Решение № 90191025, 02.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р. Справа№200/5091/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним рішення № К-0035-2.1-6.2 від 28.01.2020 року щодо не нарахування та невиплати щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ «Про надання невиплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг»;

- зобов`язати призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою КМУ «Про надання невиплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», відповідно до поданої заяви від січня 2020 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що вона переїхала з міста Горлівка до міста Слов`янськ, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа. 27.07.2015 року позивачу та її доньці, ОСОБА_2 , 1910.2008 року народження, відповідачем призначено грошову допомогу як працездатній непрацюючій особі із скороченням терміну призначення та зменшенням суми, а доньці – як дитині до вісімнадцяти років. З 27.11.2015 року по 26.01.2016 року адресну допомогу призначено лише малолітній доньці, позивачу відмовлено в призначені допомоги в зв`язку з не працевлаштуванням.

Після працевлаштування в вересні 2018 року позивач звернулась із заявою про продовження щомісячної адресної допомоги січня 2020 року, проте відповідач листом № К-0035-2.1-6.2 від 28.01.2020 року відмовив у призначенні допомоги мотивуючи відсутністю підстав, з яких може бути призначена допомога.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права ї не відповідають положенням Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджених Постановою КМУ № 505 від 01.10.2014 року (далі - Порядок). Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 01 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив викладені позивачем обставини, але зазначив, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та прийнятими Кабінетом Міністрів України підзаконними нормативними актами, що регулюють виплати внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджених Постановою КМУ №505 від 01.10.2014 року, грошова допомога не призначається особам працездатного віку, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку та її виплата може бути поновлена якщо протягом місяця, з місяця припинення її припинення уповноважений представник сім`ї повідомив про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги (пункт 12 Порядку). Оскільки позивач працевлаштувалась лише 07.09.2018 року, призначити позивачу допомогу на наступний строк немає підстав. Відповідач також зазначив, що останнім зверненням за допомогою є 18.12.2019 року, в січні 2020 року позивач не зверталась. Враховуючи викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.5).

Відповідно до довідки від10.04.2018 року № 0000220701 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.6).

Довідкою КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 62 від 21.05.2020 року зазначено про роботу позивача медичною сестрою загального психіатричного відділення з 07.09.2018 року по теперішній час (а.с.10).

Листом за № К-0035-2.1-6.2 від 28.01.2020 року Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради надало відповідь на звернення позивача (а.с.9), відповідно до якого позивачу та її доньці дійсно була призначена щомісячна адресна допомога для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 27.07.2015 року по 26.01.2016 року. Позивачу виплата допомоги припинена з 27.11.2015 року на підставі пункту 7 Порядку. Згідно особистої заяви від 18.12.2019 року родині позивача призначено допомогу з 18.12.2019 року по 17.06.2020 року, самій ОСОБА_1 відмовлено в призначені допомоги в зв`язку з не працевлаштуванням протягом періоду з вересня 2015 року по січень 2016 року.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Тобто спірним питанням даної справи є відмова у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги на підставі пунктів 3, 7 Порядку № 505.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішуючи адміністративний спір, суд застосовує такі джерела права.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, та визначає, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 встановлена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та розроблено механізм її надання відповідним Порядком.

Згідно з пунктом 2 Порядку, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

За вимогами пункту 3 Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) […]. Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

За приписами пункту 12 Порядку виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

На підставі наведених норм, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод, що забезпечуються Конституцією України та не можуть бути скасовані.

Положення Порядку не містять норми, які передбачають абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги особі припинено на підставі пункту 7 Порядку. Тому вищезазначеним Порядком не заборонено звертатись позивачу із заявою про призначення адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, після того, як вона вже отримувала її та підстав для відмови у призначенні такої допомоги немає, оскільки чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 333/3750/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, допущена відповідачем за відсутності підстав, передбачених законом, а отже така бездіяльність відповідача є протиправною.

За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд, в тому числі, може прийняти рішення про: визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів тощо.

Позивач має право на отримання щомісячної адресної допомоги як особа, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, через що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Водночас, суд враховує, що вчинення оскаржених дій супроводжувалось прийняттям з боку Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради в межах наявної в нього компетенції відповідного рішення у формі відповіді на звернення від 28.01.2020 року, яке безпосередньо стосуються прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений позов у цій адміністративній справі та таким чином підлягає скасуванню.

Окрім того, судом встановлено, що позивач зверталась з заявою про виплату допомоги з 18.12.2019 року, а в січні 2020 року отримала відповідь на звернення. Тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу відповідно до поданої заяви від 18.12.2019 року.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення у формі відповіді на звернення від 28.01.2020 року за № К-0035-2.1-6.2 Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про відмову в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобов`язання відповідача призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу ОСОБА_1 , відповідно до поданої заяви від 18.12.2019 року

Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., наведена сума відповідно до положень статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Г.Батюка, 40, код ЄДРПОУ 25954290) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення у формі відповіді на звернення Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради № К-0035-2.1-6.2 від 28.01.2020 року щодо не нарахування та невиплати щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), передбаченої постановою КМУ «Про надання невиплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), передбачену постановою КМУ «Про надання невиплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», відповідно до поданої заяви від 18.12.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради (84116, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Г.Батюка, 40, код ЄДРПОУ 25954290) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В частині присудження виплати щомісячної адресної допомоги в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Рішення складено у повному обсязі та підписане 02 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов