Решение № 90145432, 01.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 р. Справа№200/5106/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними, дискримінаційними та скасування рішення про відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;

- визнання протиправними та дискримінаційними дії щодо невиплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок;

- визнання протиправною та дискримінаційною бездіяльність щодо невиплати пенсії за період з 1 жовтня 2014 року;

- зобов`язання виплатити на визначений позивачем банківський рахунок усі недотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень за період з 1 жовтня 2014 року по день фактичного виконання рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми, починаючи з 1 жовтня 2014 року до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на банківський рахунок довічно.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, виконуючи судове рішення про поновлення та виплату пенсії, відмовляється перераховувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок, чим порушує право позивача на отримання пенсії.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду щодо поновлення та виплати пенсії за віком позивачу з 1 жовтня 2014 року виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень, а саме: пенсійна справа взята на облік та поновлено нарахування пенсії. Проте, оскільки судове рішення не містить інформації щодо поштової адреси позивача в межах м. Лиман та Лиманського району, способу виплати пенсії, або реквізитів банківської установи, пенсійний орган звернувся до представника позивача з проханням надати допомогу у виконання судового рішення. Відповідач вказав, що до управління, засобами поштового зв`язку, надійшла заява про перерахунок сум пенсії на поточний рахунок, який відкрито в «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , проте така заява залишена без розгляду, оскільки відповідно до пункту 10 Порядку №1596 заяви одержувачів про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки приймаються органами Пенсійного фонду України за умови пред`явлення паспорта та реєструються в установленому порядку. Відповідач зазначив, що для належного виконання судового рішення необхідно особисто звернутися з документами до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та надати заяву про відкриття рахунку в установі банку на ім`я позивача та інформацію щодо адресних даних в межах м. Лиман та Лиманського району.

Ухвалою суду від 1 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справи вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано докази у відповідача.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданим 17 грудня 2012 року органом 1433, наразі мешкає в країні Ізраїль, що сторонами не заперечується.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року у справі №200/1777/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Скасовано рішення № 03 від 08 лютого 2018 року Управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 . Визнано бездіяльність Бахмутсько – Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 протиправною. Зобов`язано Бахмутське – Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01 жовтня 2014 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Рішення суду набрало законної сили 31 липня 2019 року.

27 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 (за довіреністю) направив відповідачу, засобами поштового зв`язку, заяву про добровільне виконання судового рішення та виплату пенсії на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 , додавши заяву ОСОБА_1 про перерахування суму пенсії на поточний рахунок відкритий у Жовтневому відділенні РУ «Приватбанк», поточний рахунок № UA123052990000026205871708447.

Листом від 8 квітня 2020 рку №7894/02 відповідач повідомив представника позивача про залишення без розгляду заяви про перерахунок пенсії на поточний рахунок, оскільки відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 заяви одержувачів про зарахування сум пенсії та грошової допомоги на поточні рахунки приймаються органами Пенсійного фонду за умови пред`явлення паспорту та реєструються в установленому порядку.

Не погодившись з невиконанням рішення суду та відмовою в перерахуванні пенсії на рахунок визначений у заяві позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії є конституційним правом громадян України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вільний вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі, і права на пенсійне забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Рішенням № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону № 1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07 жовтня 2009 року.

Як вказано в Рішенні № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, оспорюваними нормами Закону № 1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону № 1058, громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон користуються правами на призначення пенсії на рівні з тими громадянами України, які проживають на території України.

Отже, проживаючі в Ізраїлі громадяни України, мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про зобов`язання пенсійний орган поновити виплату пенсії та Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято рішення 1 липня 2019 року у справі №200/7177/19-а.

Згідно ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у вказаному вище рішенні суд, ураховуючи рішення Конституційного суду України №25- рп/2009, обставини справи, дійшов висновку, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії та зобов`язав Бахмутське-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01 жовтня 2014 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

При цьому суд зазначає, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких, у тому числі, подання заяви про наявність банківського рахунку для перерахування пенсійних виплат та його реквізити.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем в межах розгляду даної адміністративної справи не оспорюється право позивача на виплату пенсії, так відповідач у своєму листі від 8 квітня 2020 року №7894/02 вказує на необхідність надання заяви про зарахування сум пенсії на поточни рахунки за умови пред`явлення паспорту.

Так, механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках визначений Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року №662) (далі по тексту - Порядок №1596).

Згідно п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

За змістом приписів п. 12, п. 13 Порядку №1596 органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка складена згідно додатку 1 Порядку № 1596 та може бути подана до пенсійного органу відповідно до п. 10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.

Так в матеріалах адміністративної справи наявна копія заяви позивача про виплату пенсії на поточний рахунок, який відкрито у Жовтневому відділенні РУ «Приватбанк» (а.с. 59), яка була надіслана представником позивача до пенсійного органу засобами поштового звязку, що сторонами не заперечується.

При цьому, вказана вище заява не відповідає Додатку 1 Порядку № 1596 оскільки не містить: реквізити паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків, рахунок установи уповноваженого банку, код банку, код згідно з ЄДРПОУ, дату підписання заяви, підпису заявника, підтвердження уповноваженого працівника банку, тощо.

Таким чином, станом на час розгляду справи позивач із заявою про виплату пенсії, яка має бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 Порядку №1596 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, не звертався.

Крім того відповідна заява від установи уповноваженого банку до пенсійного органу не надходила.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій по невиплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок та бездіяльності щодо невиплати пенсії з 1 жовтня 2014 року, оскільки, як вже було зазначено судом, матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено, що позивачем виконано вимоги чинного законодавства щодо подання до органу Пенсійного фонду України заяви про виплату пенсії за формою, встановленою додатком №1 до Порядку №1596, що, в свою чергу, позбавляє відповідача можливості здійснити виплати призначеної пенсії, починаючи з 1 жовтня 2014 року.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі №7894/02 від 08 квітня 2020 року, про незаконну відмову у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, в тому числі, якщо воно було прийнято, але не передано позивачу, суд вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки зі змісту вказаного листа взагалі не вбачається, що позивачу було відмовлено у виплаті пенсії.

Крім того, частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тобто, чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту порушених прав, як визнання рішень суб`єкта владних повноважень саме дискримінаційними, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити на визначений позивачем банківський рахунок недоотримані пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень за період з 1 жовтня 2014 року до фактичного виконання рішення суду з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми, починаючи з 1 жовтня 2014 року до їх фактичної виплати, та продовжити виплату пенсій на банківський рахунок довічно, суд вважає необґрунтованими в межах розгляду даної адміністративної справи, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено факту звернення до відповідача із заявою про виплату пенсії із зазначенням реквізитів банківського рахунку за формою, встановленою додатком №1 до Порядку №1569, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до банківської установи із заявою про передання від його імені заяви про виплату пенсії на поточний рахунок, який відкритий в установі уповноваженого банку для перерахування суми пенсії.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення продовжується на час дії карантину.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв