Решение № 90058898, 24.06.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7476/17

Провадження № 2/0182/3/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.06.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-Н», про усунення порушень та повернення майна у попередній стан, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про усунення порушень та повернення майна у попередній стан, посилаючись на наступне.

Їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка розташована на другому поверсі. Під її квартирою знаходиться нежитлове приміщення (квартира АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 ”, який належить відповідачу на праві приватної власності. Магазин оформлений вивіскою, на якій зазначена назва магазина. Вказана вивіска розміщена на піддашку, який кріпиться до її балкону, та впродовж стіни (зовнішній стіні її квартири) будинку всупереч нормам чинного законодавства, Таке розміщення піддашку та вивіски порушує її особисті права як власника своєї квартири. Крім того, відповідачем з порушеннями встановлений кондиціонер, який закріплений на зовнішній стіні її квартири. З метою досудового вирішення зазначеного спору в квітні 2017 року вона зверталася до відповідача з письмовою вимогою про усунення порушень та приведення майна в попередній стан, але відповідач задовольнив її вимогу тільки частково, а саме: здійснив демонтаж металевого профілю, на якому раніше була розміщена відеокамера, встановленого з порушенням норм законодавства, не в спеціально відведеному для цього місці, на зовнішній стіні її квартири. У зв`язку з чим вимушена звернутися до суду. Порушення норм законодавства, які допустив відповідач, полягають у наступному. Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном і в тому випадку, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням володіння. В даному випадку розміщення вивіски та кондиціонеру порушує її особисті права як власника квартири та перешкоджає здійсненню її прав, а саме: вона не може встановити собі кондиціонер, так як кондиціонер відповідача встановлений під її вікном на зовнішній стіні її квартири. При роботі кондиціонер гудить, що в літній період при відкритому вікні завдає їй багато незручностей. Крім цього, вона не може зробити зовнішнє утеплення квартири, так як вивіска відповідача кріпиться на зовнішній стіні її квартири. Також піддашок, який кріпиться до її балкону, робить її квартиру вразливою для злочинів, оскільки, використовуючи піддашок, злочинці легко можуть проникнути до її квартири. До цього ж, у зв`язку з невідповідним встановленням піддашку та вивіски, зовнішні стіни її квартири та балкон постійно замокають при дощі та снігу. Всі ці обставини, що порушують її особисті права як власника, підтверджуються фотознімками, які додані до позовної заяви. Крім того, розміщення вивіски було здійснено всупереч ч.9 ст.6 Закону України “Про рекламу”, якою визначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою. Статею 16 ЗУ “Про рекламу”, зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Вивіска відповідача встановлена з порушенням цих норм законодавства, так як розміщена вище першого поверху, а також, як вже зазначалось, на зовнішній стіні її квартири. Згідно з п.п.1.4.1, 1.4.4, 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. Здійснене відповідачем переобладнання: розміщення вивіски і піддашку, встановлення кондиціонеру - призвело до погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасаду будинку, що порушує, крім її особистих прав, права всіх співвласників багатоквартирного будинку, так як, згідно норм ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», несучі конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку. Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України, власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежилих приміщень, які розташовані у житловому будинку. Згідно ч.1 та 2 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Відповідач не отримав у позивача та інших співвласників будинку згоди на влаштування кондиціонеру та вивіски на несучі конструкції будинку, чим порушив право власності співвласників на опорну конструкцію будинку, а саме: на зовнішню несучу стіну будинку. Дії відповідача є незаконними та такими, що порушують її права особисто та права інших осіб як співвласників будинку. За таких обставин звернулась до суду і просить зобов`язати відповідача здійснити демонтаж зовнішнього блоку кондиціонеру, встановленого не в спеціально відведеному для цього місці - під вікном належної їй квартири АДРЕСА_1 та привести в належний стан частину фасаду будинку, цілісність та зовнішній вид якого був порушений при встановлені зовнішнього блоку кондиціонеру. А також зобов`язати відповідача здійснити демонтаж вивіски та піддашку, встановлених з порушенням вимог чинного законодавства, не в спеціально відведеному для цього місці - впродовж зовнішньої стіни та балкону, належної їй квартири АДРЕСА_1 та привести в належний стан частину фасаду будинку, цілісність та зовнішній вид якого був порушений при встановленні вивіски та піддашку. Крім того, стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору.

Відповідач надав до суду письмовий відзив, в якому з викладеним у позовній заяві не погодився в повному обсязі з наступних підстав. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Нікопольської міської ради 26 грудня 2005 року, йому належить вбудоване нежитлове приміщення автомагазину, загальною корисною площею 43,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване в КП «Нікопольське МТБІ» 26 грудня 2005 року. Вбудоване нежитлове приміщення автомагазину утворено шляхом реконструкції житлової квартири АДРЕСА_5 на підставі робочого проекту 230-01.03.2005, виготовленого ТОВ «АРТ»; дозволу на виконання будівельних робіт № 1372 від 30.05.2005 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування; акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31.10.2005 року. На підставі робочого проекту, Управлінням архітектури та містобудування було надано висновок № 27 щодо відповідності проектної документації архітектурно-планувальним вимогам (вих.№ 515/01-09 від 27.05.2005 року). Також, реконструкцію квартири АДРЕСА_5 під магазин промтоварів було погоджено з власниками сусідніх квартир, у тому числі, з власником квартири АДРЕСА_6 , що зараз належить позивачці. Проектом передбачено реконструкцію фасаду з облаштуванням піддашку із зовнішньою вивіскою та встановлення кондиціонеру. Роботи з реконструкції квартири у нежитлове вбудоване приміщення автомагазину виконані відповідно до проекту і закінчений будівництвом об`єкт прийнятий в експлуатацію 31.10.2005 року. Реконструкція квартири у вбудоване нежитлове приміщення була виконана, відповідно до вимог чинного законодавства та закінчена до придбання позивачкою квартири АДРЕСА_7 , купуючи квартиру, позивач не могла не бачити, що на першому поверсі під квартирою знаходиться магазин, облаштований піддашком з вивіскою та кондиціонером. Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки від дати придбання позивачкою квартири пройшло майже 12 років, строк позовної давності для захисту свого цивільного права чи інтересу позивачкою пропущено. За таких обставин просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі і суду пояснила, що мирно домовитись з відповідачем, щоб він прибрав вивіску та кондиціонер, не може.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки також підтримав і суду пояснив, що його довірителька не може утеплити стіну квартири через наявність кондиціонеру та вивіски. Згоду на встановлення кондиціонеру вона відповідачу не давала, хоча кондиціонер встановлений без проекту та вже коли його довірителька ОСОБА_5 купила квартиру. Кондиціонер повинен бути встановлений не вище 1-го поверху, а не так, як він встановлений зараз. Згідно Закону України «Про рекламу», вивіска повинна бути встановлена також не вище 1-го поверху.

Представник позивачки ОСОБА_1 додатково суду пояснив, що ним надано письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи. Але додатково звертає увагу суду на те, що в позові його довірительки говориться про предмет, який був названий вивіскою. Але він вважає його рекламою, яка розміщена на стіні квартири його довірительки. І просить зобов`язати відповідача демонтувати і кондиціонер, і рекламу, оскільки цими предметами пошкоджено стіну квартири, яка належить його довірительці. Крім того, наголошує на тому факті, що відповідачем до суду на його вимогу так і не були надані оригінали дозволу співмешканців будинку на розміщення магазину. А до відповіді заступника міського голови Новікової ОСОБА_6 .В. стосовно того, що автомагазин розміщений законно, просить поставитись критично, оскільки вона не в змозі робити такі висновки. Крім того, вважає, що строк позовної давності ними не пропущений, оскільки вони звернулись до суду тоді, коли вже просто урвався терпець його довірительки.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що все облаштовано та встановлено згідно проекту. Інакше в нього в експлуатацію магазин би не прийняли і працювати не дозволили. Кондиціонер було встановлено в квітні 2006 року. Коли ОСОБА_7 квартиру, кондиціонер вже висів і вона його бачила. Тому ОСОБА_5 зараз навмисно вводить суд в оману. Згоду жильців на облаштування магазину він отримував особисто. В судових дебатах участь не приймав, надавши заяву про подальший розгляд справи у свою відсутність, в задоволенні позову просив відмовити (а.с.147).

Представник відповідача ОСОБА_8 позовні вимоги до свого довірителя не визнала категорично і суду пояснила, що в проекті, який було розроблено відповідачу, чітко вказано, де повинен бути облаштований піддашок та встановлений кондиціонер. Даний проект було погоджено в Управлінні архітектури та містобудування і розроблено на підставі СНіПу та ДБН. Дозвіл на облаштування магазину надавався жильцями та керівництвом ОСББ. На момент будівництва автомагазину дії її довірителя ОСОБА_9 відповідали чинному законодавству. Автомагазин було прийнято в експлуатацію відповідною комісією. На момент придбання квартири позивачкою ОСОБА_5 , магазин вже існував і кондиціонер та піддашок були на своїх місцях. Позивачка чудово бачила, яку квартиру вона купує і її все влаштовувало. Дванадцять років позивачці нічого не заважало, а зараз стало заважати. Піддашок знаходиться від землі на відстані 3 метри 20 сантиметрів. Туди залізти нереально. Вважають вимоги позивачки незаконними та з пропуском 3 річного строку позовної давності. В судових дебатах представник відповідача участь не приймала, надавши відповідну заяву про подальший розгляд справи у свою відсутність в зв`язку з пандемією короно вірусу, в задоволенні позову просила відмовити (а.с.157).

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Нікопольської міської ради 26.12.2005 року, відповідачу по справі ОСОБА_3 належить вбудоване нежитлове приміщення автомагазину, загальною корисною площею 43,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.50). Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване в КП «Нікопольське МТБІ» 26.12.2005 року. Вбудоване нежитлове приміщення автомагазину утворено шляхом реконструкції житлової квартири АДРЕСА_5 на підставі робочого проекту 230-01.03.2005, виготовленого ТОВ «АРТ» (а.с.41-46); дозволу на виконання будівельних робіт № 1372 від 30.05.2005 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування (а.с.51); акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31.10.2005 року (а.с.52-53). На підставі робочого проекту Управлінням архітектури та містобудування відповідачу ОСОБА_3 було надано висновок № 27 щодо відповідності проектної документації архітектурно-планувальним вимогам (вих.№ 515/01-09 від 27.05.2005 року) (а.с.46). Реконструкцію квартири АДРЕСА_5 під магазин промтоварів було погоджено з власниками сусідніх квартир (а.с.49).

В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_10 , яка суду пояснила, що вона – колишня власниця квартири, де зараз проживає позивачка. Саме вона продала свою квартиру ОСОБА_5 . І саме вона надавала ОСОБА_9 згоду, як тодішній жилець спірної квартири, на облаштування магазину. ОСОБА_11 вона підписувала власноручно. Вона писала в дозволі, що дозволяє ОСОБА_9 збудувати під її квартирою магазин. Магазин став проводити свою діяльність ще за її проживання в спірній квартирі. ОСОБА_12 ретельно оглядала її квартиру під час купівлі і знала, що вже майже рік там працює автомагазин ОСОБА_9 . Однак, її все влаштувало і вона купила квартиру.

В судовому засіданні було встановлено, що свідок ОСОБА_10 , дійсно, продала двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 позивачці ОСОБА_2 04.07.2006 року (а.с.6). Тобто, на момент купівлі квартири ОСОБА_2 автомагазин ОСОБА_3 , згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31.10.2005 року (а.с.52-53), вже був введений в експлуатацію і працював. Жодних претензій щодо роботи та облаштування магазину відповідача ОСОБА_3 позивачкою ОСОБА_2 не висловлювалось. До суду ОСОБА_2 звернулась лише 21.12.2017 року, тобто більше, ніж через одинадцять років після купівлі спірної квартири.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_13 , оскільки вона пояснила в судовому засіданні, що зробила родинний обмін квартирами з ОСОБА_10 ще до будівництва магазину ОСОБА_3 і відповідача не знає.

Суд також критично ставиться й до показань свідка ОСОБА_14 , яка є подругою позивачки, оскільки її пояснення не підтверджують і не спростовують законність або незаконність будівництва автомагазину та встановлення кондиціонеру.

До того ж, під час розгляду справи в суді відповідачем було демонтовано спірний кондиціонер та встановлено новий (до суду надано фотодокази та витяг з технічної документації щодо рівня звукової потужності нового кондиціонера) на стіні його автомагазину (а.с.133-138).

Суд не може взяти до уваги й показання керівника ОСББ ОСОБА_15 , яка також по суті спору між сторонами по справі нічого пояснити не змогла, крім того, що на роботу автомагазину ніхто, крім ОСОБА_5 , не скаржився.

Натомість, суд приймає до уваги висновок № 27 (наданий відповідачем о суду в копії) від 27.05.2005 року щодо відповідності проектної документації архітектурно-планувальним вимогам (а.с.46), технічний висновок № 250 від 18.01.2005 року (48 зв) на реконструкцію квартири АДРЕСА_5 під магазин товарів промислової групи, дозвіл на виконання будівельних робіт № 1372 від 30.05.2005 року (а.с.51) та акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 31.10.2005 року (а.с.52-53).

Судом витребовувались оригінали документів, однак, згідно відповіді представника виконавчого комітету Нікопольської міської ради, надати запитувані судом документи неможливо з огляду на закінчення строків їх зберігання (а.с.123).

За таких підстав суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що заявлені з пропуском строків позовної давності і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал