Решение № 90137435, 30.06.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6014/20

Провадження № 2/643/2725/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 р. м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Горбунової Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20.03.2012 між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №910.13791, згідно якого позичальник отримала кредит у розмірі 76064,44 грн., у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 . Строк користування кредитними коштами за Кредитним договором - до 20.03.2017 р. Частина грошових коштів була перерахована на купівлю (фінансування купівлі) вище зазначеного транспортного засобу, решта - перерахована на ісування страхового платежу та інших витрат пов`язаних із купівлею авто. Додатком №1 до Кредитного договору встановлено Графік щомісячних платежів, відповідно до якого позичальник мала сплачувати встановлену договором суму коштів, адже кредитні кошти в сумі, визначеній кредитним договором, було надано позичальнику в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 20,99%, і всіх інших обов`язкових платежів.

Станом на дату подання цієї позовної заяви позичальник не виконала зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, оскільки останній платіж (зарахування по Кредитному договору) здійснено ще 07.05.2013 р., з огляду на що, заборгованість позичальника за Кредитним договором, що заявлена до стягнення у даній справі, визначена за період з 22.02.2014 р. по 20.03.2017 р., та становить 78223,95 грн. , що складається з наступного: 56809,01 грн. - прострочений основний борг (тіло кредиту); 21414,94 грн. - прострочені проценти за користування кредитними коштами, котрі нараховані за первинною відсотковою ставкою у розмірі 20,99%.

Факт наявності вище вказаної заборгованості за договором встановлено також постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2020 р. у справі №619/841/19.

Окрім того, у забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позичальником та позивачем було укладено договір застави зазначеного вище транспортного засобу, який належав позичальнику на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

На підставі Договору застави, укладеного з позичальником, обтяження на транспортний засіб, що є предметом даного спору, було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. За умовами вказаного Договору застави, відчуження предмету застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя.

Проте, АТ «Ідея Банк» стало відомо, що всупереч вищезазначеному, та без письмової згоди позивача, позичальником було відчужено предмет застави, актуальним власником якого є ОСОБА_1 , із актуальним номерним знаком НОМЕР_3 , що підтверджується листами Головного сервісного центру МВС від 10.01.2019 р. №31/1664 та від 07.02.2019 р. №31/2033.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем заставленого транспортного засобу, так як 17.07.2016 р. ним був придбаний заставлений транспортний засіб за договором-купівлі продажу, який є не розірваний та ніким не оскаржений. В свідоцтві про реєстрацію заставленого транспортного засобу, в розділі особливих відміток, відсутні посилання що автомобіль є заставлений. Відповідач не має жодного відношення до кредитних правовідносин, які склались між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 за кредитним договором, у зв`язку з чим не має намірів брати на себе будь-які зобов 'язання за таким договором. Опис заставленого автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а саме модель, реєстраційний номер і колір не співпадає з даними свідоцтва про реєстрацію, згідно якого такий автомобіль належить їй. Позивачем не виконано п. З параграфу 3 Договору застави, що призвело до втрати предмету застави. Позивачем пропущено строки позовної давності щодо звернення стягнення на предмет застави.

Відповідач надав відповідь на відзив в якому зазначив, що на даний момент ОСОБА_2 не виконала своє зобов`язання за Кредитним договором, а відтак Договір застави та право застави продовжує діяти і на сьогоднішній день. Проте, як стало відомо АТ «Ідея Банк», а також як зазначає сам ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 без згоди Банку відчужила заставлений транспортний засіб. За таких обставин, представник вважає, що вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави та його вилучення у ОСОБА_1 є законними та такими, що підлягають задоволенню у даній справі, оскільки зареєстроване обтяження банку на предмет застави зберегло свою силу для відповідача, як його нового власника, а відтак до останнього перейшли всі права та обов`язки за договором застави. Зважаючи на те що предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет застави, а тому у АТ «Ідея Банк» відсутні підстави по оскарженню операції по відчуженню транспортного засобу, оскільки позивач у даному випадку вправі задовольнити власні вимоги за рахунок предмету застави, не зважаючи на зміну його власника. Відповідач свідомо знаючи про перебування спірного автомобіля у заставі або халатно не перевіривши інформацію про можливе обтяження спірного автомобіля, уклав 17.06.2016 р. договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме, автомобіля, який є предметом застави.

До 20.10.2016 р. сервісні центри МВС не були користувачами Державного реєстру обтяжень рухомого майна, і не були зобов`язанні перевіряти інформацію у цьому реєстрі. Тому під час реєстрації зазначеного автомобіля 17.06.2016 р. працівниками сервісного центру не було виявлено та встановлено відомостей стосовно накладення обтяжень (застави) на цей автомобіль, а з 05.10.2016 р. у них появилась така можливість та обов`язок. Зазначене відповідає також Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (із змінами та доповненнями).

Чинне законодавство України, в тому числі «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та причепів» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, не передбачає вимоги про обов`язковість наявності в особливих відмітках свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу запису про те, що автомобіль перебуває у заставі.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (додаток № 9 до позовної заяви) за ОСОБА_2 був зареєстрований та в подальшому придбаний ОСОБА_1 заставлений транспортний засіб марки ВАЗ, моделі 21723 ЗНГ , 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

Також 03.05.2012 р. відповідні відомості були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з якого вбачається, що об`єктом обтяження є: автомобіль легковий, ВАЗ 21723 ЗНГ, легковий номер об`єкта: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , легковий комбі- В , колір зелений, НОМЕР_4 , 2011 року.

З наданої ОСОБА_1 копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 вбачається, що він є власником автомобіля марки ВАЗ, моделі 217230 ЗНГ , 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір сірий.

Відтак, вбачається, що і у копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (додаток № 9 до позовної заяви), і у витягу про реєстрацію обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 35900680, а також у наданій відповідачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 зазначений один і той самий транспортний засіб, який перебуває у заставі банку, оскільки у зазначених документах вказаний однаковий номер кузова НОМЕР_1 , що є єдиною ознакою транспортного засобу, котра залишається незмінною під час пепеходу права власності на нього, чи зміни його технічних характеристик.

Щодо пропущення строків позовної давності щодо звернення стягнення на предмет застави позивач зазначив, що враховуючи те, що позичальник за кредитним договором неналежно виконував власні зобов`язання, за таким договором виникла заборгованість, що заявлена до стягнення у даній справі, визначена за період з 22.02.2014 р. по 20.03.2017 р. та становить 78223,95 гри.

Відповідач заявляючи, що АТ «Ідея Банк» було пропущено позовну давність щодо звернення стягнення на предмет застави свідомо залишає поза увагою, те що 22.02.2019 р. АТ «Ідея Банк» звернулося до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 910.13791, а також в рахунок погашення вказаної заборгованості - звернення стягнення на предмет застави, де в якості відповідачів були ОСОБА_2 (позичальник за Кредитним договором), та ОСОБА_1 (актуальний власник заставленого транспортного засобу).

Таким чином, звернувшись з зазначеною вище позовною заявою АТ «Ідея Банк» було перервано перебіг строку позовної давності, яка була збільшена до 5 років (п. 9 параграф 10 Кредитного договору). Вказане зумовлене тим, що розгляд справи завершився ухваленням судового рішення по суті, і у позові про звернення стягнення на предмет застави до ОСОБА_1 було відмовлено судом лише з тих підстав, що, на думку суду, позивачем було вибрано невірний спосіб захисту, а саме спосіб звернення стягнення на предмет застави, який відповідає позасудовому.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо) не застосовувалися.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Законі України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено правовий режим обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

За змістом статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає:1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на заставодержателя. Відповідно до вимог ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет застави у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України.

В п. 2 §2 Договору застави транспортного засобу 910.13791 зазначено: наступні застави, відчуження, заміна, обтяження предмету застави будь-якими зобов`язаннями (оренда, лізинг, найм, безоплатне користування, спільна діяльність тощо), передача права керування ТЗ третім особам, переміщення ТЗ за межі території України здійснюється Заставодавцем тільки за письмовою згодою Заставодержателя.

