Решение № 9018921, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/36217.12.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №23/362                                                                                                    17.12.2009

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Ізофол»

простягнення 21456,25 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:представник Ніконоров Є.В. (довіреність від 05.11.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Белтім»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофол»заборгованості за договором поставки №22-07/2008 від 22.07.2008 року у сумі 12600,01 гривень, 2705,03 гривень пені, 4321,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1474,20 гривень інфляційних втрат та 355,21 гривень трьох процентів річних. Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 року порушено провадження у справі №23/362 та призначено її розгляд на 24.11.2009 року.

У зв’язку з неявкою представників сторін розгляд справи №23/362 відкладався.

У судовому засіданні 17.12.2009 року представник Позивача надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 року матеріали та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання повторно не з’явився вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до статті 3 та статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання відправлені за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.12.2009 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 22 липня 2009 року було укладено договір поставки №22-07/2008, відповідно до якого Позивач зобов’язався поставляти і передати у власність Відповідача поліетилен, а Відповідач зобов’язався прийняти і вчасно його оплатити.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться за попередньою заявкою Відповідача, яка подається в усній або письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000625 від 07.11.2008 року Позивачем було передано Відповідачу поліетилен 10803-20 на суму 22600,01 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана уповноважено особою Відповідача, без заперечень по кількості та якості поставленого товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості на протязі 14 календарних днів після отримання товару Відповідачем перерахуванням грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Позивача.

Таким чином, Відповідач зобов’язаний був перерахувати не пізніше 22.11.2009 року на користь Позивача 22600,01 грн., проте, означене зобов’язання Відповідач виконав частково, сплативши лише 10000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд встановлює порушення господарського зобов’язання Відповідача в частині не перерахування у повному обсязі та у встановлений договором строк грошових коштів за поставлений товар. Заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає 12 600,01 грн.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Умовами договору поставки №22-07/2008 від 22.07.2008 року встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару. Пунктом 6.2 договору передбачено нарахування на користь Позивача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов’язань та відсотків за користування чужими коштами у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки у договорі не встановлено інший строк нарахування пені, то пеня підлягає стягненню лише за період протягом 6 місяців з моменту виникнення права її стягнення, а позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 1516,14 грн.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок процентів за користування чужими коштами, вважає його обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог Позивача в частині стягнення інфляційних втрат, суд вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних задоволенню не підлягають, оскільки договором встановлено інший розмір відсотків, вимога про стягнення яких задоволена судом.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофол» підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізофол» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім.414, ідентифікаційний код 35081282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім»(07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Ігорева, 12, ідентифікаційний код 34719902) 12600,01 грн.(дванадцять тисяч шістсот гривень 01 коп.) основного боргу; 1516,14 грн. (одна тисяча п’ятсот шістнадцять гривень 14 коп.) пені; 1474,20 грн.(одна тисяча чотириста сімдесят чотири гривні 20 коп.) інфляційних втрат; 4321,80 грн.(чотири тисячі триста двадцять одна гривня 80 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами; 214,56 грн. (двісті чотирнадцять гривень 56 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання: 18.12.2009 року