Решение № 90145426, 30.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 р. Справа№200/3917/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

13 квітня 2020 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (юридична адреса: вул. Миру, буд. 26, с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська область, 75580; код ЄДРПОУ: 26186462) про:

- визнання протиправним та скасування рішення №2165 від 20 березня 2020 року, 112 сесії Щасливцевської сільської ради Херсонської області сьомого скликання в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , поруч з ділянками із кадастровими номерами: 6522186500:04:001:1968, 6522186500:04:001:1660;

- зобов`язання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , поруч з ділянками із кадастровими номерами 6522186500:04:001:1968, 6522186500:04:001:1660.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.09.2019 він звернувся до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, на території Щасливцевської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 . Київська, 11, с. Щасливцеве, проте рішенням №1851 від 26.09.2019 101 сесії Щасливцевської сільської ради сьомого скликання йому відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану ділянку іншій особі. Не погодившись із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, рішенням якого від 02.03.2020 його адміністративний позов задоволено, скасовано рішення Щасливцевської сільської ради №1851 від 26.09.2019 та зобов`язано Щасливцевську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . Втім, при повторному розгляді відповідачем заяви позивача Щасливцевська сільська рада відмовила у наданні позивачу дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку іншій особі.

Позивач вважає вказану відмову протиправною з огляду на те, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не враховано висновки суду, наведені у рішенні від 02.03.2020 у справі №200/14130/19-а та повторно порушив норми ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказує на те, що на бажану земельну ділянку, позначену позивачем у графічних матеріалах, раніше вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі згідно з рішенням №1686 від 12.06.2018, прийнятим 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання. Вказане стало причиною відмови у задоволенні клопотання позивача. Відповідач зазначає, що у разі отримання позивачем повторного дозволу на ту ж саму земельну ділянку, сільська рада порушила б законні сподівання іншої особи на отримання земельної ділянки у власність, оскільки процедура оформлення права власності ним вже розпочата, а позивачу було б завдано шкоду в розмірі вартості послуг з виготовлення проекту землеустрою. У зв`язку з тим, що процедура оформлення права власності на земельну ділянку займає певний час, тому під час звернення позивача до сільської ради із заявою про надання дозволу і до суду з цим позовом, відомості про кадастровий номер в публічній карті відсутні. Враховуючи, що сільська рада з поважних причин відмовила у задоволенні заяви позивача та приймаючи до уваги, що, відмовляючи у наданні відповідного дозволу позивачу, сільська рада діяла з урахуванням перспективності та раціональності у використанні вищевказаної земельної ділянки, з дотриманням вимог національного законодавства, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з відсутністю клопотань сторін, відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Щасливцевської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ділянка розташована поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером: 6522186500:04:001:1660 (Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)).

До вказаної заяви додані: графічний матеріал щодо можливого розміщення земельної ділянки, копії паспорта та РНОКПП, копія посвідчення учасника бойових дій УБД №199313.

Відповідно до рішення 101 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №1851 від 26.09.2019, зокрема, позивачу відмовлено у задоволенні його заяви у зв`язку з тим, що на земельну ділянку, яка запитується, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншій особі.

Як вбачається з рішення 93 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання №1686 від 12.06.2019 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд», надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах населених пунктів на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області із земель запасу житлової та громадської забудови Щасливцевської сільської ради громадянам, серед яких під номером 15 зазначено ОСОБА_2 орієнтовною площею 0,0800 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №200/14130/19-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №1851 від 26.09.2019 101 сесії Щасливцевської сільської ради Херсонської області сьомого скликання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 с. Щасливцеве, Генічеського району Херсонської області.

Зобов`язано Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області (ЄДРПОУ, адреса: 75580, Херсонська область, Генічеський район, с.Щасливцеве, вул.Миру,26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.09.2019 року (вх.№М/970-01-01) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення.

За результатом повторного розгляду заяви позивача на виконання вищенаведеного судового рішення Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області рішенням №2165 від 20.03.2020 112 сесії відмовила, зокрема, ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 , у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку іншій особі.

Не погодившись із вказаним рішенням Щасливцевської сільської ради Херсонської області позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі – ЗК України) та Законом України “Про землеустрій” (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом положень статті 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Положеннями статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Статтею 118 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В даній статті відсутня така підстави для відмови у наданні дозволу, як надання аналогічного дозволу іншій особі, яка звернулась раніш.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №607/4538/16-а, від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 року у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою є тільки першою стадією, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №607/4538/16-а, від 03.04.2019 у справі 509/4722/16-а та від 29.08.2019 у справі №540/2441/18.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з пункту "в" ч. 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка на момент прийняття сільрадою оскарженого рішення №2165 від 20.03.2020 була об`єктом цивільних прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, щодо якої позивачем також було подано відповідну заяву, не могла слугувати підставою відмови у надані аналогічного дозволу на ту саму ділянку ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що аналогічних висновків дійшов Донецький окружний адміністративний суд при розгляді адміністративної справи №200/14130/19-а.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення 112 сесії Щасливцевської сільської ради Херсонської області сьомого скликання №2165 від 20 березня 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки.

Стосовно обраного позивачем способу захисту його порушених прав та законних інтересів суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення позивача до суду.

У постанові від 18 липня 2018 року у справі №826/3520/15 Верховний Суд зазначив, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

Також в постанові від 14.05.2020 у справі №127/5403/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, у тому числі в розрізі висвітленої проблематики.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що позивач у вересні 2019 року звернувся до відповідача зі всіма необхідними документами.

Крім того, при оскарженні ОСОБА_1 в судовому порядку рішення відповідача №1851 від 26.09.2019 Донецьким окружним адміністративним судом в межах розгляду адміністративної справи №200/14130/19-а перевірено підстави відмови відповідача та визнано цю відмову такою, що не відповідає закону.

Враховуючи те, що при повторному розгляді поданої позивачем заяви від 11.09.2019 на виконання судового рішення у справі №200/14130/19-а Щасливцевською сільською радою прийнято аналогічне із попереднім рішення про відмову Моторигіну у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, з тих самих підстав, що на вказану земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо її відведення іншій особі, суд вбачає в таких діях відповідача зловживання своїми повноваженнями, наданими йому законом, у зв`язку з чим вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 .

Суд вважає, що саме такий спосіб судового захисту спрямований на уникнення зловживання відповідачем як органом місцевого самоврядування своїми повноваженнями в частині розпорядження земельними ділянками та виключає можливість чергового ігнорування Щасливцевською сільською радою висновків суду у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (юридична адреса: вул. Миру, буд. 26, с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська область, 75580; код ЄДРПОУ: 26186462) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 112 сесії Щасливцевської сільської ради Херсонської області сьомого скликання №2165 від 20 березня 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Зобов`язати Щасливцевську сільську раду Генічеського району Херсонської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресом: АДРЕСА_2 .

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 червня 2020 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна