Решение № 90190656, 02.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2020 р. Справа№200/5858/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Гаврик М.М.,

від представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

третьої особи не з`явився.

розглянувши в порядку загального позовного (в письмовому провадженні) провадження адміністративну справу

за заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 9-а, оф. 1),

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ІНВЕСТ ХАУС (79005, м. Львів, вул.. М. Вороного, 2, фактична адреса 03056, м. Київ, пров. Ковальський, 19/115, код ЄДРПОУ 41661563)

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

У С Т А Н О В И В:

22 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подана заява ОСОБА_1 до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ІНВЕСТ ХАУС, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2020 року ВП № 62101995.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі в порядку загального позовного провадження та розгляд справи по суті призначений на 02 липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, вказує, що працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» старшою медсестрою, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

06 червня 2020 року за місцем постійної роботи отримано постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 28 травня 2020 року за підписом Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, виконавчий напис № 874 виданий 06.05.2020р. приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., Реєстраційний номер виконавчого провадження: 62101995, про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» заборгованості, що виникла по кредитному договору від 17.05.2016р., боржником за яким є ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем винесено постанову від 28.05.2020р., якою звернуто стягнення на доходи позивача, а саме: здійснювати відрахування з доходів боржника у розмірі 20 відсотків, відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів, вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до ст.ст. 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважає, дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варава Р.С. щодо відкриття виконавчого провадження неправомірними, а постанову від 16.05.2020р. у виконавчому провадження № 62101995 про відкриття виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що у відповідача, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи, яка проживає у м. Добрпілля Донецької області. Також вказує, що зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої нерухомості в м. АДРЕСА_4 , як і будь-якого іншого майна, місцезнаходження якого є м. Київ, позивач не має.

Оскільки, Приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження», та всупереч законодавства не взято до уваги, що боржник зареєстрований та мешкає у Донецькій області та ніякого відношення до території міста Києва не має просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача до судового засідання не з`явився позовні вимоги підтримав, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

В установлений законом строк відповідачем наданий відзив на заяву про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2020 року №62101995.

Вважає, що при винесенні спірної постанови діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що порушень прав та законних інтересів позивача, під час здійснення виконавчих дій, не відбулось, оскільки у виконавчому документі (виконавчому написі нотаріуса № 874 від 06.05.2020р.) зазначена адреса фактичного проживання - АДРЕСА_3 . Просить відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2020 року №62101995.

Представники відповідача та третьої особи до судового засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , що підтверджено копією паспорта України (а.с. 18).

Як вбачається зі змісту заяви опитувальника про надання кредиту на споживчі дії від 17 травня 2016 року між ПАТ «Банк «ТРАСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R161.001-ТЕК.0074988 (а.с. 51, 52).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з постанов, які винесені відповідачем в рамках виконавчого провадження № 62101995, що 15 листопада 2019 року між ПАТ «БАНК» «ТРАСТ» та ТОВ «ФК « ІНВЕСТ ХАУС» укладено договір про відступлення прав вимоги № БТ-ПВ-11/19-2. Про це зазначено і в виконавчому написі нотаріусу від 06 травня 2020 року, якій є виконавчим документом.

Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором від 17 травня 2016 року № R161.001-ТЕК.0074988 ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 202537,66 гривень (а.с. 53).

06 травня 2020 року Приватним нотаріусом Івано- Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис № 874, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК « ІНВЕСТ ХАУС» заборгованість, що виникла по Кредитному договору № R161.001-ТЕК.0074988 від 17 травня 2016 року, договору про відступлення прав вимоги № БТ-ПВ-11/19-2, укладеного 15 листопада 2019 року між ПАТ «БАНК» «ТРАСТ», код ЄДРПОУ 35371070та ТОВ «ФК « ІНВЕСТ ХАУС» боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 (а.с. 49).

