Решение № 9009238, 15.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

8 грудня 2009 року                                                                       Справа № 19/163

Позивач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвудпром",

вул. Цвєтаєвої, 10/87, кв. 3, м. Київ, 01001.

Відповідач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Солідвуд",

вул. Заводська, 3, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300.

Про:                     стягнення 40564,27 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Яковенко Ю.О., довіреність № б/н від 05.11.2009 року,

від відповідача: не з'явився.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрвудпром" (далі –ТОВ „Укрвудпром”) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Солівуд” (далі - ТОВ „Солівуд”) про стягнення заборгованості у розмірі 40564,27 грн., з яких 31774,87 грн. сума основного боргу, 5580,14 грн. пені, 3209,26 грн. інфляційних нарахувань. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 250,0 грн. витрат пов’язаних з наданням правової допомоги.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру відповідача, повернулись до суду з відмітками поштового відділення „за закінченням терміну зберігання”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”).

В судовому засіданні, 08.12.2009 року, відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, представник позивача надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 31774,87 грн. суми боргу, 3760,20 грн. пені, 3209,26 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того в поданій заяві позивач відмовляється від стягнення 250,0 грн. витрат на надання юридичної допомоги.

Враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що подана заява не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а відтак приймається судом.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовні вимоги ТОВ „Укрвудпром” до ТОВ „Солівуд” з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

26 серпня 2008 року між ТОВ „Укрвудпром” (Постачальник) та ТОВ „Солівуд” (Покупець) укладено договір поставки № 26-08-08 (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов’язався постачати Покупцю, а останній зобов’язався, в порядку та на умовах Договору, приймати та оплачувати поставлену йому деревину (далі –Товар) в кількості та по ціні визначеній в специфікаціях, що є невід’ємними частинами Договору.

Відповідно до п. п. 1.2 –1.5 Договору, специфікації укладаються Сторонами на кожну окрему поставку. Строк поставки кожної окремої партії Товару зазначається Сторонами в Специфікаціях.

Відповідно до п. 2.4 Договору, прийом Товару у власність здійснюється в присутності Постачальника та при наявності наступних документів: специфікації на товар, товаро - транспортної накладної та податкової накладної.

17.12.2008 року, позивач передав, а відповідач прийняв Товар в асортименті, на загальну суму 31774,87 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000005( 16 а.с.).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата узгоджених Сторонами в специфікаціях партій Товару здійснюється Покупцем шляхом оплати кожної окремої поставки, згідно вартості поставленого Товару, в той же день коли Товар поступив на склад Покупця.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Судом встановлено, що відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем складає 31774,87 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 31774,87 грн. боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно п. 6.2. Договору, у разі порушення строків оплати за товар Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов’язання.

Враховуючи наведене положення Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3760,20 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 3209,26 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 387,44 грн. державного мита та 224,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 193, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Солівуд” вул. Заводська, 3, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300, ( р/р 26004017248001 в ВАТ КБ „Надра” Чернігівське РУ, МФО 353627, код ЄДРПОУ 34069788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвудпром” вул. Цвєтаєвої, 10/87, кв. 3, м. Київ, 01001, (рахунок №26001000332471 в ВАТ „Універсалбанк” м. Київ, МФО 322001, код ЄДРПОУ 35618735) 31774,87 грн. основного боргу, 3760,20 грн. пені, 3209,26 грн. інфляційних нарахувань 387,44 грн. державного мита та 224,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.Р. Кочергіна

15.12.09