Решение № 89968768, 22.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1106/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інни Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач-1), державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інни Леонідівни (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 08.04.2020 № РВ-6500661012020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути клопотання (заяву) від 08.04.2020 року про реєстрацію земельної ділянки.

Ухвалою від 30.04.2020 у справі відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 10.06.2020 відмовлено Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 14.11.2019 № 4662-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га із земель запасу державної власності, розташованих за межами населених пунктів Верхньорогачицької селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області. Позивач замовив розроблення проекту у ПП "Геліос-2005". Втім, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є суміжними землевласниками, відмовились від підписання акту перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та узгодження з суміжними землевласниками. Розроблений проект погоджений експертом державної експертизи Стасюкевич З.І. 06.03.2020 (висновок № 1897/82-20) та заступником начальника відділу у Верхньорогачицькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області. З метою проведення реєстрації земельної ділянки погоджений проект землеустрою поданий ОСОБА_1 до сектору з питань надання адміністративних послуг Верхньорогачицької районної державної адміністрації. Проте, рішенням кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун І.Л. № РВ-6500661012020 позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства, а саме: проект землеустрою не відповідає ст. 198 ЗК України, зокрема, в Акті погодження меж відсутнє погодження суміжних власників (землекористувачів) земельних ділянок. Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, така відмова не є перешкодою і для процедури реєстрації земельної ділянки та подальшої її приватизації. У зв`язку із викладеним, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

01.06.2020 відповідачі надіслали до суду відзиви, в яких зазначають, що наданий проект землеустрою не містить погодження меж запроектованої земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами), а також інформації про вчинення наведених в п. 3.12 Інструкції № 376 дій, які свідчили б про намір позивача узгодити межі запроектованої до відведення земельної ділянки. Тому, невідповідність поданих документів вимогам законодавства є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Відповідачі стверджують, що внесення відомостей про земельну ділянку (державна реєстрація земельної ділянки) є адміністративною послугою, що надається за заявою фізичних або юридичних осіб, поданою заявником через центр надання адміністративний послуг або в електронній формі через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Враховуючи, що заява від 08.04.2020 про здійснення державної реєстрації земельної ділянки була опрацьована та надана послуга у вигляді відмови у внесенні відомостей про земельні ділянки, тому законодавством та програмним забезпеченням Державного земельного кадастру не передбачено повторного розгляду заяви про державну реєстрацію. У зв`язку із зазначеним, вважають прийняте рішення законним та обґрунтованим, а тому просять відмовити у задоволенні позову.

02.06.2020 позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій не погоджується із позицією відповідачів щодо не вчинення дій які б свідчили про намір узгодити межі земельної ділянки, оскільки суміжним землекористувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було запропоновано підписати акт, однак останні в присутності свідків відмовилися від підписання акту без зазначення причин відмови.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

22.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована на території Херсонська область, Верхньорогачицький район, смт. Верхній Рогачик.

Наказом Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 14.11.2019 № 4662-СГ ОСОБА_1 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Верхньорогачицьколї селищної ради Верхньорогачицького району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

20.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до ПП "Геліос-2005" із заявою про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі розробленого проекту землеустрою 08.04.2020 ПП "Геліос-2005" звернулося від імені ОСОБА_1 із заявою про здійснення державної реєстрації земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру.

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 08.04.2020 № РВ-6500661012020 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 , з підстав невідповідності поданих документів законодавству, а саме: проект землеустрою не відповідає статті 198 Земельного кодексу України, - в Акті погодження меж (стор. 33 проекту) відсутнє погодження суміжних власників (землекористувачів) земельних ділянок.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI).

Згідно зі ст. 1 Закону № 3613-VI державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 5 Закону № 3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом, зокрема, внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 4 ст. 9 Закону № 3613-VI передбачено, що державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частинами 4 та 5 ст. 24 Закону № 3613-VI передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч. 6 ст. 24 Закону № 3613-VI).

Для визначення процедури та вимог щодо ведення Державного земельного кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051).

Пунктом 67 Порядку № 1051 передбачено, що внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно із п. 73 Порядку № 1051 державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру: 1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку; 2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Пунктом 74 Порядку № 1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до п. 74-1 Порядку № 1051 у разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає відомості, що виявлені у поданих документах та свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства з посиланням на нормативно-правовий акт та його положення, з якими виявлено невідповідність поданих документів.

У відзиві відповідачі зазначають, що в результаті розгляду заяви позивача, було встановлено невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме: проект землеустрою не містить погодження меж запроектованої земельної ділянки із суміжними власниками (землекористувача), а також інформації про вчинення дій, які свідчили б про намір позивача узгодити межі запроектованої до відведення земельної ділянки.

Суд не погоджується із таким твердженням відповідачів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 50 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).

Відповідно до ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

За змістом ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Пунктом 3.12 Інструкції № 376 передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Як вбачається із матеріалів справи, наданий проект землеустрою містить акт перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та їх узгодження з суміжними землевласниками (землекористувачами). Вказаний акт підписаний суміжним землевласником гр. ОСОБА_4 . Крім того, у даному акті міститься відмітка, що у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 землекористувач гр. ОСОБА_2 відмовився від погодження акту без пояснення причин.

Аналіз зазначених норм та обставин свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК України лише визначає, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Відтак, зазначене не свідчить про те, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати проект землеустрою таким, що розроблений не у відповідності до вимог законодавства, що регулює дані правовідносини. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має у тому випадку, коли проект землеустрою відповідає всім вимогам, визначеним законодавством щодо його розроблення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), у справі №350/67/15 (провадження № 14-652цс18) та у постанові КЦС Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 599/934/16-ц.

Варто відмітити, що проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства містить висновок від 06.03.2020 експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про погодження даного проекту.

Беручи до уваги ту обставину, що не підписання суміжним землекористувачем акту перенесення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі без пояснення такої особи про причини відмови від підпису, не свідчить про невідповідність проекту землеустрою вимогам законодавства. Відтак, суд вважає, що відсутність підпису суміжних землевласників в зазначеному акті не є підставою для прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, якщо позивач діяв добросовісно.

Згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

На виконання вимог статті 77 КАС України відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій у повному обсязі.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому рішення державного кадастрового реєстратора Рекун І.Л. від 08.04.2020 № РВ-6500661012020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є протиправним та підлягає скасуванню.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на те, що відповідач-2 при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував тих обставин, що позивач вчиняв дії щодо узгодження меж запроектованої до відведення земельної ділянки, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію земельної ділянки та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

За таких обставин, суд повністю задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 46, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун І.Л. від 08.04.2020 № РВ-6500661012020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати державного кадастрового реєстратора відділу у Верхньорогачицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Рекун Інну Леонідівну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 08.04.2020 про державну реєстрацію земельної ділянки, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 109020100