У травні 2020 року ТОВ «ФК « ІНВЕСТ ХАУС» звернулось до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання зазначеного виконавчого напису (а.с. 54). Як вбачається зі змісту заяви, заявник зазначив, що згідно виконавчого документу адресою проживання боржника зазначено саме АДРЕСА_3 , а тому просили відкрити виконавче провадження (а.с. 54, 55).

16 травня 2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Варавою Р.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62101995 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості у розмірі 202837,66 гривень на користь ТОВ «ФК « ІНВЕСТ ХАУС» (а.с. 56, 57).

Зазначену постанову відповідачем направлено на адреси боржника ( АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 ), що підтверджено роздруківкою органу поштового зв`язку (а.с. 59).

Також матеріали справи містять роздруківки з веб сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення.

За даними зазначених матеріалів судом установлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2020 року направлено на адресу боржника 18 травня 2020 року (за адресою: АДРЕСА_3 ) в той же день було вручено адресату (а.с. 62).

Проте, за адресою АДРЕСА_1 , поштове відправлення не вручено та повернуто відправнику (а.с. 60, 61).

16 травня 2020 року відповідачем також винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди № 62101995 у сумі 20283,76 гривень та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62101995 у розмірі 569,00 гривень (а.с. 63-66).

Відповідно до інформації наданої органами Пенсійного фонду України від 21 травня 2020 року, ОСОБА_1 працює та отримує доход в Комунальному некомерційному підприємстві «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» (а.с. 67).

28 травня 2020 року відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 62101995 (а.с. 69, 70). Зазначеною постановою встановлено, здійснення стягнення з доходів у розмірі 20% з заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.

Таким чином, спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача стосовно відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса та правильність застосування вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні питання врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

За приписами статті 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (стаття 15 Закону).

Згідно з статтею 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 -1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

За приписами частини 4 вказаної статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно частини 1 статті 19 Закону № 1404, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому написі №874 зазначено місце фактичного проживання боржника АДРЕСА_3 , яке територіально відноситься та підпорядковано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Варава Р.С.

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов`язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі. Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на положення частини 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно абз. 5 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Як зазначено у статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами.

Отже, положення частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з частиною 3 статті 26 того ж Закону, щодо відомостей про «місце проживання», «місце перебування» чи «місцезнаходження» особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання адже, в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття.

Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, якій слід застосовувати до спірних відносин.

Водночас, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 87 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII(далі - Закон № 3425) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,закономвстановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88Закону № 3425).

Відповідно до статті 89Закону № 3425у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону № 1404 передбачено, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»(ст. 90Закону № 3425).

Виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення (ст. 91 Закону № 3425).

Згідно з статтею 50 Закону № 3425нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Суд зазначає, що виконавчий напис приватного нотаріуса № 874 за своїм змістом та формою відповідає вимогам встановленим частиною 1 статті 4 Закону №3425 та містить вказівку на адресу фактичного проживання боржника у місті Києві. Крім того, доказів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню або його скасування у судовому порядку, до суду не надано.

Позивач його не оскаржував.

Крім того, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або за місцем перебування боржника - фізичної особи; або за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Таким чином, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а отже, враховуючи вище наведені фактичні обставини справи та вимоги Закону суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2020 року № 62101995 винесена відповідачем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17 та постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 200/4040/20-а.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем доведено правомірність дій у виконавчому провадженні вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено своєї позиції, а позовні вимоги підтверджені лише міркуваннями та власним розумінням норм діючого законодавства, що в своє чергу виключають його обґрунтованість, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір у разі відмови у задоволенні позову не стягується.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229, 230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варави Романа Сергійовича (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 9-а, оф. 1) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ІНВЕСТ ХАУС (79005, м. Львів, вул.. М. Вороного, 2, фактична адреса 03056, м. Київ, пров. Ковальський, 19/115, код ЄДРПОУ 41661563) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 травня 2020 року ВП № 62101995 відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано у нарадчій кімнаті та повний текст проголошений у судовому засіданні 02 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, з урахуванням внесених до КАС України змін згідно з Законом України від 29 березня 2020 року № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова