Решение № 90098021, 26.06.2020, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/147/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Якобчука С.В.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав звернувся орган опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на розгляд комісії з питань захисту прав дитини виконкому Острозької міської ради зі служби у справах дітей надійшли матеріали щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що з січня 2015 року ОСОБА_3 переїхала з АДРЕСА_1 , де проживала разом із донькою ОСОБА_5 та новонародженим онуком. Вона є матір`ю також неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на той час навчались в Плужнянській загальнооосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів.

25.02.2015 року службою у справах дітей направлено в службу у справах дітей Ізяславської РДА лист з проханням надати наявну інформацію на сім`ю ОСОБА_3 .

Згідно листа служби у справах дітей Ізяславської РДА діти ОСОБА_3 перебувають на обліку, як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах.

07.06.2015 року працівниками Острозького ВП ГУНП в Рівненській області малолітнього ОСОБА_4 разом із двома іншими малолітніми дітьми було виявлено у нічний час в м.Острог без супроводу дорослих, що загрожувало їх здоров`ю та життю. Малолітніх дітей було влаштовано в дитяче відділення Острозької ЦРЛ.

09.06.2015 року в службу у справах дітей звернулася ОСОБА_3 із заявою про влаштування її малолітніх дітей на період літніх канікул в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей", мотивуючи тим, що на даний час в неї важке матеріальне становище, оскільки допомоги на дітей вона не отримує, офіційно не працює, проживає на найманих квартирах та у зв`язку з чим вона має намір поїхати працювати в м.Київ, щоб в подальшому мати можливість утримувати дітей та житло.

Службою у справах дітей виконкому Острозької міської ради малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_4 10 червня 2015 року було влаштовано у КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», де вони перебували до 27 липня 2015 року.

Зазначає, що з 13.09.2018 ОСОБА_4 навчався в Острозькій ЗОШ №3.

Враховуючи вище зазначену інформацію про ОСОБА_3 , службою у справах дітей неодноразово було обстежено житлово-побутові умови та проведено профілактичні бесіди з ОСОБА_3 , однак проведена профілактична робота результатів не дала.

06 грудня 2018 року ОСОБА_3 було заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини щодо виконання нею батьківських обов`язків та створення умов для належного виховання, проживання та утримання неповнолітнього сина.

Ухвалою Острозького районного суду від 10 грудня 2018 року №567/1431/18 застосовано до неповнолітнього ОСОБА_4 , який скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.185 КК України, примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.

В зв"язку з чим 05 березня 2019 року ОСОБА_3 було заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.

26 червня 2019 року ОСОБА_3 знову було заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини.

16 грудня 2019 року неповнолітній ОСОБА_4 в черговий раз на заняттях не перебував, був виявлений в АДРЕСА_2 , де перебував зі своєю матір`ю, яка знаходилась у нетверезому стані. З його слів, за останній тиждень він ночував у трьох різних місцях, так як він та його мати постійного місця проживання не мають.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 16 грудня 2019 року вирішено за доцільне влаштувати неповнолітнього ОСОБА_4 в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" до вирішення у місячний термін ОСОБА_3 питання про подальше місце проживання, працевлаштування та усвідомлення нею необхідності належного виконання батьківських обов`язків, а у разі невиконання вище вказаних вимог - до позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

16 грудня 2019 року неповнолітнього ОСОБА_4 було влаштовано в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей".

Наказом служби у справах дітей від 16 грудня 2019 року №84, враховуючи акт оцінки потреб сім`ї, неповнолітнього ОСОБА_4 було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що він проживає у сім`ї, у якій батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

15 січня 2020 року ОСОБА_3 було заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини щодо виконання нею батьківських обов`язків та створення умов для належного виховання, проживання та утримання неповнолітнього сина. Органом опіки було встановлено, що мати неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 не піклується про його здоров`я, фізичний і духовний розвиток, зокрема, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини як складову виховання. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої дитини, що у відповідності з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Посилаючись на зазначені обставини, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передати неповнолітнього ОСОБА_4 органу опіки та піклування Острозької міської ради для вирішення питання про подальше його влаштування та стягнути з ОСОБА_3 на користь її неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, шляхом відкриття особистого банківського рахунку на дитину у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Ухвалою Острозького районного суду від 21.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Правом подати відзив на позов у встановлений строк відповідач не скористалася.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному об`ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить позов задоволити.

Пояснила, що на розгляд комісії з питань захисту прав дитини виконкому Острозької міської ради зі служби у справах дітей надійшли матеріали щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що з січня 2015 року ОСОБА_3 переїхала з АДРЕСА_1 , де проживала разом із донькою ОСОБА_5 та новонародженим онуком. Вона є матір`ю також неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на той час навчались в Плужнянській загальнооосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів.

Вказує, що діти ОСОБА_3 перебувають на обліку, як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах.

09.06.2015 року в службу у справах дітей звернулася ОСОБА_3 із заявою про влаштування її малолітніх дітей на період літніх канікул в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей", мотивуючи тим, що на даний час в неї важке матеріальне становище, оскільки допомоги на дітей не отримує, офіційно не працює, проживає на найманих квартирах та у зв`язку з чим вона має намір поїхати працювати в м.Київ, щоб в подальшому мати можливість утримувати дітей та житло.

В зв"язку з чим службою у справах дітей виконкому Острозької міської ради малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_4 10 червня 2015 року було влаштовано у КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», де вони перебували до 27 липня 2015 року.

Зазначає, що з 13.09.2018 ОСОБА_4 навчався в Острозькій ЗОШ №3.

Вказує, що службою у справах дітей неодноразово було обстежено житлово-побутові умови та проведено профілактичні бесіди з ОСОБА_3 , однак проведена профілактична робота результатів не дала.

Зазначає, що ОСОБА_3 , неодноразово було заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини - 06 грудня 2018 року, 05 березня 2019 року, 26 червня 2019 року, та вона попереджалась щодо належного виконання нею батьківських обов`язків та створення умов для належного виховання, проживання та утримання неповнолітнього сина.

Вказує, що ухвалою Острозького районного суду від 10 грудня 2018 року №567/1431/18 застосовано до неповнолітнього ОСОБА_4 , який скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.185 КК України, примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.

16 грудня 2019 року неповнолітній ОСОБА_4 в черговий раз на заняттях не перебував, був виявлений в АДРЕСА_2 , де перебував зі своєю матір`ю, яка знаходилась у нетверезому стані. З його слів, за останній тиждень він ночував у трьох різних місцях, так як він та його мати постійного місця проживання не мають.

Враховуючи наведені обставини, рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 16 грудня 2019 року вирішено за доцільне влаштувати неповнолітнього ОСОБА_4 в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" до вирішення у місячний термін ОСОБА_3 питання про подальше місце проживання, працевлаштування та усвідомлення нею необхідності належного виконання батьківських обов`язків, а у разі невиконання вище вказаних вимог - до позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Також, наказом служби у справах дітей від 16 грудня 2019 року №84, враховуючи акт оцінки потреб сім`ї, неповнолітнього ОСОБА_4 було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що він проживає у сім`ї, у якій батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

15 січня 2020 року ОСОБА_3 знову було заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини щодо виконання нею батьківських обов`язків та створення умов для належного виховання, проживання та утримання неповнолітнього сина.

Вказує, що на даний час ОСОБА_3 почала зловживати алкогольними напоями, не працевлаштована, на пропозицію звернутись за працевлаштуванням в центр зайнятості відмовляється. ОСОБА_3 винаймає житло та власниця будинку заперечує щоб неповнолітній ОСОБА_4 проживав в її буднку.

Також органом опіки було встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про здоров`я, фізичний і духовний розвиток свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , не забезпечує його необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини як складову виховання, що у відповідності з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Посилаючись на зазначені обставини, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передати неповнолітнього ОСОБА_4 органу опіки та піклування Острозької міської ради для вирішення питання про подальше його влаштування, стягнути з ОСОБА_3 на користь її неповнолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття, шляхом відкриття особистого банківського рахунку на дитину у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на даний час перебуває в скрутному матеріальному становищі в зв"язку з відсутністю роботи, однак намагається працевлаштуватись та бажає щоб її син проживав з нею. Вказує, що вона винаймає житло. Заперечила, що зловживає алкогольними напоями та пояснила, що постійно спілкується з сином по телефону.

Представник третьої особи КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» в судовому засіданні пояснив, що неповнолітній ОСОБА_4 перебуває в КЗ «Обласний центрсоціально-психологічної реабілітації дітей» з 16.12.2019. Вказав, що за період перебування ОСОБА_4 в зазначеній установі, ОСОБА_3 відвідувала його 18.01.2020 та двічі телефонувала до працівників закладу, щоб дізнатись про стан здоров"я сина. Зазначив, що зі слів неповнолітнього ОСОБА_4 , він хоче повернутись додому та проживати з матір"ю.

Відповідно до ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Відповідно до ч.2 ст.171 СК України визначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статі 6 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, чітко закріплено обов`язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення права дитини приділити належну увагу думкам висловленим дитиною. Так, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння судовий орган упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.

Опитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_3 є його матір"ю та просить не позбавляти ОСОБА_3 батьківських прав щодо нього. Пояснив, що на даний час перебуває в КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації» та мама відвідувала його один раз, привозила продукти харчування та спілкується з ним по телефону. Вказав, що дійсно пропускав заняття в школі, мати його збирала в школу, однак він туди не йшов. Зазначив, що ОСОБА_3 пояснювала йому, що шукає роботу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працює поліцейським Острозького ВП ГУНП в Рівненській області. Вказав, що до нього неодноразово надходили скарги від сусідів ОСОБА_3 з приводу зловживання нею алкогольними напоями. Також в Острозький ВП ГУНП в Рівненській області звертався директор ЗОШ №3 зприводу пропуску занять ОСОБА_4 . Вказав, що він неодноразово проводив профілактичні бесіди з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вказує, що ОСОБА_3 притягувалась до адімінстратвиної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП та ч.2 ст.178 КУпАП. З приводу невідвідування сином навчання, ОСОБА_3 пояснювала, що відправляла сина в школу, однак не контролювала чи він дійсно приходив на заняття. Вказує, що він неодноразово був присутній на засіданні комісії з питань захисту прав дитини на яких розглядалось питання ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 24.10.2005 встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03 жовтня 2018 року виконавчим комітетом Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно листа служби у справах дітей Ізяславської районної державної адімінстрації діти ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , 16.10.2005 перебувають на обліку, як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 09.06.2015 вбачається, що вона звернулась в службу у справах дітей про влаштування її малолітніх дітей на період літніх канікул в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей", мотивуючи тим, що на даний час в неї важке матеріальне становище.

Згідно заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона зверталась в службу в справах дітей про продовження перебування дітей в КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" до 20.07.2015 в зв`язку з ремонтом квартири.

Згідно повідомлення служби в справах дітей Острозької міської ради від 24.07.2015 вбачається, що служба в справах дітей просить надати дозвіл на вибуття дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» до матері ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 , де для проживання малолітніх дітей створено належні умови для навчання, виховання та проживання.

Згідно повідомлення КЗ «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» від 28.07.2015 вбачається, що за час перебування в даному закладі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з дітьми були проведені психолого-педагогічні заходи.

Згідно характеристики Острозької ЗОШ №3 вбачається, що ОСОБА_4 навчається в даному закладі з 13.09.2018 та впродовж навчання виявив середній рівень навчальних досягнень з усіх предметів.

Згідно акту обстеження житлово-пбутових умов від 28.08.2015 вбачається, що ОСОБА_3 разом з дітьми проживає в АДРЕСА_2 , де створено належні умови для проживання.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 27.05.2019 вбачається, що на час перевірки малолітнього ОСОБА_4 не було ні в школі, ні вдома. Мати дитини ОСОБА_3 знаходилась в стані алкогольного сп"яніння.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 29.08.2019 вбачається, що дитина до школи підготовлена та забезпечена всім необхідним.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 16.12.2019 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_2 з матір"ю ОСОБА_3 , яка доглядає хвору власницю будинку. На час перевірки мати дитини ОСОБА_3 знаходилась в стані алкогольного сп"яніння.

Згідно заяви ОСОБА_3 , попереджень від 05.09.2019, 16.12.2019 вбачається, що ОСОБА_3 попереджалась працівниками служби в справах дітей Острозької міської ради про адміністративну та кримінальну відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських обов"язків.

Згідно протоколів засідання комісії з питань захисту прав дитини №15 від 06.12.2018, №3 від 05.03.2019, №7 від 26.06.2019, №20 від 16.12.2019, 32 від 15.01.2020 вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини розглядалось питання неналежного виконання своїх батьківських обов"язків ОСОБА_3 щодо її сина ОСОБА_4 .

Згідно ухвали Острозького районного суду від 10 грудня 2018 року №567/1431/18 до неповнолітнього ОСОБА_4 , який скоїв суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.185 КК України, було застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження.

Згідно наказу №84 від 16.12.2019, неповнолітнього ОСОБА_4 взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв"язку з тим, що він проживає у сім"ї у якій батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов"язків.

Згідно акту оцінки потреб сім`ї та висновку оцінки потреб сім`ї встановлено, що основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини у сім`ї ОСОБА_3 є низький матеріальний стан, відсутність постійної роботи, факт вживання алкоголю матір"ю.

Згідно довідки Острозького ВП ГУНП в Рівненській області від 17.12.2019 вбачається, що ОСОБА_3 притягувалась до адміністративної відповідальності, в тому числі: 25.02.2019 - за ч.2 ст.178 КУпАП.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №479/01-17-20 від 03.02.2020 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 . При прийнятті даного висновку комісією було встановлено, що ОСОБА_3 є матір"ю неповнолітнього ОСОБА_4 та ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 у справі №331/5427/17.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина, намагається відновити спілкування з дитиною та поліпшити умови проживання. Неповнолітній ОСОБА_4 також виявив бажання надалі проживати з матір"ю та просить не позбавляти її батьківських прав.

При цьому суд зазначає, що лише самого висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та встановлення факту неналежного виконання батьком свого обов`язку щодо виховання дитини, згідно із положеннями діючого в Україні сімейного законодавства, є недостатнім для позбавлення особи батьківських прав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов`язками ОСОБА_3 , які б свідчили про її свідоме ухилення від утримання та виховання дитини та наявність у цьому лише її вини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_3 виконувати свої обов`язки по вихованню сина.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України ).Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Доказів зловживання відповідачем алкогольними напоями, на що посилається позивач, суду не надано, також в судовому засіданні не встановлено систематичності невиконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов"язків та притягнення її в зв"язку з цим до адміністративної відповідальності. Матеріальний стан відповідача сам по собі не може бути пріоритетною підставою для позбавлення її батьківських прав прав з урахуванням обставин прояву відповідачем ініціативи та бажання спілкуватися із сином, піклуватися про нього й брати участь у його вихованні та утриманні. Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 по мірі можливостей виконувала свої батьківські обов`язки та забезпечувала свого сина житлом та всім необхідним. В судовому засіданні відповідач запевнила суд, що намагатиметься покращити свій матеріальний стан та бажає надалі виховувати свого сина.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року).

Позбавлення відповідача батьківських прав не спрямоване на забезпечення реальних інтересів дитини, розлучення з матір"ю та позбавлення її батьківських прав може негативно впливати на емоційний та психологічний стан дитини, оскільки дитина вже здатна усвідомлювати таке розлучення та запам`ятати його.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у розглядуваній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов`язків, зокрема стосовно участі у вихованні дитини.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультативними.

Суду не було надано доказів того, що відповідач жорстоко поводилася з дитиною, перебуває на обліку щодо захворювання на алкоголізм чи наркоманію. Водночас, суд враховує, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не в повній мірі виконує свої батьківські обов"язки з належного утримання та виховання свого сина. Разом з тим, факт заперечення відповідачем позовних вимог про позбавлення батьківських прав свідчить про наявність у неї бажання піклуватись про свого сина.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь матері, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають та вважає необхідним попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та покласти на орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

На підставі ст.164, 182 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

вирішив :

в позові органу опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391005), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад «Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (місцезнаходження: с.Олександрія. вул.Санаторна, 26 Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 33840673) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та покласти на орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.06.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.