Решение № 90101580, 18.06.2020, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2490/19

Провадження №2/149/30/20

Номер рядка звіту 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2020 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В.,

при секретарі Поліщук Л. А.,

за участі позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їх представника - адвоката Поворознюка Б.М.

відповідача ОСОБА_3 , його представника - адвоката Зарічнюка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олена Василівна, про зобов"язання припинити дії, які порушують право, скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення самовільно збудованої господарської будівлі, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, який мотивовано тим, що відповідач являється їх сусідом та на земельній ділянці площею 658 кв.м., яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, самовільно здійснив будівництво двох господарських будівель сараю літ. "Д" та літ. "Е" де розводить та утримує велику кількість свиней, там же здійснює їх забій та обробку туш, під час якої користується відкритим вогнем на відстані менше 30 м від будівель та споруд. Внаслідок такої діяльності по утриманню та забою свиней на території присадибних земельних ділянок позивачів стоїть постійний нестерпний сморід, чути крики тварин, з`явилися мухи та щурі. Актом обстеження домоволодінь від 05.06.2019 року, складеним комісією, створеною розпорядженням міського голови, встановлено ряд порушень державних санітарних та будівельних норм та правил. Із інформації Хмільницького районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів слідує, що згідно результатів лабораторних досліджень питної води із питного колодязя позивачки ОСОБА_1 , питна вода не відповідає вимогам по вмісту нітратів. Позивачі зазначають, що це наслідки діяльності відповідача. Внаслідок протиправної діяльності відповідача позивачам спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що останні протягом трьох років страждають від нестерпного смороду та криків тварин. Повітря насичене хімічними сполуками та алергенами. відходи від життєдіяльності тварин містять величезну кількість небезпечних бактерій. Відповідачем договір на ветеринарне обслуговування та вакцинацію тварин не укладався, договору на утилізацію продуктів життєдіяльності та утилізацію біологічних відходів після забою тварин відсутні. Відповідач внаслідок незаконної діяльності створив нестерпні умови для проживання, а тому позивачі вважають, що такими діями їм завдано моральної шкоди, яку вони оцінили у 10000 грн кожній. Також просять заборонити ОСОБА_3 утримувати свиней в самовільно збудованих сараях та знести їх за власний рахунок.

26.09.2020 відкрито загальне позовне провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

11.10.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач ОСОБА_3 заперечує щодо позовних вимог позивачів, зазначаючи, він є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка ним використовується у відповідності до цільового призначення для будівництва житлового будинку та господарських споруд. Спірна житлова будівля позначена в технічному паспорті під літерою «Д» ним демонтована ще у липні 2019 року, а господарська споруда зазначена під літерою «Е» збудована на відстані 1,3 м від межі з земельною ділянкою ОСОБА_2 , що відповідає вимогам п.п. 6.1.41 ДБН Б2.2-12:18 «Планування і забудови територій». Тверді та рідкі відходи від життєдіяльності тварин на подвір`ї не зберігаються, забій свиней не проводиться з 17.05.2019 року, а тому не може створювати не зручностей для позивачів. Утримання відповідачем свиней жодним чином не впливає на якість води у криницях позивачів, оскільки криниці розташовані у санітарно-захисній зоні кладовища. Крім того, при будівництві колодязів позивачі не звертались до відповідних органів з метою отримання санітарного паспорту на криницю приватного домоволодіння та вибору джерела для влаштування колодязя.

21.10.2019 року на адресу суду надійшла від позивачів відповідь на відзив в якій останні не погоджуються з твердженнями відповідача, зазначаючи наступне. Спірні господарські споруди, що зазначені в технічному паспорті під літ «Е» та «Д» збудовані з порушенням ДБН, що стало підставою для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а тому посилання ОСОБА_3 щодо будівництва ним господарських споруд у відповідності до вимог ДБН не заслуговують на увагу. Крім того, відповідач продовжує утримувати свиней та здійснює їх забій, що підтверджується отриманням ним посвідчення та зарахування його до списку забійників по Хмільницькому районі. Припинення ОСОБА_3 на деякий час здійснювати забій тварин не свідчить про подальше не вчинення ним таких дій. Крім того, станом на 04.07.2019 року відповідач зазначав, що утримує 15 голів свиней, а це являється діяльністю малого сільськогосподарського підприємства, а тому є використанням земельної ділянки наданої для будівництва житлового будинку господарських будівель та споруд не за цільовим призначенням. Також позивачі зазначають, що посилання відповідача на п. 3.6 ДСанПіН 2.2.2.028-99 є безпідставним, оскільки розповсюджується на сільські місцевості, а крім того, позивачі криниці збудували набагато раніше ніж відповідач самовільно збудував господарські будівлі. Зонування території міста, на яке посилається відповідач, також було проведено пізніше ніж здійснено будівництво криниць.

25.10.2019 року до суду надійшла заява позивачів про уточнення позовних вимог в якій вони просять залучити до справи співвідповідача Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та третю особу - Державного реєстратора Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олену Василівну. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що в ході розгляду даної цивільної справи стало відомо, що 22.10.2019 року відповідач зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку з господарськими спорудами до складу якого увійшла самовільно збудована господарська будівля «Е», а в подальшому, 31.10.2019 року, здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки господарська будівля «Е» збудована з порушенням ряду будівельних норм, тому позивачі просять скасувати декларацію від 22.10.2019 року та запис про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в від позовних вимог в частині заборони відповідачу ОСОБА_3 утримувати свиней в сараї літ «Д» та зобов`язання відповідача знести даний сарай, відмовляються. Проте, 19.12.2019 року позивачі в підготовчому судовому засіданні просили її не розглядати, оскільки ними подана заява про збільшення позовних вимог.

28.10.2019 року на адресу суду надійшли заперечення на позовну вимогу, у відповідності до яких ОСОБА_3 зазначає про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ч.3 п.6 ЦПК України, оскільки в ній відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору. Спірний сарай позначений літ «Е» розташований від межі земельної ділянки ОСОБА_2 на відстані 1,3 м, що відповідає п. 6.1.41 ДБН Б2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 10.05.2019 року скасована у зв`язку з порушенням будівельних норм при будівництві сараю, позначеного літ «Д», про порушення під час будівництва сараю «Е» інформація відсутня. Сарай літ. «Е» розміщений від житлових будинків позивачів на відстані до ОСОБА_1 - 19.6 м , ОСОБА_2 - 17 м, оскільки комісія здійснювала заміри від краю господарської споруди, а не від дальньої частини сараю де утримуються домашні тварини. Оскільки колодязі позивачами збудовані у безпосередній близькості від кладовища та попадають в санітарно-захисну зону, а тому їх зведення заборонено. Доказів, що в колодязях підвищились нітрати в питній воді у зв`язку з утриманням відповідачем свиней не надано. Зарахування відповідача до списку забійників не свідчить про здійснення ним забою тварин в домашніх умовах.

05.11.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву з уточненими позовними вимогами, у відповідності до якого відповідач зазначає, що у зв`язку з порушенням ним ДБН при самовільному будівництві сараю, що позначений літерою «Д» ним самостійно ще до звернення позивачів до суду, було усунуто порушення та даний об`єкт демонтовано. При будівництві сараю літерою «Е» порушень ним не допущено у зв`язку з чим було отримано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та здійснено відповідний запис у реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачі при зверненні з даними позовними вимогами до суду не довели яким чином збудований ним сарай порушує їх права як сусідніх землекористувачів. Також позивачами не доведено завдання їм моральної шкоди діями відповідача.

11.11.2019 року на адресу суду надійшла заява позивачів про збільшення позовних вимог та залучення до справи співвідповідача та третьої особи в якій вони просять залучити до справи співвідповідача Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та третю особу - Державного реєстратора Хмільницької районної державної адміністрації Вінницької області Шевців Олену Василівну. Свої вимоги позивачі мотивують тим, що в ході розгляду даної цивільної справи стало відомо, що 22.10.2019 року відповідач зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації житлового будинку з господарськими спорудами до складу якого увійшла самовільно збудована господарська будівля «Е», а в подальшому, 31.10.2019 року, здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки господарська будівля «Е» збудована з порушенням ряду будівельних норм, тому позивачі просять скасувати декларацію від 22.10.2019 року та запис про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в від позовних вимог в частині заборони відповідачу ОСОБА_3 утримувати свиней в сараї літ «Д» та зобов`язання відповідача знести даний сарай, відмовляються.

18.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами у відповідності до якого відповідач зазначає, що він добровільно усунув порушення будівельних норм та правил, демонтувавши в липні 2019 року самовільно збудований сарай літ «Д». В зв`язку з цим було замовлено новий технічний паспорт. Оскільки при проведені обстеження інших порушень будівельних норм не встановлено, тому відповідач в жовтні 2019 року подав документи в Департамент ДАБІ для видачі декларації про готовність об`єкта до експлуатації . 28.10.2019 року відповідачем отримано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації та подано документи Державному реєстратору Хмільницької РДА про внесення змін до Державного реєстру речових прав . 31.10.2019 року була проведена відповідна реєстрація права власності за відповідачем та видано відповідний Витяг. На думку відповідача позивачами при зверненні з даними позовними вимогами до суду не доведено яким чином збудований ним сарай порушує їх права як сусідніх землекористувачів. Відповідач, посилаючись на п.7.6.7 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» та Санітарні правила та норми розміщення, влаштування і експлуатації малих ферм для утримання тварин у населених пунктах Української РСР, зазначає про його право утримувати в межах населеного пункту поголів`я свиней у кількості до 9 голів. Доказів на підтвердження завдання відповідачем моральної шкоди матеріали справи не містять. У зв`язку викладеними обставинами, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

09.12.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.12.2019 року від позивачів на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивачі зазначають, що самовільно збудований сарай літ «Е» не відповідає вимогам п. 3.35 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», оскільки спірний сарай розміщений від житлових будинків позивачів на меншій відстані ніж 15 метрів, та від питних колодязів менше 20 м, а тому дії відповідачів ОСОБА_3 та Департаменту ДАБІ у Вінницькій області щодо реєстрації декларації на сарай літ «Е» є протиправними та такими, що порушують права позивачів на безпечне для життя та здоров`я довкілля. Також зазначають, що оскільки саме їхні права порушуються розміщенням сараю під літ «Е» , тому в даному випадку вони є належними позивачами. Зазначають про безпідставність посилання відповідача на норми п. 7.6.7 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» оскільки ним регулюються будівельні норми в селищах та селах до яких Хмільник не відноситься.

23.12.2019 року до суду від відповідача - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач зазначає, що підстав для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.10.2019 року не має, відповідач скористався своїм правом на «будівельну амністію», право власності зареєстрував у встановленому порядку, а тому спірна декларація вичерпала свою дію.

23.12.2019 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення у відповідності до яких ним зазначається про законність будівництва спірного сараю літ «Е» та введення його в експлуатацію з подальшою реєстрацією права власності. Вказує, що з 1994 року АДРЕСА_2 розташована в санітарно-захисній зоні кладовища. Вказує, що вбиральня позивачки ОСОБА_2 розташована в безпосередній близькості до криниць як її так і ОСОБА_1 , що може впливати на якість води в криницях.

26.12.2019 року до суду від позивачів надійшла відповідь на відзив Департаменту ДАБІ, у відповідності до якої позивачі зазначають, що будівельна амністія в даному випадку не може бути застосована, оскільки ОСОБА_3 спірна господарська споруда збудована у 2016 році, а не в 2011 році як зазначає останній. Крім того, сарай збудовано з грубим порушенням санітарних та будівельних норм і правил, що також унеможливлює застосування «будівельної амністії». Крім того, дії відповідача по реєстрації права власності на спірний об`єкт були вчиненні під час розгляду спору у суді, а тому є недобросовісними, а дії Департаменту ДАБІ по реєстрації декларації порушують права позивачів, оскільки введена в експлуатацію будівля збудована з істотними порушеннями існуючих санітарних та будівельних норм і правил щодо її розташування до сусіднього житлового будинку та питних колодязів.

02.01.2020 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_3 на відповідь на відзив позивачів у відповідності до яких сторона спростовує обставини будівництва спірної будівлі сараю літ «Е» у 2016 році як вказують позивачі, зазначаючи про початок його будівництва у 2011 році з дозволу колишніх власників будинку. Також зазначає, що будівлю сараю під літ «Д» ним було демонтовано в липні 2019 року та замовлено технічний паспорт з урахуванням знесеного сараю, а в подальшому здійсненні дії направленні на узаконення цієї споруди, які жодним чином не свідчать про недобросовісність.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримує, посилаючись на обставини зазначені нею в позовній заяві та відповідях на відзив. Крім того додала, що вона є власником земельної ділянки та розташованих на ній житловому будинку з господарськими спорудами, що розташовані в АДРЕСА_2 . По сусідству з нею проживає відповідач, який утримує велику кількість свиней, лише в 2016 році за ним зареєстровано 16 голів, а в 2017 році - 19 голів, які він утримує в збудованому під літерою «Е» сараї, що близько розташований до її житлового будинку. Утримання відповідачем значної кількості свиней створює їй незручності, не можливо перебувати на вулиці через нестерпний сморід, крики свиней під час їх забою, у неї погіршився стан здоров`я, постійно болить голова, гіркий присмак у роті. До смерті з нею проживала її важко хвора мати, яка також не мала можливості перебувати на вулиці через нестерпний сморід, її припинили відвідувати родичі та знайомі, вона чула від них насмішки. Поховання матері їй довелось проводити з іншого житла, яке розташоване на 4 поверсі будинку, оскільки не могла допустити, щоб люди, які прийдуть прощатися відчули сморід свиней у якому змушена була проживати хвора особа похилого віку. На зауваження відповідач жодним чином не реагував. Лише після звернення до суду, відповідач зменшив кількість утриманих свиней та в зимній період зменшились відчуття запахів, проте з потеплінням неприємні запахи знову посилились. Після знесення сараю (літ «Д») відповідач продовжує користуватися гноєсховищем, яке було збудовано ним під знесеним сараєм, куди тепер і зливаються відходи від свиней та відповідно потрапляють у ґрунт та воду у її криниці.. У відповідача відсутні дозвільні документи на знищення продуктів життєдіяльності тварин. На її думку відповідач, до звернення її до суду, займався промисловим розведенням свиней, забій яких проводився не у відведеному для цього місці. Криниця нею збудована у 2009 році, будь-які дозволи на її будівництво вона не брала, оскільки розміщення криниці залежить від місця розташування джерела. Спірна господарська будівля, що позначена в технічному паспорті під літерою «Е» розташована на межі з її земельною ділянкою та порушує її права тим, що в ній утримуються відповідачем свині. Починаючи з 2006 року у неї підвал ґрунтовими водами не підтоплювався.

Позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та суду пояснила, що вона проживає по сусідству з відповідачем, який утримує велику кількість свиней у зв`язку з чим, особливо влітку, на вулиці стоїть нестерпний сморід, з`явились гризуни та мухи. Вона неодноразово зверталась до відповідача з цією проблемою, однак він їй відповідав, що має право на утримання не більше 20 голів свиней. Відповідач займається забоєм тварин у не відведеному місці, крики тварин чути з п`яти годин ранку. У 2018 році вона збудувала криницю, але воду змушена брати на сусідній вулиці. Сарай відповідача розташований приблизно на відстані 7 метрів від будинку та 5 метрів від літньої кухні. Її вигрібна яма розташована приблизно на відстані 20 метрів від криниці ОСОБА_1 , дворовою вбиральнею вона не користується.

Представник позивачів - адвокат Поворознюк Б.М. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, що містяться в заявах позивачів по суті, а також посилаючись на вимоги ст. ст. 103,104 Земельного кодексу України, ст. ст. 293,376 ЦК України та ст. 50 Конституції України. Зазначив, що протягом 2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано 16 голів свиней, однак це не значить, що ним утримується саме така кількість, а не більше. Сарай позначений в технічному паспорті літерою «Е» збудовано з порушенням будівельних та санітарних норм, а саме не дотримано відстані від житлових будинків. Утримання свиней робить неможливим повноцінне використання позивачами своєї власності. Продукти життєдіяльності тварин потрапляють у криниці сусідів, що тягне за собою забруднення води, також розводяться миші та мухи, які є перенощиками інфекцій. Оскільки самовільно збудований сарай порушує права позивачів, декларація про його готовність до експлуатацію зареєстрована з порушеннями, запис до реєстру речових прав здійснено, а тому просить задоволити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує щодо задоволення позову, зазначаючи, що з дозволу колишніх власників він у 2011 році збудував сараї під літерами «Е» та «Д». Споруду під літ «Д», яка ним збудована з порушенням будівельних норм, він демонтував самостійно. Сарай під літерою «Е» розділений на дві половини та у дальній половині він на разі утримує п`ять голів свиней. Раніше він утримував більше, до 15 голів, однак, частину свиней він перевіз до тещі. До травня 2019 року він здійснював забій свиней у власному домогосподарстві у спеціально обладнаному місці у вигляді ями. Продукти життєдіяльності тварин він на подвір`ї не складував так як два рази на день вивозив їх на город, що розташований за 150 метрів від житлових будинків. Місце забою кожного разу ним оброблялось. Наразі забій ним не проводиться. В 2019 році забив 4 свині з 15 зареєстрованих, обробляв туші за допомогою газового балону на території домогосподарства на відстані 5-6 м від сараю під літ. «Е» та приблизно 25 метрів від будинку ОСОБА_1 та приблизно 30 м до будинку ОСОБА_2 . Ним було пройдено інструктаж по подвірному забою свиней. За його заявою спеціалізованими службами проводилась перевірка наявності гризунів, яких виявлено не було. Крім нього, сільськогосподарських тварин також утримують і інші жителі вулиці.

Представник відповідача - адвокат Зарічнюк О.П. заперечує щодо задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю. Зазначає, що позивачі не надали доказів, які б свідчили, що у зв`язку з утриманням відповідачем свиней з`явились гризуни та погіршилась якість води у криницях, які розташовані неподалік діючого кладовища. Доказів складування відходів позивачами також не надано. Спірна господарська споруда під літерою «Е» збудована з дотриманням будівельних норм в зв`язку з чим введена в експлуатацію. Крім того зазначив, що спірна будівля розділена на дві частини та відповідачем утримуються тварини у тій частині, що віддалена від житла позивачів. Також додав, що на якість води у криницях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 може впливати побудована ОСОБА_2 дворова вбиральня, якою вона користується, оскільки як вбачається з технічного паспорту на її житловий будинок, в будинку туалет відсутній.

Представник відповідача - Департаменту ДАБІ у Вінницькій області Подолян А.І. заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 22.10.2019 року вказуючи, що 15.10.2019 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про прийняття в експлуатацію нерухомого майна. При перевірці дотримання ним будівельних норм було встановлено, що самовільно збудований сарай під літерою «Д», не відповідає будівельним нормам, оскільки збудований на межі з сусідньою земельною ділянкою, останнім демонтовано самостійно, а сарай під літ «Е» розташований на відстані 1,3 м від сусідньої межі, що в даному випадку не є порушенням будівельних норм, а тому відповідач ОСОБА_3 , збудувавши у 2012 році сарай, підпадає під будівельну амністію. Зазначив, що до повноважень інспекції не відноситься перевірка санітарних норм. Крім того, представник відповідача посилався на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 року щодо наслідків скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_3 , який утримує невелику кількість свиней, влітку бачила лише чотирьох. Утримання свиней відповідачем жодним чином їй не заважає. Подвір`я ОСОБА_3 чисте, відходи він вивозить на город. Щурів та мишей у неї немає, запаху не відчувається. Туші свиней ОСОБА_3 обробляє «горєлкою». У зв`язку з діючим кладовищем та знаходженням криниці у невеликій відстані від кладовища вона воду для вживання не використовує. Знає, що спір між позивачами та відповідачем ОСОБА_3 існує близько двох років за межу.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він проживає по сусідству з ОСОБА_3 , який тримає свиней, однак їх кількість йому не відома. Утримання свиней відповідачем йому не заважає, щурів, мух не має. Відходи відповідач вивозить за межі подвір`я. Декілька раз чув крики свиней під час забою, однак це не систематично. Як та де обробляє туші тварин йому не відомо. Зазначив, що позивач ОСОБА_2 біля своєї криниці розміщує перегній.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона являється сестрою ОСОБА_1 . Раніше вона часто відвідувала сестру, проте з часом два-три роки тому припинила навідуватись до будинку у зв`язку з нестерпним смородом як на вулиці так і в будинку при відкритих вікнах. Постійно було чути неприємні запахи та звуки тварин, які доносились лише з одного домогосподарства ОСОБА_3 . Останній раз була у сестри в квітні 2019 року, проте запахи було чути. ОСОБА_1 повідомляла їй, що зверталась до різних служб, щоб вирішити це питання.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що приблизно у серпні 2018 року приходила до ОСОБА_1 робити уколи її матері. Запах від свиней був нестерпний, на вулиці не можливо було перебувати, вікна в будинку неможливо відкрити, було чути крики свиней. В 2019 році також заходила до позивача додому, проте запах від життєдіяльності свиней стояв.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він займає посаду начальника Хмільницького районного управління Держпрожспоживслужби у Вінницькій області. Управління не контролює господарства фізичних осіб. До управління неодноразово надходили скарги від ОСОБА_1 щодо утримання ОСОБА_3 свиней в зв`язку з чим радив останньому врегулювати спір самостійно. Відповідачем ОСОБА_3 отримано дозвіл на забій тварин. Вакцинація тварин проводиться власниками самостійно. Також зазначив, що місті Хмільнику ще не затверджені правила утримання сільськогосподарських тварин.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

У відповідності до договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.08.2006 року позивач ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 20-23). Також позивач ОСОБА_1 09.12.2015 року зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,0485 га, що розташована АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 24-25) У відповідності до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 самовільно збудованих споруд не має, криниця збудована у 2009 році (а.с.Т.1 а.с. 26-30) У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_11 являється власником житлового будинку, що в АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.31-33) Згідно технічного паспорту на житловий будинок самовільно збудованих споруд чи порушень при будівництві не має, криниця збудована у 1980 році (а.с.Т.1 а.с. 34-38, 40) ОСОБА_2 08.06.2018 року зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,0570 га, що розташована в АДРЕСА_2 (Т.1 а.с. 41-43).

Позивачі неодноразово звертались до різних інстанцій щодо утримання ОСОБА_3 великої кількості свиней у самовільно збудованих сараях, що унеможливлює використання позивачами своєї власності (Т.1 а.с. 44,47,48-50, 52-54,56, 61-62, 75-76, Т.3 а.с. 12-13).

За інформацією наданою начальником Хмільницького районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 15.05.2019 року на запит ОСОБА_1 вбачається, що дозвіл на забій тварин в комерційних цілях гр. ОСОБА_3 органами Держпродспоживслужби не видавався; договір на ветеренарне обслуговування та вакцинацію тварин з ОСОБА_3 не укладався; інформація про укладення відповідачем договорів на утилізацію продуктів життєдіяльності та утилізації біологічних відходів після забою відсутня (Т.1 а.с.51)

За зверненнями позивачів неодноразово проводились представниками міської ради перевірки за результатами яких складались відповідні акти (Т1 а.с.67-76, Т.1 а.с. 54,69, 72, 74)

Результати перевірки ДАБІ України законності будівництва ОСОБА_3 господарських споруд зафіксовані в акті перевірки від 11.05.2019 року (Т.1 а.с. 81-94)

За інформацією ДАБІ, наданої за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вбачається, що відповідач у 2013 році самовільно збудував дві господарські будівлі, а саме сарай «літ Д» та сарай літ`Е» (Т.1 а.с. 55)

22.05.2019 року проведено аналіз води з колодязя, що розташований на території домогосподарства ОСОБА_1 (Т.1 а.с.63), а також повторні аналізи від 03.06.2020 (Т.3 а.с.69-70)

Згідно відповідді заступника начальника Хмільницького районного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 05.06.2019 року та від 02.01.2020 року ОСОБА_3 здійснюється утримання та подвірний забій свиней на подвір`ї з бетонним покриттям. Свині утримуються в господарській будівлі. Протягом 2019 року на ім`я ОСОБА_3 було зареєстровано 15 голів свиней, з них 11 голів свиней зареєстровано 31.05.2019 року (Т.1 а.с. 64, Т.2 а.с. 165-166)

З відповіді ОСОБА_3 від 04.07.2019 року підтверджується утримання останнім тварин у кількості 15 штук: 4 дорослих та 11 підсвинків (Т.1 а.с. 105)

У відповідності до результатів перевірки дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, проведеної за заявою позивачів від 07.08.2019 року, встановлено утримання ОСОБА_3 свиней в кількості 6 голів (Т.1 а.с. 116-117)

Протягом 2017-2019 р.р. відповідачем ОСОБА_3 здійснювалась реєстрація та ідентифікація свиней (Т.1 а.с.143-145)

29.07.2019 року ОСОБА_3 отримав посвідчення №39 та зарахований до списку забійників (подвірного забою) по Хмільницькому району (Т.1 а.с. 160)

У відповідності до договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.07.2012 року відповідач ОСОБА_3 являється власником житлового будинку та господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с. 162-163)

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27.05.2019 року за відповідачем зареєстровано сарай «Д» та сарай «Е» (Т.1 а.с.164)

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач являється власником земельної ділянки площею 0,0658 га, що в АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.165-167, 210)

З технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що рік забудови самовільно збудованих сарай літ «Д» та сарай літ «Е» є 2013 (Т.1 а.с. 168-173, Т.2 а.с. 8)

22.07.2019 року у технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 внесені зміни з врахуванням знесеного сараю літ «Д» (Т.1 а.с. 175-180)

Станом на 10.09.2019 рік за результатами перевірки Департаменту ДАБІ у Вінницькій області будівництво ОСОБА_3 відповідає законодавству (Т.1 а.с. 174, 230)

31.10.2019 року ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями до складу якого входить сарай «Е» (Т.2 а.с. 9)

ОСОБА_3 неодноразово звертався до Хмільницького міського голови з заявами щодо самочинного будівництва позивачами у 2017-2018 р.р. криниць та затоплення стічними водами погребів (Т.1 а.с. 181-192)

Ілюстративна таблиця помешкання ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 193-199)

18.10.2019 року, 05.02.2020 року ПП фірмою «Профдезинфекція» було проведено профілактичну дератизацію присадибної ділянки відповідача в результаті якої гризунів та слідів життєдіяльності гризунів не виявлено (Т.1 а.с. 231, Т.2 а.с. 220)

10.10.2019 року головою вуличного комітету оглянуто спірну будівлю сараю «Е» та встановлено, що вона складається з двох частин, на подвір`ї відсутні складування відходів від домашніх тварин (Т.1 а.с. 232-237)

Згідно відповіді виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 19.12.2019 року вбачається, що в Генеральному плані міста від 1994 року навколо території кладовища по АДРЕСА_1 була визначена санітарно-захисна смуга в межі якої входить АДРЕСА_2 (Т.2 а.с. 102-104)

Згідно акту обстеження сусідніх будинковолодінь вулиць АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 від 28.01.2020 року встановлено, що спірна господарська будівля під літ «Е» в якій утримуються свині розташована на відстані 5.05 м від межі домоволодіння ОСОБА_2 та 6 м від домоволодіння ОСОБА_1 Від дворової вбиральні ОСОБА_2 до колодязя ОСОБА_1 відстань становить 2,9 м., від дворової вбиральні домогосподарства ОСОБА_6 до колодязя ОСОБА_1 відстань становить 10,3 м., від дворової вбиральні домогосподарства ОСОБА_13 до колодязя ОСОБА_1 відстань становить 13,7 м. Від літньої кухні ОСОБА_2 до спірного сараю ОСОБА_3 відстань становить 4,1 м (Т.2 а.с. 215-217,221-224)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 (матір позивача ОСОБА_2 ) вироком Хмільницького міського суду Вінницької області засуджена за ст. 101 ч.1 КК України за нанесення ОСОБА_14 , яка є дружиною допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , тяжких тілесних ушкоджень (Т,2 а.с. 43-44)

На ім`я ОСОБА_3 сектором з питань державної реєстрації Хмільницької РДА заведено реєстраційну справу №1837648905109 (Т.2 а.с.71-92)

У відповідності до листа міського голови адресованого начальнику Хмільницького районного управління ГУ держпродспоживслужби у Вінницькій області конфлікт між учасниками справи вичерпаний (Т.3 а.с. 12-13)

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Нормами ст. 41 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і приватного життя, на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені положеннями цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

У відповідності до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до положень ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до положень ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Із положень ст.319 ЦК України вбачається, що власник зобов`язаний дотримуватися вимог закону, моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами склалася конфліктна ситуація щодо утримання відповідачем свиней у господарській будівлі, що позначена в технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1, а також їх забій у безпосередній близькості від житлових будинків та колодязів позивачів.

Норми розміщення господарських будівель біля житлового будинку та питних колодязів визначаються в Державних будівельних нормах "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року №44.

Відповідно до п.3.24 вищезазначених норм, у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі.

У відповідності до п. 3-25* ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту

відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної

конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно

бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних

заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель

та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Згідно п. 3.35 ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень, сараї для домашньої худоби треба розміщувати на відстані від житлових будинків відповідно до протипожежних і санітарних норм поодинокі або подвійні не менше 15 м.

У відповідності до п.6.1.41 ДБН 2.2-12.12.2019 «таблиця 6.7 - допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель та споруд , де передбачено мінімальну відстань від господарських будівель (сараїв) для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 м до житлових будинків та літніх кухонь - 15 м, а до питних колодязів - 20 м.

Статтею 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» передбачено, що громадяни при проектуванні, розміщенні, будівництві та реконструкції споруд будь-якого призначення, зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

У відповідності до п. 3.32 державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів - не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

У відповідності до п. 7 Ветеренарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин «Ветеринарно-санітарні правила при подвірному забої тварин забій тварин, що належать власникам, здійснюється на бойні (забійному підприємстві) на договірних засадах. Подвірний забій тварин здійснюється під наглядом спеціаліста державної установи ветеринарної медицини. Власник тварини після забою прибирає всі відходи: вміст шлунку та кишечнику, кров тощо; спалює використану солому, ретельно дезінфікує і змиває брезент, дошки. Закопує відходи та забруднений верхній шар землі у спеціально відведеному місці на глибину не менше 1 метра. Дезінфікує місце, де проводився забій тварини. Спеціалісти державних установ ветеринарної медицини здійснюють нагляд щодо дотримання цих вимог.

Згідно п. 1.18. Розділу ІІІ Загальних вимог пожежної безпеки до утримання територій, будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів Правил пожежної безпеки в Україні» від 30.12.2014 року №1417 розводити багаття, користуватися відкритим вогнем на відстані менше 30 м від будівель та споруд, викидати незагашене вугілля забороняється. В окремих випадках для приготування їжі на відкритому вогні дозволяється зменшувати ці відстані до 5 м за умови наявності спеціально обладнаного вогнища та вигородження місця застосування відкритого вогню негорючими конструкціями (екранами) на максимальну висоту можливого полум`я.

Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт», що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №158 від 03.07.2018 року передбачена процедура та умови прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_3 в господарській будівлі позначеній літ «Е» утримує поголів`я свиней в порушення вимог п.3.35 ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень, п.6.1.41 ДБН 2.2-12.12.2019 «таблиця 6.7 та п.3.32 державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" , про що свідчать акти перевірок комісії виконавчого комітету міської ради від 18.04.2019 , 05.06.2019 та 28.01.2020 р.р у відповідності до яких спірна господарська споруда - сарай, що позначена в технічному паспорті літ «Е» розміщена на відстані від житлового будинку позивача ОСОБА_2 - 13,4 м, від літньої кухні - 5 м та від її колодязя на відстані - 9,9 м, а також від колодязя позивача ОСОБА_1 на відстані 8 м., тобто з порушенням встановлених мінімальних відстаней.

Відповідачем ОСОБА_3 також не дотримано правил подвірного забою тварин, оскільки останній здійснювався без нагляду відповідної особи та без необхідних документів, крім того ним не виконувались вимоги до прибирання місця забою.

В судовому засіданні є доведеним те, що відповідач ОСОБА_3 всупереч «Правил пожежної безпеки в Україні» здійснював обробку туш свиней, користуючись при цьому відкритим вогнем на відстані від житлових будинків меншій ніж дозволено, про що свідчать пояснення позивачів, самого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_6 , а також на це вказує невеликий розмір земельних ділянок сторін та їх щільна забудова.

Крім іншого, позивачами доведено, що утримання та забій свиней відповідачем ОСОБА_3 призводило до того, що в домоволодіннях позивачів, особливо в літню пору, стояв неприємний запах, було чути крики тварин при їх життєдіяльності та забої.

Вказані обставини свідчать про порушення прав позивачів, визначених ст. 50 Конституції України, ст. 293 ЦК України та правил добросусідства, що свідчить про обґрунтованість вимог позивачів в частині заборони ОСОБА_3 утримувати та здійснювати подвірний забій свиней.

Пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яким не заважає діяльність ОСОБА_3 щодо утримання тварин та їх подальший забій, обробка туш, не спростовує обставин встановлених судом.

Таким чином, суд вважає за необхідне заборонити ОСОБА_3 утримання та подвірний забій свиней в господарській будівлі, а саме в сараї, що позначений літ. «Е», що розташована в АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивачі зазначають, що діяльність ОСОБА_3 призвела до появи в їх домоволодіннях щурів та мишей, проте доказів цього не надають. В свою чергу, відповідачем ОСОБА_3 твердження позивачів спростовуються наданими ним доказами, а саме довідками ПП «Профдезинфекція» з яких вбачається, що при проведенні дезинфекцій території домогосподарства ОСОБА_3 гризунів та слідів їх життєдіяльності не виявлено.

Не доведено позивачами і те, що саме лише внаслідок утримання ОСОБА_3 свиней в їх криницях значно піднявся рівень нітратів. Як вбачається з матеріалів справи, колодязі позивачів розташовані в зоні діючого кладовища. А крім іншого, як дворова вбиральня ОСОБА_2 , так і інших сусідів, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , розташовані на значно менших відстанях ніж передбачено ДБН від колодязів позивачів, про що свідчать результати обстеження домоволодінь від 28.01.2020 року. Вказані обставини також можуть впливати на рівень забруднення води в криницях, хоча судом не заперечується факт впливу на рівень нітратів у криницях позивачів і в тому числі внаслідок утримання відповідачем свиней. Не надано доказів позивачами і будівництва ОСОБА_3 гноєсховища.

Позивачі просять зобов`язати відповідача ОСОБА_3 за власний рахунок знести самовільно збудований на їхню думку сарай під літ «Е» що розташований в АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що його будівництво проведено у 2016 році, а тому на нього не розповсюджується «будівельна амністія», а також на утримання у ньому свиней, що є порушенням санітарних норм.

Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, зокрема акту обстеження домоволодінь (Т.1 а.с. 72), листа департаменту ДАБІ від 30.05.2019 року (Т.1 а.с.55), спірна господарська споруда- сарай (літ. «Е») збудована з дотриманням будівельних норм, а саме відстань від неї до межі позивача ОСОБА_2 становить 1,3 м, що відповідає п. 3-25* ДБН 360-92 Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень. Доказів, які б спростовували твердження відповідача щодо року закінчення будівництва сараю, зазначеного в технічному паспорті на житловий будинок, позивачами не надано. Крім того, підставою для знесення будівлі позивачі зазначають саме утримання відповідачем у ній свійських тварин, проте, порушенні права позивачів судом поновлено шляхом заборони ОСОБА_3 утримувати в спірному сараї свиней та їх подвірний забій. В зв`язку з викладеними обставинами, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення самовільно збудованої господарської будівлі та скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, як зазначив у своїй постанові від 12 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (справа № 916/1986/18)після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного.

Щодо заявлених позивачами позовних вимог про відшкодування завданої їм моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини.

Моральна шкода, згідно пункту 2 ч.2 ст. 23 ЦК України, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір моральної шкоди, згідно ч.3 зазначеної статті, визначається судом залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення по справі.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем тривалий час вчиняються протиправні дії, які полягають у тому, що він, з порушенням санітарних, протипожежних вимог і правил, здійснював вирощування, утримання та забій значного поголів`я свиней, що тягло негативні наслідки для позивачів у вигляді смороду на власних домоволодіннях та постійного крику тварин, чим самим порушено законні права та інтереси позивачів, як власників будинків, внаслідок чого позивачі перенесли душевні страждання та переживання, змушені були для захисту і відновлення своїх прав неодноразово звертатися у відповідні органи та до суду, що призвело до зміни їх звичайного способу життя, змін у соціальних стосунках, чим самим завдано позивачам моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд зважує на вище зазначені обставини справи, враховує характер і тривалість перенесених позивачами душевних страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, та виходячи із засад розумності та справедливості, приходить до висновку, що заявлена позивачами моральна шкода підлягає до часткового задоволення в розмірі 7000 тис. грн кожній позивачці.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1600,0 грн витрат на професійну правничу допомогу та по 1306,28 грн сплаченого ними судового збору.

Керуючись ст.ст. 258,259,264,265,273,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_3 утримання та подвірний забій свиней в господарській будівлі - сараї літ. "Е" площею 44,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 21.07.2012 року) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий 24.04.2013 року) 7000 (сім ) тис. грн. заподіяної моральної шкоди

Стягнути з ОСОБА_3 (РНКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 21.07.2012 року) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 24.06.2016 року) 7000 (сім ) тис. грн. заподіяної моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 21.07.2012 року) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий 24.04.2013 року) 1306,28 грн сплаченого судового збору та 1600 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 21.07.2012 року) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 24.06.2016 року) 1306,28 грн сплаченого судового збору та 1600 грн витрат на професійну правничу допомогу, що є пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд на протязі 30-ти днів з дня складення його повного тексту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення - 26.06.2020

Суддя Робак М. В.