-08 «Про розгляд запиту на інформацію» від 14.04.2020 ОСОБА_1 .

Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачем не надано суду жодного доказу надіслання позивачу відповіді на її запит від 06.04.2020 засобами поштового зв`язку, а саме: квитанції, фіскального чеку відділення поштового зв`язку тощо.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 19 березня 2019 у справі №800/369/17, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №303/5165/15 зазначено, що реєстрація відповіді на запит у системі документообігу розпорядника інформації не підтверджує факт надіслання або вручення цієї відповіді запитувачу.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що копія журналу реєстрації запитів на публічну інформацію Виконавчого комітету Генічеської міської ради з відміткою про направлення відповіді на запит позивача від 06.04.2020 засобами поштового зв`язку 14.04.2020 не може вважатись належним доказом підтвердження надання такої відповіді позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Виконавчий комітет Генічеської міської ради, не надавши відповідь на запит позивача від 06.04.2020 у встановлений Законом №2939-VI п`ятиденний строк, допустив бездіяльність, яка задля захисту порушених прав ОСОБА_1 на своєчасне отримання інформації підлягає визнанню протиправною.

Пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи те, що відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді відповідача від 14.04.2020 останнім здійснено розгляд запиту ОСОБА_1 від 06.04.2020, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Виконавчого комітету Генічеської міської ради надати відповідь на запит Брюшкової С.В. від 06.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Генічеськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 17,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень частини 5 цієї статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, позивач в позовній заяві просить відшкодувати їй судові витрати, пов`язані з витребуванням доказів у сумі 17,00 грн.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що 17,00 грн. - це вартість послуг поштового зв`язку понесених позивачем при зверненні із запитом на публічну інформацію при реалізації її права в межах Закону №2939-VI. Відтак, реалізовуючи своє право на звернення із таким запитом, позивач не здійснювала процесуальні дії в межах адміністративної справи та підготовку до її розгляду, що виключає можливість віднесення таких витрат до судових. Отже, позивач при реалізації своїх прав саме як запитувача інформації понесла витрати у розмірі 17,00 грн., які не відносяться до судових витрат.

З огляду на те, що в порядку статей 132, 138 КАС України понесені саме запитувачем публічної інформації витрати в розмірі 17,00 грн. не відносяться до судових витрат, що виключає можливість застосування положень статті 139 КАС України, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу заявленої суми в розмірі 17,00 грн.

Керуючись статтями 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Генічеської міської ради (місце знаходження: вул. Міська, буд. 8, м. Генічеськ, Донецька область, 75500, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04060008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Генічеської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 06.04.2020.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Генічеської міської ради щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит ОСОБА_1 від 06.04.2020.

Зобов`язати Виконавчий комітет Генічеської міської ради надати відповідь на запит Брюшкової С.В ОСОБА_2 від 06.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Генічеськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03.07.2020.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна