Решение № 89998587, 23.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/707/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/707/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" (02152, м.Київ, пр. Павла Тичини, 1-В; код ЄДРПОУ 35571472)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

Про стягнення 179019,99 грн.

Представники:

від позивача: Літвінов Є.В., ордер

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталія Петрівна про стягнення 179019,99 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" обґрунтовано неналежним виконанням з боку Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталії Петрівни прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору про фінансовий лізинг №00016174 від 03.05.2018р. та направлено на стягнення заборгованості у загальному розмірі 179019,99грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/707/20. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "13" квітня 2020 р. о 09:45. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 13.04.2020р. о 09:45.

09.04.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" просило суд провести судове засідання, яке призначено на 13.04.2020р. о 09:45 за відсутності представника позивача та ухвалити рішення у даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2020р. відкладено розгляд справи по суті на "13" травня 2020 р. о 16:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2020р. відкладено розгляд справи по суті на "01" червня 2020 р. о 12:45. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "01" червня 2020 р. о 12:45.

01.06.2020р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на "10" червня 2020 р. о 15:20 .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2020р. повідомлено позивача по справі №916/707/20 Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" про судове засідання, яке відбудеться "10" червня 2020 р. о 15:20.

10.06.2020р. у судовому засіданні було оголошено перерву до "23" червня 2020 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2020р. повідомлено представників сторін по справі №916/707/20: Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" та Фізичну особу-підприємця Пилипенко Наталію Петрівну про судове засідання, яке відбудеться "23" червня 2020 р. о 10:30.

23.06.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про понесення судових витрат.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Пилипенко Наталією Петрівною відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його юридичну адресу ухвали суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання.

У судове засідання, яке відбулось 01 червня 2020р., відповідач - Фізична особа-підприємець Пилипенко Наталья Петрівна з`явився. Відповідачем було надано усні пояснення та зазначено суду, що він заперечує проти заявлених позовних вимог. Також відповідачем було повідомлено суд, що ним буде подано документи та письмові пояснення з викладенням своєї позиції.

Однак надалі, у судові засідання відповідач або його представник не з`явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 23.06.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.06.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

03 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пилипенко Наталією Петрівною (Лізингоодержувач) було укладено Договір про фінансовий лізинг №00016174 та додатки до нього, за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати у розпорядження лізингоодержувача об`єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi A3 Lim.2.0. TDI Dynamic, шасi № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , а лізингоодержувач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здіснення платежів згідно Договору та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Розділом 1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до Договору, передбачено, що Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як "Контракт"), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання об`єкту лізингу Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" та його передання Лізингу одержувачу (відповідно до визначених у цьому контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України „Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, іншими чинними положеннями українського законодавства, Внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна", затвердженим Наказом Директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" №68 від 11.04.2017р.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, об`єктом контракту є транспортний засіб, зазначений у Договорі про фінансовий лізинг (надалі - Об`єкт лізингу). Об`єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Дилера-продавця, у якого Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " придбало Об`єкт лізину. Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " придбаває Об`єкт лізингу (отримує право власності на Об`єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується Об`єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об`єкта лізингу у відповідності до цього контракту.

В розділі „Умови лізингу" Договору лізингу зазначаються: вартість об`єкту лізингу - 703808,00 грн., авансовий платіж - 175952,00 грн., обсяг фінансування - 527856,00 грн., кількість лізингових платежів - 60, строк лізингу (місяців) - 60, лізинговий платіж - 17394,03грн., адміністративний платіж - 10557,12 грн. та процентна ставка (річна) - 18,99%.

Положеннями п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, зокрема, що для експлуатації Об`єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту.

Умовами п. 6.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу узгоджено, що у Графіку покриття та виплати лізингових платежів (План відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням процентів/процентної ставки за отримання та використання об`єкта лізингу, розмір яких(якої) узгоджений сторонами в Контракті. Процента ставка за Контрактом може бути фіксованою чи змінюваною відповідно до умов Контракту.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено, що на виконання умов Договору лізингу, позивачем було придбано об`єкт лізингу (отримано право власності на об`єкт лізингу), що передбачено п. 3.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до 5.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, об`єкт лізингу буде доставлений та переданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо Лізингоодержувачу відповідно до умов Контракту.

Згідно до 5.4. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання Лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" акта приймання-передачі. Будь-які дефекти об`єкта лізингу фіксуються в акті приймання-передачі. Якщо з боку Лізингоодержувача немає заперечень в акті приймання-передачі, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятих Лізингоодержувачем в ідеальному стані та відповідно до вимог останнього.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 18.05.2018р. позивачем було передано, а Лізингоодержувачем отримано у користування під виплату лізингових платежів об`єкт лізину - транспортний засіб типу Audi A3 Lim.2.0. TDI Dynamic, шасi № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 703808,00грн.

Позивачем було зазначено суду, що договірні зобов`язання позивача за договором про фінансовий лізинг №00016174 від 03.05.2018р. виконані повністю, а виконання в розумінні ст. ст. 527, 530 та 532 ЦК України здійснено належними чином.

Відповідно до п. 6.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, сторони погоджують, що лізингові та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", відображають справедливу вартість Об`єкта лізингу. Розмір лізингових та інших платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладання Контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати Лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру лізингових платежів відповідно до умов Контракту.

Відповідно до Графіку платежів, перший лізинговий платіж підлягав сплаті 03.05.2018р., а останній - 15.04.2023р. Чергові лізингові платежі сплачуються щомісячно на відповідну дату поточного місяця, що погоджена сторонами у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Як вбачається зі змісту п. 6.5. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за випадком випадків визначених контрактом.

Позивачем було зазначено суду, що він відповідно до умов укладеного Договору лізингу, виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів, що охоплюють лізингові періоди за вересень 2019 року по листопад 2019 року, які в порушення викладених норм чинного законодавства та положень укладеного Контракту, залишилися несплаченими відповідачем у строки, визначені у Плані відшкодування.

У зв`язку з наведеним, як було зазначено позивачем, за Лізнгоодержувачем виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 53171,13 грн.

Пунктом 8.3.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за договором.

Згідно п. 8.3.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг") "Порше Лізинг Україна" має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до п. 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати контракт / відмовитися від контракту, та також право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Як зазначає позивач, враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів зі сторони Лізингоодержувача та у зв`язку з тим, що такі прострочення тривають більше 30 днів, позивачем, з урахування ч. 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг", 20 листопада 2019 року на адресу відповідача направлено Вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення Об`єкту лізингу та Повідомлення про відмову від договору №00016174 від 18.11.2019р.

У вимозі позивач повідомив відповідача про сплату заборгованості, повернення Об`єкту лізингу та про відмову від Договору про фінансовий лізинг №00016174 та вимагав від відповідача повернути транспортний засіб типу Audi A3 Lim.2.0. TDI Dynamic, шасi № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" впродовж 10 робочих днів з дня доставки такого повідомлення на адресу Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталії Петрівни.

Пунктом 12.13 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Згідно з п.п. 13.1., 13.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингоодержувач зобовязаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути обєкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на обєкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення обєкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) обєкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. У разі вилучення (повернення) обєкта лізингу, лізингоодержувач зобовязаий забезпечити Порше Лізинг Україна або уповноваженій нею особі вільний доступ до місця розташування обєкта лізингу, а також не перешкоджати процесу повернення обєкта лізингу

Пунктом 13.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення обєкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

08 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4, стосовно повернення Лізингоодержувачем на користь позивача Об`єкта фінансового лізингу - транспортний засіб типу Audi A3 Lim.2.0. TDI Dynamic, шасi № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

11 січня 2020 року приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. на підставі виконавчого напису нотаріуса №4 від 08.01.2020р. відкрито виконавче провадження №60960658 про повернення об`єкт лізингу від відповідача до позивача.

Актом приватного виконавця про повернення майна від 13 січня 2020р. повернуто майно від Лізингоодержувача до позивача.

Згідно п. 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу.

У урахуванням викладеного, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов контракту та неповерненням Об`єкту лізингу, керуючись п. 6.18 Контракту, позивачем нараховано плату за фактичне користування Об`єктом лізингу згідно рахунку за грудень 2019 року на суму 17723,71 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання на платежем, розмір 3% річних становить 742,94 грн. та розмір інфляційних втрат - 194,96грн.

Відповідно до п. 8.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються санкції: пені у розмірі 10% річних від несвоєчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. цього контракту): 250 грн. за першу вимогу, 300грн. за другу вимогу, 350грн. за третю вимогу.

Згідно до п. 8.2.3. Договору, компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нарахові/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

Загальна сума штрафних санкцій за складені, надіслані відповідачу та неоплачені вимоги (нагадування про несплату) щодо сплати простроченої заборгованості та пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості відповідачем за договором лізингу складає 1375,88 грн.

Крім того, позивачем було зазначено суду, що умовами п. 8.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов`язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додаткового до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

Позивач посилався на положення ч. ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України та зазначав, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки У відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", погоджені Сторонами Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Положеннями п. 8.2.3. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених Позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

В обґрунтування позову позивачем було зазначено, що враховуючи факт порушення відповідачем умов Договору лізингу, для забезпечення відновлення порушеного відповідачем права позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" понесено витрати за Договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Тріпл Сі" надало Товариству з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги по клієнту ФОП Пилипенко Наталія Петрівна, що підтверджується Актом наданих послуг № 3 від 08.01.2020, Актом наданих послуг № 5 від 13.01.2020 та Актом наданих послуг № 6 від 13.01.2020, а також платіжними дорученнями, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" здійснило оплату в повному обсязі.

Також позивач посилався на абзац 3 ст. 225 ГК України, згідно до якого до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Абзацом першим пункту 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об`єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, ; Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному А робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання; відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об`єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об`єкту лізингу, або якщо Об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами, що залишились несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту.

Отже, за твердженнями позивача, абзац перший пункту 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу закріплює, що упущеною вигодою вважається саме різниця між несплаченими лізинговими платежами та сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об`єкту лізингу, або якщо Об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.

Тобто, за твердженнями позивача, зазначена різниця є тими коштами, які б позивач отримав у випадку належного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором Лізингу. З вищезазначеного, за посиланням позивача, випливає, що встановлена пунктом 12.9 Загальних умов упущена вигода узгоджується з визначенням упущеної вигоди закріпленим у Господарському кодексу України та Цивільному кодексі України та складає 19454,26 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 53171,13 грн., суму заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 17723,71 грн., суму 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами та за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 742,94 грн., суму інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами та за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі у розмірі 194,96 грн., суму штрафів та нарахованої пені у розмірі 10% річних від простроченої заборгованості у розмірі 1375,88 грн. та суму інших витрат за Договором про фінансовий лізинг.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" обґрунтовано неналежним виконанням з боку Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталії Петрівни прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору про фінансовий лізинг №00016174 від 03.05.2018р. та направлено на стягнення заборгованості у загальному розмірі 179019,99грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" та Фізичною особою-підприємцем Пилипенко Наталією Петрівною виникли на підставі укладеного між ними 03 травня 2018 року Договору про фінансовий лізинг №00016174.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України „Про фінансовий лізинг".

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

В пункті 6.1. розділу 6 "Лізингові платежі" Умов лізингу визначено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування). Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з Контрактом.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами пункту 4.2. розділу 4 "Власність" Умов лізингу визначено, що право власності на об`єкт лізингу перейде до лізингоодержувача (відповідача) після завершення строку дії цього Контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим Контрактом та виконання всіх зобов`язань лізингоодержувачем.

Згідно з п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (п.6.10 Умов).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем Пилипенко Наталією Петрівною прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору про фінансовий лізинг №00016174 від 03 травня 2018 року щодо своєчасної сплати лізингових платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 53171,13грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2 Умов).

Пунктом 12.6. Умов передбачено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, а також серед іншого, право на повернення обєкта лізингу у випадку, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобовязання сплати перевищує 30 календарних днів (п.12.6.).

Згідно з п. 12.7 Умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, звязується з ним доступними телефонними засобами звязку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомлений на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки.

У випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 Умов).

Відповідно до п. 12.9 Умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до п. 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати обєкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення обєкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобовязаний повернути обєкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, протягом 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Як встановлено судом, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором щодо сплати лізингових платежів, 18 листопада 2019 року вих. №00016174 позивач надіслав на адресу відповідача нагадування про несплату, проте, така вимога позивача була проігнорована з боку відповідача та останній своїх зобов`язань не виконав, об`єкт лізингу у визначені строки не повернув.

Згідно з п.п. 13.1., 13.2. Умов, лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути обєкт лізингу Порше Лізинг Україна у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. У разі вилучення (повернення) обєкта лізингу, лізингоодержувач зобов`язаий забезпечити Порше Лізинг Україна або уповноваженій нею особі вільний доступ до місця розташування об`єкта лізингу, а також не перешкоджати процесу повернення об`єкта лізингу

Пунктом 13.6 Умов передбачено, що якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13, Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об`єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що 08 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4, стосовно повернення Лізингоодержувачем на користь позивача Об`єкта фінансового лізингу - транспортний засіб типу Audi A3 Lim.2.0. TDI Dynamic, шасi № НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 .

11 січня 2020 року приватним нотаріусом виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. на підставі виконавчого напису нотаріуса №4 від 08.01.2020р. відкрито виконавче провадження №60960658 на підставі виконавчого напису №4 від 08.01.2020р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кірюхової Н.С.

Актом приватного нотаріуса виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. про повернення майна ВП №60960658 13.01.2020р. повернуто об`єкт лізингу.

Згідно п. 6.18 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов контракту та неповерненням Об`єкту лізингу, а також враховуючи, що Актом приватного нотаріуса виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. про повернення майна ВП №60960658 від 13.01.2020р. повернуто об`єкт лізингу та у зв`язку з невиконанням відповідачем умов контракту та добровільним неповерненням Об`єкту лізингу, керуючись п. 6.18 Контракту, позивачем нараховано плату за фактичне користування Об`єктом лізингу згідно з рахунком за грудень 2019 року на суму 17723,71 грн., у зв`язку з чим заявлені вимоги позивача, відповідно до вищезазначеного, підлягають задоволенню судом.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Зважаючи на викладене, з урахуванням п. 6.18 Умов, реалізацію вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача 17723,71 грн. платежу за фактичне користування Об`єктом лізингу, які підлягають стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 742,94 грн. 3% річних згідно з поданим розрахунком Суд, враховуючи умови договору та перевіривши розмір заявлених позивачем 3% річних, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 742,94 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 194,96 грн. інфляційних втрат згідно з поданим розрахунком. Суд, враховуючи умови договору та перевіривши розмір заявлених позивачем інфляційних втрат, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 194,96 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються санкції: пені у розмірі 10% річних від несвоєчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. цього контракту): 250 грн. за першу вимогу, 300 грн. за другу вимогу, 350грн. за третю вимогу.

Згідно до п. 8.2.3. Договору, компенсація будь-яких витрат понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нарахові/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем відповідно до Контракту.

Загальна сума штрафних санкцій за складені, надіслані відповідачу та неоплачені вимоги (нагадування про несплату) щодо сплати простроченої заборгованості та пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості відповідачем за договором лізингу складає 1375,88 грн.

Суд, враховуючи умови договору та перевіривши розмір заявленої позивачем пені, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення 1375,88 грн. суми штрафу та пені у розмірі 10% річних від простроченої суми заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 22 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 225 Господарського кодексу України збитків у розмірі 86357,11 грн. та 19454,26 грн. упущеної вигоди по п. 12.9 договору, які виникли, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ч. 1 до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Приписами ст. 623 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків; протиправна поведінка заподіювача збитків; причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

При цьому, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються такі санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту.

В п. 12.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка обєкта лізингу, доставка обєкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 86357,11 грн. збитків позивач вказує, що вказані збитки були понесені внаслідок понесених витрат позивачем за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Трепл Сі" надало позивачу юридично-консультаційні послуги по клієнту - Фізична особа-підприємець Пилипенко Наталія Петрівна, що підтверджується Актом наданих послуг №3 від 08.01.2020р., №5 від 13.01.2020р. та №6 від 13.01.2020р., а також платіжними дорученнями, відповідно до яких позивачем було здійснено оплату в повному обсязі.

Суд відзначає, що виходячи із змісту ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг.

Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об`єкту лізингу, послуг по доставці об`єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів, представництва інтересів позивача в суді, тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.

Також судом звертається увага на те, що п. 12.9 Умов сторони передбачили, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

В той же час, позивач, звертаючись з вимогою про стягнення збитків, в порядку статті 12.9 Договору, не надав жодних доказів продажу (укладання договору купівлі - продажу), професійної оцінки майна, а також отримання суми коштів за транспортний засіб. При цьому, самі лише неправомірні дії відповідача щодо не повернення об`єкта лізингу не можуть бути єдиною та достатньою підставою, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток.

При цьому, ринкова вартість об`єкта лізингу визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства. Однак, позивачем не надано у матеріали справи документів, підтверджуючих ринкову вартість об`єкта лізингу, визначену професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що витрати, які включені позивачем до складу збитків, завданих у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про їх стягнення є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" зі стягненням з Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталії Петрівни суми заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 53171,13 грн., суми заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу - 17723,71 грн., суми 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами та за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу - 742,94 грн., суми інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами та за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу - 194,96 грн., суми штрафів та нархованої пені у розмірі 10% річних від простроченої заборгованості - 1375,88 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи,10.04.2018р. між Адвокатським об`єднанням „КПД Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" було укладено Договір про надання юридичних послуг.

03.03.2020р. між Адвокатським об`єднанням „КПД Консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" було укладено заявку на надання юридичних послуг №23 до Договору про надання юридичних послуг від 10.04.2018р.

Також позивачем було надано Акт №1 про надані послуги до Заявки на надання юридичних послуг №23 від 03.03.2020р. до Договору про надання юридичних послуг від 10.04.2018р.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги, у сумі 7800,00 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" було надано виписку по рахунку за 16 березня 2020р. АТ „УКРСИББАНК".

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача, господарський суд вважає, що сплачені позивачем Адвокатському об`єднанню „КПД Консалтинг" грошові кошти в якості витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3189,74 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1098,13 грн. покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пилипенко Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна" (02152, м.Київ, пр. Павла Тичини, 1-В; код ЄДРПОУ 35571472) суму заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 53171 (п`ятдесят три тисячі сто сімдесят одну) грн. 13 коп., суму заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 17723 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн. 71 коп., суму 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами та за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 94 коп., суму інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання за лізинговими платежами та за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 194 (сто дев`яносто чотири) грн. 96 коп., суму штрафів та нарахованої пені у розмірі 10% річних від простроченої заборгованості у розмірі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) грн. 88 коп., понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3189 (три тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1098 (ода тисяча дев`яносто вісім) грн. 13 коп.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено 23 червня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення, із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко