Решение № 90079542, 24.06.2020, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа№ 324/2283/18

Провадження № 2/324/11/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Пологівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про усунення від спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому зазначила, що з 1970 року по 25.10.2015 вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вела з ним спільне господарство, проживали в житловому будинку АДРЕСА_1 до його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер після тяжкої хвороби. Після його смерті залишилось спадкове майно: земельна ділянка, розташована на території Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 11.04.2017 було встановлено факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 з 1970 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по 25.10.2015. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 – спадкоємець четвертої черги. Добровільно вирішити питання про прийняття спадщини позивач з ОСОБА_2 не змогли. Позивач зазначає, що сподівалась, що, знаючи про те, що вона прожила з його батьком сорок п`ять років, ОСОБА_2 погодиться виділити їй якусь частку зі свого спадку, але цього не сталось. Позивач звернулась до суду про зміну черговості і одержання права на спадкування, однак, рішенням від 25.10.2018 Пологівського районного суду Запорізької області в задоволенні її позову було відмовлено. Після того, що вона почула в судовому засіданні, після показів відповідача і його представника, які зовсім не відповідають дійсності, вона вирішила звернутись до суду з позовом про усунення відповідача ОСОБА_2 від спадкування, так як вважає, для цього є всі підстави. Покійний ОСОБА_3 мав похилий вік, тяжко хворів і знаходився у безпорадному стані. Позивач опікувалась ним, завжди була разом з ним, готувала йому їжу, обслуговувала його, займалась всіма господарськими справами, особливо, коли він був зовсім прикутий до ліжка та не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Також позивач займалась його похованням. Інформація про стан здоров`я ОСОБА_3 підтверджена випискою з амбулаторної карти Семенівської АЗПСМ КУ «Пологівський ЦПМСД» від 06.09.2016 та листом КУ «Пологівський ЦПМСД» від 16.03.2018 №257/0116. Відповідач з батьком не спілкувався, з 2014 року ні разу не приїздив до батька, не надавав ні матеріальної, ні фізичної, ні моральної допомоги. За час спільного з ОСОБА_3 проживання, позивач бачила відповідача, десь, разів зо два, життям батька та його здоров`ям він ніколи не переймався і не цікавився. Родина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 значилась у сільській раді як така, що потребує допомоги у зв`язку з похилим віком. Ніхто з жителів села, сусідів практично з 2003 року не бачили відповідача, який би приїздив до батька. У зв`язку із вказаним, позивач просить усунути відповідача ОСОБА_2 , що зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 , від спадкування за законом всієї спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Д`яконова К.І. зазначила, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, останній є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який подав до нотаріального органу заяву про прийняття спадщини, проте до теперішнього часу не отримав свідоцтва про право на спадщину. Позивач ОСОБА_1 є особою, яка постійно мешкала з померлим ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 11.04.2017 №324/2206/16-ц, відповідно до якого встановлено факт їх сумісного проживання з 1970 року по день смерті ОСОБА_3 . Між сторонами вже мав місце спір щодо зміни черговості одержання права на спадщину, заявлений ОСОБА_1 в порядку ст.1259 ЦК України. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 25.10.2018 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості одержання права на спадщину після смерті ОСОБА_3 було відмовлено. У даному позові заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги ґрунтуються на ч.5 ст.1224 ЦК України. На переконання представника відповідача, позивачем не надано жодних доказів того, що спадкодавець чи інші особи за його дорученням зверталися до відповідача з якимись конкретними вимогами про надання допомоги, а він, в свою чергу, їх ігнорував. Представник відповідача вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 , як син ОСОБА_3 , здійснював всі необхідні дії щодо надання можливої допомоги своєму батькові при умові, що він постійно проживає та завжди проживав у іншому населеному пункті – у м.Донецьку, а потім у м.Маріуполі, та, фактично, догляд за спадкодавцем здійснювався позивачем. Проте, приблизно раз на місяць відповідач відвідував свого батька, надавав необхідну матеріальну допомогу, купував ліки, турбувався про стан його здоров`я. На переконання сторони відповідача, до позовної заяви ОСОБА_1 взагалі не додано жодного письмового доказу, який би підтверджував факт ухилення ОСОБА_2 від допомоги своєму батькові. А доводи позивача щодо того, що відповідач жодного разу не приїжджав до батька, не спілкувався з батьком, не мав наміру надавати йому будь-яку матеріальну чи іншу допомогу, не підтверджені належними та допустимими доказами і не є підставою для застосування вимог ст.1224 ЦК України. Крім того, у даному випадку, на переконання відповідача, до позовної заяви ОСОБА_1 не додано доказів, які підтверджують факт знаходження померлого ОСОБА_3 у безпорадному стані. Так, в якості доказів наведених фактів, позивачем надано суду копії медичних документів, які в розумінні ст.78 ЦПК України не є допустимими доказами, оскільки їх одержано з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. Відомості, які становлять лікарську таємницю, можуть бути розголошені та надані лише на підставі ухвали суду, з огляду на що копії медичних документів, отримані з грубим порушенням Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», не можуть бути прийняті судом в якості допустимого доказу. На переконання відповідача, сам по собі факт проживання із спадкодавцем протягом тривалого часу без реєстрації шлюбу і взаємна турбота осіб, які проживають разом, не може свідчити про той факт, що лише ОСОБА_1 здійснювався догляд та турбота за померлим ОСОБА_3 , та в свою чергу, зі сторони його сина ОСОБА_2 така допомога взагалі не надавалась. Ці обставини не можуть бути підставою для позбавлення законного спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 права на спадкування. З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , просила відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Махно К.І., підтримавши позов та виклавши мотиви його пред`явлення, просили поданий позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Д`яконова К.І. заперечила проти задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість і не доведеність вимог позивача, тому просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Пологівської державної нотаріальної контори Запорізької області не з`явилася, однак подавала до суду заяви про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

За змістом ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Семенівка Пологівського району Запорізької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.2015 виконавчим комітетом Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, розташованої на території Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №043403, виданого Семенівською сільською радою народних депутатів 30.03.2001.

На час смерті ОСОБА_3 разом із спадкодавцем була зареєстрована та проживала позивач ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, виданою 12.11.2015 Семенівською сільською радою Пологівського району Запорізької області.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 11.04.2017 у справі №324/2206/16-ц, яке набрало законної сили 11.05.2017, встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 з 1970 року по день смерті ОСОБА_3 , тобто по 25.10.2015.

Згідно довідки від 05.08.2019 КП «Пологівський ЦПМСД» в період з 2013 по 2015 роки ОСОБА_3 спостерігався в амбулаторії (дані про діагнози не розголошуються в силу положень ст.286 ЦК України). Лікувався амбулаторно. Вказана інформація також підтверджується випискою з амбулаторної карти Семенівської АЗПСМ КУ «Пологівський ЦПМСД» від 06.09.2016 та відповіддю КУ «Пологівський ЦПМСД» від 16.03.2018 №257/0116 на адвокатський запит.

11.12.2015 Пологівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №154/2015 щодо майна померлого 25.10.2015 ОСОБА_3 , з якої вбачається, що 11.12.2015 із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулась ОСОБА_1 . Також 18.04.2016 до нотаріальної контори в м.Маріуполь Донецької області із заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся син померлого ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 26.11.2001 склав заповіт, який був посвідчений секретарем Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області 26.11.2001 та зареєстрований в реєстрі за №636, що підтверджується дублікатом заповіту, що міститься в матеріалах спадкової справи №154/2015. Також на ньому мається відмітка сільського голови, що станом на 12.11.2015 заповіт не змінено і не відмінено. Вказаним заповітом ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,73га на території Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №57173550 від 09.08.2019, заповіт, посвідчений 26.11.2001 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №636, заповідач ОСОБА_3 , є чинним.

Також в матеріалах спадкової справи №154/2015 є копія заповіту, складеного 08.11.2012 та зареєстрованого в реєстрі за №24, яким ОСОБА_3 все своє майно заповів ОСОБА_2 . Однак, з копії листа від 23.05.2016 №02-08-07/215 сільського голови Семенівської сільської ради Пологівського району Запорізької області Рябчук Н.А. вбачається, що заповіт, посвідчений 08.11.2012 (реєстр. №24) на дому від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не був внесений до Спадкового реєстру у зв`язку з тим, що в день реєстрації, до формування заяви щодо реєстрації в Спадковому реєстрі правочину, був відмінений заявою спадкодавця ОСОБА_3 , який відмовився сплачувати державне мито за посвідчення заповіту і, взагалі, відмінив його, залишивши в силі попередній заповіт від 26.11.2001 р/№635.

Допитана в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона, як сільський голова, знайома із родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вони проживали удвох, значились у сільській раді як одиноко проживаюча сім`я, що потребує допомоги у зв`язку з похилим віком, обслуговувались працівниками територіального центру ще до того як вона стала сільським головою. Пояснила, що соціальний працівник виконує лише перелік тих робіт, які визначені територіальним центром. Все інше виконувала самостійно ОСОБА_1 . Свідку відомо, що ОСОБА_3 погано пересувався. Поховала ОСОБА_3 . ОСОБА_1 , свідок була присутня на похованні. Про те, що у ОСОБА_3 є син, свідку стало відомо незадовго до смерті ОСОБА_3 , про це повідомила ОСОБА_1 . Свідок побачила сина померлого вперше на похованні. Вона відвідувала родину ОСОБА_1 - ОСОБА_3 приблизно 2-3 рази на рік у зв`язку зі своїми службовими повноваженнями, пересвідчитись, чи дійсно потребують вони допомоги, наприклад, мають необхідність у завезенні їм вугілля, окрім того привозила ліки, які були замовлені для ОСОБА_3 . Свідку відомо, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були складені заповіти, на кого, вона не пам`ятає. Проживали вони у будинку ОСОБА_1 , а у ОСОБА_3 був оформлений пай. Одного разу вони запросили свідка для переукладення заповіту. Свідок попросила вийти з кімнати ОСОБА_1 , в той час як складався заповіт ОСОБА_3 . Проте останній покликав її назад до кімнати та спитав, на кого складати заповіт. ОСОБА_1 відповіла, що на кого хоче, потім, щоб складав на ОСОБА_5 . Оскільки вони не знали його персональних даних, то телефонували дружині (її номер був у ОСОБА_1 ), вона їх продиктувала. Коли свідок повернулась до сільської ради (пройшло 10-15 хвилин), їй подзвонила соціальний працівник та повідомила, що в родині ОСОБА_1 - ОСОБА_3 виникла сварка, ОСОБА_3 складений заповіт порвав, просили, щоб свідок анулювала заповіт. Свідок набрала заяву про відмову від заповіту, повернулась до будинку та ОСОБА_3 підписав її, тому заповіт не було внесено до реєстру. Через що ОСОБА_3 відмовився від заповіту, їй не відомо.

Допитана в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає у с.Семенівка, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були її сусідами близько 17 років, будинок свідка знаходиться навпроти їхнього. Свідок не знала, що у ОСОБА_3 є син, він про нього ніколи не згадував, не розповідав чи надає той йому якусь допомогу. Свідок побачила ОСОБА_2 вперше на похованні ОСОБА_3 , він приїхав, коли ОСОБА_3 вже виносили з двору. Свідку не відомо, чи надавав ОСОБА_2 кошти на поховання батька. ОСОБА_3 останні два роки свого життя був прикутий до ліжка, хворів, сам себе не обслуговував, його відвідував соціальний працівник. Свідок часто бачилась з сусідами, їй видно їхнє подвір`я зі свого двору, часто зустрічались на вулиці з ОСОБА_1 , просто заходили одна до одної у справах. Свідок бачила, що до будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приїздила швидка допомога, часто приходили родичі ОСОБА_1 , проте ніколи не бачила, щоб приїздив ОСОБА_2 .

Допитана в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює соціальним робітником Комунального управління територіального центру соціального обслуговування Пологівської райдержадміністрації, з 2006 року вона обслуговувала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , взяла їх у попередника, соціального робітника їм було призначено на підставі медичного висновку, бо вони потребували допомоги. Кожного року складались нові медичні висновки. Свідку відомо, що коли ОСОБА_3 захворів, ОСОБА_1 продала корову і за ці кошті лікувала чоловіка. Свідок допомагала по господарству, підмітила, прибирала, поралась у городі, готувала їжу. Останні 2 роки ОСОБА_3 за станом здоров`я був прикутий до ліжка, пересуватись не міг, часто викликали швидку допомогу, причини: тиск, серцеві напади. Свідок допомагала ОСОБА_1 піднімати чоловіка, саджати на стілець, в цей час перестилати постіль, потім знову його класти на ліжко, останні 2 місяці життя ОСОБА_3 свідок допомагала його також купати та перевдягати, іноді він падав з ліжка, тоді ОСОБА_1 телефонувала їй, навіть вночі, та просила допомогти, бо сама підняти чоловіка не могла. Свідок приходила до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 двічі на тиждень, а коли ОСОБА_3 захворів, стала приходити чотири рази на тиждень. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили дуже скромно, цей висновок вона зробила, оскільки продукти харчування вони купували самі дешеві, хліб одну булку на 2 дні, іноді продукти їм свідок купували за власні кошти, а згодом, як отримували пенсію, вони їй віддавали борг. ОСОБА_1 при свідкові, незадовго до смерті ОСОБА_3 , дзвонила ОСОБА_2 , просила його приїхати, казала, що батько доживає останні дні, проте він не приїхав. Свідок перепитувала у ОСОБА_1 , чи приїде ОСОБА_2 , проте та відповіла, що приїхати він не обіцяв. Свідок побачила ОСОБА_2 вперше на похованні ОСОБА_3 , він привіз віночок, переночував у хаті, зранку ОСОБА_1 зібрала йому сумки і він поїхав.

Допитана в ході судового розгляду справи свідок ОСОБА_8 пояснила, що працювала лікарем терапевтом в Тарасівській амбулаторії, за сумісництвом також працювала у Семенівській амбулаторії, 2-3 рази (точно не пам`ятає), приїздила за викликом до ОСОБА_3 , стан його погіршувався, бачила його лише лежачим у ліжку, при ній він не ходив, для огляду ОСОБА_1 допомагала йому підвестись, роздягала, садовила на ліжко, сам він цього робити не міг. В останнє, як вона приїздила, десь за 1-2 місяці до його смерті, в будинку була ще якась жіночка, що допомагала бабусі підняти ОСОБА_3 для огляду. Складом його родини свідок не цікавилась, її, як лікаря, в першу чергу, турбувало його здоров`я. Відповідача ОСОБА_2 вона не бачила і не знає. ОСОБА_3 мав значну кількість хвороб: серцево-судинну патологію, порушення кровообігу головного мозку, захворювання хребта. З часом стан його погіршувався, до амбулаторії він сам не приходив. Свідок робила йому призначення щодо лікування, а вже медсестри з Семенівської амбулаторії виконували його.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз`яснюється у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч.5 ст.1224 ЦК України стосується усіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, та потребу спадкодавця у допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

З огляду на викладене, правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги при можливості її надати спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу, потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.

Згідно ст.1261 ЦПК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідач ОСОБА_2 , як син спадкодавця ОСОБА_3 , є спадкоємцем за законом першої черги.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 мав похилий вік, тяжко хворів і знаходився у безпорадному стані, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, які йому надавала вона особисто та соціальний робітник ОСОБА_7 . Протягом 2-х останніх років життя, ОСОБА_3 був прикутий до ліжка. Через погіршення стану здоров`я до ОСОБА_3 часто викликали швидку допомогу, що підтверджується показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . За показами свідка ОСОБА_7 , незадовго до смерті чоловіка, ОСОБА_1 самостійно ним опікуватись вже не могла, навіть вночі телефонувала їй та просила допомогти підняти ОСОБА_3 на ліжко, бо останній падав з нього. Також ОСОБА_7 чула як ОСОБА_1 дзвонила відповідачу ОСОБА_2 та просила його приїхати, казала, що батько доживає останні дні, проте син так і не приїхав.

Щодо безпорадного стану спадкодавця ОСОБА_3 , то у матеріалах справи зібрано достатньо доказів на підтвердження такого стану, оскільки ОСОБА_3 тяжко хворіючи, останні два роки життя був прикутий до ліжка, а, зважаючи на похилий вік ОСОБА_1 , в неї не вистачало сил на те, щоб самостійно підняти його і зробити всі необхідні маніпуляції для підтримки його нормального життя, а також те, що соціальний робітник хоч і навідувала їх 4 рази на тиждень, все ж таки не могла знаходитись поруч з ОСОБА_3 кожного дня і допомагати піклуватись про нього. Інформація про стан здоров`я ОСОБА_3 підтверджена випискою з амбулаторної карти Семенівської АЗПСМ КУ «Пологівський ЦПМСД» від 06.09.2016, відповіддю КУ «Пологівський ЦПМСД» від 16.03.2018 №257/0116 на адвокатський запит, а також довідкою від 05.08.2019 КП «Пологівський ЦПМСД». Підтвердили безпорадний стан спадкодавця ОСОБА_3 і допитані у судовому засіданні в якості свідків лікар терапевт ОСОБА_8 , сільський голова ОСОБА_4 , соціальний робітник ОСОБА_7 , сусідка ОСОБА_6 . Відповідача ОСОБА_2 ніхто зі свідків за життя ОСОБА_3 не бачив. Показання свідків є послідовними та узгоджуються з усіма зібраними у справі доказами.

Відповідачем та його представником не заперечується, що догляд за спадкодавцем ОСОБА_3 здійснювався позивачем ОСОБА_1 .

Проте, суд критично ставиться до твердження представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Д`яконової К.І. про те, що приблизно раз на місяць відповідач відвідував свого батька, надавав необхідну матеріальну допомогу, купував ліки, турбувався про стан його здоров`я, оскільки жодним доказом ця обставина не підтверджується.

Згідно ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Також варто зауважити, що згідно п.4 постанови КМУ від 29.12.2009 року №1417 на надання соціальних послуг в територіальному центрі мають право: громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ.

Таким чином той факт, що родині ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надавав допомогу на протязі багатьох років соціальний робітник вже свідчить про те, що вони були не здатні до самообслуговування і потребували постійної сторонньої допомоги.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 , який є сином спадкодавця ОСОБА_3 , не приймав участі в догляді за хворим, не вчиняв жодних інших дій щодо утримання та надання будь-якої допомоги, усвідомлюючи необхідність надання невідкладної допомоги та підтримки, зволікав зі своїми обов`язками, передбаченими законом, тому суд вважає, що вимоги про усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування позивачем ОСОБА_1 доведені, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1224, 1261 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити, усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом всієї спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлений станом на 30.06.2020.

Суддя: М.В. Іванченко