Решение № 89868421, 12.06.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2020 р. Справа № 917/580/20

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

09.04.2020 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 28 562,85 грн. з них: 2 498,31 грн. - заборгованість за кредитом, 11 953,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 14 110,61 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.04.2020 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач надані йому кошти не повернув, а тому було нараховано йому проценти та пеню.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.04.2020 року було вручено учасникам справи за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які залучено до матеріалів справи (а.с. 48-49).

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не надав, однак, 11.06.2020 року подав до суду заяву від 10.06.2020 року (вх. № 6172) про застосування строку позовної давності.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Так, між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (позивачем) та ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено договір банківського рахунку № PL1W4W від 03.02.2006 року (далі - договір).

За умовами даного договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та умов цього договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1.25. Договору визначено, що у разі потреби, за вимогою клієнта, банк зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням КПК, понад залишок коштів на поточному (поточних) та картковому (карткових) рахунку (рахунках) клієнта, відкритому в банку (далі поточний рахунок), за рахунок кредитних коштів. Порядок та умови надання клієнту овердрафту обумовлюються у додатковій угоді до договору банківського рахунку або окремого договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між клієнтом та банком.

07.06.2006 року та 06.12.2007 року сторони уклали Додаток № 7 "Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок" (далі - Регламент) до Договору.

Відповідно до п. 1.1. Регламенту банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов`язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта 2605*, відкритому в банку (далі - картрахунок), за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3. цього додатка, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

За змістом п. 1.2. Регламенту кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим додатком до Договору терміни.

Пунктом 1.3. Регламенту визначено, що ліміт, згідно з цим додатком до Договору, являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов`язується здійснювати оплату платежів довірених осіб клієнта, проведених із використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на його картковому рахунку. Ліміт встановлюється банком залежно від кількості корпоративних карток, оформлених на довірених осіб клієнта, і сумарного розміру бланкових лімітів овердрафтового кредитування. На момент підписання цих додатків до Договору ліміт складав 500,00 грн. та збільшився до 2 500,00 грн.. Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до Договору, здійснюється банком у термін до 08.06.2008 року.

Згідно із п. 1.4. Регламенту овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно з п. 1.3. цього додатка до Договору, і періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Відповідно до п. 3.1. Регламенту за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо иа картковому рахунку клієнта після закриття банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатка до Договору.

За змістом пунктів 4.1., 4.1.1. Регламенту для розрахунку відсотків за користування кредитом встановлюється диференційована процента ставка. Процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом.

Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості за договором (а.с. 22-25) станом на 08.01.2009 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитом у розмірі 2 498,31 грн.

Оскільки відповідач порушив виконання взятих на себе зобов`язань за договором, зокрема, не повернув кредитні кошти, однак кінцевий строк для погашення яких настав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2 498,31 грн. - заборгованість за кредитом, 11 953,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 14 110,61 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, правове регулювання яких здійснюється главою 71 ЦК України. Зокрема, ст. 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як зазначалось вище, між сторонами 03.02.2006 року укладено Договір банківського рахунку № PL1W4W.

Відповідно до умов вказаного договору, позивачем були надані кошти на загальну суму 2 498,31 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідачем не виконані належним чином умови договору та не повернуті позивачу кошти в розмірі 2 498,31 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не надав відзив на позовну заяву, втім, на адресу суду надійшла заява від 11.06.2020 року про застосування строків позовної давності, за змістом якої відповідач наполягає, що за обставинами спору закінчився трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, а саме, строк позовної давності починає спливати з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено судом, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом лише 09.04.2020 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.

Проте, із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, позивач до суду не звертався, доказів пропуску позовної давності з поважних причин позивачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості, позивач звернувся до суду після закінчення перебігу терміну встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин заява відповідача про застосування позовної давності задовольняється. Позов є необґрунтованим з підстав, вказаних вище, тому суд відмовляє позивачу у стягненні 2 498,31 грн. заборгованості за кредитом, 11 953,93 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 14 110,61 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати, у т.ч. заявлені позивачем на суму 2 102,00 грн. за його заявою, покладаються на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" та не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-241 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Копії рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.06.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.