Постановление суда № 89969080, 17.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17 червня 2020 року м. Київ № 640/13152/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Смолія І.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01601, м.Київ, вул.Глазунова, 1, код ЄДРПОУ 31032378) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі також - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №23749/ЗА/19 від 15.10.2019;

зобов`язати відповідача затвердити патентноздатність на винахід «Рушій Інерційний» за заявкою №а 2017 11398 від 21.11.2017.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) №23749/ЗА/19 від 15.10.2019 про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою №а 2017 11398 від 21.11.2017.

Відповідно до частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування (пункт 1); справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси (пункт 2).

Пунктом 16 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) визначено, що до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Надаючи тлумачення статті 12 Господарського кодексу України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII) Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначив, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з використанням у господарському обороті об`єктів інтелектуальної власності, включаючи спори за позовами суб`єктів господарювання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності, та відмовою в реєстрації об`єктів промислової власності.

Верховний Суд України в постанові від 16.06.2015 в справі №826/8805/14 (45855984) за позовом компанії-1 до Державної служби інтелектуальної власності про визнання нечинним та скасуванні рішення про реєстрацію знака висловив правову позицію, за якою спір стосується права власності на товарний знак, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення такого спору в порядку адміністративного судочинства.

У даному випадку позивачем заявлено вимоги до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) щодо протиправності та скасування рішення №23749/ЗА/19 від 15.10.2019 про відмову у видачі патенту на винахід за заявкою №а 2017 11398 від 21.11.2017.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частиною першою статті 420 Цивільного кодексу України до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що спір про скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг безпосередньо стосується охорони права інтелектуальної власності останнього. Доводи касаційної скарги позивача такий висновок не спростовують.

Положеннями частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування.

Згідно з частиною першою розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Пунктом 16 частини першої розділу XI "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №910/18195/17(провадження № 12-159гс18), від 29 травня 2019 року у справі №826/15263/18 (провадження № 11-222апгі19).

Як вже зазначалось, Державним підприємством "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) вчинялись дії, приймались рішення у відношенні позивача, водночас щодо позивача відповідачем не здійснювались публічно-владні управлінські функції.

Оскільки характер спірних відносин стосується майнових прав позивача, відповідачем не здійснювались публічно-владні управлінські функції як суб`єктом владних повноважень у відношенні позивача, суд дійшов висновку, що спір належить до компетенції господарського суду з урахуванням суб`єктного складу учасників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування рішення.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Смолій