Згідно даних Головного сервісного центру МВС України автомобіль ВАЗ 21723, 2011 року випуску, колір зелений, номер кузова НОМЕР_1 , попередній номерний знак НОМЕР_2 , 20.03.2012 р. був зареєстрований та придбаний в торговельній організації, власник ОСОБА_2 , 14.08.2013 р. перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунок, власник ОСОБА_3 , 17.06.2016 р. перереєстрація ТЗ на нового власника за договором купівлі-продажу, власник ОСОБА_1 .

Отже, на час розгляду справи власником заставного автомобіля є ОСОБА_1 .

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що відомості про оформлення застави було внесено у Державний реєстр обтяжень рухомого майна 03 травня 2012 року, з терміном дії до 03 травня 2017 року, в подальшому внесено зміни про відомості про обтяження з терміном дії до 17 березня 2022 року, а реєстрація предмету застави за новими власниками відбулась 14 серпня 2013 року та 17 червня 2016 року, тобто на момент відчуження предмета застави без згоди банка, було чинним та діяло зареєстроване у встановленому законом порядку обтяження рухомого майна у виді заборони відчуження.

За вимогами ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов`язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п`яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Як встановлено судом, спірний транспортний засіб в порушення договору застави та ст.9 зазначеного вище Закону, відчужений без згоди заставодержателя і без письмового повідомлення про це обтяжувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу», ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, отже, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Тобто, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача, обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Викладене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 523/8653/15-ц, а також з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13 та від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14.

Частинами першою, третьою статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України, частини першої та другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Параграфом 3 кредитного договору № 910.13791 від 20 березня 2012 року визначено, що забезпеченням виконання за даним договором є застава ТЗ, вказаного в п. 2 § 1 договору, згідно з договором застави, який укладається сторонами.

Пунктами 4, 5§ 9 додатку № 2 до кредитного договору № 910.13791 від 20 березня 2012 року встановлено, що банк має право звернути стягнення на ТЗ, що становить предмет застави, та задовольнити за його рахунок всі свої вимоги за кредитним договором, а також інші вимоги, пов`язані з реалізацією банком своїх прав та інші передбачені законом вимоги. Звернути стягнення на предмет застави, у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно умов п. 1 §1 договору застави транспортного засобу 910.13791, для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 910.13791 від 20 березня 2012 року заставодавець передав у заставу заставодержателю наступне майно: транспортний засіб марки ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 .

За положеннями ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, зокрема: заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Пунктом 1 §3 Договору застави транспортного засобу 910.13791 передбачено, що заставодержатель має право вилучити предмет застави, разом з документами та ключами до нього, в заставодавця та/або в третіх осіб, де б та в кого б він не знаходився, й передати його на зберігання на майданчик заставодержателя або сторонньої організації (особи) - зберігача, та/або зняти реєстраційні номери з ТЗ, у разі настання будь-якої з обставин, передбачених п. 1 §5 Договору та/або у випадку порушення заставодавцем вимог п. 5 §5 Договору, а також управляти ним та зберігати його за рахунок заставодавця та до усунення порушень чи обставин, які стали підставою вилучення предмету застави.

Параграфом 5 Додатку № 2 до кредитного договору № 910.13791 від 20 березня 2012 року встановлено, що позичальник зобов`язується передати ТЗ, що є предметом застави, на першу вимогу банку, в разі прийняття рішення про вилучення предмету застави.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29.01.2020 р. по справі №619/841/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вилучення предмета застави та звернення стягнення на предмет застави задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № 910.13791 від 20 березня 2012 року в загальному розмірі 78 223,95 грн, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту 56809,01 грн, прострочених процентів 21414,94 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Оскільки встановлено порушення боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, то у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави.

На час реалізації транспортного засобу існувало обтяження, яке припинено не було, також не було згоди заставодержателя на відчуження заставного майна. Відомості про обтяження не виключені з Реєстру обтяжень рухомого майна, ПАТ «Ідея Банк» є чинним заставодержателем спірного автомобіля, а ОСОБА_1 є особою щодо якої застава зберегла чинність.

Оскільки, зобов`язання за кредитним договором від 20 березня 2012 року не виконані ОСОБА_2 , застава щодо спірного автомобіля, який переданий банку для забезпечення виконання за цим кредитним договором, є діючою.

