Решение № 89841284, 16.06.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1754/20

Номер провадження 2/623/594/2020

РІШЕННЯ

іменем України

16 червня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області під головуванням судді Герцова О.М. , за участю секретаря судового засідання Рзаєвої І.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку також зареєстрований його син ОСОБА_2 - відповідач по справі, який за вказаною вище адресою з 2009 року не проживає. Просив визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1

Позивач в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала вимоги, просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового процесу технічними засобами не велась у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов знайшов своє підтвердження представленими доказами і підлягає задоволенню з наступних підстав.

З договору купівлі- продажу від 16.08.1991 року, посвідченого Ізюмською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1569 книга 20/16 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , а отже, наділений повноваженнями звернення до суду з будь-яких питань, що пов`язані з володінням та користуванням цим майном.

Відповідно до інформації начальника відділу державної реєстрації Дубінської В.В. від 17 травня 2020 року за вих.№1174 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

З акту голови квартального комітету №22 ОСОБА_4 від 05 травня 2020 року вбачається, що відповідач у справі ОСОБА_1 у житловому будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований, однак не проживає за вказаною адресою з 2009 року.

Статтями 317, 319, 321, 391 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на свій власний розсуд. Право власності є нерухомим. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним його права на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які на час розгляду справи не є членом його сім`ї.

Суд захищаючи права власності громадян, усуває перешкоди у користуванні цією власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

За змістом ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПУ України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, з урахуванням думки відповідача, який визнав позов, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки відповідач не мешкає за адресою: житловий будинок АДРЕСА_1 з 2009 року, але на теперішній час він залишається зареєстрованим за цією адресою, що унеможливлює розпорядження майном та спонукає позивача на зайві витрати, пов`язані з утриманням майна.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 141, 206, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 319, 391 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки ст. 354 ЦПК України,щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: О.М.Герцов