Постановление суда № 89907477, 09.06.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/13044/20

Провадження № 2-а/761/250/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Пономаренко Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону полку 2-го УПП ДПП м. Києва Гурова Владислава Віталійовича про визнання протиправною і скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Інспектора патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону полку 2-го УПП ДПП м. Києва Гурова Владислава Віталійовича про визнання протиправною і скасування постанови.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2020 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

Вказана позовна заява мала недоліки, а саме позивачу необхідно було сплатити судовий збір, а тому ухвалою від 25.05.2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме сплатити судовий збір за подання до суду вказаного адміністративного позову у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.

04.06.2020 року до канцелярії суду надійшла заява позивача в якій він висловив свою незгоду із даною ухвалою та необхідністю сплачувати судовий збір з вказаних в ній підстав, вважаючи вимогу щодо сплати судового збору незаконною, недоліки не усунув і судовий збір в розмірі 420,490 грн. не сплатив.

Разом із тим, у цій же заяві, ОСОБА_1 , посилаючись на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2019 року по справі №761/12145/17, провадження №61-11495ск19, просив суд звільнити його від сплати судового збору, зважаючи і на відсутність доходу за 4-й квартал 2019 року та 1-й квартал 2020 року, на підтвердження чого долучив до заяви Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за вказаний період. При цьому позивач посилався на прецедентну практику ЄСПЛ та зазначав, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду.

В даному випадку слід зазначити, що згідно ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

В свою чергу, вимогами до п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов : розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Вимоги ч.2 вказаної норми передбачають, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо звільнення його від сплати судового збору, оскільки позивачем не було надано доказу на підтвердження тієї обставини, що розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з даним позовом (420, 40 грн.), - перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік (вимоги п.1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»), оскільки долучена до заяви довідка з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків таким не являється, адже в ній міститься інформація не за весь рік, а лише за період з 4 кварталу 2019 по 1 квартал 2020. При цьому, оскільки ОСОБА_1 не надано інформації щодо його майнового стану за весь попередній календарний рік, вказане не дає змоги оцінити фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору та прийти до висновку що 420,40 грн. перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, та давало б підстави для звільнення позивача від сплати судового збору з огляду на вищевказані вимоги чинного законодавства.

Відповідно до вимог п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.

Із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу, оскільки позивачем не усунуто недоліки (сплата судового збору) в строк, встановлений судом і підстави для звільнення від сплати судового збору - відсутні.

Водночас, суд роз`яснює позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.169 КАС України, суд -

у х в а л и в :

адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції 2-ї роти 4-го батальйону полку 2-го УПП ДПП м. Києва Гурова Владислава Віталійовича про визнання протиправною і скасування постанови, - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя: