Решение № 89918992, 16.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 р. Справа№200/4218/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Позивач) звернулося до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» (далі - Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 6460 осіб. Таким чином, згідно частини 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідача у 2019 році повинно було бути працевлаштовано 258 осіб з інвалідністю, фактично була працевлаштована 216 осіб.

Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 42 робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Просив стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році в сумі 7 130 845,26 грн. та пеню у розмірі 2 852,34 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 0 травня 2020 року розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

01 червня 2020 року ухвалою суду підготовче провадження закрито.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, просили справу розглянути без їх участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що ним виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» шляхом створення необхідних умов для роботи інвалідів та подання відповідачу у передбачений законом строк щорічного звіту, а також направлення до місцевого центру зайнятості інформації про вакантні робочі місця для інвалідів, однак інвалідів уповноваженими органами направлено не було. Вважав, що через відсутність вини до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» у поданому до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (арк. с. 4) відобразило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 6460 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 216 осіб, тоді як повинні працювати 258 осіб.

Тобто відповідач не виконав норматив по створенню 42 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів товариство за 2019 рік самостійно не визначило суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, зазначило фонд оплати праці штатних працівників за рік – 1096791,90 тис. грн., середньорічну заробітну плату штатного працівника за рік – 169782,00 грн.

За проведеними позивачем підрахунками, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 7 130 845,26 грн. (а.с. 5).

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в розмірі 2852,34 грн. (а.с. 6).

Судом також встановлено, що протягом 2019 року відповідач подавав до Добропільського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць (форма звітності № 3-ПН) (т. 1 арк.с. 48-51, 100-191; т. 2 арк.с. 33-151, 169-250; т. 3 арк.с 1-36).

Окрім того, ТОВ «ДТЕК Добропіллявігілля» направляв протягом 2019 року до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, Добропільського міського центру зайнятості населення та Донецького обласного відділення Фонду захисту інвалідів листи з переліками вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю (т. 1 арк.с. 62-69, 74-76, 78-86, 88-90, 94-99, 193-250; т. 2 арк.с. 1-32, 152-167; т. 3 арк.с. 38-79).

У відповідь Добропільський міський центр зайнятості надав відповідачу лист від 25.02.2020 року № 02/283/01-45-20, відповідно до якого на ТОВ «Добропіллявугілля» та його структурні підрозділи протягом 2019 року на подані вакансії направлялися безробітні та шукачі роботи. Відмовлень у працевлаштуванні з боку підприємства не було.

Проте, суду не надано доказів направлення осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» та відмови у їх працевлаштуванні. За таких обставин, відповідна кількість інвалідів для працевлаштування направлена не була.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31 січня 2007 року №70, якою затверджено низку нормативно-правових актів, зокрема Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії), Порядок подання форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з п. 5 Порядку, Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Відповідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом, відповідачем виконані вимоги ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та прийняття заходів для їх працевлаштування, і не порушувалися вимоги ст. 19 вказаного Закону (не мало місце безпідставної відмови у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості).

Обов`язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Адже статтею 18-1 вказаного Закону такий обов`язок покладено на державну службу зайнятості.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року в справі № 802/707/17-а (провадження №К/9901/35221/18), які, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, доказів того, що підприємство у 2019 році не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

З огляду на наведене, правові підстави для застосування щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій і, відповідно, стягнення їх в судовому порядку, - відсутні, а позов – задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

16.06.2020 року до суду надійшла заява представника Відповідача про відшкодування витрат на професійну допомогу та ухвалення додаткового судового рішення по справі.

Порядок та умови винесення додаткового рішення визначені статтею 252 КАС України.

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка брала участь у справі, воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, чи вирішувати вимоги не досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для винесення додаткового судового рішення по справі, оскільки питання розподілу судових витрат вирішено в даному рішенні.

Ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 14 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано додаткову угоду між відповідачем та адвокатським об`єднанням «Перший радник» № 6 від 18.05.2020 року до договору № 2568-ДУ про надання правової допомоги від 01.04.2019 року, акт надання послуг №1 від 16.06.2020 року, довіреність № 116/ДУ/2020 від 26.12.2019 року.

Як вбачається з акту надання послуг відповідно до договору про наданя правової допомоги № 2568-ДУ від 01.04.2019 року та додаткової угоди № 6 від 18.05.2020 року між АО «Перший радник» та ТОВ «»ДТЕК Добропіллявугілля, наданих у справі № 200/4218/20-а, сторони підтверджують надання професійної правничої допомоги, а саме:

підготовката подання та подання відзиву на адміністративний позов на 7 арк. з додатками на 556 арк. (8 год.) - 16000 грн.

участь у судовому засіданні 01.06.2020 року (1 год) – 2000 грн.

участь у судовому засіданні 16.06.2020 року (1 год) – 2000 грн.

підготовка та подання заяви про розгляд справи у загальному провадженні на 3 арк. (1 год) - 2000 грн.

підготовка заяви про надання доказів понесених сдових витрат на 2 арк. (1 год) – 2000 грн.

Загальна вартість наданої правової допомоги відповідно до цього акту склала 24000 грн.

З врахуванням вимог ст. 134 КАС України, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів (а саме відзиву на адміністративний позов на 7 арк., клопотання про розгляд справи у загальному провадженні, клопотання про надання доказів понесених сдових витрат) не потребує значного часу, а також представництво інтересів у судовому засіданні 01.06.2020 року тривалістю 17 хвилин, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі, що визначений представником Відповідача, є завищеними, а заява про відшкодування Відповідачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Серова, 1а, код в ЄДРПОУ 13492430) до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білецьке, вул. Красноармійська, б. 1А, код в ЄДРПОУ 37014600) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені та підписані 16 червня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2020 року.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений ст. 295 КАС України, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Є.В. Череповський