Постановление суда № 90099721, 30.06.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3785/20

Провадження № 1-кс/645/943/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Харків

Слідчий суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , вивчивши клопотання начальника відділення СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220460000386 від 21.02.2020 року, за ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна,-

встановив:

23 червня 2020 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника відділення СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 , в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1768927563101) з забороною відчуження, розпорядження та користування даним нерухомим майном, та з метою забезпечення накладення арешту на майно, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, просить розглянути дане клопотання без повідомлення власника даного майна - AT «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання з додатками, приходить до висновку про необхідність повернути клопотання прокурору, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування, ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Відповідно до вимог ч. ч. 5, 6 ст. 132 КПК України, при розгляді питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Із системного аналізу норм КПК України, зокрема, ст. 64-2 КПК України ст.ст. 170-171 КПК України, слідує, що з клопотанням до слідчого судді про арешт майна третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна, уповноважений звертатись лише прокурор.

Однак, вищезазначених вимог при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням не дотримано, оскільки з вказаним клопотанням про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020220460000386 від 21.02.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, звернувся начальник відділення СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_4 та ставить питання про арешт належного третій особі майна.

Оскільки встановлено, що до слідчого судді звернулась не належна особа, то дане клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що відповідно до наведених вимог кримінального процесуального закону клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, який його погодив, та для усунення недоліків клопотання слід встановити строк - сімдесят дві години, початок обчислення якого рахувати з моменту фактичного отримання вказаного клопотання прокурором.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64-2, 170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання начальника відділення СВ Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 , погоджене з прокурором Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220460000386 від 21.02.2020 року, за ч. 1 ст. 190 КК України, про арешт майна - повернути прокурору та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1