Заперечення відповідача щодо невідповідності даних зареєстрованих в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна моделі, реєстраційного номеру та кольору не відповідають опису предмету обтяження не відповідають дійсності, та спростовуются наданими доказами, а саме, витягами з Державного реєстру, довідками Головного сервісного центру МВС зазначеними вище у рішенні суду.

Посилання відповідача на неможливість витребування автомобіля у нього як добросовісного набувача також є необґрунтованими, так як відповідно до ст. 388 ЦК України майно може бути витребувано у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі. Вибуття майна, яке перебувало в заставі, відбулося у даному випадку не з волі іпотекодержателя банку, який має право на звернення стягнення на майно на законних підставах.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Проте, як стало відомо АТ «Ідея Банк», а також як зазначає сам ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 без згоди банку відчужила заставлений транспортний засіб.

Окрім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву, ОСОБА_1 придбав заставлений транспортний засіб 17 червня 2016 року, тобто уже під час перебування такого автомобіля у заставі банку, і щодо якого в Державному реєстрі починаючи ще з 03.05.2012 року було зареєстроване відповідне обтяження, яке залишається чинним по сьогоднішній час

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у

постанові від 30.05.2018 р. по справі № 555/661/16, згідно якої в разі відчуження предмета

обтяження боржником без згоди обтяжувана обтяження рухомого майна, що є

предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо

воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може

бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору

купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі

обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення

обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права

власності на предмет застави до іншої особи.

Щодо заяви відповідача про пропуск строків позовної давності, то суд вважає, що такий строк не пропущений.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа уможе звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з тим, згідно ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 9 параграфу 10 Кредитного договору № 910.13791 строк позовної давності для стягнення боргу за Договором встановлюється тривалістю в 5 (п`ять) років.

Належне виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до договору застави транспортного засобу було забезпечено заставою автомобіля ВАЗ (Лада), моделі 21723 ЗНГ , 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , який на даний час належить відповідачу.

Враховуючи те, що позичальник за кредитним договором неналежно виконував власні зобов`язання, за таким договором виникла заборгованість, яка визначена за період з 22.02.2014 р. по 20.03.2017 р. та становить 78223,95 гри.

22.02.2019 р. АТ «Ідея Банк» звернулося до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 910.13791, а також в рахунок погашення вказаної заборгованості - звернення стягнення на предмет застави, де в якості відповідачів були ОСОБА_2 (позичальник за кредитним договором), та ОСОБА_1 (актуальний власник заставленого транспортного засобу).

Таким чином, звернувшись з позовною заявою до Дергачівського районного суду Харківської області про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 910.13791, а також в рахунок погашення вказаної заборгованості - звернення стягнення на предмет застави (справа № 619/841/19), було перервано перебіг строку позовної давності, яка, як вже зазначалося вище, була збільшена до 5 років (п. 9 параграф 10 Кредитного договору).

Розгляд справи завершився ухваленням судового рішення по суті, і у позові про звернення стягнення на предмет застави до ОСОБА_1 було відмовлено судом лише з тих підстав, що, на думку суду, позивачем було вибрано невірний спосіб захисту, а саме спосіб звернення стягнення на предмет застави, який відповідає позасудовому.

Розгляд вказаної вище справи закінчився постановою апеляційного суду від 29.01.2020 р. у справі № 619/841/19, якою суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» задовольнив частково, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року скасовано та присуджено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором №910.13791 в розмірі 78223.95 грн.

Таким чином, предявлення позову до суду була перервана позовна давність, і з даним позовом позивач звернувся до суду 14.04.2020 р., тобто в межах трирічного строку позовної давності за даними вимогами.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк» є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Вилучити у ОСОБА_1 , транспортний засіб, який є предметом застави, а саме: автомобіль ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 , та передати Акціонерному товариству «Ідея Банк» на період до його реалізації.

В рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» за кредитним договором №910.13791, укладеним між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_2 в сумі 78 223,95 грн., звернути стягнення на предмет застави, який належить ОСОБА_1 , а сааме: автомобіль ВАЗ (Лада) 21723 ЗНГ, 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , актуальний номерний знак № НОМЕР_3 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 19390819, місце знаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 .

Суддя: Я.М. Горбунова