Решение № 89966938, 16.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 р. Справа№200/4229/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – УПФ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, інвалідом війни 2 групи по подіям Карибської кризи 1961 – 1964 років.

03 березня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою в якій просив нарахувати та виплати пенсію з 1964 року по 2000 рік. Однак листом від 10.03.2020 р. відповідач відмовив у нарахуванні та виплати пенсії по інвалідності, як інваліда війни 2 групи з 1964 року по 2000 рік.

Як зазначає позивач, згідно копії військового квитка, історії хвороби, архівних довідок, він був звільнений з військової служби у травні 1964 року, тому він має право на отримання пенсії по інвалідності, як інваліда війни 2 групи саме з часу звільнення з військової служби.

У зв`язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом в якому просить: 1) визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті пенсії з часу отримання інвалідності; 2) зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити недоотримані суми пенсії за весь час інвалідності, а саме з травня 1964 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

15 червня 2020 року від представника УПФ надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 первинно призначено пенсію за віком з 23.03.2000 р. згідно особистої заяви від 27.03.2000 р. зареєстрованої під № 102/101, відповідно до Закону України № 1788 від 05.11.1991 р. «Про пенсійне забезпечення». З 06.12.2004 р. позивач отримував пенсію за віком з урахуванням підвищення інваліду армії, прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної війни 2 групи, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003. На підставі особистої заяви від 02.04.2018 р., зареєстрованої за № 1902, протоколом від 21.06.2018 р. ОСОБА_1 з 02.04.2018 року переведено на пенсію по інвалідності, як інваліда війни 2 групи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р.

Як зазначає відповідач, ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю органами МСЕК з 25.10.2004 року, тобто після досягнення пенсійного віку.

З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України (а.с. 2).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 4).

З 05.03.2001 року позивачу встановлено другу групу інвалідності у період проходження військової служби, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія ДОН-04 №028853 (а.с. 52).

Згідно довідки МСЕК Серія ДОН-04 № 028853 позивач визнаний інвалідом 2 гр. від захворювання, отриманого у період проходження військової служби при виконанні інтернаціонального боргу, безстроково, дата огляду - 25 жовтня 2014 року (а.с.52).

Відповідно довідки МСЕК Серія ДОН-04 № 029139 позивач визнаний інвалідом 2 гр. від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального боргу, безстроково, дата огляду - 02 грудня 2014 року (а.с. 57).

Протоколом Костянтинівського ГУПР № 816 від 06 квітня 2000 року "призначення пенсій" позивачеві проведено розрахунок пенсії за віком на загальних підставах ( а.с. 45).

02 квітня 2018 року позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перехід на пенсію по інвалідності, як інваліда війни 2 групи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (а.с. 68-69).

Розпорядженням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.06.2018 року з 02.04.2018 року ОСОБА_1 переведено з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, як інваліда війни 2 групи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. (а.с. 65).

03 березня 2020 року позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності, як інваліда війни 2 групи з 1964 по 2000 роки.

10 березня 2020 року відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті недоотриманої пенсії з травня 1964 року по березень 2000 року, оскільки пенсія призначається та виплачується з моменту особистого звернення за нею (а.с.5).

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність невиплати позивачу пенсії по інвалідності, як інваліда війни 2 групи з травня 1964 року по березень 2000 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, проголошено незалежність та створення самостійної української держави – України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі – Закон №1788-XII) (в редакції на час його прийняття), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Згідно статті 12 Закон (в редакції на час його прийняття), право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до статті 16 Закону №1788-XII (в редакції на час його прийняття), військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки військовослужбовців, які загинули на фронті чи при виконанні інтернаціонального обов`язку або померли в період військової служби, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, за вимогами зазначеної норми на час прийняття закону, було передбачено, що військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами, мають право на отримання пенсії по інвалідності після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 1058- ІV).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 6 Закону №1788-XII (в редакції на час його прийняття), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

У відповідності до статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом – Порядок №22-1).

Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно із пунктом 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в подальшому Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262) (в редакції на час прийняття закону), військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

За статтею 18 Закону № 2262 (в редакції на час прийняття закону), пенсії по інвалідності призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.

Відповідно до статті 18 Закону № 2262 (в чинній редакції), пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно статті 26 Закону № 2262 (в редакції на час прийняття закону), пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ призначаються на весь час інвалідності, встановленої медико-соціальною експертною комісією, а інвалідам - чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років - довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться лише за їх заявою.

За п. «а» статті 50 зазначеного Закону (в редакції на час прийняття закону), пенсії відповідно до цього Закону призначаються, зокрема, військовослужбовцям строкової служби - з дня виписки з госпіталю, але не раніше ніж з дня звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше 3 місяців з дня виписки з госпіталю або з дня звільнення з військової служби, а сім`ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів з числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, що набули права на пенсію у зв`язку з втратою джерела засобів до існування, пенсія призначається з дня звернення за пенсією;

Зазначеним військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, визнаних інвалідами після 3 місяців з дня звільнення зі служби чи внаслідок нещасного випадку або захворювання, що мали місце після звільнення, - з дня встановлення інвалідності.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Отже, зазначені нормами передбачено, право особи на отримання пенсії за вказаним законом по інвалідності, визнаних інвалідами після 3 місяців з дня звільнення зі служби, з дня встановлення інвалідності. Як зазначалось, позивачу встановлено інвалідність з 2004 року.

Відповідно до статті 48 Закону(в редакції на час прийняття закону), заяви про призначення пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей подаються до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання, а особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей - до органів пенсійного забезпечення Міністерства оборони України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Головного управління командуючого Національною гвардією України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, Служби безпеки України і Міністерства внутрішніх справ України.

За чинною редакцією статті, заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Як вже зазначалось судом, розпорядженням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.06.2018 року позивача переведено з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, як інваліда війни 2 групи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. з 02.04.2018 року за його заявою.

Таким чином позивач скористався правом на призначення пенсії по інвалідності, як інваліда війни 2 групи, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р. з 02 квітня 2018 року.

Також, суд зазначає, що статус учасника бойових дій та посвідчення інваліда 2 гр. з числа учасників бойових дій, позивач отримав в 2004 році.

Отже, позивач після отримання статусу учасника бойових дій набув право на вихід на пенсію у 55 років, відповідно до статті 16 Закону №1788-XII, проте, з відповідною заявою останній звернувся лише 02.04.2018 року.

Стосовно визнання за позивачем права на отримання пенсійного забезпечення по інвалідності з часу, коли його комісували з армії з 1964 року, суд зазначає, що положенням Закону № 2262 не передбачена можливість призначення пенсії з більш раннього строку ніж за 12 місяців перед зверненням. При цьому, особа яка набула право на отримання такого пенсійного забезпечення звертається з відповідною заявою до уповноваженого органу. З матеріалів справи вбачається, що позивач з такою заявою до 02 квітня 2018 року не звертався.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області не підлягає задоволенню.

З урахуванням приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Ціолковського, 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, код ЄДРПОУ 42171400) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Лазарєв